Рішення № 98550803, 26.07.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 712/1958/21

Провадження № 2/712/1428/21

21 липня 2021 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Марцішевської О.М.

за участю секретаря судового засідання – Марченко Т.В.

позивачки ОСОБА_1 , представниці позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» АТ «ЧПЗ», третя особа Фонд державного майна України про визнання недійсними записів у трудовій книжці та поновлення на роботі з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2021 року позивачка ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» АТ «ЧПЗ» (м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1) про визнання недійсними записів у трудовій книжці та поновлення на роботі з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу. Просить суд визнати недійсними записи № 26, № 27, № 28, № 29 в трудовій книжці ОСОБА_1 оформленою 10 серпня 1982 року про перетворення ВАТ в ПрАТ «ЧПЗ» недійсними, поновити на роботі АТ «ЧПЗ» та виплатити за вимушені прогули з 14 січня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що вона працювала в АТ «ЧПЗ». Їй повідомили про те, що вона звільнена з ПрАТ «ЧПЗ». АТ «ЧПЗ» їй не виплачувалась заробітна плата, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

26 лютого 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси позовну залишено без руху.

09 березня 2021 року представник позивачки ОСОБА_2 скерувала до суду заяву про усунення недоліків та позовну заяву у новій редакції вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» (АТ «ЧПЗ»), третя особа Фонд державного майна про визнання недійсними записів у трудовій книжці та поновлення на роботі з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу.

Одночасно у позовній заяві представник позивачки ОСОБА_2 заявила клопотання про відстрочення оплати позивачкою судового збору, в обґрунтування клопотання надає довідку про відсутність у позивачки доходів у 2020 році за відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

12 березня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_2 про відстрочення оплати судового збору та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

17 березня 2021 року представник відповідача скерував до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтував тим, що відповідно до розпоряджання Фонду державного майна № 219 РРА від 12.02.1999 р., сертифікату № 3 від 30.07.1999 р. державна частка у статутному фонді АТ «ЧПЗ» становить 99,46 %. Відповідно до Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006р. №185-V,органом який здійснює управління корпоративними правами Товариства є Фонд державного майна України. Відповідно до Наказу № 5 ФДМУ від 06.01.2021 року «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» та протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-02-03-000010-2 AT «Черкаський приладобудівний завод» підлягає приватизації в 2021 році. 02.03.2021 року оголошено переможця аукціону та 30.03.2021 року укладено договір №1 купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - державний пакет акцій розміром 99,4554% у статутному капіталі AT «Черкаський приладобудівний завод» за результатами електронного аукціону №UA-PS-2021- 02-03-000010-2. На сьогоднішній день продавець та покупець повинні діяти відповідно до умов вищеназваного Договору купівлі-продажу. На підставі рішення Наглядової ради ПрАТ «ЧПЗ» від 19.09.2018 року протокол № 4/2018) та наказу № 35 від «21» вересня 2018 року ОСОБА_3 в період з 21.09.2018 року по 16.01.2019 року до призначення ОСОБА_4 (наказ № 01к від 16.01.2019 р.) тимчасово здійснювала повноваження Генерального директора. Відповідно до заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від 28.12.2018 року та наказу № 2-к від 14.01.2019 року про припинення трудового договору на підставі ст.38 КзПП України, позивач звільнилася з роботи та одержала трудову книжку 14.01.2019 р., про що є її підпис в журналі реєстрації руху трудових книжок. Отже, трудовий договір був розірваний з ініціативи працівника, підстав для поновлення на роботі немає, так як звільнення не відбувалося з ініціатив адміністрації підприємства. Записи в трудовій книжці ОСОБА_1 за номерами 26,28,29 про перетворення підприємства з однієї організаційно-правової форми в іншу здійснюється на підставі рішень Загальних зборів акціонерів Товариства і є обов`язковими до виконання на підприємстві та проходять державну реєстрацію змін в формі реєстрації нової редакції Статуту Товариства як-то перейменування з ВАТ у ПАТ, з ПАТ у ПрАТ, з ПрАТ у AT. У відповідності до п.2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом №58 міністерства праці, міністерства юстиції, міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року «Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер». Запис в трудовій книжці ОСОБА_1 за номером 27 про переведення у відділ охорони контролером КПП був здійснений на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.11.2016 року в зв`язку зі зміною організаційної структури підприємства. Отже, всі записи за номерами 26,27,28,29 в трудовій книжці ОСОБА_1 є правомірними і здійсненими на підставі чинного законодавства. До відзиву відповідач додав наступні докази: копію заяви ОСОБА_1 про звільнення від 28.12.2018р., копію наказу № 2-к від 14.01.2019р., копію з журналу реєстрації руху трудових книжок, копію картки Т2 на ОСОБА_1 , копію першої та останньої сторінки Статуту ПАТ, затвердженого загальними зборами акціонерів від 26.04.2011р., копію першої та останньої сторінки Статуту ПрАТ, затвердженого загальними зборами акціонерів від 20.04.2017р., копію першої та останньої сторінки Статуту АТ, затвердженого загальними зборами акціонерів від 25.04.2018р., копію наказу про переведення ОСОБА_1 №15-к від 01.11.2016р., копію заяви про переведення від 01.11.2016р., копію розпорядження ФДМУ № 219-РРА від 12.02.1999р., копію сертифікату, копію протоколу наглядової ради ПрАТ «ЧПЗ» від 19.09.2018р., копії документів про відправлення копії відзиву позивачу та третій особі.

