Рішення № 98545334, 23.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2021 року м. Рівне №460/2083/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.11.2020 №2172436/2220213128;

-зобов`язати зареєструвати податкову накладну від 30.11.2019 №3, сформовану та виписану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, оскільки позивачем було надано у повному обсязі документи, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

Ухвалою суду від 25.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.04.2021, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.04.2021 підготовче засідання у справі не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді. Ухвалою суду від 29.04.2021 підготовче засідання відкладено до 13.05.2021.

Відповідачами подано відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки платником податків, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , не надано повний пакет документів на підтвердження здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких було відмовлено (а.а.с.50-57).

У судовому засіданні 13.05.2021 оголошено перерву до 18.05.2021 у зв`язку з витребуванням додаткових доказів.

Ухвалою суду від 18.05.2021 закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа - підприємець 05.08.2019 (номер запису 26060000000003418 від 05.08.2019), 05.08.2019 взята на облік у контролюючому органі як платник податків та єдиного внеску. Основним видом економічної діяльності господарства за КВЕД є 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

01.10.2019 між Приватним акціонерним товариством "Луцькавтодор" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір №1 про надання послуг (далі - Договір №1) (а.с.17).

Пунктом 1.1 розділу 1 "Предмет договору" Договору №1, передбачено, що Виконавець за завданням Замовника за плату надає послуги будівельною технікою на умовах, передбачених в цьому договорі, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги (виконані роботи) та своєчасно оплатити їх вартість.

Відповідно до пп. "а" п.1.2 розділу 1 "Предмет договору" Договору №1, послуги надаються за завданням Замовника будівельною технікою і робочою силою Виконавця.

Згідно п.2.1 розділу 2 "Права та обов`язки сторін" Договору №1, Виконавець зобов`язаний: своєчасно надати послуги (виконати роботи) за завданням Замовника; забезпечувати якість послуги; при неможливості виконати роботу негайно повідомити про це Замовника; самостійно забезпечувати роботу власної техніки паливно-мастильними матеріалами, проводити її ремонт та технічне обслуговування.

Прийняття виконаних Виконавцем послуг здійснюється згідно з актами здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг), які підписуються обома сторонами за результатами роботи (п.3.1 розділу 3 "Порядок прийняття послуг" Договору №1).

Пунктом 3.4 розділу 3 "Порядок прийняття послуг" Договору №1 передбачено, що підписаних сторонами акт здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) є підставою для проведення розрахунків за надані Виконавцем послуги (виконанні роботи).

Відповідно до п.4.1 розділу 4 "Вартість наданих послуг та порядок розрахунків" Договору №1, вартість надання послуг, що доручені Виконавцеві для виконання за договором, визначається згідно з підписаними актами виконання робіт (надання послуг) в одиницях виміру прийнятих для сторін і зазначених в акті здачі - прийняття робіт (наданих послуг).

Згідно з п.4.2 розділу 4 "Вартість наданих послуг та порядок розрахунків" Договору №1, розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях, вид розрахунків - безготівковий, форма розрахунків - платіжними дорученнями.

Пункт 4.3 розділу 4 "Вартість наданих послуг та порядок розрахунків" Договору №1 визначає, що розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня підписання Замовником акта приймання наданих послуг.

Судом також встановлено та сторонами не заперечувалося, що ФОП ОСОБА_1 , на виконання вимог вказаного договору, було отримано від Приватного акціонерного товариства "Луцькавтодор" завдання щодо надання послуг на об`єкті будівництва "Реконструкція дороги Станційна ВП РАЕС в м.Вараш" етап 1. Велосипедна, пішохідна доріжки та освітлення.

Відомостями об`ємів будівельних робіт по об`єкту "Реконструкція дороги Станційна ВП РАЕС в м.Вараш" етап 1. Велосипедна, пішохідна доріжки та освітлення передбачено перелік будівельних робіт та витрат на проведення першого етапу реконструкції дороги Станційна (а.а.с.19-20).

30.11.2019 між Замовником - Приватним акціонерним товариством "Луцькавтодор" та Виконавцем - ФОП ОСОБА_1 складено акт №1 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з яким Виконавцем були проведені роботи (надані послуги), а саме: послуги користування екскаватора, послуги користування навантажувача та послуги користування а/м= перевезення ґрунту на відстань 5 кл., перевезення вантажів, вивезення сміття та інші роботи. Загальна вартість робіт (надання послуг) без ПДВ 308533,20грн, ПДВ 20% - 61706,64грн, загальна вартість робіт з ПДВ 370239,84грн (а.с.21).

За результатами надання ФОП ОСОБА_1 відповідних послуг (робіт), Приватним акціонерним товариством "Луцькавтодор" проведено оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача: 18.12.2019 перераховано суму у розмірі 100000грн, 14.01.2020 - 70239,84грн, 13.02.2020 - 50000,00грн, 24.02.2020 - 50000,00грн, 18.03.2020 - 50000,00грн, 19.05.2020 - 50000,00грн. Загальна сума перерахованих коштів становить 370239,84грн, у т. ч. ПДВ - 61706,64грн (а.а.с.22-28).

На виконання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 складено та надіслано до контролюючого органу засобами електронного зв`язку податкову накладну від 30.11.2019 №3 на загальну суму 370239,84грн, у т.ч. ПДВ 61706,64грн (а.с.8).

27.01.2020 контролюючим органом надіслано позивачу квитанцію №9332811987 (а.с.9).

У квитанції від 27.01.2020 зазначено наступне: "Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 30.11.2019 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 49.41, 52.29 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, відповідає вимогам пп.2.1 п. 2 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних."

У зв`язку з цим, позивачем було подано податковому органу повідомлення від 25.11.2020 №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої було зупинено, - від 30.11.2019 №3 (а.с.10).

Зазначене повідомлення контролюючим органом отримано, що підтверджується квитанцією від 25.11.2020 №2 (а.с.11).

Рішенням комісії Головного управління ДПС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія) від 26.11.2020 №2172436/2220213128 було відмовлено в реєстрації податкової накладної від 30.11.2019 №3 (а.с.55).

Підставами для такої відмови у вказаному рішенні зазначено: "ненадання платником податку копій документів:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити);

- розрахункових документів та / або банківських виписок з особових рахунків".

Рішення від 26.11.2020 №2172436/2220213128 ФОП ОСОБА_1 було оскаржене в адміністративному порядку (а.а.с.13-14).

Скаргу отримано контролюючим органом, що підтверджується квитанцією від 06.12.2020 №2 (а.с.15).

Рішенням за результатами скарги від 06.12.2020 №9321689832 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 26.11.2020 №2172436/2220213128 про відмову в реєстрації податкової накладної - без змін (а.а.с.12, 16).

Вважаючи рішення комісії від 26.11.2020 №2172436/2220213128 про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу вимог пп."а" та пп. "б" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - постачальник товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами абз.5 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

У силу абзаців 9-10, 12 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

У свою чергу, відповідно до п.12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341) (далі - Порядок №1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування (абзац 10).

Згідно з п.17 Порядку №1246, у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 №117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Згідно з п.5 Порядку №117, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до п.п.6, 7 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1)платника податку критеріям ризиковості платника податку;

2)податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операції.

При цьому, вимоги п.п.6 та 7 Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначного (множинного) трактування обов`язків контролюючих органів.

У силу вимог п.10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

На час виникнення спірних правовідносин Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України від 07.08.2019 №1962/99-99-29-01-01 (погоджені Міністерством фінансів України згідно з листом від 06.08.2019 №26010-06-05/20111).

