Рішення № 98552597, 19.07.2021, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/2122/21

провадження у справі № 2/0285/617/21

19 липня 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Сташків Т.Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,

за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоград-Волинський

за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 26.04.2021 року звернувся до суду з цим позовом та просив постановити рішення суду, яким стягнути з відповідачів на його користь на відшкодування завданої матеріальної шкоди 4224 грн. для поновлювального ремонту квартири і 1200 грн., заплачених ним за звіт оцінки майна, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову зазначав, що він разом з своєю матір`ю ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_1 . У грудні 2020 року з вини особи, яка проживає поверхом вище, в квартирі № 32 , без договору оренди житлового приміщення, якій дозволив проживати співвласник квартири ОСОБА_2 , було залито його квартиру. Перед цим випадком ще неодноразово заливалась квартира. Під час залиття квартири водою в грудні 2020 року були пошкоджені стеля і стіни у ванній кімнаті та в туалеті. Вказане підтверджується актом від 18.01.2021 року. Причиною затоплення у акті записано відсутність ізоляції між краями ванни та стінки у квартирі АДРЕСА_3 . Власниками зазначеної квартири згідно свідоцтва про право на спадщину за законом є ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Згідно звіту про оцінку майна від 25.01.2021 року майнова шкода, задана внаслідок залиття квартири становить 4224 грн., а також за проведення оцінки позивачем сплачено 1200 грн. В добровільному порядку спір вирішити неможливо, тому змушений за захистом своїх прав звернутися до суду.

Відповідачі своїм правом надіслання відзиву до суду не скористалися.

Ухвалою суду від 19.07.2021 року по справі закрито провадження в частині вимог до ОСОБА_5 у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позові, просив їх задовольнити. На теперішній час шкода не відшкодована, ремонт ще не зроблено. Також позивач уточнив, що його квартира була залита неодноразово. У позовній заяві адвокатом неправильно зазначено дату останнього залиття. Це 13.01.2021 року. Тому і акт складений 18.01.2021 року, коли він зумів знайти представників ОСББ.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю. Заперечення обґрунтовував тим, що до матеріалів справи не долучено доказів, що залиття квартири позивача було та сталося саме з його вини. Він право власності на квартиру АДРЕСА_3 оформив лише 12.05.2021 року, тому безпідставними є вимоги про відшкодування ним шкоди, завданої у грудні 2020 року. Також ним оформлено право власності лише на 1/2 частку вказаної квартири в порядку спадкування після смерті батька. Після смерті матері іншу половину квартири прийняли у спадщину він та двоє його сестер у рівних долях. Тобто, він та його сестра є власниками ще по 1/6 частині зазначеної квартири, але своїх прав не оформили.

Представник ОСББ «Містечко Морське» в судове засідання не прибув. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв, клопотань не надійшло.

Заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступного.

Позивач ОСОБА_1 та його матір ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло від 22.11.1995 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2017 року (а.с. 7-8).

Як вбачається з акту № 1 від 18.01.2021 року, складеного комісією у складі слюсарів-сантехніків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , голови правління ОСББ "Містечко Морське" ОСОБА_8 , встановлено факт залиття квартири АДРЕСА_1 , а саме: постраждали стеля у ванній кімнаті, стіни та стеля у туалеті (вбиральні). В результаті обстеження квартири АДРЕСА_3 (поверхом вище) встановлено, що внаслідок відсутності ізоляції між краями ванни та стіни при користуванні душом виникає попадання води у щілини, що є причиною затоплення. Зафіксовано обсяг заподіяної шкоди. Один примірник акту отримав позивач ОСОБА_1 , винуватець шкоди відмовився від підпису (а.с. 13).

Також згідно звіту про оцінку майна від 25.01.2021 року майнова шкода, задана внаслідок залиття квартири, визначена оцінювачем як вартість відновлювального ремонту, становить 4224 грн. (а.с. 16-28).

За проведення дослідження позивачем було сплачено 1200 грн., що підтверджується оригіналом квитанції від 22.01.2021 року (а.с. 15).

При вирішенні справи по суті суд керується наступними нормами права.

Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Отже, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов`язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Факт залиття квартири, власником якої є позивач з матір`ю, з вини відповідачів підтверджується актом залиття від 18 січня 2021 року. Розмір шкоди визначений звітом про оцінку майна від 22.01.2021 року.

Зазначені документи у силу статей 76-80ЦПК України є належними, достатніми та допустимими доказами по справі, якими спростовуються відповідні посилання відповідача про його непричетність до завданої шкоди.

Оскільки позивачем доведено розмір завданої шкоди (в даному випадку вартість відновлювального ремонту), протиправність бездіяльності відповідачів, прямий причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суд приходить до висновку, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачами.

Стосовно позиції відповідача ОСОБА_2 , що на момент залиття він не був власником квартири АДРЕСА_3 , то суд аналізує наступні норми права.

Зі слів відповідача вказана квартира належала батькам відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в рівних частинах.

1/2 частина вказаної квартири належить відповідачу ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.05.2021 року.

Іншу половину квартири у рівних частках по 1/6 частині кожен успадкували за законом ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , проте не отримали свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 на грошові вклади в банку.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 ст. 1296 ЦК України встановлено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов`язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Відтак відсутність реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачами, а також відсутність у них свідоцтв про право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_9 не є перешкодою для реалізації як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 права на прийняття спадщини після смерт ОСОБА_9 . Оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Вказана правова позиція висловлена, зокрема, Верховним Судом у постанові №523/3522/16-ц,від 14.08.2019 року.

З урахуванням наведеного з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню збитки у розмірі 4/6 (1/2 +1/3) частин та з відповідача ОСОБА_3 1/6 частина збитків.

Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження існування матеріальної шкоди в розмірі, зазначеної в позовній заяві, суд задовольняє заявлений позов частково.

Також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивачів в дольовому порядку судові витрати по сплаті судового збору та витрати на проведення оцінки збитків.

Керуючись ст.ст. 3, 10-11, 57-60, 88, 208-209, 212-216, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1166, 1192 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП невідомий) про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 2816 грн. для відновлювального ремонту квартири, 800 грн. за проведення оцінки майна та витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 1408 грн. для відновлювального ремонту квартири, 400 грн. за проведення оцінки майна та витрати по сплаті судового збору у розмірі 302,67 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення 23.07.2021 року.

Головуюча суддя Т.Г. Сташків