25 травня 2021 року представник третьої особи скерував до суду відзив на позовну заяву, який обгрунтував тим, що Записи в трудовій книжці ОСОБА_1 за номерами 26, 28, 29 про перетворення підприємства з однієї організаційно-правової форми в іншу здійснюється на підставі рішень Загальних зборів акціонерів Товариства і є обов`язковими до виконання на підприємстві та проходять державну реєстрацію змін в формі реєстрації нової редакції Статуту Товариства, наприклад, як перейменування з ВАТ у ПАТ, з ПАТ у ПрАТ, з ПрАТ у АТ. У відповідності до п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року «Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер». Запис в трудовій книжці ОСОБА_1 за номером 27 про переведення у відділ охорони контролером КПП був здійснений на підставі заяви ОСОБА_1 01.11.2016 року в зв`язку зі зміною організаційної структури підприємства. Отже, всі записи за номерами 26, 27, 28, АДРЕСА_2 в трудовій книжці ОСОБА_1 є правомірними і здійсненими на підставі чинного законодавства.

ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, зокрема просить суд зобов`язати АТ «ЧПЗ» поновити її на роботі. Зазначена позовна вимога є безпідставною та необґрунтованою з огляду на те, що ОСОБА_1 не надала доказів неправомірності її звільнення АТ «ЧПЗ». Натомість відповідач надав копію заяви позивача про звільнення за власним бажанням. На підставі рішення Наглядової ради ПрАТ «ЧПЗ» від 19.09.2018 (протокол № 4/2018) та наказу № 35 від 21.09.2018 ОСОБА_3 в період з 21.09.2018 по 16.01.2019 до призначення ОСОБА_4 (наказ № 01к від 16.01.2019) тимчасово здійснювала повноваження Генерального директора. Отже, трудовий договір був розірваний з ініціативи працівника, підстав для поновлення на роботі немає, так як звільнення не відбувалося з ініціативи адміністрації підприємства.

Позивач отримала трудову книжку від відповідача 14.01.2019 року, про що значено в журналі реєстрації руху трудових книжок. Згідно ст.235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним 1 бажанням від 28.12.2018 року та наказу №2-к від 14.01.2019 про припинення трудового договору на підставі ст.38 КзПП України, Позивач звільнилась з роботи та одержала трудову книжку 14.01.2019, про що є її підпис в журналі реєстрації руху трудових книжок.

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року за клопотанням представника позивача витребувано у відповідача Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» АТ «ЧПЗ» оригінали доданих до відзиву доказів для дослідження у судовому засіданні. Роз`яснено, що відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові. В судовому засіданні пояснили, що позивачка не може оформити пенсію через не відрахування внесків до ПФУ по заборгованій заробітній платі. Трудову книжку отримала 14.01.2019 р., але у книзі не розписалась. Книга наказів не прошита та не пронумерована. Із статутами позивачка не ознайомлювалась. Підпис на наказі про переведення позивачки від її імені не належить позивачці.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В ході судового розгляду 05 липня 2021 року представником відповідача надані на дослідження судом оригінали частини доданих до відзиву документів, крім копій розпорядження ФДМУ № 219-РРА від 12.02.1999 р., сертифікату, протоколу наглядової ради ПрАТ «ЧПЗ» від 19.09.2018 р.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У наданих 25.05.2021 р. поясненнях у формі відзиву просить відмовити у задоволенні позову у повномі обсязі з викладених у ньому підстав.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного та трудового законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнята на роботу на Черкаський приладобудівний завод з 25.01.1988 р. підсобною робочою І розряду (наказ від 19.01.1988 згідно запису № 9 у трудовій книжці).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.02.2021р. містяться дані про хронологію реєстраційних дій щодо відомостей про юридичну особу, в тому чилі зміни найменування (а.с.9-17).

