Рішення № 98546076, 26.07.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4677/21

РІШЕННЯ

іменем України

26 липня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення коштів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення невиплаченого грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 20.12.2015 по 28.02.2018 в розмірі 5796 грн. та заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 до 01.11.2017 в розмірі 3179 грн. 13 коп. Також просить зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він проходив службу в Управлінні патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції України. У період з 20.12.2015 по 28.02.2018 доплата за службу у нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час позивачу відповідачем не виплачувалась. Також, вказує, що відповідач протиправно не виплачував індексацію грошового забезпечення. Оскільки вказане порушує права позивача, він звернувся до суду.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві Департамент патрульної поліції Національної поліції України позов не визнає. Зазначає, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Зазначає, що доплата за службу в нічний час позивачу виплачена за період з березня по липень 2018. Вважає наведений у позовній заяві розрахунок заборгованості неправильним, оскільки, на його думку, позивачем враховано фактично відпрацьований час та не взято до уваги норму пункту 11 розділу ІІ Порядку № 260. Просить відмовити в задоволенні позову.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.12.2015 по 11.09.2018 проходив службу в Управлінні патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції України. Наказом від 05.09.2018 позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію».

Представник позивача звернулась до Департаменту патрульної поліції із адвокатським запитом про надання інформації щодо кількості відпрацьованих робочих змін, розміру грошового забезпечення позивача та проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 . Листом за вих. № 358аз/1/41/5/05-2021 від 05.04.2021 надано інформацію про розмір та складові грошового забезпечення позивача за 2016-2018 роки, відомості про кількість нічних змін позивача за період з 20.12.2015 по 28.02.2018 ( 1104 годин)

З наданих відомостей позивач встановив, що доплата за службу в нічний час була проведена лише за період з 01.03.2018 по 31.07.2018.

Вирішуючи спір суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 п. 5 Постанови визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ №260 від 06.04.2016, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260). Пунктом 3 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з пунктом 11 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж на три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання. Згідно з положеннями п. 11 Розділу II Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22:00 год. до 06:00 год. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Розрахунок доплати за службу в нічний час здійснюється наступним чином: «місячний посадовий оклад» поділити на "кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні» помножити на «кількість годин служби в нічний час» помножити на «35 відсотків (відсотковий розмір доплати за службу в нічний час)».

Однак відповідач всупереч вимогам Постанови №988 та Порядку №260 доплату позивачу за службу в нічний час у період з 20.12.2015 по 28.02.2018 не здійснював, доказів протилежного суду не надав.

Судом встановлено, що позивач за період з 20.12.2015 по 28.02.2018 відпрацював нічні зміни, загальною кількістю 1104 години, зокрема:

у грудні 2015 року - 16 год.;

у січні 2016 року - 92 год.;

у лютому 2016 року - 88 год.;

у березні 2016 року - 56 год.;

у квітні 2016 року - 84 год.;

у травні 2016 року - 0 год.;

у червні 2016 року - 84 год.;

у липні 2016 року - 60 год.;

у серпні 2016 року - 40 год.;

у вересні 2016 року - 40 год.;

у жовтні 2016 року - 64 год.;

у листопаді 2016 року - 64 год.;

у грудні 2016 року - 48 год.;

у січні 2017 року - 40 год.;

у лютому 2017 року - 48 год.;

у березні 2017 року - 40 год.;

у квітні 2017 року - 56 год.;

у травні 2017 року - 64 год.;

у червні 2017 року - 48 год.;

у липні 2017 року - 0 год.;

у серпні 2017 року - 56 год.;

у вересні 2017 року - 16 год.;

у жовтні 2017 року - 0 год.;

у листопаді 2017 року - 0 год.;

у грудні 2017 року - 0 год.;

у січні 2018 року - 0 год.;

у лютому 2018 року - 0 год.,

що свідчить про наявність у позивача права на доплату за службу в нічний час, передбачену пунктом 11 Розділу ІІ Порядку №260, за відповідний період. Згідно з відомостями про грошове забезпечення позивача за період з 2016 року по травень 2018 року доплата за службу в нічний час йому не виплачувалась. За таких обставин Департаментом патрульної поліції України допущено бездіяльність щодо ненарахування та не виплати позивачу доплати за службу в нічний час за вказаний період, а тому з метою ефективного захисту прав позивача потрібно зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити позивачу доплату за службу в нічний час за період з 20.12.2015 по 28.02.2018.

Суд відхиляє посилання відповідача на пункт 11 Розділу І Порядку №260, оскільки строк отримання відповідної доплати не може бути обмежений положеннями Порядку з огляду на те, що така доплата входить до структури грошового забезпечення позивача.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі №1-13/2013 (№8-рп/2013) надав тлумачення статті 233 КЗпП України, зазначивши наступне: «У частині першій статті 233 Кодексу передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів. Однак відповідно до частини другої статті 233 Кодексу «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком». Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком право звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.» Отже, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці на спори щодо звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, строки звернення до суду не застосовуються.

Як вказав Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 при розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення частини другої статті 233 Кодексу підлягає застосуванню у випадках пред`явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень не пов`язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат. Таким чином, строки ч.2 ст.233 КЗпП України підлягають застосуванню у випадках пред`явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати.

За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на отримання частини заробітної плати незалежно від того за який період відповідна заборгованість утворилась.

У той же час, вимоги позивача про стягнення доплати за службу в нічний час є передчасними, оскільки суд не може підміняти уповноважений орган, самостійно розраховуючи розмір доплати за службу в нічний час. Стягненню підлягають вже нараховані суми коштів, але не виплачені.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 до 01.11.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII) Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення) (ч. ч. 1, 5 статті 2 Закону № 1282-ХІІ). Підприємства, установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078).

Відповідно до абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування поліцейського на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача на цю виплату. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі 825/1832/17.

Судом встановлено, що у відомостях про грошове забезпечення ОСОБА_1 , за підписом начальника ВОП УФЗБО, відсутня інформація про нарахування та виплату позивачу відповідних сум індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2016 по 01.11.2017.

Виплата індексації охоплюється поняттям грошового забезпечення та безпосередньо стосується оплати праці, для захисту якої державою забезпечуються посилені гарантії. Зважаючи на це, на дані вимоги також не розповсюджуються обмеження щодо тривалості строків звернення до суду. Отже, оскільки виплата індексації пов`язана з виплатою самого грошового забезпечення поліцейського, і повинна була здійснюватись у відповідних розмірах постійно разом з основною виплатою, ця гарантія оплати праці державою в повній мірі дотримана не була.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 17.09.2020 у справі №420/1207/19, суд не повинен підміняти уповноважений орган, самостійно розраховуючи розмір індексації, розрахунок розміру індексації є компетенцією відповідача як органу, де позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення, оскільки саме на нього покладений обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Стосовно нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладений обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом частини 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Отже статі 116 та 117 КЗпП України передбачають обов`язок роботодавця перед колишнім працівником провести своєчасний розрахунок при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, які дають підстави для висновку, що у спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 30.09.2020 у справі №120/1407/19-а.

Отже, вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні є передчасною ( розрахунку ще не було) та задоволенню не підлягає.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Оскільки відповідач не довів правомірність бездіяльності щодо невиплати позивачу доплати за службу в нічний час та сум індексації, позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції України щодо ненарахування та невиплати/ відмову у виплаті ОСОБА_1 :

- доплати за службу в нічний час за період з 20.12.2015 по 28.02.2018.

- індексації грошового забезпечення з 01.03.2016 до 01.11.2017.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :

- доплату за службу в нічний час за період з 20.12.2015 по 28.02.2018;

- індексацію грошового забезпечення з 01.03.2016 до 01.11.2017, яка не була виплачена за час служби.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26 липня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Департамент патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3,Київ 48,03048 , код ЄДРПОУ - 40108646)

Головуючий суддя І.С. Козачок