Ухвала суду № 98548853, 26.07.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2834/20

Провадження № 1-кп/205/87/21

У Х В А Л А

26 липня 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Тауса М.М.

при секретарі - Мікуновій К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12020040690000578 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, має вищу освіту, здійснює підприємницьку діяльність в ПП « ОСОБА_2 », одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Д`яковського Г.Л.,

представника потерпілої адвокат Мороз Н.А.,

захисника адвоката Тимченко О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч.2 ст.115 КК України.

Відповідно до п. 20-5 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути розглянуто головуючим, якщо справа розглядається колегіально.

У відповідності до положень п. 20-5 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, у зв`язку з неможливістю розгляду кримінального провадження у повному складі колегії суддів через відсутність членів колегії, розгляд клопотання про продовження строку тримання під вартою здійснюється головуючим суддею одноосібно.

Під час вирішення питання, в порядку ст. 331 КПК України, про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор заявив клопотання, в якому просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та зазначив, що на його думку ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, оскільки має для цього матеріальну можливість та під загрозою призначення йому суворого покарання, яке за ч.2 ст. 115 КК України передбачено до довічного позбавлення волі, може вдатися до переховування від суду. Також прокурор зазначив про наявність ризику того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, в тому числі й тих, що не допитані у судовому засіданні, шляхом їх схиляння їх до зміни показів або відмови від показів, оскільки йому відомо місце їх проживання та перебування.

Також у клопотанні прокурор посилається на ризики перешкоджання кримінальному провадженню з боку ОСОБА_1 шляхом штучного створення нових доказів та можливості вчиненні обвинуваченим інших злочинів відносно потерпілої, свідків та інших осіб як з метою зміни ними показів у суді, так і з метою помсти за надані раніше ними покази, враховуючи його характеризуючи дані надані свідками під час судового розгляду щодо його агресивної поведінки та неодноразового застосування до мешканців садового товариства предметів, якими можливо нанести тілесні ушкодження.

Захисник адвокат Тимченко О.В. у судовому засіданні заперечував проти продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість обвинувачення та недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, зокрема посилався на те, доводи прокурора щодо ризиків, які обумовлюють необхідність утримання обвинуваченого під вартою, зводяться лише до припущень та не доведені належним чином. Окрім того, захисник вказував на тривале перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, зазначаючи, що навіть при обґрунтованій підозрі у вчинені злочину, зі спливом часу будь-які ризики втрачають свою значимість і слабшають. Також зазначив, що ОСОБА_1 постійно проживає не у садівничому товаристві, де проживає потерпіла та більшість свідків, а на ж/м Червоний Камінь в м. Дніпро, що у разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту унеможливить його спілкування з учасниками кримінального провадження. Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свого захисника, посилаючись на свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину та відсутності ризиків переховування від суду та впливу на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні. Просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який. Зазначив, що за час перебування його під вартою він не здійснював підприємницьку діяльність, на теперішній час в нього немає бізнесу та доходів, у зв`язку з чим він вважає необґрунтованим ризик переховування його від суду через наявність матеріальної можливості. Також вказував на наявність у нього сталих соціальних зв`язків, дружини, дітей та онуків, що також вказує на відсутність ризику переховування від суду.

Представник потерпілої адвокат Мороз Н.А. підтримала клопотання прокурора, просила продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

Головуючий суддя, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, представника потерпілої, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Головуючий суддя вважає доведеними зазначені прокурором ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні. Даний висновок суду обґрунтований тим, що ОСОБА_1 особисто знайомий із свідками у кримінальному провадженні, як тими що допитані, так і тими, що на теперішній час не допитані в судовому засіданні, знає їх місце проживання та перебування, у зв`язку з чим може незаконно впливати на них шляхом їх уговорів, залякування або іншого неправомірного впливу, в тому числі й з метою змінити раніше надані в суді показання.

На підтвердження зазначеного висновку, на думку головуючого судді, вказують показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також потерпілої ОСОБА_5 , з які, кожний окремо, але послідовно та відповідно пояснювали в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_1 характеризується як достатньо агресивна людина, схильна до конфліктів та неодноразово був учасників конфліктів з мешканцями садівничого товариства «Будівельник-1», в тому числі з проявом насильницької поведінки щодо сусідів.

Незважаючи на те, що деякі свідки, в тому числі й свідок ОСОБА_6 вже допитувалися під час судового провадження, головуючий суддя приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на них з боку ОСОБА_1 надалі залишається обґрунтованим, оскільки всі докази, в тому числі й письмові матеріали кримінального провадження на теперішній час не дослідженні, в тому числі й протоколи слідчих дій, в яких зазначені свідки брали участь під час досудового розслідування, що може обумовити їх повторний допит у судовому засіданні.

Також суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, пов`язаного із спричиненням смерті людини, вчинене із особливою жорстокістю, та під загрозою можливого застосування до нього суворого покарання у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, яке, у свою чергу, передбачено санкцією статті обвинувачення у вигляді позбавлення волі від десяти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, у сукупності з наявністю інших ризиків, переконливо обумовлює ризик переховування ОСОБА_1 від суду, оскільки останній має для цього матеріальну можливість.

Суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження зазначені у клопотанні ризики вчинення ОСОБА_1 інших злочинів та перешкоджання кримінальному провадженні шляхом створення штучних доказів, оскільки прокурором не наведено належних обґрунтувань того, якого саме роду докази спроможний штучно утворити обвинувачений ОСОБА_1 для надання їх суду на спростування його обвинувачення. Крім того, посилання прокурора на факти прояву агресивної поведінки ОСОБА_1 відносно своїх знайомих та сусідів по садовому товариству не може само по собі свідчити про схильність останнього до кримінально караної поведінки.

Стосовно доводів сторони захисту щодо зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у зв`язку з тривалим перебуванням ОСОБА_1 під вартою, суд приходить до висновку, що на теперішній час ризики, передбачені п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені в ході судового провадження, своєї актуальності не втратили, а рівень їх значимості в контексті обрання виду запобіжного заходу, з у рахуванням всіх обставин кримінальному провадження, обґрунтовує необхідність застосування в якості запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 саме тримання під вартою.

При цьому, суд вважає, що тривалість судового провадження та тривалість перебування ОСОБА_1 під вартою не виходять за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява № 28969/04 від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Окрім того, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання або продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд враховує у сукупності всі обставини, а саме - вік обвинуваченого, стан його здоров`я, наявність у нього соціальних зв`язків та родини, а також відсутність неповнолітніх дітей.

В судовому засіданні суду не представлено доказів на підтвердження того, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 обумовлюється протипоказаннями до утримання його під вартою в умовах слідчого ізолятору. Також, судом не встановлено інших обставин, які б унеможливлювали утримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою з точки зору обґрунтованості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала, а ризики, які послужили підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - зменшилися.

Інші, більш м`які запобіжні заходи, на думку суду не спроможні забезпечити належний розгляд провадження відносно ОСОБА_1 та виконання останнім процесуальних обов`язків обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 23 вересня 2021 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя М.М. Таус