Відповідно до запису № 26 у трудовій книжці позивачки (а.с.6-8), на підставі протоколу загальних зборів акціонерного товариства від 26.04.2011 р. ВАТ "Черкаський приладобудівний завод" перетворено у ПАТ "Черкаський приладобудівний завод".

Відповідно до запису № 27 у трудовій книжці позивачки, на підставі наказу № 15-к від 01.11.2016 р. позивачка переведена контролером у КПП у відділ охорони.

Відповідно до запису № 28 у трудовій книжці позивачки, на підставі протоколу загальних зборів акціонерного товариства від 20.04.2017 р. ПАТ "Черкаський приладобудівний завод" перетворено у ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод".

Відповідно до запису № 29 у трудовій книжці позивачки, на підставі протоколу загальних зборів акціонерного товариства від 25.04.2018р. ПрАТ "Черкаський приладобудівний завод" перетворено у АТ "Черкаський приладобудівний завод".

28 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до т.в.о. генерального директора ОСОБА_3 , з заявою про звільнення її з 14.01.2019р. в зв`язку з великою заборгованістю по заробітній платі за власним бажанням. ( а.с.85) .

ОСОБА_1 звільнена 14.01.2019 р. за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ від 14.01.2019 згідно запису № 30 у трудовій книжці). (а.с.65)

Відповідно до довідки № 63 від 08.07.2020 р. заборгованість АТ "Черкаський приладобудівний завод" перед ОСОБА_1 складає 26 598,40 грн. (а.с.18)

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно ст. 43 Конституції України - кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору, серед іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45) (пункт 4 статті 36).

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно зі статтею 234 КзпП України в разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

У пункті 4 постанови Пленуму Верхового Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Проте оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін.

Тобто відмовити у задоволенні позову через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише у тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог. Аналогічний висновок щодо застосування вказаної норми викладений в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 757/53948/16-ц (провадження № 61-7248св18).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Суд виходить з того, що підставами здійснення записів у трудовій книжці були відповідні реєстраційні дії у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі правовстановлюючих документів щодо змін відомостей про юридичну особу, зокрема рішення загальних зборів, оформлені протоколами. Тому дійсність записів №№ 26, 27, 28, 29 є похідною й залежить від чинності відповідних реєстраційних дій та правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснені такі державні реєстраційні дії і записи у трудовій книжці.

Позовні вимоги про скасування записів у трудовій книжці №№ 26, 27, 28, 29 не підлягають до задоволення, оскільки правовстановлюючі документи, як були підставами вчинення відповідних реєстраційних дій є чинними та реєстраційні дії щодо змін відомостей про юридичну особу у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не скасовані.

Згідно із частинами першою, третьою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Позивачка подала заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням в зв`язку з великою заборгованістю по зарплаті з 14 січня 2019 року, що надавало підстави та зобов`язувало відповідача провести звільнення позивача на таку вимогу, як це передбачено статтею 38 КЗпП України.

Позивач не повідомила відповідача про відкликання раніше поданої нею заяви про звільнення або про перенесення дати звільнення, а також позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що власник або уповноважений ним орган примусив її подати заяву про звільнення за власним бажанням, тому суд доходить висновку, що звільнення відбулось з дотриманням норм трудового законодавства щодо реалізації волевиявлення працівника, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову про поновлення на роботіта стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Про порушення своїх прав при звільненні позивачка дізналася 14 січня 2019 року у день вручення їй трудової книжки із записом про звільнення (як зазначено у позовній заяві), а також вчиненим іншими спірними записами, а з позовом про визнання недійсними записи в трудовій книжці №№ 26, 27, 28, 29 та поновлення на роботі звернулась до суду 24 лютого 2021 року, тобто більш як через два роки після спливу 14 лютого 2019 року передбаченого статтею 233 КЗпП України строку для звернення до суду.

Разом з тим, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання про покладення на позивачку оплати судового збору, відстроченого за заявою її представника до постановлення рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій ст.136 ЦПК України, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч.3 ст.136 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" ).

Суд доходить висновку про наявність підстав для звільнення позивачки від судового збору, оскільки предметом позову є захист трудових прав, крім того виникнення труднощів у отриманні розрахунку після спірного звільнення підтверджують об`єктивну неможливість позивачки за своїм майновим станом сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі, що потягне непропорційне обмеження права останньої на доступ до суду для вирішення трудового спору. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією ВП ВС у постанові 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.

Керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273, 280, 430 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» АТ «ЧПЗ», третя особа Фонд державного майна про визнання недійсними записів у трудовій книжці та поновлення на роботі з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити, від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2021 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Відповідач: Акціонерне товариство «Черкаський приладобудівний завод» АТ «ЧПЗ» (м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1, код ЄДРПОУ 14309572)

Третя особа: Фонд державного майна України (м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945).