Ухвала суду № 98545254, 26.07.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

26 липня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/8158/21Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Гіглава О.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2021 року (згідно даних на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання протиправним рішення ГУПФУ в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) від 12.01.2020 №28 про відмову в призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу період роботи з 19.08.1980 по 13.02.1981 в будівельному управлінні №1 треста "Ворошиловградстрой", з 14.04.1981 по 04.09.1982 в совхозі "Воход", з 25.05.1987 по 19.12.1987 в колгоспі імені Карла Маркса, з 07.04.1988 по 18.03.1989 в колгоспі імені Карла Маркса, з 20.03.1989 по 01.09.1989 на птицефабриці;

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області призначити гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 17.12.2019, провести нарахування та виплату пенсії.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

У ході з`ясування вказаних питань, судом встановлено наступне.

Так, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин другої та третьої цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує зі змісту переліку додатків до позовної заяви, оскаржуване рішення №28 про відмову в призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 датоване 12.01.2020.

Позивач же із заявленими позовними вимогами згідно даних на вхідному штампі звернувся до суду лише 20.07.2021, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку та поновлення процесуального строку на звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування вказаного клопотання у позовній заяві зазначено, що для вирішення питання зібрання необхідних доказів на обґрунтування позовних вимог позивача останньому необхідно було звертатися з відповідними заявами до організацій та установ, які знаходяться на тимчасово окупованій території, з якою припинені будь-які відносини в зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації на території України. Позивач особисто звернутися до відповідних установ не мав можливості через введені на території України карантинні обмеження, які включали в себе і припинення транспортного сполучення. Останній документ по справі надійшов поштою в березні 2021 року поза межами встановленого шестимісячного процесуального строку на звернення до суду по питанню визнання протиправним рішення відповідача від 12.01.2020. Враховуючи, що неможливість звернення позивача до суду з цим позовом у визначений строк обґрунтована обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином та тимчасовою зупинкою транспортного сполучення, що є поважними причинами, позивач вважає за необхідне клопотати до суду визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, задовольнити заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновити строк звернення до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, суд зазначає наступне.

У численній практиці Верховного Суду, в тому числі у постановах від 13.02.2018 у справі №308/12874/16-а, від 14.02.2019 у справі №805/3881/18-а від 01.12.2020 у справі №807/658/18, від 05.03.2021 у справі № 140/1738/19, Верховним Судом викладені висновки про те, що "поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)."

Також Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11.07.2019 у справі №0940/1181/18, від 31.10.2019 у справі № 823/1915/18, від 22.01.2020 у справі №826/4464/17, від 16.07.2020 у справі № 487/3042/16-а тощо, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов`язкову наявність двох вищенаведених умов.

Таким чином, виходячи з наведених законодавчих приписів, сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв`язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У позовній заяві позивач посилається на те, що неможливість його звернення до суду з цим позовом у визначений строк обґрунтована обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином та тимчасовою зупинкою транспортного сполучення.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №287-р від 14.03.2020 регулярне міжнародне пасажирське транспортне сполучення було припинено з 17.03.2020 по 13.06.2020. Обмеження стосувалися залізничного, повітряного, автомобільного (автобусів) пасажирського транспорту.

Таким чином, протягом трьох місяців ні громадяни України, ні іноземці не могли перетнути державний кордон регулярними рейсами літаків, автобусів та залізницею.

Відновлення роботи міжнародного пасажирського транспорту розпочалося під час переходу до адаптивної моделі карантину.

13.06.2020 було скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України №287-р від 14.03.2020, яке забороняло міжнародне пасажирське залізничне, повітряне, автомобільне (автобусне) сполучення.

Таким чином, вже починаючи з 13.06.2020 така вказана позивачем обставина, як тимчасова зупинка транспортного сполучення, припинила діяти, а відтак, позивач мав змогу для вирішення питання зібрання необхідних доказів на обґрунтування позовних вимог звернутися з відповідними заявами до організацій та установ, які знаходяться на тимчасово окупованій території України.

Доказів на підтвердження того, що позивач був позбавлений можливості перетнути кордон України та відвідати тимчасово окуповану територію України до 17.03.2020 та починаючи з 13.06.2020 матеріали справи не містять.

Також суд зауважує, що упродовж усього періоду часу з 12.01.2020 по 20.07.2021 впроваджені у зв`язку з карантином обмеження не стосувались діяльності державних органів (у т.ч., суду) та поштових організацій (ПАТ "Укрпошта", приватних служб кур`єрської доставки тощо). Тобто, такі обмеження об`єктивно жодним чином не перешкоджали своєчасному зверненню ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку як до відповідних організацій та установ, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, з відповідними запитами, так і до суду з позовом про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на необхідність його особистого звернення з відповідними заявами до організацій та установ, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, оскільки за даними листів-відповідей Державного архіву Луганської області Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Луганської обласної державної адміністрації від 17.03.2021 №С-70 та від 27.03.2021 №С-55, вказані листи надавалися не на особисте звернення позивача, а у відповідь на письмові адвокатські запити від 13.03.2021 №714 та від 26.02.2021 №702 відповідно.

Таким чином, матеріалами позову не підтверджено, що впроваджені у зв`язку з карантином обмежувальні заходи об`єктивно вплинули на можливість реалізації позивачем права на своєчасне звернення до суду з цим позовом.

Крім того, суд відмічає ту обставину, що карантинні обмеження у зв`язку з коронавірусною інфекцією продовжують діяти та території України і станом на липень 2021 року, однак, це жодним чином не завадило позивачу звернутися до суду з цим позовом 20.07.2021.

Отже, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку та наведені позивачем обставини носять суб`єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаного недоліку.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними підстави подання ОСОБА_1 позовної заяви про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії з пропущенням встановленого строку звернення до суду, які зазначені у позовній заяві від 20 липня 2021 року.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліку - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням інших підстав пропуску строку та доказами поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліку позовної заяви, вона буде повернута.

Також роз`яснити, що процесуальні строки, встановлені судом у цьому судовому рішенні, відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути продовжені судом за відповідною заявою учасника справи.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя О.В. Гіглава