Відповідно до пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, операція, відображена у податковій накладній/розрахунку коригування, відповідає критеріям ризиковості здійснення операцій, якщо обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Відповідно до п.п.12, 13 Порядку №117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Як зазначено судом вище, у квитанції від 27.01.2020 підставою зупинення реєстрації податкової накладної позивача від 30.11.2020 №3 вказано ті обставини, що обсяг постачання товару/послуги 49.41, 52.29 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

У порушення ч.2 ст.77 КАС України, відповідачами суду не надано доказів на підтвердження обставин щодо перевищення або рівності обсягу постачання величини залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, належної мотивації таких висновків - не наведено. Якою саме була величина залишку обсягу придбання такого товару та в який спосіб і на підставі яких документів вона була визначена, відповідачами суду не доведено, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Суд зазначає, що аналіз норм ст.201 Податкового кодексу України, Порядку №117 вказує на те, що критерії ризиковості платника податку та/або критерії ризиковості господарської операції є важливим елементом порядку визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, оскільки безпосередньо впливають на суму податкових зобов`язань платника податку - покупця. Відповідно, такі критерії повинні затверджуватися у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст.117 Конституції України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.92 №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (далі - Указ №493/92) встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

На реалізацію норми Конституції України та положень Указу №493/92, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових їв міністерств та інших органів виконавчої влади (далі -Положення №731).

Згідно з п.2 цього Положення №731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Відповідно до п.3 Положення №731, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", " Таємно " та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Отже, якщо документ, виданий центральним органом виконавчої влади, містить норми права, він підлягає обов`язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Очевидно, що критерії ризиковості, які використовуються як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, розраховані на неодноразове використання, визначають зміст прав та обов`язків об`єктів господарювання. Отже, документ, який визначає подібні критерії, містить норми права, а тому підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до пункту 15 Положення №731, Міністерства, центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог, нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Згідно з пунктом 3 Указу №493/92, нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За відсутності належним чином затвердженого компетентним органом і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України нормативно-правового акту, жодні приписи шодо критеріїв зупинення реєстрації податкових накладних не можуть бути визнані обов`язковими для виконання будь-яким із платників податку, оскільки відповідні норми не можуть вважатися такими, що набрали чинності.

З урахуванням викладеного, лист Державної фіскальної служби України (центрального органу виконавчої влади) щодо критеріїв ризиковості, який по суті містить норми права, не може вважатися чинним нормативно-правовим актом, оскільки не зареєстрований у Міністерстві юстиції України. Жодного іншого нормативно-правового акту, який би визначав критерії ризиковості як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, законодавцем на момент виникнення спірних правовідносин прийнято не було. Постановою №117 критеріїв ризиковості також не встановлено.

Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.04.2019 у справі №822/1878/18.

Так, Верховний Суд дійшов висновку, що критерії блокування податкових накладних, викладені в листі ДФС, не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак, не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної позивача від 30.11.2019 №3 було зупинено безпідставно.

Відповідно до п.2 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216 (далі - Порядок №520), прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Пунктом 3 Порядку №520 передбачено, що комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (п.4 Порядку №520).

Згідно з п.5 Порядку №520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п.6, 7 Порядку №520).

Пунктом 9 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Відповідно до п.11 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (п.10 Порядку №520).

Форма зазначеного рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів, документи, яких не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), належить підкреслити.

Судом встановлено, що жодного підкреслення оспорюване рішення не містить.

Крім того, позивачем засобами електронного зв`язку було подано до контролюючого органу повідомлення від 25.11.2020 №1 про надання пояснень та копій документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПАТ "Луцькавтодор" за податковою накладною від 25.11.2020 №1 (а.с.10).

Зазначені пояснення та додаткові документи долучені до матеріалів справи та досліджені під час судового розгляду.

Сукупність наданих позивачем первинних документів виключає сумнів щодо реальності господарських операцій, підтверджує надані пояснення, а також спростовує обставини перевищення обсягу постачання товару/послуги та обсягу його постачання. Суд вважає, що надані пакети документів були достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів щодо здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, а також на факт подання таких документів контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Враховуючи те, що спірні рішення є правовими актами індивідуальної дії, суд констатує невідповідність таких рішень критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує їх неоднозначне трактування, яке, у свою чергу, перешкоджає платнику податків своєчасно і повністю виконати власні обов`язки та скористатися своїми правами, передбаченими податковим законодавством, що регулює порядок реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі.

