Постанова № 98553750, 09.07.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/3419/21

Провадження№ 3/266/1186/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року м. Маріуполь Суддя Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області Федотова В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя, Донецької області, громадянина України, фізичної особи підприємця та реалізатора магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.44-3 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2021 р. о 10-50 год., фізична особа підприємець ОСОБА_1 , знаходячись на робочому місці, будучи реалізатором та одночасно власником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не забезпечив централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни), чим порушив п.п. 14 п.2 Постанови КМУ від 09.12.2020 р. №1236 та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП.

ОСОБА_1 будучі повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим справа розглянута без його участі.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вжити якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Дослідивши матеріали та всі обставини адміністративної справи, вважаю, що провадження по даній справі необхідно закрити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

За ч.1 ст. 44-3 КУпАП, передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Санкція даної статті передбачає накладення штрафу як на посадових осіб так і на громадян.

Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Згідно з п.п. 14 п. 2 Постанови КМУ "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 року, з 24 лютого 2021 р. на території України встановлюється "жовтий" рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється:діяльність суб`єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра; не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, та не здійснюється належний контроль за їх використанням; обслуговуються покупці без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, за винятком обслуговування за межами будівлі суб`єкта господарювання (через вікна видачі, тераси тощо); не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КпАП України, а його вина в здійсненні даного адміністративного правопорушення доведена: протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 687654 від 28.05.2021 року, поясненнями правопорушника ОСОБА_1 , рапортами від 29.05.2021 р., 01.06.2021 р., довідкою за результатами перевірки за повідомленням працівників поліції від 01.06.2021р., випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, свідоцтвом про сплату єдиного податку.

Із переглянутого судом відеозапису події, встановлено, що поліцейській повідомив, що перебуває 28.05.2021 р. о 10 год.50 хв. в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_1 , який не забезпечив централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).

Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, підвищену небезпеку для оточуючих та загрозу суспільству і окремим громадянам поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, беручи до уваги дані про особу, яка вперше притягується до адміністративної відповідальності за даною статтею, з метою додержання законів України, а також запобігання вчиненням як ним так і іншими особами нових правопорушень, суд дійшов до висновку про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст.44-3 КпАП України та про необхідність застосування щодо нього адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись, статтями 40-1, 44-3, 221, 247, 280, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн. на користь держави на: р/р№ UA388999980000031112106005055 Маріуполь УК м.Маріуполь/ 21081100, МФО 899998, ЄДРПОУ 37989721, код платежу 21081100.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454,00 гривень (№ UA588999980000031211256026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача казначейство України(ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106)

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Федотова В. М.