Рішення № 98554921, 16.07.2021, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.07.2021

Справа № 497/1085/2021

Провадження № 2/497/500/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.21 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання - Бекметова Х.В.,

вивчивши за відсутністю сторін у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Болград матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання недійсним рішення органу приватизації та визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2021 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просить визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Болградської міської ради, від 15.08.2002 року №281, в частині приватизації ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 та визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане Болградською міською радою Одеської області, від 16.08.2002 року на цю квартиру.

Посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з тим, що він є військовослужбовцем та проходив службу в Одеській області в м.Болград, йому разом з членами сім`ї (4 чол.) рішенням Виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області від 15.11.2001р. №530, 22.11.2001р. було видано ордер №399 на вселення до житлового приміщення - трикімнатної квартири житловою площею 45,8кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , проте в ній вони практично не проживали та зареєстровані за цим місцем проживання не були. У 2002 році він, позивач, дізнався, що згідно рішення Виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області від 15.08.2002р. №281 йому та його сім`ї було надано право спільної сумісної власності щодо вказаної квартири на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», після чого - 16.08.2002р. - Болградською міською радою Одеської області було видано Свідоцтво про їхнє право спільної часткової власності на цю квартиру.

Враховуючи особливості його, позивача, професії, - він більшу половину свого часу знаходиться на роботі, у зв`язку з цим виникла ситуація за якої своєї згоди на приватизацію вказаної квартири він не надавав, а діти на той момент були неповнолітні, тому документи подала дружина, хоча бажання на той час приватизувати житло він, позивач, не висловлював, оскільки мав намір переводитися служити в іншу область, і заяву про приватизацію він не підписував та не подавав.

Більше того, у цьому домоволодінні він та члени його сім`ї фактично не проживали з травня 2002 року. Про це свідчить і той факт, що ОСОБА_2 зареєструвала їх місце проживання за адресою розташування спірної квартири лише за чотири місяці до приватизації - 07.05.2002 року та вже 21.08.2002 року (через п`ять днів після отримання свідоцтва про право власності) вони були зняті з реєстрації, у зв`язку з переведенням до іншої військової частини, що розташована в смт.Гвардійське Дніпропетровської області для подальшого проходження військової служби.

Отже, свідоцтво про право власності на квартиру не відображає волевиявлення його, позивача, стосовно наміру приватизувати спірну квартиру, і, як він недавно з`ясував, усе оформлення відбулося без його участі. Все це призвело до порушення його прав та позбавили його самостійно реалізувати його право на отримання повноцінного житла за місцем фактичного проживання.

Враховуючи вищевикладені обставини, він, позивач, змушений звернутися до суду з цим позовом про визнання недійсним вищевказаних рішення органу приватизації і та скасування свідоцтва про право власності на вищевказане нерухоме майно.

Сторони у судове засідання не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їхньою відсутністю, просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши надані суду матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1ст.4 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ч.1ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.77 ЦПК України, належним чином є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16.08.2002 року, що видане на підставі рішення ВК Болградської міської ради Одеської області №281, - квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності чотирьом особам - членам однієї сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (нині ОСОБА_3 )

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до ч.4 ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в будинку разом з наймачем, або за якими зберігається право на житло.

Згідно з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, статті 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені статтею 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Згідно з п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", затвердженого наказом Державного комітету України по житлово- комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, що діяло станом на 16.08.2018р., громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Згідно з п.19 вказаного Порядку довідка про реєстрацію місця проживання видається органом реєстрації відповідно до вимог Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 (із змінами).

На час ухвалення оскарженого вищезазначеного рішення місцевої влади про державну реєстрацію, - приватизація здійснювалась у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та положень наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року №56 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян» (із змінами, внесеними згідно з наказом Держжитлокомунгоспу від 05 серпня 1994 року №72).

Позивач стверджує, що не надавав жодних заяв та згоди на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а видача свідоцтва про право власності на вказану квартиру обмежило його, позивача право на поліпшення житлових умов та реалізацію в майбутньому права на приватизацію.

Беручи до уваги вищевказані обставини, слід визнати, що приватизацію цієї квартири було проведено з порушенням діючого законодавства щодо вільного волевиявлення позивача стосовно реалізації його права на приватизацію.

Отже, після ухвалення рішення про скасування вищевказаного свідоцтва про право власності на житло, право позивача на приватизацію житла буде відновлено.

Згідно з ч.2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", житлові чеки - це приватизаційні папери, які отримують усі громадяни України і які використовуються при приватизації державного житлового фонду.

Частиною 4 ст. 5 вказаного Закону передбачено, право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Порядок приватизації квартир, визначений «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затверджений Наказом Міністерства ЖКХ України № 396 від 16.12.09 року. Згідно п.п. 17, 18, 20 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Громадянином до органу приватизації подається, зокрема документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. Документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що свідоцтво про право власності на житло від 16.08.2002 року, що було видане Болградською міською радою Одеської області підлягає скасуванню, а тому позивач та члени його сім`ї - мають бути визнаними такими, що не використали свого права на приватизацію державного житлового фонду, - що ніким і нічим не спростовано; а відтак, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.76-80, 89, 263-265, 271-273, 354, 355 ЦПК України, ст.47 Конституції України, ст.ст.5, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", суд, -

ухвалив:

Задовольнити в повному обсязі позов ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання недійсним рішення органу приватизації та визнання недійсним і скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Болградської міської ради, від 15.08.2002 року №281, в частині приватизації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (на той момент - ОСОБА_3 ) і ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності, видане Болградською міською радою Одеської області, від 16.08.2002 року сотсовно квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, після чого набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 26.07.2021 року.

Суддя А.В. Кравцова