Вирок № 98548832, 26.07.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8797/20

Провадження № 1-кп/204/295/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді: Юшкова М.М.

за участю: секретаря Бурхайло А.Ю.

прокурора Мазур К.О.

потерпілої ОСОБА_1

захисника Новік Л.Є.

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за №12020045680000509 від 07 грудня 2020 року, відносно -

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Дніпропетровська, українки, громадянки України, яка має незакінчену вищу освіту, працюючої продавцем-консультантом у ФОП « ОСОБА_3 », заміжньої, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України

ВСТАНОВИВ:

Стороною обвинувачення ОСОБА_2 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки.

Так обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, є наступним.

06.12.2020 приблизно о 20:15 ОСОБА_2 прийшла до магазину «Єва» ТОВ «РУШ», по вул.Титова, буд.13 у м.Дніпро, де у неї виник словесний конфлікт з продавцем непродовольчих товарів-касиром ОСОБА_1 , в ході якого у ОСОБА_2 виник раптовий умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , після чого ОСОБА_2 нанесла удар правою ногою у область лівого стегна потерпілій ОСОБА_1 , від чого остання вдарилась правою частиною тулубу о касу.

Своїми діями ОСОБА_2 спричинила потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді: шести синців: на зовнішній поверхні правого стегна на межі верхньої та середньої третини і в проекції зовнішньої поверхні правого кульшового суглобу, які згідно з висновком експерта №3488е від 14.12.2020 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Умисні дії ОСОБА_2 , які виразилися в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, щиро каялася, підтвердила всі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, просила суд суворо не карати. Показала суду, що вона з чоловіком прийшла до магазину «Єва», попросили підійти консультанта, підійшла жінка, сказала, що на вітрині все є, на що ОСОБА_2 попросила її подивитись у ящиках, на що та їй сказала знову, що на вітрині все що є, і пішла. Почала щось викрикувати зі свого робочого місця, підходити до них не захотіла, після чого ОСОБА_2 підійшла до неї і вдарила її правою ногою у лівий бік, ОСОБА_1 не падала. Потерпіла сказала їх не випускати з магазину і сказала, що її чоловік працює у поліції. До приїзду поліції їх зачинили в магазині і не випускали. 17.12.2020 ОСОБА_2 викликали до поліції. ОСОБА_2 вибачалась особисто перед ОСОБА_1 та надсилала листа на її адресу із вибаченнями.

