Рішення № 98545423, 26.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 р. Справа № 480/3465/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (далі - відповідач, Конотопська РДА, Конотопська райдержадміністрація), в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.34), просила:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації по невизнанню за нею статусу члена сім`ї загиблого - вдови померлого ветерана війни - інваліда війни 1 групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації повторно розглянути моє звернення та надати позивачу статус члена сім`ї загиблого - вдови померлого ветерана війни - інваліда війни 1 групи.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що її померлий чоловік мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримав 1 групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Відтак, вважає, що вона як дружиною померлого чоловіка у відповідності до вимог статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, у зв`язку з чим звернулася із відповідною заявою до відповідача, однак останній їй відмовив.

Ухвалою суду від 27.04.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 19.05.2021 позовна заява залишалася без руху, а ухвалою суду від 01.06.2021 розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи було продовжено.

Представник відповідача, не погодившись з позовними вимогами, подав відзив на позовну заяву (а.с.24-26), в якому просив відмовити у задоволенні вимог, оскільки позивач звернулася до відповідача з заявою про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме «члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни». При цьому відповідно до абз.1 п.1 ст.10 якого чинність такого Закону поширюється, зокрема на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Однак, відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово- лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1916 від 15.07.2019 року - захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3., яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, встановлення статусу дружинам померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не передбачено.

При цьому, соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбачено та регулюється Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, ст. 20 зазначеного Закону в зв`язку з чим, позивачу і було видано саме посвідчення дружини померлого громадянина, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою від 24.09.2019 за № НОМЕР_1 , що дає право на пільги та компенсації.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем з ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) було укладено шлюб 28.03.1984, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.10).

Відповідно до копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 944776 від 30.10.2018 ОСОБА_2 було встановлено 1 групу інвалідності безтерміново у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби (а.с.13), у зв`язку з чим ОСОБА_2 видано посвідчення інваліда 1 групи, відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.12). При цьому, згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 27.12.2018 №3630 захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 . ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.15).

Крім того, згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 також було надано статут учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1988 році (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією посвідчення про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.9).

При цьому, відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1916 від 15.07.2019 року - захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , яке послужило його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - захворювання і причина смерті ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.14).

22.03.2021 позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Конотопської РДА з заявою про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме «члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» (а.с.16). При цьому, до заяви додала копію свого паспорту та РНОКПП, фотокартки та довідку про останнє місце реєстрації ОСОБА_2 , копії свідоцтв про шлюб та смерть ОСОБА_2 , копії посвідчень ОСОБА_2 як особи з інвалідністю внаслідок війни, а також копії довідки МСЕК та витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, що підтверджується копією такої заяви (а.с.16) та не заперечувалося відповідачем у відзиві.

У відповідь на вказану заяву Управління соціального захисту населення Конотопської РДА повідомило ОСОБА_1 листом від 05.04.2021 про те, що відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, на яких поширюється чинність Закону, належать дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу PCP за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю. Соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбачено Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначено, що позивачу видано посвідчення дружини померлого громадянина, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, від 21.09.2019 року № НОМЕР_4 , що дає право на пільги та компенсації (а.с.17).

Позивач, не погодившись з наданою відповіддю, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, згідно ст.4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до пунктів 1, 2, 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

- військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

- осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З огляду на зазначені правові норми обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інваліда війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону №3551-XII встановлено, що чинність цього Закону поширюється, зокрема на:

- сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження в і й с ь к о в о ї с л у ж б и чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, померлий чоловік позивачки - ОСОБА_2 мав статус інваліда війни 1 групи та на нього поширювалась дія Закону №3551-XII, що підтверджується посвідченням інваліда 1 групи, виданого 06.11.2018 (а.с.12) та посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС у 1988 році, виданого 01.03.2019 (а.с.11).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків в і й с ь к о в о ї служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕСЧ, також матеріалами справи підтверджено зв`язок смерті (захворювання, що спричинило смерть) ОСОБА_2 із виконанням обов`язків військової служби з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.14,15).

Отже, померлий чоловік позивача був інвалідом війни і помер від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" належить до інвалідів війни, а згідно статті 4 Закону № 3551-XII - до ветеранів війни.

У відповідності до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

В примітці до статті 10 вказаного Закону із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.06.96 визначено, що тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Згідно із статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій, відносяться особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Виходячи з аналізу приписів частини 1 статті 10 та частини 2 статті 7 Закону №3551-XII суд зазначає, що статус дружини загиблого ветерана війни для позивача можливий за наявності трьох умов, а саме: загиблий під час ліквідації на ЧАЕС перебував на військовій службі та отримав захворювання в період проходження військової служби; є належні докази причинного зв`язку ліквідації на ЧАЕС та захворювання, яке стало причиною смерті; є належні докази сімейних зв`язків загиблого військового ліквідатора на ЧАЕС та особи, яка претендує на статус члена сім`ї загиблого.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов до висновку, що позивачем підтверджено усі умови, які дають право на отримання статусу члена сім`ї загиблого, а тому бездіяльність відповідача щодо не видачі ОСОБА_1 "Посвідчення члена сім`ї загиблого, є протиправною та така бездіяльність не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Положення №302), відповідно до пункту 2 якого посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 4 Положення №302 (у редакції, чинній на час розгляду справи) визначено, що Особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Схожі приписи містяться в даному пунктів станом і на момент розгляду справи.

В абзаці 2 пункту 7 Положення №302 вказано, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина.

Відтак, з урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що відповідний статус осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підтверджується саме посвідченням, суд, з урахуванням ст.9 КАС України, вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не видачі ОСОБА_1 «Посвідчення члена сім`ї загиблого» та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.03.2021 з урахуванням висновків суду.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу статус члена сім`ї загиблого - вдови померлого ветерана війни - інваліда війни І групи, суд відмічає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо видачі посвідчень, які у свою чергу і засвідчують відповідний статус особи є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати позивачу статус члена сім`ї загиблого - вдови померлого ветерана війни - інваліда війни І групи, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 908,00грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 19.04.2021 (а.с.5).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (вул.Соборна, буд.23, м.Конотоп, Сумська область, 41607, код ЄДРПОУ 03197931) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації щодо не видачі ОСОБА_1 «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.03.2021 з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (вул.Соборна, буд.23, м.Конотоп, Сумська область, 41607, код ЄДРПОУ 03197931) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26.07.2021.

Суддя І.Г. Шевченко