У сукупності викладеного, рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 26.11.2020 №2172436/2220213128 не відповідає встановленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. Оспорювані рішення порушують права й охоронювані законом інтереси позивача, які підлягає судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправними та скасування.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ч.ч.1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року (заява №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п.65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до сформованої практики Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Класс та інші проти Німеччини" (Klass and Others v. Germany) від 6 вересня 1978 року (заява №5029/71), із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) від 13 січня 2011 року (заява №28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Враховуючи викладене, а також з огляду на ту обставину, що відповідачем будь-яких підставних та правомірних зауважень до поданих позивачем документів не висловлено, суд вважає, що порушені права позивача належить захистити як шляхом визнання протиправними та скасування спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, так і шляхом зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну від 30.11.2019 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд також зауважує, що рішення суду повинно бути не тільки законним та обґрунтованим, а ще й ефективним щодо захисту порушених прав, свобод та інтересів.

Відтак, покладання в даному випадку на відповідача-2 обов`язку зареєструвати податкові накладні не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Обермайєр проти Австрії" (Obarmeier v. Austria) від 28 червня 1990 року (заява №11761/85); п.155 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гранд Стівенс та інші проти Італії" (Grande Stevens and Others v. Italy) від 4 березня 2014 року (заява №18640/10).

Відповідно до п.п.19, 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС.

Враховуючи попередній висновок суду про протиправність оскаржуваного рішень про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну від 30.11.2019 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що за подання адміністративного позову позивачем згідно з платіжним дорученням від 06.01.2021 №132 сплачено судовий збір у сумі 2270,00грн (а.с.33).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, сплачений судовий збір у зазначеній сумі належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частини 6, 7 статті 134 КАС України передбачають, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, визначаючи суму, що належать до відшкодування позивачу, суд застосовує критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Саме ці критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсацію судових витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (East/West Alliance Limited v. Ukraine) від 23 січня 2014 року (заява №19336/04) Європейський суд зазначив: "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999).

Підстави та порядок укладення договору про надання правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару врегульовано розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ).

Зокрема, ст.30 Закону №5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених норм КАС України та Закону №5076-VІ дозволяє дійти висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу стягуються на користь позивача за умови їх підтвердження:

1) договором про надання правової допомоги;

2) документами щодо фактичного надання такої допомоги з документальним описом послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом;

3) документами, що підтверджують оплату наданих адвокатом послуг.

Судом встановлено, що правову допомогу позивачу у даній справі надавала адвокат Павлюк І.А. згідно з ордером від 17.03.2021 серії ВК №1018340, виданим адвокатським бюро "Павлюк Ірини" (а.с.32).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги адвокатом від 10.03.2021 та платіжне доручення №157 від 11.03.2021 (а.а.с.29-31).

Загальна сума гонорару згідно з п.3.1 договору про надання правничої допомоги адвокатом від 10.03.2021 складає 6000,00грн, сума гонорару в розмірі 4000,00грн сплачується авансом.

11.03.2021 ФОП ОСОБА_1 здійснено оплату адвокатському бюро "Павлюк Ірини" за правничу допомогу згідно рах.б/н від 10.03.2021 в сумі 4000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.03.2021 №157 (а.с.31).

Жодних інших доказів на підтвердження оплати наданих адвокатом послуг позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд, виходячи з критерію реальності, співмірності, об`єктивності та розумності розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про стягнення таких витрат у сумі 4000,00грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.11.2020 №2172436/2220213128.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.11.2019 №3, складену фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 датою її подання на реєстрацію.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень, Головного управління ДПС у Рівненській області (ідентифікаційний код ВП 44070166) та Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 43005393), судові витрати у загальному розмірі 6270,00грн (у т.ч.: 2270,00грн - судовий збір, 4000,00грн - витрати на професійну правничу допомогу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1: Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, буд.12, м.Рівне, 33023, ідентифікаційний код ВП 44070166).

Відповідач-2: Державна податкова служба України (Львівська площа, буд.8, м.Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393).

Рішення складено 23 липня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар