Рішення № 98559286, 13.07.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021 справа № 914/810/21

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши по суті у судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт. Козин Київської області,до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс», м. Львів,про: стягнення 790'223,75 грн (з яких: 631'515,00 грн – збитки, 31'575,75 грн – неустойка, 126'303,00 грн – штраф та 830,49 грн – три відсотки річних).За участю представників:позивача:не з`явились,відповідача:не з`явились.1. Судові процедури.

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс» про стягнення 790'223,75 грн (з яких: 631'515,00 грн – збитки, 31'575,75 грн – неустойка, 126'303,00 грн – штраф та 830,49 грн – три відсотки річних).

1.2. Ухвалою суду від 02.04.2021 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 20.04.2021.

1.3. На електронну адресу суду, 19 квітня 2021 року представником відповідача надіслано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та також клопотання про відкладення розгляду справи. Вказані документи підписано ЕЦП представника.

1.4. Підготовче засідання було відкладено на 18.05.2021. Окрім того, представником відповідача 20.04.2021 та 14.05.2021 в системі «Електронний суд» подано заяви про вступ у справу як представника і дання доступу до електронної справи. Відповідний доступ судом надано.

1.5. Ухвалою суду від 18.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.06.2021.

На електронну адресу суду, 18.05.2021 відповідачем подано відзив на позов, який згідно з Реєстраційної картки документа, що надійшов з кабінету ЕС зареєстровано канцелярією суду 18.05.2021 о 10:51 год.

Судове засідання 01.06.2021 відкладено на 29.06.2021 за клопотанням позивача у зв`язку з неотримання відзиву на позов.

23 червня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив.

У судовому засіданні 29.06.2021 оголошено перерву до 13.07.2021. Також, 29.06.2021 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, листів № 55 від 05.03.2021 ТзОВ «Глуско-Карт Україна» та № 03/03-21/1 від 03.03.2021 ТзОВ «Торговий дім «Сан Ойл».

Також, до суду від відповідача повернулись усі поштові повідомлення, якими суд направляв відповідні ухвали. Причина повернення «за закінченням терміну зберігання».

1.6. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

1.7. Також, при прийнятті рішення, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

1.8. Таким чином, суд враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторін щодо неможливості розгляду справи по суті у даному судовому засіданні, у сукупності з відсутність інших підстав для відкладення розгляду справи, беручи до уваги достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, забезпечивши учасникам процесу можливість реалізувати свої права та виконати передбачені законом обов`язки, дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.

У судовому засіданні 13.07.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення без її проголошення.

2. Аргументи сторін.

2.1. У позовній заяві ПАТ «Центренерго» вказує про неналежне виконання ТзОВ «Транс Ойл Сервіс» взятих на себе зобов`язань за Договором № 121/32 щодо поставки нафти і дистилятів (відпускні облікові картки (бланки-дозволи, талони) на дизельне паливо, бензин А-92, бензин А-95). Загальна вартість Товару, що неможливо використати у зв`язку з блокуванням складає 631'515,00 грн. Вказану суму коштів позивач обґрунтовує як понесені ним збитки за неотримання товару, у зв`язку з неприйняттям талонів на АЗС. Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення 31'575,75 грн – неустойки, 126'303,00 грн – штрафу та 830,49 грн – трьох відсотки річних.

Правовими підставами позову вказано норми ст. 224, 225 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України.

2.2. Відповідач – ТзОВ «Транс Ойл Сервіс» у поданому відзиві заперечує заявлені вимоги з наступних підстав.

Твердження позивача про неможливість використання талонів на пальне у зв`язку з їх блокуванням та систематичними відмовами в мережі АЗС з15.10.2020 є безпідставним та не підтвердженим жодними доказами. Самостійне формування реєстрів заблокованих талонів не може бути доказом, адже створено самим позивачем, та не може підтверджувати факту недійсності чи блокування талонів. Також, зазначені реєстри не містять причин блокування/відмови у відпуску пального.

Визначення позивачем суми 631'515,00 грн як збитки понесені ПАТ «Центренерго» є некоректним, а тому немає підстав для сплати збитків.

Щодо нарахування штрафу та неустойки, відповідач вказує про те, що штраф є видом неустойки, а тому нарахування подвійних санкцій є незаконним.

Станом на момент подання цього відзиву на позов фінансові труднощі з якими зіткнувся відповідач не дають йому можливості у добровільному порядку негайно повернути позивачеві спірні кошти. Вказане стало наслідком сукупності факторів: запровадження карантину, помилка оцінки ситуації на ринку, кон`юнктури ринку нафтопродуктів, ситуації в державі, дій з боку контрагентів.

Таким чином, відповідач вказує про відсутність підстав для задоволення даного позову.

2.3. Позивач у відповіді на відзив вказує наступне.

1) Згідно п. 11.11. Додатку № 1 до Договору про закупівлю (поставку) товарів № 121/32 від 24.04.2020 (далі Додаток) Постачальник повинен реалізувати світлі нафтопродукти через розгалужену мережу АЗС по м. Харків та Харківській області, Обухівський р-н Київської області та Київський області, м. Черкаси та Черкаський області.

З метою підтвердження факту та причин неодноразової відмови в заправці транспортних засобів ПАТ «Центренерго» за талонами компанії ТзОВ «Транс ойл сервіс» за Договором № 121/32, позивачем були направлені листи № 23/596 від 03.03.2021 керівництву АЗС ТзОВ «Глуско-Карт України» та ТзОВ «ТД «САН ОЙЛ. До вищевказаних листів додатком був наданий реєстр заблокованих талонів на пальне на загальну суму у кількості 28990 л. на загальну суму 631515,00 грн, з ПДВ».

Вищевказані Товариства мають розгалужену мережу АЗС на всій території України, у тому числі по м. Харків та Харківській області, Обухівський р-ні Київської області та Київський області, м. Черкаси та Черкаський області, що підтверджується також офіційного інформацією вказаною на сайтах даних Компаній.

Листами № 55 від 05.03.2021 та № 03/03-21/1 від 03.03.2021 АЗС ТзОВ «Глуско-Карт України» та ТзОВ «ТД «САН ОЙЛ» підтвердили, що талони ТзОВ «Транс Ойл Сервіс» згідно наданого в додатках до листа № 23/596 від 03.03.2021 реєстру у кількості 28990 л. на загальну суму 631515,00 грн з ПДВ, не приймаються АЗС у зв`язку з їх не оплатою.

Крім того, факт блокування талонів за договором, Відповідачем також було підтверджено його ж листами № 1091 від 30.10.2020 та № 1247 від 17.12.2020, № 1308 від 05.02.2021. А саме, в листі № 1091 від 30.10.2020 ТзОВ «Транс Ойл Сервіс» у відповідь на запит позивача вказує, що талони, отримані згідно Договору розблоковані та в найкоротші терміни буде надана можливість здійснювати реалізацію нафтопродуктів по всій мережі АЗС, чого Відповідачем реалізовано не було, а в листі № 1247 від 17.12.2020 відповідач вже вказує, що буде здійснено обмін неотоварених талонів.

Таким чином, позивачем, згідно ст. 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України підтверджено факт не прийняття талонів ТзОВ «Транс Ойл Сервіс» на пальне в мережах АЗС у кількості 28990 л. на загальну суму 631515,00 грн.

2) Щодо позовних вимог про стягнення збитків, то такі полягають в неотриманні бензину на підставі не прийнятих АЗС талонів на пальне на загальну суму 631515,00 грн.

3) Щодо тверджень відповідача про передачу якісної продукції та необґрунтоване нарахування неустойки.

Згідно п. 8.5. Договору у випадку виходу з ладу Продукції або виявлення прихованих недоліків протягом гарантійного строку, Постачальник зобов`язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги Покупцем за свій рахунок усунути дефекти Продукції або замінити Продукцію (на вибір Покупця).

ПАТ «Центренерго» неодноразово зверталося до Відповідача щодо заміни недійсних талонів на пальне, що підтверджується листами ПАТ «Центренерго» № 23/2615 від 22.10.2020, № 23/595 від 03.03.2021 та № 23/96 від 14.01.2021. та вимогою від 09.02.2021. Вимога була надіслана Відповідачу поштовим зв`язком та на електронну адресу 09.02.2021. Вимога отримана Відповідачем по е-мейл 12.02.2021, що підтверджується скріншотом.

Згідно п. 8.5. Договору та Вимоги строк заміни талонів був встановлений до 24.02.2021. У той же час, заблоковані талони на суму 631515,00 грн, з ПДВ, замінені Відповідачам не були, кошти за не використані талони не повернуті, відповіді за вимогою не Отримано.

Таким чином, Відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, у зв`язку з чим позивачем було нараховано неустойку та пеню на підставі пунктів 9.5, 9.8 Договору.

2.4. Також, позивач у письмових пояснення по справі обґрунтовує наявність правових підстав стягнення збитків та наявність складу цивільного правопорушення, зазначаючи таке.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки й упущена вигода. Реальні збитки — це втрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода — це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Як вказано у позовній заяві, ПАТ «Центренерго» не отримало Бензин на загальну суму 631'515,00 грн з ПДВ, за переданими ТзОВ «Транс ойл сервіс» та оплаченими позивачем обліковими картками (бланками-дозволами, талонами), у зв`язку з неодноразовими відмовами АЗС у їх прийнятті.

Матеріалами справи підтверджується наявність протиправної поведінки з боку ТзОВ «Транс ойл сервіс», що спричинило порушення прав нашого Товариства; наявність шкоди у вигляді вартості оплаченого і не отриманого товару; наявність вини відповідача в даному порушенні та наявність прямого причинного зв`язку між ними, а саме:

- протиправна поведінка позивача по справі полягає в переданні талонів на пальне згідно з Договором № 121/32 та актом прийому передачі від 04.05.2020, які не приймалися в мережах АЗС, у зв`язку з їх несплатою Відповідачем, що підтверджується листами ТзОВ «Глуско-Карт Україна» № 55 від 05.03.2021 та ТзОВ «ТД «Сан ойл» № 03/03-21/1 від 03.03.2021;

- збитками є втрати, які ПАТ «Центренерго» понесло у зв`язку з оплатою неприйнятих талонів на пальне та неотриманні товару (пального) на загальну суму 631515,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, реєстрами заблокованих талонів, листом ТзОВ «Глуско-Карт Україна» № 55 від 05.03.2021;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача та збитками полягає в тому, що саме винні дії Відповідачі щодо передання талонів, які не приймаються АЗС призвели до втрат (збитків) позивача, що полягають в неотриманні бензину на суму неприйнятих талонів;

- вина Відповідача полягає в діях щодо передання неоплачених талонів, а також у подальшій бездіяльності Відповідача щодо не вчинення дії щодо заміни неприйнятих талонів, що також підтверджується листами Відповідача, а також висновками, викладеними Відповідачем у Відзиві на позовну заяву.

3. Обставини справи.

3.1. 24 квітня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс» (Постачальник) укладено Договір № 121/32 про закупівлю (поставку) товарів (надалі – Договір). За умовами цього Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товари (Продукцію) згідно умов договору. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору. Найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики Продукції зазначені в Додатках до Договору (п. 1.1. – 1.3. Договору).

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що Постачальник гарантує, що Продукція належить йому на праві власності, Постачальник гарантує, що Продукція належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

Ціни на Продукцію визначаються в Додатку до Договору (п. 2.2. Договору). Постачальник здійснює поставку Продукції за умовами згідно Додатку до Договору (п. 3.1. Договору).

3.2. Додатком № 1 до Договору про закупівлю (поставку) товарів № 121/32 від 24.04.2020 сторони погодили, що:

1. Найменування, асортимент, кількість, ціна Товару (Продукції): 09130000-9 Нафта і дистиляти (Відпускні облікові картки (бланки-дозволи, талони) на дизельне паливо, Бензин А-92, Бензин А-95).

2. Загальна вартість Продукції без ПДВ: 905'389,00 грн; крім того, ПДВ 20%: 181'077,80 грн; загальна вартість Продукції з ПДВ: 1'086'466,80 грн.

4. Закупівля пального проводиться по відпускним обліковим карткам (бланкам-дозволам, талонам) на бензин А-92, А-95 та дизельне паливо.

8. Гарантійний строк на Продукцію: бензин, отриманий по відпускним обліковим карткам (бланкам-дозволам, талонам), якими забезпечує Постачальник Покупця, має гарантійний термін згідно ДСТУ, зазначеним у пункті 1 цього Додатку № 1. Термін дії відпускних облікових карток (бланків-дозволів, талонів) 1 рік з моменту закупівлі.

3.3. 1) Відповідно до Акту Приймання-передачі Продукції від 04.05.2020 до Договору № 121/32 від 24.04.2020, Постачальник передав, а Покупець прийняв продукцію: талони, вид продукції Бензин А-95, кількість 21000 л, на загальну вартість 459'900,00 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі талонів на пальне від 04.05.2020, у відповідності до Договору № 121/32 від 24.04.2020, Постачальник передав, а Покупець прийняв талони на пальне у кількості 1360 шт.: Бензин А-95 – 740 шт. по 20 л., 620 шт. по 10 л.

2) Відповідно до Акту Приймання-передачі Продукції від 04.05.2020 до Договору № 121/32 від 24.04.2020, Постачальник передав, а Покупець прийняв продукцію: талони, вид продукції Бензин А-95, кількість 19000 л, на загальну вартість 416'100,00 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі талонів на пальне від 04.05.2020, у відповідності до Договору № 121/32 від 24.04.2020, Постачальник передав у власність, а Покупець прийняв талони на пальне у кількості 1900 шт.: Бензин А-95 – 1900 шт. по 10 л.

3) Відповідно до Акту Приймання-передачі Продукції від 04.05.2020 до Договору № 121/32 від 24.04.2020, Постачальник передав, а Покупець прийняв продукцію: талони, вид продукції: Дизельне паливо 2000 л.; Бензин А-92 3360 л.; Бензин А-95 4500 л., на загальною вартістю 210'466,80 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі талонів на пальне від 04.05.2020, у відповідності до Договору № 121/32 від 24.04.2020, Постачальник передав у власність, а Покупець прийняв талони на пальне у кількості 616 шт.: Бензин А-92 – 136 шт. по 10 л., 100 шт. по 20 л., Дизельне паливо – 100 шт. по 20 л., Бензин А-95 – 110 шт. по 10 л., 170 шт. по 20 л.

3.4. На виконання взятих на себе зобов`язань, позивач згідно з платіжними дорученням (Т. 1, а.с. 73 – 84) здійснив посну оплату за Продукцію, у призначеннях платежу вказано: оплата за відпускні картки на Бензин –А92, Бензин А-95 та Дизельне паливо відповідно.

3.5. Згідно з реєстром заблокованих талонів на паливо № 1, заблоковано 15300 л бензину А-95 на загальну суму 335'070,00 грн. Згідно з реєстром невикористаних (заблокованих) талонів № 2, заблоковано 6360 л. на загальну суму 139284,00 грн. Згідно з реєстром невикористаних (заблокованих) талонів № 3, заблоковано талонів на бензин А-92 201 шт., на бензин А-95 – 210 шт., на дизельне паливо 48 шт. всього на загальну суму 167'394,00 грн. Згідно з реєстром заблокованих талонів дизельного пального та бензину № 4, заблоковано талонів дизельного палива та бензину А-95 на загальну суму 17'917,20 грн (Т. 1, а.с. 85 - 123).

3.6. ПАТ «Центренерго» листом від 22.10.2020 № 23/2615 «Щодо надання інформації» звернувся до відповідача з проханням у найкоротший термін розблокувати талони, адже з 15.10.2020 неможливо здійснити заправку автомобілів.

Листом № 23/96 від 14.01.2021 позивач просив відповідача вирішити питання щодо розблокування/заміни талонів на дизельне паливо, бензин А-92, бензин А-95 або повернути пошти на залишок не отоварених талонів.

Вимогою про заміну заблокованих талонів на пальне на загальну суму 631'771,90 грн з ПДВ або повернення сплачених коштів за заблоковані талони на пальне та сплату неустойки та штрафу позивач вимагав у відповідача впродовж 14 днів замінити заблоковані талони або повернути грошові кошти на пальне на загальною сумою 631771,90 грн. докази надіслання долучено до матеріалів справи.

03 березня 2021 року ПАТ «Центренерго» листом № 23/595 просило ТзОВ «Транс Ойл Сервіс» у найкоротші терміни надати відповідь щодо наступних дій по заміні заблокованих талонів або поверненню коштів.

3.7. Окрім того, 03.03.2021 ПАТ «Центренерго» листами (Т. 1, а.с. 132, 133) звернулося до ТзОВ «Глуско-Карт Україна» та ТзОВ «ТД «САН ОЙЛ» з проханням надати відповідь щодо підтвердження факту та причин неодноразової відмови у заправці транспортних засобів в мережі АЗС.

У відповідь, ТзОВ «Глуско-Карт Україна» листом № 55 від 05.03.2021 повідомило позивача, що талони на пальне відповідача у кількості 28990 л на загальну суму 631515,00 грн не можуть бути прийняті в мережі АЗС у зв`язку з їх не оплатою.

Також, ТзОВ «ТД «САН ОЙЛ» у відповідь повідомило, що не здійснює в мережі АЗС постачання товару (дизельне паливо, бензин А-92, А-95) за паливними картками чи талонами ТзОВ «Транс Ойл Сервіс».

3.8. Для відновлення порушених прав та інтересів позивач звернувся до суду із даним позовом, відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві.

4. Позиція суду.

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, судом з`ясовано, що між сторонами укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів, предметом якого згідно з умовами Договору (Додатку 1) є Нафта і дистиляти (Відпускні облікові картки (бланки-дозволи, талони) на дизельне паливо, Бензин А-92, Бензин А-95).

4.2. Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 662, 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК України).

Як з`ясовано судом, сторони у Договорі, зокрема п.11.11. Додатку 1, зафіксували, що Постачальник повинен реалізувати світлі нафтопродукти через розгалучену мережу АЗС по м. Харків та Харківській області, Обухівський р-н Київської області та Київській області, м. Черкаси та Черкаській області.

4.3. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, незважаючи на своєчасне виконання позивачем обов`язків з повної оплати вартості товару, не забезпечення відповідачем готового до передання покупцеві Товару у визначеному Договором місці на загальну суму 631'515,00 грн, зокрема на АЗС, що підтверджено матеріалами справи, частина не готового до передання Товару була не оплаченою відповідачем перед третіми особами (АЗС), а документи на його отримання (талони) були заблоковані, відповідач на вимогу позивача не замінив товару і не повернув вартості незаміненого товару.

4.4. Щодо заявлених вимоги про стягнення 631'515,00 грн збитків, суд зазначає наступне.

Щодо заявлених Позивачем вимог про стягнення збитків, він зобов`язаний довести протиправність поведінки Відповідача у спірних правовідносинах, заподіяння майну шкоди, що відповідає положенням статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; відповідач повинен довести обставини, які звільняють його від відповідальності відповідно до норм законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Положеннями ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (п.п. 1 - 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов`язок з відшкодування збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків та обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Відтак, суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, суд проаналізувавши доводи позивача на обґрунтування складу правопорушення, зокрема те, що позивач під збитками розуміє втрати, які ПАТ «Центренерго» понесло у зв`язку з оплатою неприйнятих талонів на пальне та неотриманні товару (пального) на загальну суму 631'515,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, реєстрами заблокованих талонів, листом ТзОВ «Глуско-Карт Україна» № 55 від 05.03.2021, і вказує про необґрунтованість зазначених доводів. Адже збитками могли б бути втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушеним. Однак, позивач невірно застосовує вказані вище положення з визнання збитків, відтак, заявлена сума у розмірі 631'515,00 грн не є збитками, а тому і відсутність головний елемент складу правопорушення.

4.5. Згідно з ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04. 2005, заява № 38722/02).

Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають нормам права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Подібні правові висновки сформовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 тощо.

4.6. Отже, суд з`ясувавши усі доводи та заперечення сторін щодо заявлених вимог, дійшов висновку застосувати такий спосіб захисту, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, керуючись ст. 670, 1212 ЦК України та стягнути 631'515,00 грн вартості бензину, який не було отримано позивачем за наданими відповідачем талонами.

4.7. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 по справі № 646/14523/15-ц дійшла висновку, що ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про наявність у позивача права вимагати від товариства відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних з`ясовано, що такий розрахунок відсотків річних здійснено частково правильно, а тому заявлені до стягнення 830,49 грн трьох відсотків річних є обґрунтованими частково у розмірі 726,67 грн.

4.8. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення 31'575,75 грн неустойки та 126'303,00 грн штрафу.

Відповідно до п. 9.5. Договору, у випадку невиконання або прострочення виконання Постачальником прийнятих на себе зобов`язань, відповідно до п. 8.5., 8.7. даного Договору, Постачальник сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 5 відсотків від ціни Продукції, що підлягає заміні, і крім цього відшкодовує всі понесені Покупцем збитки.

Пунктом 8.5. Договору, у випадку виходу з ладу Продукції або виявлення прихованих недоліків протягом гарантійного строку, Постачальник зобов`язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги Покупцем за свій рахунок усунути дефекти продукції, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити Продукцію (на вибір Покупця), якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення Покупцем правил експлуатації або зберігання Продукції.

Згідно з п. 8.7. Договору, якщо усунення дефектів або прихованих дефектів здійснюється Покупцем, Постачальник зобов`язаний відшкодувати йому пов`язані з цим витрати.

Таким чином, встановивши у п. 3.6. даного рішення, що позивач 4 (чотири) рази звертався до відповідача з проханням замінити заблоковані талони або повернути кошти на суму таких талонів, беручи до увагу невиконання відповідачем жодних із цих вимог, суд встановив наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення неустойки (штрафу) на підставі п. 9.5. Договору. Перевіривши відповідний розрахунок, суд дійшов висновку задовольнити заявлені вимоги про стягнення 31'575,75 грн неустойки у повному обсязі.

Щодо вимог заявлених на підставі п. 9.8. Договору, суд зазначає наступне.

Пунктом 9.8. Договору встановлено, що у разі односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов`язань по Договору, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 20 % ціни Договору.

Так, суд зазначає, що вказаний пункт Договору захищає права позивача у випадку односторонньої відмови від виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем у повному обсязі, що підтверджується аналізом вказаного пункту Договору, зокрема, виходячи з передбаченої для нарахування штрафу формули: 20 % від ціни Договору. Враховуючи, що відповідачем виконано Договір на 41,87 %, а на 58,13 % не виконано, застосуванню не може підлягати штраф, який нараховується у випадку повного невиконання.

Окрім того, суду не подано доказів того, що відповідач відмовився від виконання договору, а навпаки, як вказано вище виконував його, хоч і не у повному обсязі.

Аналогічної позиції дотримується Західний апеляційний господарський суд у постанові від 23.12.2019 у справі № 914/883/19.

Окрім того, необхідно зазначити, що одночасне стягнення одного виду неустойки, зокрема, у даному випадку штрафу, адже саме штраф обраховується у відсотках від суми невиконаного (несвоєчасно виконаного) зобов`язання та має одноразовий характер, призведе до подвійного стягнення по своїй суті штрафу за одне і теж правопорушення, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України.

Таким чином, розглянувши заявлені на підставі п. 9.8. Договору вимоги, у розмірі 20 % ціни Договору за односторонню відмову від виконання зобов`язання, суд дійшов висновку про необґрунтованість таких вимог.

4.9. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати.

5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з Відповідача підлягає до стягнення 9'956,82 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс» (79008, місто Львів, вулиця Староєвреєська, будинок 7А; ідентифікаційний код 42647162) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49; ідентифікаційний код 22927045) 631'515,00 грн вартості бензину, який не було отримано позивачем за наданими відповідачем талонами, 31'575,75 грн неустойки, 726,67 грн – трьох відсотків річних та 9'956,82 грн – відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.07.2021.

Суддя В.П. Трускавецький