Такі показання обвинуваченої були перевірені судом у судовому засіданні шляхом дослідження доказів, наданих стороною обвинувачення.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала суду, що раніше не була знайома з обвинуваченою. Пояснила суду, що вона ОСОБА_2 не ображала, нецензурною лайкою не висловлювалась, ОСОБА_2 вдарила її правою ногою у лівий бік, через що вона вдарилась правим стегном об стіл на касовій зоні. З правої сторони не було тілесних ушкоджень. ОСОБА_1 сказала ОСОБА_2 , що її чоловік працює у поліції. Вибачення від ОСОБА_2 вона не приймає, на що має право. Просила призначити суворе покарання.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 показав суду, що він чоловік обвинуваченої. 06.12.2020 вони прийшли до магазину « Єва » з дружиною за помадою. Спочатку їх консультував один продавець-консультант, а потім підійшла потерпіла, сказала неприємні слова його дружині, після чого пішла до касової зони, на що дружина підійшла і нанесла удар правою ногою потерпілій у ліве стегно, остання похитнулась і зачепила стіл з касовим апаратом. Конфлікт дружини з потерпілою виник у зв`язку з тим, що потерпіла сказала дружині, що та постійно скандалить у магазині, дружину не влаштувала консультація потерпілої, до продавця-консультанта, яка обслуговувала раніше, претензій не було. До цієї події претензій до магазину не було, усі питання вирішувались мирним шляхом з адміністрацією. На поведінку співробітників магазину скарг не подавали. Після того, що сталось, викликали поліцію, їх з дружиною зачинили у магазині і не випускали до 21:45. Конфлікт стався приблизно о 20:30. Вони разом з дружиною писали лист із вибаченнями на адресу потерпілої, та вибачались перед нею у суді перед початком засідань.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 показала суду, що вона працює продавцем-консультантом у магазині «Єва» разом з потерпілою. Взимку ввечері потерпіла консультувала обвинувачену, яка підбирала помаду, обвинуваченій щось не сподобалось і вона почала висловлювалась нецензурною лайкою, тому потерпіла пішла до касової зони відпускати інших клієнтів. ОСОБА_6 запропонувала ОСОБА_2 свою консультацію, на що остання відмовилась, розвернулась і пішла до потерпілої ОСОБА_1 , ударила її ногою в бік, і продовжила висловлюватись нецензурною лайкою. ОСОБА_1 стояла боком до столу, який знаходився праворуч від каси. Після удару ОСОБА_1 не впала, а по інерції вдарилась боком об стіл, яким саме боком - ОСОБА_6 не пам`ятає. Адміністратор викликав поліцію, ОСОБА_2 попросили залишитися, вона разом з чоловіком залишилась у магазині. Після приїзду поліції ОСОБА_6 допитував слідчий. Пояснення ОСОБА_6 писала в магазині «Єва» власноручно, до відділу поліції для допиту її не викликали. Потім приблизно через 3 дні поліцейський приніс друкований текст її показань, які вона підписала, що саме там було - вона не пам`ятає. Про те що чоловік ОСОБА_1 працює в відділі поліції вона дізналась пізніше.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 показала суду, що вона працює у магазині «Єва». Потерпіла ОСОБА_1 - це її підлегла, а ОСОБА_2 - покупець. Було приблизно 20:30, готувались до закриття магазину. Покупців не було, зайшли ОСОБА_2 та її чоловік, пішли до зони декоративної косметики, були обурені чому до них не підходить консультант, до них вийшла ОСОБА_1 . Їм не сподобалась консультація, стали грубіянити і ОСОБА_1 пішла до каси. До них підійшла ОСОБА_6 і запропонувала свою консультацію, на що вони відмовились. ОСОБА_1 стояла на касі та обслуговувала інших покупців, ОСОБА_2 підійшла і вдарила її ногою у лівий бік і ОСОБА_1 вдарилась правим боком об стіл на касовій зоні. Потім підійшов охоронець, відвів ОСОБА_2 в сторону. ОСОБА_1 викликала поліцію, а ОСОБА_2 продовжила грубіянити. Про удар об стіл ОСОБА_8 слідчому не казала тому що не бачила саме цього моменту, побачила це вже коли переглядали відеозапис. ОСОБА_8 покази слідчому давала в магазині «Єва», пояснення також писала в магазині власноручно, підписувала якісь документи. ОСОБА_8 в конфлікт не втручалась, оскільки розуміла, що цьому конфлікту неможливо запобігти. ОСОБА_2 та її чоловік часто дзвонили на гарячу лінію і скаржились на магазин, тому що їх не пускали до магазину в період дії карантинних обмежень. Після події, яка трапилась, вона ( ОСОБА_8 ) до відділку поліції не викликалась.

Окрім викладеного, на підтвердження вини обвинуваченої ОСОБА_2 органом досудового розслідування наведені наступні докази, які були безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні:

-висновок спеціаліста судово-медичного експерта №3382 від 07.12.2020, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців правого кульшового суглобу та правого стегна, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), можливо в термін, на який вказує обстежена. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 (арк. кримінального провадження 13-14);

-висновок експерта №3488е від 14.12.2020, з якого вбачається, що при огляді 07.12.2020 у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: шести синців: на зовнішній поверхні правого стегна на межі верхньої та середньої третини і в проекції зовнішньої поверхні правого кульшового суглобу. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння (синці синюшного кольору, з відносно чіткими межами), можливо вказати, що термін їх спричинення становить біля 1-ї доби до моменту огляду, тобто і в термін на який вказує обстежена та вказано у постанові. Виявлені у неї тілесні ушкодження в області правої нижньої кінцівки, не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) в зовнішню поверхню правої нижньої кінцівки, тобто і при падінні на тупу тверду поверхню. Виявлені у неї тілесні ушкодження спричинені в короткий проміжок часу, послідовність нанесення яких встановити не представляється можливим, у зв`язку з відсутністю судово-медичних експертних даних. За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження (як кожне окремо) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995. Оцінка свідчень потерпілих, обвинувачених, свідків та інших осіб, щодо умов та обставин отримання тілесних ушкоджень, не входить до компетенції судово-медичного експерта, а є прерогативою судово-слідчих органів. Локалізація та характер виявлених у неї тілесних ушкоджень в області правої нижньої кінцівки, механізм їх спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру, на які вказує ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту за її участі(арк. кримінального провадження 45-47);

-протокол проведення слідчого експерименту від 10.12.2020 з фототаблицею, з якого вбачається, що начальником СД Чечелівського ВП на підставі кримінального провадження, в присутності понятих, за участю потерпілої ОСОБА_1 та спеціаліста ОСОБА_9 було проведено слідчий експеримент з метою перевірки і уточнення відомостей нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Проведеним слідчим експериментом встановлено, що 07.12.2020 приблизно о 20:30 невстановлена особа, знаходячись у приміщенні магазину «Єва-5», який розташований по вул.Титова, буд.13, у м.Дніпрі, спричинила потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження. ОСОБА_1 знаходилась на своєму робочому місці, а саме, обслуговувала покупців на касі, коли до неї підійшла невідома жінка та нанесла їй один прямий удар правою ногою в область лівого стегна, від чого потерпіла ОСОБА_1 вдарилась правою стороною тулуба, а саме, правим стегном та правим кульшовим суглобом, об касу (арк. кримінального провадження 48-52);

-протокол перегляду відеозапису від 17 грудня 2020 (арк. кримінального провадження 70), в ході якого ОСОБА_2 було запропоновано переглянути відеозапис, зроблений в магазині « Єва » за адресою: м.Дніпро вул. Титова 13 . Було розкрито конверт, вилучено компакт-диск, поміщено до пристрою, на моніторі відобразилось вікно з двома відеофайлами. Після перегляду файлу А03_20201206212507, ОСОБА_2 повідомила, що бачить двері магазину, через які входить до нього. Вдягнута у чорні штани, шубу рижого кольору із шарфом, чорну шапку, на обличчі має медичну захисну маску. Проходить через турнікет до торгівельної зали. Після перегляду файлу ch01_20201206183814, ОСОБА_2 повідомила, що на відеозаписі бачить себе, вдягнуту у чорні штани, шубу рижого кольору із шарфом, чорну шапку, обличчя не видно. Вона знаходиться в магазині декоративної косметики, направляється в бік каси, де знаходиться касир, та наносить останній удар правою ногою у ліве стегно. На цьому перегляд відеозапису був припинений, компакт-диск поміщений у паперовий конверт і опечатаний.

Згідно з постановою про визнання речових доказів і долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 17.12.2020, до матеріалів кримінального провадження долучено диск з відеозаписами від 06.12.2020 (арк. кримінального провадження 71-73). У судовому засіданні при відкритті диску для перегляду було встановлено, що відеозапис пошкоджений, у зв`язку з чим при відкритті файлу зображення зупиняється і не відтворюється далі.

Перелічені письмові докази, незважаючи на їх узгодженість поміж собою не можуть бути покладені судом в основу обвинувального вироку з підстав, що описані в мотивувалінй частині вироку нижче.

Інші документи, долучені до матеріалів кримінального провадження та які містяться на: арк. кримінального провадження 1-2 (витяг з ЄРДР), арк. кримінального провадження 3 (доручення про здійснення досудового розслідування від 07.12.2020), арк. кримінального провадження 4 (повідомлення про початок досудового розслідування від 07.12.2020), арк. кримінального провадження 6 (протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.12.2020), арк. кримінального провадження 9 (рапорт від 06.12.2020), арк. кримінального провадження 18 (заява про залучення до провадження як потерпілого від 10.12.2020), арк. кримінального провадження 19 (постанова про визнання як потерпілого від 10.12.2020), арк. кримінального провадження 42-43 (постанова про призначення судово-медичної експертизи від 10.12.2020), арк. кримінального провадження 53 (постанова про призначення адвоката від 16.11.2020), арк. кримінального провадження 57-58 (постанова про залучення захисника від 17.12.2020), арк. кримінального провадження 62 (протокол роз`яснення права на захист від 17.12.2020),арк. кримінального провадження 71-72 (постанова про визнання речовими доказами від 17.12.2020), арк. кримінального провадження 74-75 (доручення), арк. кримінального провадження 76 (повідомлення про надання доступу до матеріалів та завершення досудового розслідування від 17.12.2020), арк. кримінального провадження 77 (повідомлення про надання доступу до матеріалів та завершення досудового розслідування від 17.12.2020), арк. кримінального провадження 78 (повідомлення про надання доступу до матеріалів та завершення досудового розслідування від 17.12.2020), арк. кримінального провадження 79 (протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 17.12.2020) є такими, що ні прямо, ні опосередковано не підтверджують висновки сторони обвинувачення, викладені обвинувальному акті. Зазначені докази тільки констатують проведення ряду процесуальних дій у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування та прийняття ряду процесуальних рішень, а тому суд приймає їх як документи, якими в порядку КПК України зафіксована подія кримінального правопорушення та не може прийняти їх як докази на підтвердження складу кримінального правопорушення в діянні ОСОБА_2 .

Щодо наявних в матеріалах кримінального провадження письмових пояснень обвинуваченої ОСОБА_2 (арк.кримінального провадження 8), свідка ОСОБА_8 (арк. кримінального провадження 10), свідка ОСОБА_6 (арк. кримінального провадження 11), потерпілої ОСОБА_1 (арк. кримінального провадження 12) суд вважає, що вони, хоча і є процесуальним джерелами доказів у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків (ст.298-1 КПК України), однак, на переконання суду, таке правозастосування норми ст.298-1 КПК України можливо тільки під час спрощеного кримінального провадження. Таким чином, суд, виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, приймає ці пояснення тільки в частині, що фактично продубльовано показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_1 , обвинуваченої ОСОБА_2 , оцінка яким надана в мотивувальній частині вироку нижче.

Заслухавши обвинувачену ОСОБА_2 , потерпілу, свідків, дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд, незважаючи на наявні зізнавальні показання обвинуваченої, приходить до висновку про недоведення стороною обвинувачення, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_2 , за обставин, викладених в обвинувальному акті, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування належної процедури "fair procedure" (у європейській системі), " dut procyes " (у американській системі) є одним із складових елементів принципу верховенства права, передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.3 КПК України дізнання - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.3 КПК України, сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники

Відповідно до п.25 ч.1 ст.3 КПК України учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КПК України керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень; прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України "Про прокуратуру", та діє у межах своїх повноважень (пункти 9, 15).

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, у тому числі: доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частини 1, 2 ст. 214 КПК України).

Отже, визначення керівником органу прокуратури прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права і обов`язки, тобто має правові наслідки, в конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення та за процесуальною формою має бути передбачено (встановлено) кримінальним процесуальним законом.

Надання прав, покладення обов`язків та визначення обсягу відповідальності за своєю юридичною природою потребує письмової форми заради уникнення суб`єктивізму та забезпечення правової визначеності.

Чинний КПК України у ст.110 передбачає, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Хоча ст.37 КПК України і не передбачає для керівника органу прокуратури специфічної форми рішення про визначення прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, така процесуальна форма вбачається із тлумачення положень ст.110 КПК України у взаємозв`язку із положеннями ч.5 ст.36 КПК України. Відповідно до останньої норми Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування.

Виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечуються дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов`язана із дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб`єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження та можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об`єктивності владних суб`єктів.

У свою чергу постанова керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, має відповідати вимогам ст. 110 КПК України, у тому числі, постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Згідно з Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року N 298 (далі - Положення), Реєстр - створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до п. 1 глави 2 Положення до Реєстру вносяться відомості, у тому числі, про прізвище, ім`я, по батькові керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, детектива, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво.

Кримінальний процесуальний закон передбачає, що до ЄРДР вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження (ч. 5 ст. 214 КПК України).

Витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування (п. 2 глави 4 Положення).

Отже, витяг з ЄРДР не може замінити постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні.

Об`єднана палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом статей 36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.

Матеріали кримінального провадження (арк. 1-2) містять витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань, в якому зазначено, прізвище, ім`я та по батькові прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво: Краснобрижа А.А. , Мазур К.О. Крім того, з повідомлення про початок досудового розслідування від 07.12.2020 (арк провадження 4) слідує, що дізнавачем СД Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Австрієвських Т.І. повідомлено заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Анатолія Кузьменка про початок досудового розслідування. Матеріали провадження (арк.5) містять постанову про призначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12020045680000509 від 08.12.2020, до якої ввійшли Краснобрижа А.А. та Мазур К.О. , яка містить посаду прокурора, який призначив группу прокурорів, - «заступник керівника Дніпровської місцевої прокуратури №4» та прізвище, ім`я та по батькові прокурора - « А.С. Кузьменко ». Разом з тим, підпис керівника (заступника керівника) Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 у постанові відсутній. Таким чином, судом встановлено недотримання належної процедури визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів, у кримінальному провадженні №12020045680000509 від 07.12.2020.

Щодо наслідків недотримання належної процедури визначення прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у даному кримінальному провадженні, суд приходить до наступних висновків.

Конституцією України встановлені права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно зі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У кримінально-процесуальній доктрині загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело; належний суб`єкт; належна процесуальна форма; належна фіксація; належна процедура; належний вид способу формування доказової основи. В аспекті належного суб`єкта, у тому числі, слід розглядати і прокурора.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК України).

У випадку здійснення прокурором, який не визначений керівником органу прокуратури як такий, що здійснюватиме процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні, дій, передбачених ст. 36 КПК України, то вони здійснюються неналежним суб`єктом.

Виходячи з наведеного, відсутність постанови про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та в разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником (в даному випадку - заступником керівника) відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Саме до такого висновку прийшла колегія суддів Касаційного Кримінального суду ВС у справі № 754/7061/15 від 22.02.2021.

З огляду на наведене, непідписання заступником керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 постанови про призначення групи прокурорів від 08.12.2020 приводить до того, що зібрані в ході досудового розслідування докази, а саме, висновок спеціаліста судово-медичного експерта №3382 від 07.12.2020 (арк. кримінального провадження 13-14); висновок експерта №3488е від 14.12.2020 (арк. кримінального провадження 45-47), протокол проведення слідчого експерименту від 10.12.2020 з фототаблицею (арк. кримінального провадження 48-52), протокол перегляду відеозапису від 17 грудня 2020 року (арк. кримінального провадження 70) суд визнає недопустимими. Як вже зазначалось вище в мотивувальній частині вироку, згідно з постановою про визнання речових доказів і долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 17.12.2020, до матеріалів кримінального провадження долучено диск з відеозаписами від 06.12.2020 (арк. кримінального провадження 71-73). У судовому засіданні при відкритті диску для перегляду було встановлено, що відеозапис пошкоджений, у зв`язку з чим при відкритті файлу зображення зупиняється і не відтворюється далі, з огляду на що з дослідженого доказу суд не має можливості встановити наявність фактів, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а відтак суд не в змозі прийняти даний відеозапис як доказ сторони обвинувачення. Одночасно суд зазначає, що, оскільки даний доказ зібраний в ході досудового розслідування, враховуючи непідписання заступником керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 постанови про призначення групи прокурорів від 08.12.2020, даний доказ суд також визнає недопустимим.

Крім того, враховуючи непідписання зазначеної постанови від 08.12.2020, постанова прокурора про призначення групи прокурорів від 08.12.2020 не мала породжувати такий правовий наслідок як повідомлення ОСОБА_2 17.12.2020 про підозру, надання слідчим за дорученням (арк. кримінального провадження 75) не уповноваженого належним чином прокурора Краснобрижі А.А. доступу до матеріалів досудового розслідування. За таких обставин, ОСОБА_2 висунуто обвинувачення без фактичного повідомлення про підозру, тобто без дотримання встановленої кримінальном процесуальним законом процедури та за відсутності повноважень прокурора Краснобрижі А.А. у кримінальному провадженні №12020045680000509, яка затвердила обвинувальний акт.

Зважаючи на викладені обставини, суд приходить до висновку про те, що недотримання положень процесуального закону при повідомленні ОСОБА_2 про підозру, слід розглядати як відсутність такого повідомлення взагалі, що в свою чергу унеможливлювало й пред`явлення обвинувачення останній та саме по собі складання відносно ОСОБА_2 за вказаних обставин обвинувального акту є грубим порушенням її права на захист. Вказане твердження суду в повній мірі узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Отже, суд вважає, що під час досудового розслідування мало місце порушення кримінального процесуального закону, яке є істотним порушенням прав і свобод людини.

Матеріали кримінального провадження містять лише один доказ, який долучений не на стадії досудового розслідування, а вже на стадії судового розгляду потерпілою,який було досліджено судом, а саме, USB-флеш-накопичувачем з двома відеофайлами, який поміщений в білий конверт (арк. справи 104). На переглянутому відеофайлі GJCJ3171можна побачити особу у зеленій куртці та синіх штанах, на обличчі якої одягнута захисна маска, яка зовні схожа на потерпілу ОСОБА_1 , біля неї стоїть особа у темній формі співробітника поліції, а також люди, які переміщуються по приміщенню, яких неможливо ідентифікувати, оскільки їх обличь не видно.При перегляді відеофайлу VKVU3363, можна побачити екран монітору сірого кольору з надписом «Samsung», на якому демонструється відеозапис, у лівому куті видно цифри 12.06.2020 та цифри, які змінюються - 21:31:42 і далі шляхом збільшення останньої цифри на одиницю, аж до 21:32:03, на якому видно особу у зеленій куртці, спиною до камери, яку видно лише частково, яка перебуває перед екраном з клавіатурою, справа розташований стіл та захисне скло, правою рукою особа періодично натискає кнопки, згодом особа раптово відхиляється вправо, після чого рухається вліво та зникає з екрану.Прокурор та сторона захисту не заперечувала, що даний доказ відкрито їм під час судового розгляду потерпілою без порушень, не ставили під сумнів його допустимість та підтвердили, що на відео зафіксовано саме конфлікт між обвинуваченою та потерпілою. Враховуючи принцип змагальності та свободи в поданні суду своїх доказів, а також, що зазначений доказ потерпілою був відкритий належним чином на стадії судового розгляду (проти чого не заперечували учасники процесу), зібраний (здобутий) потерпілою у відповідності до ч.3 ст.93 КПК України, зазначений доказ слід вважати допустимим. Разом з тим, з переглянутого відеозапису суд не може встановити обставини, що підлягають доказуванню у відповідності до ст.91 КПК України, оскільки з переглянутих відеозаписів неможливо встановити місце та час зйомки (події в обвинувальному акті мають місце 06.12.2020 приблизно о 20:15, у той час, як на відеозаписі, припускаючи, що цифри на екрані монітору, які змінюються, 21:31:42 і далі шляхом збільшення останньої цифри на одиницю, аж до 21:32:03, є часом певних подій, то такі події мали місце в інший час, який суттєво (більш ніж на годину) відрізняється від часу подій, про які йдеться в обвинувальному акті). Крім того, на відеозаписах видно потерпілу (що не оспорювалось учасниками процесу), разом з тим, не видно обвинувачену, можливо лише припустити, що обвинувачена є однією із осіб, обличчя яких не видно, але припущення не може бути покладено в даному випадку в основу доказу. Таким чином, зазначений доказ не містять даних щодо вчинення чи невчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, інкримінованого їй стороною обвинувачення, тому суд цей доказ відкидає.

Що стосується показань обвинуваченої, потерпілої та свідків, які описані в мотивувальній частині вироку вище, суд приходить до наступного висновку. Згадувані показання отримані в судовому засіданні безпосередньо судом, в порядку, визначеному КПК України, в повній мірі узгоджуються поміж собою та фактично підтверджують подію кримінального правопорушення, за обставин, викладених в обвинувальному акті. Однак зважаючи на обставини, які викладені в мотивувальній частині вироку вище з приводу недотримання належної процедури повідомлення про підозру ОСОБА_2 та висунення їй обвинувачення некомпетентною особою, тобто за відсутності вчинення таких процесуальних дій, суд не може прийняти зазначені показання як докази сторони обвинувачення, оскільки останні, незважаючи на те, що отримані судом безпосередньо, отримані фактично за межами здійснення кримінального провадження, а відтак суд відкидає їх.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barbera, Messegue and Jabardo v.Spain» від 06 грудня 1988 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справ з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування лежить на обвинувачені, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного (Barbera,Messegue and Jabardo v. Spain, рішення від 6 грудня 1988 року, серія А. 146, р. 33, § 77).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мінеллі проти Швейцарії» від 25.03.1983 № 49, у п. 30 суд зазначає, що принцип презумпції невинуватості є одним з елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч.1 ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

З огляду на наведене вище в мотивувальній частині вироку, матеріали провадження не містять доказів, що доводять склад інкримінованого ОСОБА_2 кримінального проступку.

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченої ОСОБА_2 є склад кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується.

За таких обставин, ОСОБА_2 підлягає виправданню за пред`явленим їй обвинуваченням.

Речовий доказ, долучений до матеріалів кримінального провадження постановою від 17.12.2020, а саме: диск з відеозаписом від 06.12.2020, наданий ТОВ «РУШ» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не застосовувався.

Керуючись ст.ст.369-371, 374-376 КПК України

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватою в пред`явленому обвинуваченні, передбаченому ч.1 ст.125 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення.

Речовий доказ, долучений до матеріалів кримінального провадження постановою від 17.12.2020, а саме: диск з відеозаписом від 06.12.2020, наданий ТОВ «РУШ» - зберігати в матеріалах кримінального провадження. Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не застосовувався.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня оголошення вироку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: М.М. Юшков