Рішення № 98559158, 26.07.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2021 р. Справа № 911/923/21

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітекс-Плюс»;

2) ОСОБА_1

про стягнення солідарно 128726,43 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач, АТ КБ «ПриватБанк», Банк)) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітекс-Плюс» (далі - відповідач 1, ТОВ «Вітекс-Плюс») та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2, ОСОБА_1 ), в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів 128726,43 грн заборгованості, з яких 121053,07 грн - заборгованість за кредитом, 7673,36 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Вітекс-Плюс» умов кредитного договору від 11.03.2014 щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також невиконанням ОСОБА_1 обов`язків поручителя за договором поруки від 30.12.2014 № POR1419948396661, укладеним на забезпечення виконання ТОВ «Вітекс-Плюс» зобов`язань перед позивачем за кредитним договором від 11.03.2014.

Оскільки відповідачем 2 у даній справі є фізична особа, що не є підприємцем - ОСОБА_1 - суд, на виконання вимог ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2021 зобов`язав Мартусівську сільську раду у п`ятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали надати Господарському суду Київської області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Через канцелярію суду 26.04.2021 від виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, на виконання ухвали суду від 02.04.2021, надійшов лист від 20.04.2021 № 1109-02-19-21, у якому повідомляється, що місце проживання громадянина ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2021 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Як свідчать матеріали справи, відповідачі не скористались наданим їм процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), щодо надіслання відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача 1 про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 25.05.2021 про відкриття провадження у справі № 911/923/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Металургів, буд. 22, офіс 39. Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення ТОВ «Вітекс-Плюс» з довідкою про причини повернення/досилання «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин відповідач 1 вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Також, як свідчать матеріали справи, відповідач 2 належним чином повідомлений про розгляд справи № 911/923/21, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103274484741.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Банком та ТОВ «Вітекс-Плюс» (клієнт) 11.03.2014 підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та заяву на відкриття рахунку (далі - Заява).

Згідно з указаною Заявою, за поясненнями Банку, ТОВ «Вітекс-Плюс» приєдналось до «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 11.03.2014 (далі - Договір) та взяло на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Як зазначає Банк, відповідно до п. 3.18.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Відповідно ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положеннями ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Позивач вважає, що підписавши вказану Заяву, ТОВ «Вітекс-Плюс» виразило свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті www.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із даною Заявою складають договір банківського обслуговування.

Таким чином, за твердженням позивача, між Банком та ТОВ «Вітекс-Плюс» укладено договір банківського обслуговування б/н від 11.03.2014, а згідно із Заявою ТОВ «Вітекс-Плюс» взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

У позовній заяві позивач посилається на такі положення Умов:

- п. 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта;

- п. 3.18.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди;

У відповідності з п. 3.18.1.8. Умов - проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»);

- п. 3.18.1.6 Умов - ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Відповідно до договору, за поясненнями позивача, ТОВ «Вітекс-Плюс» встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банкінг, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

На підтвердження виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 11.03.2014 АТ КБ «ПриватБанк» надано довідку за вих. № 00930КІВ3S31X від 12.03.2021 про розміри встановлених кредитних лімітів ТОВ «Вітекс-Плюс», в якій відображено кредитні ліміти встановлені на поточний рахунок та дати їх зміни, а саме: 14.08.2018 - 0 грн; 16.08.2018 - 290000,00 грн; 21.09.2018 - 580000,00 грн; 02.03.2019 - 0 грн; 16.01.2020 - 330000,00 грн; 05.03.2020 - 330000,00 грн; 26.03.2020 - 260000,00 грн; 03.04.2020 - 0 грн; 30.09.2020 - 0 грн.

Обгрунтовуючи порядок розрахунків, Банк посилається на такі положення розділу 3.18.4. Умов:

- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов);

- при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов);

- у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов);

- під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов);

- розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовій інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати;

- пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими;

- банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4. Умов);

- обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами (3.18.6.1. Умов).

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання ТОВ «Вітекс-Плюс» своїх зобов`язань за договором, у останнього, станом на 10.03.2021 утворилася заборгованість перед Банк у розмірі 128726,13 грн, з яких: 121053,07 грн - заборгованість за кредитом; 7673,36 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Причиною виникнення спору є, на думку позивача, неналежне виконання відповідачем-1 умов договору № б/н банківського обслуговування від 11.03.2014 в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абзац другий ст. 1046 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 11.03.2014 процентна ставка (відсотки за користування кредитними коштами) не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.03.2014, посилався на Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ТОВ «Вітекс-Плюс» кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.

У даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (11.03.2014) до моменту звернення до суду з цим позовом (26.03.2021), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві 1 Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та заяві на відкриття рахунку домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем 1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - у заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку (у наданій позивачем редакції), оскільки вони не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього відсутній погоджений сторонами розмір процентів, пені, штрафу, тощо, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Суд вважає, що оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься у матеріалах даної справи, не підписаний відповідачем 1, його умови не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.03.2014 шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

У частинах 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між Банком та ТОВ «Вітекс-Плюс» - споживачем банківських послуг.

Суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11.03.2014 у вигляді заяви про відкриття поточного рахунку, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

При цьому судом установлено, що на виконання умов кредитного договору позивач надав можливість відповідачу 1 використовувати кредитні кошти в межах встановлених Банком кредитних лімітів, за наслідком чого вихідний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) склав 121053,07 грн, що підтверджується відповідними виписками по рахунку ТОВ «Вітекс-Плюс» за період з 30.09.2020 по 05.03.2021.

Так, 02.11.2020 Банком винесено на прострочену заборгованість 159455,67 грн. В рахунок погашення заборгованості ТОВ «Вітекс-Плюс» здійснено наступні платежі: 18.11.2020 - 24874,34 грн; 18.12.2020 - 12628,25 грн; 30.12.2020 - 900,01 грн. У зв`язку з цим станом на 10.03.2021 підтверджується заборгованість за кредитом ТОВ «Вітекс-Плюс» перед Банком у розмірі 121053,07 грн.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку на користь АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 121053,07 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 7673,36 грн слід відмовити з викладених вище підстав (відсутність доказів погодження саме такої редакції Умов та правил).

Водночас, як стверджує позивач, зобов`язання за кредитним договором від 11.03.2014 забезпечені порукою ОСОБА_1 , з огляду на що позивач вважає, що його порушені права підлягають захисту шляхом солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 11.03.2014.

Суд установив, що 30.12.2014 між Банком (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № РOR1419948396661 (далі - договір поруки), предметом якого, відповідно до п. 1.1, є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Вітекс-Плюс» (боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до:

1.1.1. розділу 3.2.1. «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.1. «Угоди 1» - 0% річних;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. «Угоди 1» - 36% річних;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. «Угоди 1» - 56% річних;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 «Угоди 1» в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. «Угоди 1» 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 500000,00 грн.

Якщо під час виконання «Угоди 1» зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються внаслідок, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за «Угодою 1» в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

1.1.2. до розділу 3.2.2. «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та правил надання банківських послуг» «Угода 2», по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2. «Угоди 2» - 36% річних;

- за період користування кредитом у разі прострочки згідно п. 3.2.2.2. «Угоди 2» - 56% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у «Угоді 2»;

в) кредиту в розмірі 500000,00 грн.

Якщо під час виконання «Угоди 2» зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються внаслідок, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за «Угодою 2» в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань за «Угодою 1» та «Угодою 2» в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

За умовами п. 1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за «Угодою 1» або «Угодою 2», боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за «Угодою 1» і/або Угодою 2» цей договір припиняє свою дію.

За приписами статей 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частини 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Договором поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов`язань за угодами-приєднання, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Вітекс-Плюс» (боржник) зобов`язань за угодами-приєднання, в тому числі, до розділу 3.2.1. «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, по сплаті кредиту, відсотків, процентів за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів.

За умовами пункту 4.1. договору поруки сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за «Угодою 1 і/або Угодою 2» цей договір припиняє свою дію.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18.

Дослідивши умови договору поруки № РOR1419948396661 від 30.12.2014 судом установлено, що його предмет визначено, як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Вітекс-Плюс» зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг («Угода 1») та приєднання до розділу 3.2.2. «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» («Угода 2») Умов та правил надання банківських послуг.

Із системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки неможливо встановити яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин, який, як основне зобов`язання, забезпечене порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитний ліміт. Лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

Зобов`язання за договором банківського обслуговування № б/н від 11.03.2014 жодним чином не узгоджені сторонами договору поруки № РOR1419948396661 від 30.12.2014, а отже суд позбавлений можливості встановити які саме первинні зобов`язання забезпечені порукою.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено факту забезпечення на підставі договору поруки № РOR1419948396661 від 30.12.2014 зобов`язань відповідача 1 саме за договором від 11.03.2014, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача підстав вимагати стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості ТОВ «Вітекс-Плюс» за кредитом, як із солідарного боржника.

З огляду на викладене вище, враховуючи об`єктивну неможливість ідентифікувати які саме зобов`язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню та в цій частині позову щодо солідарного стягнення слід відмовити, як вимоги, яка не доведена належними та достатніми доказами.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з ТОВ «Вітекс-Плюс» на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає до стягнення заборгованість за кредитом у розмірі 121053,07 грн.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на ТОВ «Вітекс-Плюс» пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2134,69 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітекс-Плюс» та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 128726,43 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітекс-Плюс» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд. 22, офіс 39; код ЄДРПОУ 37721453) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 121053 (сто двадцять одну тисячу п`ятдесят три) грн 07 коп. заборгованості за кредитом та 2134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн 69 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітекс-Плюс» відмовити.

4. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін