Ухвала суду № 98552641, 23.07.2021, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3153/21

2-з/705/45/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Могильницького В.Ю. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черповицька Інна Юріївна, про визнання неукладеним договору позики, договору іпотеки та скасування записів,

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про забезпечення позову, поданою разом із позовною заявою, в якій просить заборонити ОСОБА_2 , уповноваженим особам від імені ОСОБА_2 , державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вносити відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо наступного нерухомого майна: земельної ділянки кадастровий номер 7110800000:02:005:0377, площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 .

У заяві зазначається, що в матеріалах справи наявні докази, а саме документи, що підтверджують право власності позивача на нерухоме майно, що є предметом позову. У свою чергу відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно свідчать про намір сторонніх осіб, у тому числі уповноважених відповідачем, звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису та або реалізувати право на звернення стягнення щодо предмету іпотеки, шляхом безпідставного набуття ОСОБА_2 (без жодного укладеного правочину) права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , в рахунок виконання неіснуючого зобов`язання по Договору позики за № 1007 у порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», або ж продажем від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Наведена вище обставина (поява в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про іпотеку/позику/обтяження) чітко демонструє намір сторони відповідача реалізувати нерухоме майно позивача. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. В заяві зауважено, що предметом спору є, фактично, право позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своїм нерухомим майном та без позапроцесуального впливу третіх осіб, що у випадку відчуження предмету іпотеки, призведе до утруднення відновлення порушених прав позивача. Підстави для зустрічного забезпечення відсутні, оскільки нерухоме майно перебуває у власності позивача, відповідач не несе жодних витрат на утримання згаданого майна та до вказаного майна не має жодного відношення.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд вважає за необхідне відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення особи, яка подала заяву.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд доходить такого висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема, те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що підстави для застосування зазначеного заходу забезпечення позову наявні.

Однак, зважаючи на обставини справи, з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості та адекватності вимог представника заявника щодо забезпечення позову, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, суд вважає, що найбільш доцільним буде забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом заборони ОСОБА_2 , уповноваженим особам від його імені, державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вносити відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що пов`язані з відчуженням вказаної земельної ділянки.

Керуючись ст. ст. 149 - 153, 157, 259, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Могильницького В.Ю. про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 , уповноваженим особам від імені ОСОБА_2 , державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам та будь-яким іншим особам вносити відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, пов`язані з відчуженням нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер 7110800000:02:005:0377, площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.І.Єщенко