
СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25; тел. (факс): 249-79-28; e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua
03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65, факс: 456-93-08
________________
Справа № 760/27350/18
Провадження №2/760/696/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
І . Вступна частина
04 лютого 2021 року в місті Києві
Солом`янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Семененко А.Д.
розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
ІІ. Описова частина
В жовтні 2018 року Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.10.2019 відкрито провадження у справі.
Позивач посилається на те, що 26 жовтня 2011 року між КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 2000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Позивач зазначає, що в порушення умов кредитного Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконувала та станом на 01 жовтня 2018 року мала заборгованість за договором на загальну суму в розмірі 12415,18 гривень, яка включала в себе:
- 3979,23 гривень - заборгованість за процентами;
- 9695,75 гривень - заборгованість за пенею;
- 1067,39 гривень - штрафні санкції.
З огляду на таке Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Представник Позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка до суду не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася.
Суд вважає можливим розглянути справ у відсутність Сторін на підставі наявних матеріалів справи із постановленням заочного рішення.
ІІІ. Мотивувальна частина
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.
26 жовтня 2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір (у формі приєднання до Умов і правил надання банківських послуг) про відкриття кредитної лінії на платіжну картку, відповідно до умов якого Відповідачці було надано кредитну лінію на суму в розмірі 2000 гривень (з можливістю зміни її ліміту банком на власний розсуд) зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами згідно з діючими тарифами.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис у заяві.
Крім того, Відповідачка засвідчила своїм підписом той факт, що вона ознайомлена з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», зокрема, щодо базової процентної ставки на рівні 3,0% щомісяця (36% річних), а також з умовами щодо пені.
З розрахунку заборгованості вбачається, що Позивачем нараховано 3979,23 гривень відсотків за користуванням кредитом, 9695,75 гривень пені, 500 гривень штрафу (фіксована частина) та 567,39 гривень штрафу (процентна складова).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
У частині 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
З розрахунку заборгованості Позивача вбачається, що починаючи з 01.01.2013 банком встановлена процентна ставка за користування кредитом в розмірі 30% річних, і така ж ставка (30% річних) - на прострочену заборгованість. З 01.09.2014 процентна ставка збільшилася до 34,8% річних, а з 01.04.2015 - до 43,2% на поточну заборгованість і так само - на прострочену заборгованість. З 01.06.2015 Позивачем використовувалася процентна ставка то 2,90% на місяць, то 3,50% на місяць із застосуванням різних коефіцієнтів (1 або 2).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про те, що Відповідачка погоджувалася на зміну умов кредитування (процентної ставки). Враховуючи, що в справі немає також копії Умов та правила надання банківських послуг в Приватбанку в тій редакції, з якою Відповідачка була ознайомлена (поставила підпис) станом на день укладення кредитного договору, суд позбавлений можливості пересвідчитися у тому, шо вона надавала згоду Банку односторонньо змінювати процентну ставку за кредитом.
Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.06.2015 заборгованість Відповідачки за тілом кредиту становила 1955,00 гривень (а.с. 5), і з того часу вона не використовувала кредитні кошти з картки (стовпчик 3, а.с. 6).
В той же час розрахунок заборгованості, який міститься на а.с. 6, не дає суду змоги визначити, на яку суму Позивачем щомісячно нараховувалися проценти та пеня. Так, в розрахунку взагалі не міститься стовпчика, в якому обліковується розмір заборгованості за тілом кредиту, немає також стовпчика, в якому б містилася інформація про нараховані проценти накопичувальним підсумком з урахуванням періодичного внесення Відповідачкою платежів.
Враховуючи, що в період з 01.06.2015 по 01.10.2018 Відповідачкою було внесено в порядку погашення заборгованості суму в розмірі 4325,50 гривень, суд не має достатніх спеціальних знань для того, щоб визначити на кожну конкретну дату розміру заборгованості Відповідачки за тілом кредиту та за процентами. Так, з 01.12.2017 Позивач припинив нарахування процентів на тіло кредиту, очевидно, маючи на увазі, що Відповідачка погасила заборгованість за ним (а даний факт підтверджується змістом самого позову, в якому Позивач зазначає, що заборгованості за тілом немає). Згідно з положеннями ст. 534 Цивільного кодексу України така обставина мала б означати, що всі інші складові заборгованості також погашені, проте Позивачем продовжувала нараховуватися пеня за прострочення виконання зобов`язання.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ухвалою суду від 26.10.2018 суд звертав увагу Позивача на недоліки складеного розрахунку заборгованості, проте у заяві, поданій у відповідь на ухвалу, Банк жодним чином їх не усунув.
Відтак, Позивач не спромігся надати суду обгрунтований, зрозумілий розрахунок заборгованості Відповідача в частині нарахованих процентів на тіло кредиту, а тому в цій частині слід виходити з наступного.
Правова позиція Верховного Суду для даному випадку вказує на обов`язок суду самостійно визначити заборгованість позичальника за кредитним договором за наявними матеріалами.
Разом з тим, враховуючи складність Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, особливості ведення бухгалтерського обліку, відсутність первинної документації, значу кількість операцій, здійснених з використанням банківської карти, в даному випадку суд позбавлений засобів (спеціальних знань), необхідних для здійснення власного розрахунку заборгованості Відповідача за процентами виходячи з обумовленої у договорі процентної ставки на рівні 36% річних. Наведений же розрахунок Позивачем, очевидно, не відображає умов договору, а тому неможливо покласти його в основу судового рішення.
Відтак, враховуючи викладене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідачки процентів та пені не підлягають задоволенню з огляду на їх необгрунтованість.
IV. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 549, 610, 633, 634, 638, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:
1.У задоволенні позову відмовити повністю.
2.Судові витрати покласти на Позивача.
3.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
4.Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570;
Відповідач: ОСОБА_1 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя:
Судове рішення № 98551985, Солом'янський районний суд міста Києва було прийнято 04.02.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 760/27350/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: