Рішення № 98546567, 26.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 року м. Київ № 640/6860/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянський завод сільгосптехніки» до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суд міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердянський завод сільгосптехніки» (далі у тексті - позивач, ТОВ «Бердянський завод сільгосптехніки») з позовом до Державної податкової служби України (далі у тексті - відповідач, ДПС України), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо незабезпечення в автоматичному режимі збільшення суми податку, на яку правонаступник реорганізованого платника податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України збільшити ТОВ «Бердянський завод сільгосптехніки» задекларовану суму реєстраційного ліміту систем електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 319 844, 82 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби на корись ТОВ «Бердянський завод сільгосптехніки» понесені ним судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач як правонаступник Дочірнього підприємства ПрАТ «Бердянський «Агротехсервіс», згідно з пунктом 198.7 статті 198 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України), в декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року задекларувало в додатку 4 Таблиці 6 сформовану на момент припинення юридичної особи реєстраційну суму податкового ліміту у розмірі 319 844, 82 грн., яка була підтверджена документальною перевіркою контролюючого органу від 14 березня 2018 року. Вказану декларацію засобами електронного зв`язку подано до Бердянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області, однак підтверджена сума реєстрації ліміту не врахована в Системі електронного адміністрування ПДВ з підстав необхідності доопрацювання системи електронного адміністрування ПДВ.

Позивач зазаначає, що відсутність врахування та можливості використання реєстраційного ліміту на електронному рахунку, призводить до втрат у його господарській діяльності та обумовлює необхідність звернення із цим позовом для захисту своїх законних інтересів до суду.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 30 березня 2020 року.

Відповідно до положень статей 12, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України) вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та одночасно запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву або заяву про визнання позову.

Скориставшись правом на подання відзиву, 01 червня 2020 року відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що показник суми податку реорганізованого підприємства в Системі електронного адміністрування ПДВ, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та /або розрахунки коригування до податкових накладних, станом на 01 квітня 2018 року (на момент припинення діяльності ДП ПрАТ «Бердянський «Агротехсервіс») дорівнювала 315 024, 75 грн., а неможливість зарахування вказаної суму викликана необхідністю доопрацювання програмного забезпечення.

З цих підстав відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Бердянський завод сільгосптехніки» у повному обсязі.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом:

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ТОВ «Бердянський завод сільгосптехніки» (код ЄДРПОУ 40085226) є правонаступником прав та обов`язків ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» ПрАТ «Бердянський «Агротехсервіс» (код ЄДРПОУ 32533612) (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, сформований станом на 16 травня 2018 року).

Товариством задекларовано реєстраційну суму податкового ліміту у розмірі 319 844, 82 грн, сформовану на момент припинення юридичної особи ДП «Бердянський завод сільгосптехніки» (декларація з ПДВ № 9095048253 від 16 травня 2018 року за звітний період квітень 2018 року).

Суд не бере до уваги, зазначену відповідачем у відзиві на адміністративний позов суму показника податку реорганізованого підприємства у розмірі 315 024, 75 грн замість 319 844, 82 грн, оскільки її не підтверджено жодними доказами, натомість, показник суми у розмірі 319 844, 82 грн не ставиться під сумнів судом.

Із листа Бердянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області № 21417/10/08-01-51-01 від 20 червня 2018 року вбачається, що задекларована реєстраційна сума податкового ліміту у розмірі 319 844, 82 грн підтверджена камеральною перевіркою декларації за квітень 2018 року, однак не врахована як сума від`ємного значення у системі електронного адміністрування ПДВ з невідомих причин, про що 29 травня 2018 року повідомлено Головне управління ДФС у Запорізькій області.

Листами ГУ ДФС у Запорізькій області №№ 23604/10/08-01-12-01 від 06 серпня 2018 року та 32056/10/08-01-12-01 від 26 вересня 2018 року, а також листами ДФС №№ 32/5/16199-99-12-03-01-15 від 03 жовтня 2018 року, 41990/6/99-99-12-01-09-15 від 27 грудня 2018 року, 18001/6/99-99-12-03-09-15 від 16 квітня 2019 року ТОВ «Бердянський завод сільгосптехніки» поінформовано про те, що причиною неврахування реєстраційного ліміту є роботи з доопрацювання системи електронного адміністрування ПДВ в частині обрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), які тривають в ДФС, після чого відповідна інформації буде опублікована на офіційному веб-порталі ДФС.

При цьому, строки тривалості таких робіт заявнику не повідомлено.

Листом № 240 від 27 листопада 2019 року ТОВ «Бердянський завод сільгосптехніки» звернулося до Голови Державної податкової служби України з вимогою врахувати задекларовану суму реєстраційного ліміту у системі електронного адміністрування ПДВ у розмірі 319 844, 82 грн в ручному режимі, без використання програмного забезпечення, що доопрацьовується, а у випадку неможливості такого зарахування - повернути реєстраційний ліміт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Бердянський завод сільгосптехніки» .

За результатами опрацювання зазначеного листа ДПС України надано відповідь №5617/6/99-00-04-01-04-06 від 13 лютого 2020 року, у якій відмовлено у задоволенні вимоги з посиланням на необхідність доопрацювання електронного адміністрування ПДВ.

Бездіяльність ДПС України в частині недоопрацювання Системи електронного адміністрування ПДВ та неврахування в ній сум, що підлягають включенню до складу податкового кредиту, обумовила звернення позивача із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1 статті 1 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного податку, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 48.1 - 48.2 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з пунктом 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу. Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається статтею 49 ПК України.

За правилами пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Пунктом 49.4 статті 49 ПК України встановлено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено Систему електронного адміністрування ПДВ.

Основні принципи функціонування Системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200№ розділу V ПК України і пунктами 33,34 і 34№ підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Відповідно до пункту 200№.1 статті 200№ ПК України Система електронного адміністрування ПДВ забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН); суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в Системі електронного адміністрування ПДВ; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН.

Відповідно до пункту 200№.2 статті 200№ ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в Системі електронного адміністрування ПДВ. Для відкриття рахунків у Системі електронного адміністрування ПДВ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 16 жовтня 2014 року «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі у тексті - Порядок № 569). Даний порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у Системі електронного адміністрування ПДВ, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно із наведеними у пункті 2 Порядку № 569 визначеннями «електронний рахунок у Системі електронного адміністрування ПДВ» (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Отже, електронний рахунок відривається саме з метою перерахування платником ПДВ коштів для досягнення необхідної суми податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, чи суми податку для сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 569 періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДФС та Казначейством.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 569 електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДПС після присвоєння особі індивідуального податкового номера платника податку надсилає Казначейству. Датою початку здійснення платником податку операцій з використанням електронного рахунка є дата реєстрації його платником податку (для платників податку, зареєстрованих до 1 лютого 2015 р., - 1 лютого 2015 року).

Реєстрація в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних здійснюється виключно у межах реєстраційної суми, яка обчислюється за формулою, встановленою пунктом 200№.3 статті 2001 розділу V ПК України та пунктом 9 Порядку № 569.

Згідно з положеннями податкового законодавства Система електронного адміністрування ПДВ організована на централізованому рівні Держаної податкової служби України, а відтак на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми при зміні значення будь-якого з показників формули, тобто на Державну податкову службу України покладається обов`язок щодо забезпечення автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму непогашеного від`ємного значення податку на додану вартість.

Отже, ДПС України є адміністратором Системи електронного адміністрування ПДВ, який повинен забезпечувати автоматичний облік сум податку.

Судом встановлено, що позивачем виконано всі умови, додержання яких вимагається для реалізації права на збільшення в Системі електронного адміністрування ПДВ реєстраційної суми відповідно до ПК України, проте адміністратор системи не забезпечив досконалість роботи Системи електронного адміністрування ПДВ в частині обрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, та не забезпечив необхідність її доопрацювання.

Через неможливість збільшення ТОВ «Бердянський завод сільгосптехніки» задекларованої суми реєстраційного ліміту в Системі електронного адміністрування ПДВ на 319 844, 82 грн., позивачу завдаються збитки: вилучення з обігу товариства значних сум коштів у зв`язку із необхідністю поповнення електронного рахунку грошовими коштами з поточного рахунку з метою отримання можливості зареєструвати податкові накладні.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Практика Європейського суду з прав людини свідчить на користь висновку, що в контексті податкових спорів позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у праві вільно розпоряджатись накопиченим за наслідками розрахунків з бюджетом від`ємним значенням з податку на додану вартість) розглядається як позбавлення власності: «…мирне володіння майном означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976))».

Таким чином, створення перешкод чи встановлення обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у справі вільно розпоряджатися своїми коштами є формою втручання у право на мирне володіння своїм майном.

Аналізуючи викладене, суд схиляється до висновку, що відповідачем безпідставно не збільшено суду ТОВ «Бердянський завод сільгосптехніки» задекларованої суми реєстраційного ліміту в Системі електронного адміністрування ПДВ на суму 319 844, 82 грн. та допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у незабезпеченні повноцінної роботи Системи електронного адміністрування ПДВ.

Водночас, для цілей визнання бездіяльності протиправною суд бере до уваги правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17, від 18 лютого 2021 року у справі № 160/6885/19, згідно з якими протиправну бездіяльність слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Окрім того, бездіяльність суб`єкта повноважень не може бути визнана протиправною лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача упродовж 2018-2020 років.

В матеріалах справи не міститься жодної інформації, яку було б надано суду чи заінтересованій особі (позивачу), про конкретні строки, етапи, заходи, вжиті відповідачем з метою врегулювання ситуації, як і не зазначено підстави зволікання із її врегулюванням. Крім того, у відзиві на адміністративний позов, наданий суду 01 липня 2020 року, відповідачем підтверджено, що доопрацювання програмного забезпечення в частині автоматичного збільшення реєстраційної суми правонаступника на значення суми платника, реорганізованого шляхом приєднання, злиття, поділу до цього часу не реалізовано.

З огляду на що, суд схиляється до висновку, що протиправна бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів щодо доопрацювання системи електронного адміністрування ПДВ та неврахування в системі електронного адміністрування ПДВ сум, які підлягають включенню до складу податкового кредиту, є підтвердженою.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що допущена відповідачем бездіяльність щодо неврахування в системі електронного адміністрування ПДВ суми від`ємного значення у розмірі 319 844, 82 грн порушує приписи підпунктів 1, 2, 3, 5, 6 частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку з чим є протиправною та підлягають усуненню.

Крім того, судом розглянуто питання щодо повернення судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до положень пункту першого частини тертої статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п`ятої статі 242 враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. представником позивача надано до суду:

- договір з АО «Адвокатська компанія «Андрій Мягкий і Партнери» » про надання правової допомоги від 20 лютого 2020 року № 2020/БЗС-1, згідно з пунктом 3.4 якого клієнт повинен сплатити 10 000 грн. протягом десяти днів після винесення Окружним адміністративним судом м. Києва ухвали про відкриття провадження у справі за позовом ТОВ «Бердянський завод сільгосптехніки» до Державної податкової служби України на підставі виставленого рахунку Компанії, та наступні 10 000 грн. - протягом десяти днів після закінчення встановлених судом для відповідача строків надання відзиву (заперечень);

- акт прийому - передачі виконаних послуг за договором від 20 лютого 2020 року № 2020-БЗС-1 від 07 травня 2020 року на загальну суму 20 000 грн., за яким АО «Адвокатська компанія «Андрій Мягкий і Партнери» надано ТОВ «Бердянський завод сільгосптехніки» послуги, зокрема: правовий аналіз документів, вивчення обставин, пов`язаних з незабезпеченням податковими органами урахування в автоматичному режимі збільшення суми реєстраційного ліміту у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 319 844,82 грн. упродовж 8 год.; аналіз судової практики застосування норм матеріального права, що регулюють подібні правовідносини - 4 год., складання позову до ДПС про визнання бездіяльності щодо незабезпечення в автоматичному режимі збільшення суми податку - 6 год.;

- платіжне доручення № 225 від 30 квітня 2020 року на суму 10 000 грн.;

- акт звірки взаємних розрахунків від 20 травня 2020 року на суму 20 000 грн.

Таким чином, суд зазначає, що надані представником Позивача документи, є належними та допустимими доказами для підтвердження витрат, які сторона понесла у зв`язку з наданням їй професійної правничої допомоги.

Розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не наполягав, відповідних клопотань суду не подав.

Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи підтвердження факту отримання правничих послуг адвоката позивачем, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, приходить до висновку, що вимога представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу у сумі 20 000 грн. підлягає задоволенню.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно з платіжним дорученням № 123 від 04 березня 2020 року позивачем при зверненні до адміністративного суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 4 204,00 грн. За таких обставин, на підставі частини першої статті 139 КАС України, сплачений судовий збір у розмірі 4 204, 00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянський завод сільгосптехніки» (вул. Матвєєва, 1, м. Бердянськ, Запорізька обл., 71107, код ЄДРПОУ: 40085226) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 43005393) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо незабезпечення в автоматичному режимі збільшення суми податку, на яку правонаступник реорганізованого платника податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

3. Зобов`язати Державну податкову службу України збільшити ТОВ «бердянський завод сільгосптехніки» задекларовану суму реєстраційного ліміту систем електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 319 844, 82 грн;

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердянський завод сільгосптехніки» сплачений судовий збір в сумі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. та 20 000 (двадцять тисяч) грн., 00 коп. понесених витрат на правничу допомогу.

Суддя В.І. Келеберда