Рішення № 98562853, 26.07.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"26" липня 2021 р.

Справа №642/3370/21

Провадження № 2/642/1521/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Грінчук О.П.,

за участі секретаря - Мотора В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги газопостачання,

встановив:

Представник позивача звернувся до Ленінського районного суду м.Харкова з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з газопостачання за адресою АДРЕСА_1 , за період з 01.07.2016 по 28.02.2021 у розмірі 7700.00 грн., 3% річних у розмірі 796.63 грн. та 1610.50 грн. інфляційних втрат, вказуючи, що відповідач є споживачем послуг ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» за адресою АДРЕСА_1 , однак, внаслідок невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо оплати послуг з газопостачання утворилася вищевказана заборгованість, яка наразі не погашена. Тому представник позивача звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 09.06.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, надав заяву, у якій просив розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, у разі не явки відповідачів не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся належним чином в установленому законом порядку. Про причини неявки суду невідомо, заяв та клопотань не надходило, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд у зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача та не подання відзиву відповідачем, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з`явився, у порядку заочного розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з постачання та розподілу природного газу віднесено до комунальних. Пункт 5 ч. 2 ст. 7 Закону встановив обов`язок споживачів оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Факт не підписання споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, однак при стягнені заборгованості зі споживача необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг, зокрема їх обсяг, вартість, а також настання у споживача строку виконання грошового зобов`язання з оплати таких послуг.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано:

-примірник Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, без підпису та без зазначення в ньому даних споживача;

-розрахунок заборгованості за період часу з 01.07.2016 по 28.02.2021, згідно якого сума заборгованості з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , складає: 7700.00 грн.

Однак, як вбачається з даного розрахунку, газопостачання відповідача було припинено з червня 2017 року та наразі не відновлено. Тобто період заборгованості в такому випадку повинен вважатись з 01.07.2016 по 31.05.2017, а не як заявлено позивачем по 28.02.2021.

Окрім цього, відповідно до інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 09.06.2021 відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 10)

В той час, згідно позову та довідки про нарахування та оплату за природний газ, позивачем розрахована заборгованість ОСОБА_1 з постачання газу по будинку АДРЕСА_1 , без зазначення номеру квартири, враховуючи, що судом встановлено, що будинок має в складі квартири, в одній з яких зареєстрована відповідач.

Іншого розрахунку або графи в наявному розрахунку саме по квартирі АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована та мешкає відповідач, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку наданого та спожитого відповідачем газу, що припадає саме на її квартиру.

На підставі викладеного, суд вважає розрахунок заборгованості позивача необгрунтованим доказом наявності в нього законної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий газ за період з 01.07.2016 по 28.02.2021 за адресою АДРЕСА_1 , у розмірі 7700 грн.

Матеріали справи, окрім вищезазначеного, не містять також тарифів, за якими відбувалось нарахування сплати за послуги з газопостачання, а також відсутні відомості про обсяги спожитого відповідачем газу саме по квартирі АДРЕСА_1 .

Тому можливість самостійно зробити розрахунок в суду відсутня.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У Постанові від 07.02.2019 у справі № 742/722/17 Верховний Суд зазначив, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом відмовлено в стягненні боргу з постачання природного газу, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від основної вимоги.

Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.12, 13, 76, 81, 141, 256, 258, 259, 264-265, 279 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" (61093, м.Харків, вул. Болбочана Петра, 54, код 39590621) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

Головуючий: