Рішення № 98551420, 09.07.2021, Оболонський районний суд міста Києва

09.07.2021 Справа № 756/5912/21

Унікальний номер судової справи 756/5912/21

Номер провадження 2/756/4262/21

Рішення

Іменем України

(заочне)

09 липня 2021 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Банасько І.М.,

за участю секретаря судового засідання Чагір Б.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП в розмірі 18 896,50 грн, та моральну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП в розмірі 5 000,00 грн.

В обгрунтування вимог позову вказує наступне. 15.06.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «ТАТА», д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 та яким керував відповідач ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 та яким керував позивач ОСОБА_1 . Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 10.09.2020 у справі №756/7774/20 винним у вчиненні ДТП визнано відповідача ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП вказані автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Так, вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ» становить 84 487,18 грн, а ринкова вартість автомобіля «ВАЗ» становить 50 215,54 грн. Висновком експертного дослідження ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» №4642/1 від 21.07.2020 було встановлено, що залишкова вартість транспортного засобу «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2 , становить 13 696,50 грн. на підставі протоколу, висновку та звіту ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» та розрахунку був складений акт№30568/20 від 12.08.2020 та встановлено суму страхового відшкодування в розмірі 33 919,04 грн. Дані кошти було перераховано на користь позивача. Враховуючи те, що ринкова вартість автомобіля відповідно до звіту складає 50 215,54 грн, отже невідшкодованими залишилися 18 896,50 грн. Різниця в понесених позивачем витратах підлягає стягненню з відповідача, як безпосереднього винуватця ДТП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 28.04.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, підготовче засідання призначено на 26.05.2021.

26.05.2021 підготовче засідання з підстав, передбачених процесуальним законом відкладено на 14.06.2021.

14.06.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 09.07.2021.

Ухвалою суду від 09.07.2021 постановлено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - залишити без розгляду.

09.07.2021 позивач в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява останнього з проханням проводити розгляд справи без його участі, вимоги позову підтримує у повному обсязі, щодо заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 109).

Відповідач в судове засідання особисто не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у справі документами, письмових пояснень щодо причин своєї неявки суду не надав.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними у справі документами, письмових пояснень щодо причин своєї неявки суду не надали.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає встановленими наступні обставини

15.06.2020 о 07 год. 50 хв. водій ОСОБА_2 рухаючись в м. Києві по Гостомельському шосе, керуючи автомобілем марки «ТАТА LPT 613149», державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 2.3б, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху будучи неуважним, не дотримався безпечної швидкості та здійснив наїзд на перешкоду, а саме, на дерево, після чого в некерованому стані здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 10.09.2020 у справі №756/7774/20 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень (а.с. 17-18).

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність як власника автомобіля ««ТАТА LPT 613/49», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.09.19 № АО/4444864 (а.с. 21).

Відповідно до звіту №4642, складеного ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» 21.07.2020, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження, станом на дату оцінки становить 50 215,54 грн (а.с. 48-66).

Як вбачається з листа ПрАТ «СК «Євроінс Україна» вих. №2002/ДВЗ від 22.07.2020, адресованого позивачу ОСОБА_1 , за страховим випадком, що стався 15.06.2020 згідно договору №011007-2310-4444864 та страхового акту №30568/20, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 33 919,04 грн за реквізитами, що були вказані в заяві про виплату страхового відшкодування. Розмір страхового відшкодування було зменшено на розмір франшизи 2600,00 грн, що передбачений п. 5 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 8).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Пленум Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 Постанови від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зокрема, зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Разом з тим, згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд України у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2808цс15, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою до виконання судами, зазначив, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Встановивши, що позивач отримав від ПрАТ «СК «Євроінс Україна» страхове відшкодування, якого не достатньо для повного відшкодування шкоди, завданої відповідачем у результаті ДТП, суд дійшов висновку, що відповідач в силу статті 1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди, якою є вартість (розмір) збитків, заподіяних транспортного засобу «ВАЗ» (50 215,54 грн), і страховою виплатою, яка ним одержана від страховика (33 919,04 грн). Окрім того, суд враховує, що розмір страхового відшкодування було зменшено на розмір франшизи 2 600,00 грн.

Враховуючи викладене, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення з останнього на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди (50 215,54 грн) і страховою виплатою (33 919,04 грн), підлягають задоволенню в розмірі 18 896,50 грн.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 76-89, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_2 (остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП невідомий) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 18 896,50 грн та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 908,00 грн;

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя І.М. Банасько