Рішення № 98557832, 27.07.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/4773/20 провадження №2/489/542/21

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретар судового засідання Сухно А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Вимпел Юг» (далі - ПП «Вимпел Юг») про стягненя компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки осточного розрахунку при звільненні, зобовязання внести запис до трудової книжки

встановив:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовов в якому, після уточнення, просив стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2720,67 грн. та середній заробіток за час затримки остатосного розрахунку при звільнені в сумі 25210,32 грн., а також зобовязати відповідача внести запис в його трудову книжку про стаж роботи на підприємстві з 29.03.2019 по 16.03.2020 на посаді охоронця.

В обгрунтування позову вказав, що з 29.03.2019 згідно поданої заяви почав працювати охоронцем на ПП «Вимпел Юг», основний вид діяльтності якого охоронні послуги. На початку роботи надав керівнику підприємства заяву та свою трудову книжку. В його обовязки входило - охорона обєкту. Так з 29.03.2019 по 12.06.2019 з іншими охоронцями позмінно охороняв приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 . В період з 13.06.2019 по 16.03.2020 був охоронцем на об`єкті « Металобаза » по вул.Херсонське шосе,119-Д в м.Миколаєві . За місяць отримував заробітну плату в мінімальному розмірі. Працюючи на об`єктах охоронцем вів жірнал прийому та здачі чергувань. 16.03.2020 був останнім його робочим днем, в який керівництво повідомило, що більше на роботу виходити не потрібно та його звільнено. При прийнятті на роботу ним були одночасно написані заяви про прийняття та звільнення з роботи за власним бажанням, але без зазначення конкретної дати.

Проте, в день звільнення 16.03.2020 з ним не було проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачено заборгованість по заробітній платі за березень 2020 року та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Крім того, була видана трудова книжка, в якій відсутній запис про роботу на ПП «Вимпел Юг» протягом періоду з 29.03.2019 по 16.03.2020.

Звернення до адмінстрації підприємства про проведення остаточного розрахунку та внесення запису до трудової книжки нічого дали. Виплачено було лише заборгованість по заробітній платі за березень 2020 року в сумі 2100,00 грн.

Посилаючись на наведені обставини та порушення своїх прав позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач ПП «Вимпел Юг» 15.06.2021 надало відзив на позов в якому вказало на безпідставність позовних вимог та просило відмовити в його задволенні.

У відзиві вказано, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення контракту чи трудового договору з відповідачем. Крім того пропущений встанволений частиною першою статті 233 КЗпП України строк звернення до суду, що також є підствавою для відмови в позові.

У судове засідання сторони не зявилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надав до суду заяву в якій просив розгляд справи здійснити за його відсутності та задовольнити позовні вимоги

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За положеннями частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із позову вбачається, що з 29.03.2019 позивача було допущено до роботи охоронцем на ПП «Вимпел Юг».

Як зазначає позивач при прийняття на роботу ним було надано роботодавцю трудову книжку та заяву про прийняття на роботу. До його обовязків входило - охорона об`єкту. Так з 29.03.2019 по 12.06.2019 разом з іншими охоронцями він позмінно охороняв приватний будинок, а з 13.06.2019 по 16.03.2020 об`єкт « Металобаза » в м.Миколаєві.

Як зазначає позивач, 16.03.2020 був його останнім робочим днем на ПП «Вимпел Юг». В цей день з ним не було проведено остаточного розрахунку та повернуто трудову книжку без внесення запису про роботу на підприємстві. У зв`язку із цим він 10.07.2020 звернувся до керівника підприємства для вирішення питання про проведення остаточного розрахунку та внесення запису до трудової книжки, але його заява залишена без відповіді. Виплачено було лише заборгованість по заробітній платі за березень 2020 року в сумі 2100,00 грн.

У підтвердження своїх доводів позивач надав копії журналу приймання та здачі чергувань по АДРЕСА_1 за період з березня по червень 2019 року та відомості спеціальних засобів охоронної фірми.

Із наведеного журналу вбачається, що в ньому містяться записи приймання та здачі чергування за 20.03.2019, 21.03.2019, 22.03.2019, 23.03.2019, 29.03.2019, 30.03.2019, 31.03.2019, 01.04.2019,14.04.2019, 15.04,2019, 21.05.2019, 22.05.2019, 31.05,2019, 01.06.2019, 12.06.2019, 13.06.2019, відповіднодо яких залежно від зміни ОСОБА_1 здавав або приймав чергування, з описом подій чергування та отриманих і зданих спецзасобів.

Будь-яких інших доказів у підтверджуння наявності між сторонами трудових відносин суду ненадано.

При цьому, ухвалою від 04.03.2021 (постановлено протокольно) судом було задволено клопотання предстаника позивача про допит в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , але жоден із свідків, які повдіомлені належним чином про необхідність явки в судове засдіання, до суду не зявився та позивачем їхню явку в судове засідання не забезпечено.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позов факт роботи позивача охоронцем на підприємстві не підтверджує. Також вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, що є підставою для відмови в позові, та заперечує факт перемовин між позивачем та керівником підприємства щодо проведення будь-яких розрахунків.

При вирішенні спору суд виходить з наступного правового регулювання.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі (частина перша).

Частина третя наведеної статті встановлює заборону на допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною другою вказаної вище статті, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Як вбачається із частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно з частиною 3 цієї статті, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається із частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Для підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду тільки копію журналу приймання та здачі чергувань на об`єкті по АДРЕСА_1 за період з березня по червень 2019 рік, а також копію відомості спеціальних засобів охоронної фірми, яка не містить підпису позивача. При цьому, журнал чергувань не підтверджує регулярного змінного чергування позивача при охоронні об`єкту.

Матеріали справи не містять повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, позивачем не доведено того, що між сторонами існували саме трудові відносини, на які поширюється законодавство про працю, відповідно до якого позивач підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, мав право на отримання заробітної плати, компенсацій та гарантій, встанволених законодаством про працю, в тому числі на оплачувальну щорічну відпустку тощо.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що між сторонами мали місце трудові відносини.

Також суд звертає увагу на те, що позивач просить зобовязати відповідача внести запис до трудової книжки про його роботу на підприємстві. При цьому, вимогу про встановлення факту роботи на підприємстві без оформлення трудових відносин не заявляв.

Щодо наданої позивачем копії журналу чергувань то такий доказ не є достатнім для підтвердженя наявності між сторонами трудових відносин. Крім того, його достовірність за відсутності інших належних та допустимих доказів є сумнівною.

Так як суд дійшов висновку про недоведеність наявності між сторонами трудових відносин, відповідно позовні вимоги про виплату грошової компенсації за невикоритані дні щорічної відпустки, стягнення середнього заробітку та внесення запису до трудової книжки є недоведеними.

За встановлених обставин, врахувавши принцип диспозитивності, передбачений статтею 13 ЦПК України, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, а також враховуючи, що доказування не може грунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню через недоведеність.

Так як суд прийшов до висновку про відмову в задовленні позовних вимог, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповдіача на користь позивача сплаченого при зверненні до суду судового збору.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

У задволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Вимпел Юг» про стягненя компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітку за час затримки осточного розрахунку при звільненні, зобовязання внести запис до трудової книжки відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач - Приватного підприємства «Вимпел Юг», ЄДРПОУ 38622295, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. Лагернеполе,7.

Повний текст судового рішення складено 27.07.2021.

Суддя І.В.Коваленко