Рішення № 98551976, 26.07.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25; тел. (факс): 249-79-28; e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua

03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65, факс: 456-93-08

________________

Справа № 760/368/19

Провадження №2/760/2931/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І . Вступна частина

26 липня 2021 року в місті Києві Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ІІ. Описова частина

В січні 2019 року Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09.01.2019 Позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків у позовній заяві.

Ухвалою від 11.11.2019 відкрито провадження у справі.

Позивач посилається на те, що 08 квітня 2011 року між КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 6300,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Позивач зазначає, що в порушення умов кредитного Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконувала та станом на 09 грудня 2018 року мала заборгованість за договором на загальну суму в розмірі 27496,28 гривень, яка включала в себе:

- 2089,65 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 8548,71 гривень - заборгованості за процентами;

- 15072,38 гривень - заборгованість за пенею;

- 1785,54 гривень - штрафні санкції.

З огляду на таке Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Відповідачка відзиву на позов не подала.

Суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.

08 квітня 2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір (у формі приєднання до Умов і правил надання банківських послуг) про відкриття кредитної лінії на платіжну картку, відповідно до умов якого Відповідачці було надано кредитну лінію на суму в розмірі 6300 гривень (з можливістю зміни її ліміту банком на власний розсуд) зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами згідно з діючими тарифами.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис у заяві.

Крім того, Відповідачка засвідчила своїм підписом той факт, що вона ознайомлена з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», зокрема, щодо базової процентної ставки на рівні 2,5% щомісяця (30% річних), а також з умовами щодо пені.

З розрахунку заборгованості вбачається, що Позивачем нараховано 2089,65 гривень заборгованості за тілом кредиту, 8548,71 гривень відсотків за користуванням кредитом, 15072,38 гривень пені, 500 гривень штрафу (фіксована частина) та 1285,54 гривень штрафу (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У частині 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З розрахунку заборгованості Позивача вбачається, що починаючи з 01.09.2014 процентна ставка збільшилася до 34,8% річних, а з 01.04.2015 - до 43,2% на поточну заборгованість і так само - на прострочену заборгованість. З 01.06.2015 Позивачем використовувалася процентна ставка то 2,90% на місяць, то 3,50% на місяць із застосуванням різних коефіцієнтів (1 або 2).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про те, що Відповідачка погоджувалася на зміну умов кредитування (процентної ставки). Враховуючи, що в справі немає також копії Умов та правила надання банківських послуг в Приватбанку в тій редакції, з якою Відповідачка була ознайомлена (поставила підпис) станом на день укладення кредитного договору, суд позбавлений можливості пересвідчитися у тому, шо вона надавала згоду Банку односторонньо змінювати процентну ставку за кредитом.

Крім того, розрахунок заборгованості, складений Позивачем за період з 01.06.2015, не дає суду змоги визначити, на яку суму Позивачем щомісячно нараховувалися проценти та пеня. Так, в розрахунку взагалі не міститься стовпчика, в якому обліковується розмір заборгованості за тілом кредиту, немає також стовпчика, в якому б містилася інформація про нараховані проценти накопичувальним підсумком з урахуванням періодичного внесення Відповідачкою платежів.

Враховуючи, що станом на 31.05.2015 заборгованість за тілом кредиту Відповідачки становила 6283,68 гривень, в період з 01.06.2015 по 01.10.2018 Відповідачкою було витрачено кредитних коштів на суму 6796,15, а внесено в порядку погашення заборгованості суму в розмірі 11173,68 гривень, суд не має достатніх спеціальних знань для того, щоб визначити на кожну конкретну дату розмір заборгованості Відповідачки за процентами.

Залишаючи осторонь нарахування процентів, суд вважає можливим визначити заборгованість Відповідачки за тілом кредиту виходячи з наведених вище сум:

6283,68 + 6796,15 - 11173,68 = 1906,15 (гривень).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвалою суду від 09.01.2019 суд звертав увагу Позивача на недоліки складеного розрахунку заборгованості, проте у заяві, поданій у відповідь на ухвалу, Банк жодним чином їх не усунув.

Відтак, Позивач не спромігся надати суду обгрунтований, зрозумілий розрахунок заборгованості Відповідача в частині нарахованих процентів на тіло кредиту, а тому в цій частині слід виходити з наступного.

Правова позиція Верховного Суду для даному випадку вказує на обов`язок суду самостійно визначити заборгованість позичальника за кредитним договором за наявними матеріалами.

Разом з тим, враховуючи складність Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, особливості ведення бухгалтерського обліку, відсутність первинної документації, значу кількість операцій, здійснених з використанням банківської карти, в даному випадку суд позбавлений засобів (спеціальних знань), необхідних для здійснення власного розрахунку заборгованості Відповідача за процентами виходячи з обумовленої у договорі процентної ставки на рівні 30% річних. Наведений же розрахунок Позивачем, очевидно, не відображає умов договору, а тому неможливо покласти його в основу судового рішення.

Відтак, враховуючи викладене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідачки процентів не підлягають задоволенню з огляду на їх необгрунтованість.

Що стосується вимог про стягнення з Відповідача пені, то в даному разі суд виходить з того, що Відповідачем погоджено свій обов`язок сплатити на користь Банку пеню в розмірі 1% від суми загальної заборгованості (за кожен день прострочення), але не менше 30 гривень, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму в розмірі від 50 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним Позивачем, періодично починаючи з 01.09.2017 Банком нараховувалася неустойка в розмірі 100 (50) гривень (всього 16 випадків). Враховуючи, що погоджена особисто Відповідачем щомісячна мінімальна сума пені становить 30 гривень. Суд вважає можливим стягнути з Відповідача суму в розмірі: 15 х 30 = 450 гривень.

У стягненні штрафних санкцій (фіксована частина 500 гривень та 5% від суми заборгованості) суд вимушений відмовити з огляду на те, що законом не допускається подвійна відповідальність у вигляді різних видів неустойки за одне правопорушення (в даному випадку - прострочення виконання грошового зобов`язання)

Загальна сума, яка підлягає стягненню з Відповідачки на користь Позивача становить: 2356,15 гривень (1906,15 + 450).

Натомість, в іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 150,99 гривень (пропорційно розміру задоволених вимог: 2356,15 х 1762 / 27496,28).

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 549, 610, 633, 634, 638, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 08.04.2011 в сумі 2356,15 гривень, яка складається з:

-1906,15 гривень заборгованості за тілом кредиту;

-450 гривень пені.

В іншій частині позову відмовити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 Ірного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в розмірі 150,99 гривень.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570;

Відповідач: ОСОБА_1 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: