Вирок № 98553003, 26.07.2021, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1646/20

1-кп/134/16/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 року смт. Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої - судді Кантонистої О.О.

з участю: секретарів судового засідання Коваль Т.А., Вінніченко О.В., Отіча В.В.

прокурорів Кузьмича Д.О., Бідюк Н.П., Козиря С.В., Сідлака А.В.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого - адвоката Григоришена О.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

його захисника Ломаченського В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт. Крижопіль кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020190000409 від 15.12.2019, по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городківка Крижопільського району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 125 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 14 грудня 2019 року близько 14 години, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вийшов з вхідних дверей будинку на площадку, де в той час знаходились ОСОБА_1 та ОСОБА_5 між якими відбувалася суперечка. В свою чергу, ОСОБА_2 , маючи раптово виниклий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, на ґрунті раніше існуючих, тривалих, неприязних відносин, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, підійшовши до ОСОБА_1 з правого боку та діючи умисно, кулаком своєї правої руки наніс один удар в область голови потерпілого. Від даного удару ОСОБА_1 втратив орієнтацію в просторі та часі і не чинив жодного опору. Після цього ОСОБА_2 взяв потерпілого за голову ближче до шиї та хотів зійти з ним з площадки, однак не втримався, внаслідок чого вони впали на землю. Після того, як ОСОБА_1 спробував піднятися, ОСОБА_2 , взявши його рукою ззаду за голову, умисно наніс його обличчям удар об виступаючу частину цегли, якою була обкладена клумба перед будинком. В подальшому ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_3 , який також вийшов з будинку, припинив свої неправомірні дії та залишив ОСОБА_1 в спокої.

В результаті нанесених ОСОБА_2 ударів потерпілому ОСОБА_1 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 004 від 16 січня 2020 року, заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: забійно-рваної рани нижньої губи; синця на правій вушній раковині; саден на обох китицях; травматичного вивиху 11, 21, 22 зубів на верхній щелепі. Вказані ушкодження спричинили розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні/21 день, і за своїми ознаками відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 48-к від 02 березня 2020 року, у ОСОБА_1 14 грудня 2019 року мали місце: закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, синець на правій вушній раковині, забійна рана на нижній губі, травматичне видалення 11, 21, 22 зубів. Під час обстеження 20.02.2020 судово-медичною експертною комісією у ОСОБА_1 виявлено відсутність трьох передніх зубів на верхній щелепі (різців - 11, 21, 22) і рухливість 1 ступеня п`яти передніх зубів на нижній щелепі (4-х різців: 31, 32, 41, 42 та 1 клика - 33) та рубець на нижній губі з переходом на підборіддя, який виник на місці загоєння забійної рани. Втрата трьох зубів у ОСОБА_1 належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили незначну стійку втрату працездатності. Закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, синець на правій вушній раковині, забійна рана на нижній губі у ОСОБА_1 належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я та незначну втрату працездатності, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та згідно ст. 63 Конституції України відмовився давати показання. В подальшому в ході судового розгляду, після зміни прокурором обсягу та формулювання обвинувачення, ОСОБА_2 погодився давати показання та пояснив, що після того, як вийшов з будинку на площадку наніс ОСОБА_1 лише один удар кулаком правої руки по голові біля вуха, оскільки захищав свою співмешканку ОСОБА_5 , яку ОСОБА_1 тягав за волосся. Будь-яких інших тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не наносив. Вважає, що ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодженні при падінні з площадки на землю, вдарившись обличчям об цеглу. Сам він впав разом з ОСОБА_1 , оскільки хотів його зіштовхнути з площадки перед вхідними дверима будинку, але не втримався на ногах і впав зверху на ОСОБА_1 . Поліцію та швидку медичну допомогу ніхто з присутніх не викликав. ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля ОСОБА_1 та повіз його додому. Заявлені до нього цивільні позови потерпілого та прокурора в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування» не визнає, просить його виправдати в зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини, вина ОСОБА_2 підтверджується такими об`єктивно дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_1 про те, що 14 грудня 2019 року о 12 годині до нього зателефонувала його колишня співмешканка ОСОБА_5 та почала говорити, що він розпускає чутки, ніби вони періодично зустрічаються, незважаючи на те, що вони розійшлися і на даний час вона проживає із ОСОБА_2 . ОСОБА_5 сказала, що знаходиться в ОСОБА_4 , тому він вирішив поїхати до неї, щоб нарешті вияснити відносини. Коли приїхав до будинку на вулицю вийшла ОСОБА_4 та запросила його до будинку. В кімнаті перебували ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Він сів до них за стіл і вони разом вживали спиртні напої, а саме самогон. Пізніше він вийшов на вулицю із ОСОБА_2 . Вони стояли, курили і несподівано ОСОБА_2 вдарив його кулаком в голову біля вуха, внаслідок чого він втратив свідомість і не знає, що було далі, пам`ятає лише один сильний удар в голову. ОСОБА_3 сів за кермо його автомобіля і відвіз його до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Потім туди під`їхав його дядько ОСОБА_6 і відвіз його додому. Його мати викликала швидку, яка відвезла його в лікарню в смт. Крижопіль. Зазначив, що коли перебував у лікарні ОСОБА_2 обіцяв відшкодувати йому витрати на лікування, однак нічого не сплатив, вибачення не просив. При визначенні покарання поклався на розсуд суду, бажає, щоб ОСОБА_2 поніс справедливе покарання. Цивільний позов підтримав у повному обсязі. Під час судових дебатів представник потерпілого просив призначити ОСОБА_2 покарання у виді 2 років обмеження волі.

Свідок ОСОБА_7 показала, що 14 грудня 2019 року в обідню пору вона зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 знаходилася в гостях у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які між собою є сестрою та братом. Вони обідали та вживали при цьому спиртні напої. Вона зателефонувала колишньому співмешканцю ОСОБА_1 , з яким проживала близько 4-х місяців до вересня 2019 року. Вони поспілкувалися, а через 20-40 хв. він приїхав до них. Вказала, що ОСОБА_1 був в нетверезому стані. ОСОБА_4 запросила його в хату, він сів до столу з ними, вони разом вживали алкогольні напої. Потім вийшли на вулицю. Під час розмови ОСОБА_1 схопив її за волосся і почав тягнути. ОСОБА_2 в цей час перебував в будинку. ОСОБА_4 покликала його. ОСОБА_2 забрав ОСОБА_1 від неї і вони разом впали зі сходів. Також вказала, що інколи спілкувалася з ОСОБА_1 по телефону, а ОСОБА_2 це не подобалося, але до цього у них ніяких конфліктів не було.

Свідок ОСОБА_6 показав, що 14 грудня 2019 року близько 18-19 год. до нього зателефонував якийсь чоловік з незнайомого номера і повідомив, що його племінника ОСОБА_1 побили. Він поїхав на вказане місце та побачив, що його племінник сидить в своїй машині. При цьому в нього було обличчя в крові та порваний одяг. Він просив викликати йому швидку, сказав, що його побив ОСОБА_2 . Він відвіз ОСОБА_1 додому і його мати викликала швидку та поліцію.

Свідок ОСОБА_3 показав, що проживає зі своєю сестрою ОСОБА_4 , її сином та співмешканцем. 14 грудня 2019 року близько 12 години ОСОБА_2 та ОСОБА_5 автомобілем привезли їх додому з с. Гарячківка. Після цього вони разом сиділи обідали та вживали спиртні напої. Згодом до них приїхав ОСОБА_1 , який також сидів з ними за столом та випивав. ОСОБА_1 приїхав вже в нетверезому стані, тому що він хитався і у нього було червоне обличчя. Потім він пішов займатися своїми справами, а ОСОБА_4 готувала їсти дитині, за столом залишилися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Коли він вийшов на вулицю, то побачив, що ОСОБА_1 тримав ОСОБА_5 за волосся та бив головою до свого коліна. Він забрав ОСОБА_1 від ОСОБА_5 та пішов до хати. Через деякий час він почув, що сильно гавкає собака. Він вийшов з будинку подивитися, що відбувається. В цей час з будинку вибіг ОСОБА_2 , який взяв ОСОБА_1 за шиворот та хотів кинути його зі сходів площадки перед вхідними дверима будинку, однак не втримався та впав разом з ним. Він сказав ОСОБА_2 не чіпати ОСОБА_1 та пішов взяти води, щоб ОСОБА_1 міг вмитися, оскільки у нього було обличчя в крові. ОСОБА_1 був у свідомості та хотів їхати додому, але у нього не виходило завести автомобіль, тому він сів за кермо, а ОСОБА_1 сів на пасажирське сидіння. Він не знав де проживає ОСОБА_1 , тому під`їхав до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» біля якого перебували знайомі хлопці і він попросив їх подзвонити дядькові ОСОБА_1 , щоб той приїхав забрати його. Через 10-15 хв. приїхав дядько ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та повіз його додому.

Допитана судом свідок ОСОБА_4 також підтвердила, що близько 12 години 14 грудня 2019 року в її будинку, де вона проживає разом з братом ОСОБА_3 , сином та співмешканцем знаходилися ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які перед тим привезли їх додому з с. Гарячківка. Її співмешканець пішов на роботу, син був у своїй кімнаті, а вона трохи посиділа за столом із братом, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 та пішла готовити їсти дитині. Чула, що ОСОБА_5 говорила по телефону з ОСОБА_1 , а через деякий час він приїхав, при цьому був у нетверезому вигляді. Вона запросила його до хати і він сидів за столом разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Потім вона через вікно побачила як ОСОБА_1 тягав за волосся ОСОБА_5 і гукнула ОСОБА_2 , який вибіг з будинку та вдарив ОСОБА_1 по обличчю. Що було далі вона не знає, тому що пішла до сина, оскільки хвилювалася, що він побачить можливу бійку і злякається. Потім до будинку зайшла ОСОБА_5 , а пізніше ОСОБА_2 , який сказав, що ОСОБА_3 повіз ОСОБА_1 додому.

На підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення стороною обвинувачення також подано суду документи, які досліджені у судовому засіданні, відеозапис слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 , який було відтворено в залі судового засідання під час судового розгляду.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019020190000409 від 15.12.2019 вбачається, що 14 грудня 2019 року до Крижопільського відділення поліції Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що 14 грудня 2019 року близько 12 години в с. Городківка Крижопільського району під час суперечки ОСОБА_9 наніс йому декілька ударів по голові та тілу, чим спричинив тілесні ушкодження. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно заяви, написаної 14 грудня 2019 року на ім`я начальника Крижопільського відділення поліції Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1, останній просить прийняти міри до ОСОБА_10 , жителя с. Городківка, який 14 грудня 2019 року близько 12 години наніс йому тілесні ушкодження.

В рапорті старшого інспектора - чергового СРПП № 1 Крижопільського відділення поліції Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Касько В.А. вказано, що 14 грудня 2019 року о 18 год. 23 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 14 грудня 2019 року о 18 год. 22 хв. за адресою: АДРЕСА_3 , відома особа нанесла тілесні ушкодження синові, ШМД викликали. Заявник мати потерпілого: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Виїздом на МП було встановлено, що 14 грудня 2019 року близько 12 години в с. Городківка під час спільного вживання спиртних напоїв у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_3 , виникла суперечка з ОСОБА_12 , в ході чого останній наніс йому тілесні ушкодження.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 16 грудня 2019 року його було залучено як потерпілого до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019020190000409.

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 12 січня 2020 року, який проведений на підставі ухвали слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2019 року, було оглянуто та вилучено медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 6794/1383, що підтверджується також описом речей і документів, які були вилучені на підставі слідчого судді, суду від 12 січня 2020 року.

Відповідно до висновку експерта № 004 від 16 січня 2020 року, при проведенні судово-медичної, експертизи медичних документів на ім`я ОСОБА_1 встановлено наявність у нього тілесних ушкоджень у вигляді забійно-рваної рани нижньої губи, синця на правій вушній раковині, саден на обох китицях, травматичного вивиху 11, 21, 22 зубів на верхній щелепі. Дані ушкодження утворилися від дії тупого-твердого предмету (ів), які не відобразили своїх індивідуальних властивостей в морфологічній характеристиці ушкоджень та згідно медичних документів могли утворитися в строк та за обставин як це вказано в постанові слідчого про призначення судово-медичної експертизи, тобто 14 грудня 2019 року.

Згідно епікризу із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6794/1383 від 30 січня 2020 року № 03/253, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП «Крижопільська ОЛІЛ» з 14 грудня 2019 року по 20 грудня 2020 року із діагнозом: забійно рвані рани нижньої губи, гематома правої вушної раковини, множинні садна обох кистей, травматичний вивих 11, 12, 22 зубів.

06 лютого 2020 року у період часу з 11 год 20 хв. до 11 год. 40 хв. було проведено слідчий експеримент та складено відповідний протокол, до якого додано CD-R диск із відеозаписом. У судовому засіданні відтворено відеозапис проведення слідчого експерименту, з якого вбачається, що слідчий експеримент було проведено за участю підозрюваного ОСОБА_2 , статиста ОСОБА_3 , у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . ОСОБА_2 розповів та показав як саме ним було нанесено тілесні ушкодження ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експертів № 48-к (експертиза розпочата 12.02.2020, закінчена 02.03.2020), судово-медична експертна комісія дійшла таких висновків: згідно медичної документації у ОСОБА_1 14 грудня 2019 року мали місце: закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, синець на правій вушній раковині, забійна рана на нижній губі, травматичне видалення 11, 21, 22 зубів. Під час обстеження ОСОБА_1 20 лютого 2020 року судово-медичною експертною комісією, у нього виявлено відсутність трьох передніх зубів на верхній щелепі (різців - 11, 21, 22) і рухливість 1 ступеня п`яти передніх зубів на нижній щелепі (4-х різців: 31, 32, 41, 42 та 1 клика - 33) та рубець на нижній губі з переходом на підборіддя, який виник на місці загоєння забійної рани. Оскільки втрата трьох зубів на верхній щелепі у відповідності до ст. 58 «б» «Таблицы процентов утраты трудоспособности в результате различных травм…» тягне за собою втрату загальної працездатності у розмірі 10 %, тому втрата трьох зубів у ОСОБА_1 належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили незначну стійку втрату працездатності. Закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, синець на правій вушній раковині, забійна рана на нижній губі у ОСОБА_1 належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Садна на тильній поверхні кистей рук у ОСОБА_1 належать до легких тілесних ушкоджень. Всі тілесні ушкодження у ОСОБА_1 спричинені дією тупих предметів, можливо 14 грудня 2019 року. На запитання «Чи могли всі тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_1 бути отримані одночасно при падінні із сходів ?» та «Які тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_1 могли бути отримані при падінні із сходів та при ударі обличчям до виступаючого цегляного бордюру ?» вказано, що вирішення питань щодо обставин спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 виходить за межі компетенції судово-медичної експертизи. Враховуючи характер тілесних ушкоджень, їх локалізацію та кількість на голові ОСОБА_1 судово-медична експертна комісія вважає, що йому було спричинено не менше двох ударів в обличчя. По записам в медичній карті стаціонарного хворого № 6794/1383 Крижопільської ОЛІЛ на ім`я ОСОБА_1 вирішити питання про кількість травматичних дій в ділянки кістей рук неможливо.

Кожен з наведених вище доказів підтверджує визначені ст. 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тобто ці докази є належними.

Кожен з цих доказів отриманий в порядку, встановленому КПК України, а тому ці докази є допустимими.

Сумнівів у достовірності цих доказів у суду немає, адже усі вони повністю узгоджуються між собою.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні вказував на необхідність виключити з доказів протокол проведення слідчого експерименту, оскільки під час його проведення слідчий не з`ясував у ОСОБА_2 чи потрібен йому захисник. Разом з тим, під час вручення ОСОБА_2 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, 24 січня 2020 року йому була вручена пам`ятка про процесуальні права та обов`язки, права підозрюваного оголошені та роз`яснені, про що свідчить його підпис, зокрема право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого та перед кожним наступним допитом з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, на присутність захисника під час допиту та інших процесуальних дій, на відмову від послуг захисника в будь-який момент кримінального провадження, на отримання послуг захисника за рахунок держави у випадку відсутності коштів на оплату таких послуг. Також в протоколі про проведення слідчого експерименту ОСОБА_2 підтвердив свої підписом, що йому згідно з ч. ч. 3, 4, 5, 6, 7 ст. 42 КПК України роз`яснені його права та обов`язки. З відеозапису проведення слідчого експерименту вбачається, що ОСОБА_2 в присутності понятих добровільно виклав обставини кримінального правопорушення. Про те, що йому потрібен захисник він не вказував, будь-яких зауважень до протоколу від нього не поступало.

Враховуючи викладене, суд бере до уваги протокол проведення слідчого експерименту, з доданим до нього CD-R диском з відеозаписом, як доказ.

Щодо невизнання ОСОБА_2 вини у пред`явленому обвинуваченні та твердженні про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, слід зазначити наступне.

Так, в судових дебатах захисник обвинуваченого вказував на те, що ОСОБА_2 діяв правомірно, оскільки захищав свою співмешканку ОСОБА_5 від неправомірних дій з боку потерпілого ОСОБА_1 . При цьому завдав лише один удар та, можливо, перевищив межі необхідної оборони. У ОСОБА_2 не було умислу спричиняти ОСОБА_1 тілесні ушкодженні, потерпілий міг їх отримати при падінні. Самі тілесні ушкодження ОСОБА_1 не мають прив`язки до конкретних дій обвинуваченого ОСОБА_2 .

При цьому, із роз`яснень, що дані в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» слідує, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.

Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).

Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому, перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України необхідна оборона це правомірний захист інтересів особи від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Тобто, перевищення меж необхідної оборони має місце там, де заподіяна посягаючому тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) лише за наявності умислу до заподіяння такої шкоди.

Водночас сторона захисту стверджувала, що обвинувачений не мав на меті спричинювати тілесні ушкодження потерпілому, а тільки захищав свою співмешканку від посягань потерпілого.

Верховний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо правозастосування ст. 36 КК (справи № 5-31кс14, № 5-34кс14, № 5-125кс15). У цих справах Верховний Суд України зазначав, що сутність необхідної оборони полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів, що охороняються законом. Визначальним для поняття необхідної оборони є правомірність захисту і протиправність посягання.

Протиправність у кримінально-правовому розумінні є однією з ознак злочину поряд із суспільною небезпечністю, караністю, винністю і суб`єктом. Протиправність розуміється як юридичне втілення суспільної небезпечності. В теорії кримінального права загально визнано, що суспільно небезпечне посягання, щодо якого можлива необхідна оборона, - це діяння, що передбачене як злочин однією зі статей Особливої частини КК.

Разом із тим, необхідна оборона не допускається проти правомірних дій інших осіб, навіть якщо ними заподіюється шкода інтересам, що охороняються законом.

Крім того, у разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Відтак, як встановлено судом, потерпілий ОСОБА_1 жодних ударів ОСОБА_2 не наносив, ОСОБА_5 не зверталася до поліції з приводу неправомірних дій з боку потерпілого ОСОБА_1 щодо неї, натомість обвинувачений вказав, що не бачив як ОСОБА_1 взяв ОСОБА_5 за волосся, оскільки перебував в будинку та говорив по телефону, його покликала ОСОБА_4 . Він одразу вибіг з будинку та наніс удар кулаком в область голови ОСОБА_1 .

За таких обставин показання обвинуваченого ОСОБА_2 з приводу того, що він, наносячи удар потерпілому ОСОБА_1 діяв виключно у стані необхідної оборони, є суперечливими, не відповідають обставинам справи, здобутим під час досудового розслідування та дослідженим в судовому засіданні доказам, такі покази обвинуваченого суд розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення (кримінальний проступок).

За таких обставин, провівши всебічне, повне та неупереджене дослідження всіх обставин даного кримінального провадження, оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд поза розумним сумнівом вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинив умисні дії, які виразились у нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та незначну втрату працездатності, тому кваліфікує ці його дії за ч. 2 ст. 125 КК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_2 , судом не встановлено.

До обставин які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_2 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує, що він не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, має постійне місце реєстрації та проживання, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше не судимий, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України, у виді громадських робіт.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не обирався.

При вирішенні цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі в особі Комунального некомерційного підприємства «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування» № 03/253 від 30 січня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КНП «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування» з 14.12.2019 року по 20.12.2019 року (6 ліжко/днів) та на його лікування було витрачено 2291,58 грн. (без вартості медикаментів) бюджетних коштів.

Зазначені витрати підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вони підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь КНП «Крижопільська ОЛІЛ».

Потерпілий ОСОБА_1 заявив по справі цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на його користь 21004 грн. матеріальної шкоди та 60000 грн. моральної шкоди, а також 12000 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги. Позов обґрунтовує тим, що в зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями ним було затрачено на термінове лікування (накладення медичних швів) 21004 грн., з яких 6044 грн. після отримання тілесних ушкоджень та 14960 грн. на протезування 11, 21, 22 зубів, що підтверджується аптечними чеками та розрахунком Тульчинської стоматологічної лікарні. Крім того, своїми протиправними діями обвинувачений ОСОБА_2 наніс йому моральну шкоду, яка полягає у тому, що він не міг обслужити себе в повній мірі з гігієнічної точки зору через відсутність зубів, отримав пожиттєве знівечення обличчя (губи та бороди), втрату загальної працездатності у розмірі 10 %, поніс істотні для нього матеріальні затрати, порушився його звичайний ритм життя через тривале лікування. Спричинену йому моральну шкоду оцінює в 60000 грн. Вказує, що він був змушений звернутись за професійною допомогою адвоката та за адвокатські послуги ним сплачено 12000 грн., а саме за підготовку справи до судового розгляду, судову тяганину, а також за послуги згідно з умовами договору про надання правничої професійної допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

В силу ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У даному випадку, судом визнано доведеним, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілому було завдано легкі тілесні ушкодження, у зв`язку із лікуванням яких він поніс витрати.

Однак, достовірно є підтвердженими витрати на лікування у цілому (придбання ліків, рентген - плівки та медичні послуги) на суму 18604,57 грн., що й підлягає стягненню з обвинуваченого. Решта витрат в розмірі 2399,43 грн. стягненню не підлягають, оскільки згідно фіскальних чеків вони пов`язані з витратами на пальне (бензин та зріджений газ). Разом з тим, в позові зазначаються лише витрати на лікування, тому суд позбавлений можливості достовірно установити, що пальне, придбане на вказану суму, дійсно було витрачене саме на поїздки, пов`язані з необхідністю лікування.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до усталеної судової практики у справах про відшкодування шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так, внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, потерпілий ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та незначну втрату працездатності.

У зв`язку із цим ОСОБА_1 змушений був звертатись за медичною допомогою, відчував фізичний біль та страждання, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я.

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої потерпілому, суд враховує викладене, а також виходить із засад розумності, виваженості і справедливості, майнового стану обвинуваченого та вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_15 на користь потерпілого ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди.

Саме такий розмір моральної шкоди, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, фізичний та моральний стан потерпілого буде достатньою сатисфакцією.

Стосовно заявлених вимог про стягнення процесуальних витрат на правову допомогу у розмірі 12000 грн. судом встановлено наступне.

Згідно ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлені у постанові ВС від 11.06.2020 по справі № 821/227/17, а також у постановах ВС від 09.06.2020 по справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі № 199/3939/18-ц, витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

На підтвердження розміру витрат, понесених на правову допомогу, до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником потерпілого - адвокатом Григоришеним О.В. надано суду ордер серії ВН № 099868 від 09.11.2020 року на надання правової допомоги ОСОБА_1 у Крижопільському районному суді, квитанцію до прибуткового касового ордера, з якої судом установлено, що адвокатом Григоришеним О.В. 11 червня 2020 року отримано від ОСОБА_1 12000 грн. за надання правничої допомоги, розрахунок витрат на правову допомогу від 22 квітня 2021 року.

Обвинувачений цивільний відповідач не заявляв суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у даному кримінальному проваджені.

Отже, з огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що заявлена сума процесуальних витрат на професійну правничу допомогу адвоката Григоришена О.В. є пов`язаною з розглядом даного кримінального провадження, обґрунтованою та підтвердженою письмовими доказами , а тому понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12000 грн. підлягають до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 373 - 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь Комунального некомерційного підприємства «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування» (р/ НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 01982560, КНП «Крижопільська ОЛІЛ») 2291 грн. 58 коп. (дві тисячі двісті дев`яносто одна гривня 58 копійок) витрат, понесених лікарнею на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 18604 грн. 57 коп. (вісімнадцять тисяч шістсот чотири гривні 57 копійок) матеріальної шкоди, моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок), а також витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 12000 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок). В задоволенні іншої частини позову відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду через Крижопільський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: