Рішення № 98544731, 13.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року справа № 813/6230/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретар судового засідання Наумяк Х.О..,

за участю:

представника позивача: Рождественська Л.П.,

представника відповідача Щирба Р.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» до Буської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області, правонаступник Головне управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" до Буської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2015 року № 0000512207/182, від 07.08.2015 року № 0000412200/160, від 03.11.2015 року №0000532207/183, від 07.08.2015 року №0000432200/161 від 03.11.2015 року № 0000552207/184, від 07.08.2015 року № 0000452200/162 (урахуванням уточнених позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в актах перевірки від 24.04.2015 № 58/13-01-22-00/00992444, від 31.07.2015 № 119/22-00/00992444, від 06.10.2015 № 154/22-00/00992444 не міститься посилань на конкретні первинні бухгалтерські документи, аналіз яких міг би стати підставою для висновків про те, що позивачем не включено до складу доходів та не відображено у податкових деклараціях за відповідні податкові періоди безповоротну фінансову допомогу, не містить висновків про приховування ДП "Бродівське лісове господарство" доходу, отриманого від реалізації деревини "Zortex Businesss LLP". Також зазначає, що в актах не міститься жодних зауважень до первинної документації позивача, які б могли вказати на податкове порушення. Підставою для вказаних висновків є лише покликання на сайт Великобританії - Companies House, за адресою http://wck2.companieshouse.gov.uk, де, на переконання контролюючого органу, зазначено, що контрагент позивача ліквідований з 15.07.2014 року (стан підприємства "dissolved"). Дані висновки здійснено без посилання на будь-які нормативно-правові акти чи первинні документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Інших документів та матеріалів, передбачених ст. 83 ПК України, на підтвердження висновків фіскального органу про порушення підприємством податкового законодавства в актах перевірки не зазначено. Звертає увагу, що при надходженні коштів від компанії "Zortex Businesss LLP" позивачем відповідно до вимог Податкового кодексу України відображено дані кошти в декларації по податку на прибуток та відповідно сплачено з них податок на прибуток. Позивач вважає, що він на законних підставах сформував дохід підприємства, включивши до складу доходів надходження від покупця товару компанії "Zortex Businesss LLP" та оподаткував такий дохід. Стверджує, що у позивача не було жодних підстав вважати, що Компанія "Zortex Businesss LLP" може бути ліквідована, оскільки оплата за поставлену продукцію проведена вчасно, від банківських установ не надходило інформації про ліквідацію контрагента, на митниці жодних зауважень при замитненні товару не було. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати..

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що ДФС України отримано лист від Міністерства закордонних справ України про те, що фірму контрагента позивача ліквідовано 15.07.2014 року державним реєстратором Великобританії, оскільки компанія була недіючою. Оскільки фірму "Zortex Businesss LLP" виключено з реєстру компаній шляхом розпуску 15.07.2014 року, митні декларації про поставку їй товарно-матеріальних цінностей після вказаної дати містять недостовірні відомості, а отримані кошти від іншої компанії в цей період вважаються безповоротною фінансовою допомогою, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У листопаді 2015 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 № 0000412200/160, від 07.08.2015 № 0000432200/161, від 07.08.2015 № 0000452200/162, від 03.11.2015 № 0000512207/182, від 03.11.2015 № 0000532207/183, від 03.11.2015 № 0000552207/184.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 14.04.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 № 0000412200/160, від 07.08.2015 № 0000432200/161, від 07.08.2015 № 0000452200/162, від 03.11.2015 № 0000512207/182, від 03.11.2015 № 0000532207/183, від 03.11.2015 № 0000552207/184.

Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року касаційну скаргу Касаційну скаргу Буської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 скасувано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Матеріали справи № 813/6230/15 надійшли на адресу суду за вх. № 581 05.01.2021 та за результатами автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено суддю Сакалоша В.М.

Ухвалою від 11.01.2021 року суддя Сакалош В.М. прийняв справу до провадження, ухвалив призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Від відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 роки встановлено заниження доходу на суму 2 223 726 грн., в тому числі за 2014 рік - на суму 2 223 726 грн. ДП «Бродівське лісове господарство» декларувало доходи від господарської діяльності з фірмо «ZORTEX BUSINESS LLP», що призвело до заниження суб`єктом господарювання доходів на загальну суму 859617, 18 грн. ДФС України отримано лист від Міністерства закордонних справ України про те, що фірму контрагента позивача ліквідовано 15.07.2014 року державним реєстратором Великобританії, оскільки компанія була недіючою. Також перевіркою за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року встановлено завищення витрат на суму 479 538 грн., в тому числі за рахунок завищення на суму 48 999 грн., та за рахунок заниження - на суму 528 537 грн.

Від ДП «Бродівське лісове господарство» надійшов відповідь на відзив. В якому зазначено, що відповідно до протоколу зборів засновників від 14 липня 2014 року компанія «ZORTEX BUSINESS LLP» змінила реєстраційну адресу в межах однієї країни і є діючою юридичною особою.

Від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому зазначено, що оскільки фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» ліквідована з 15.07.2014 року, кошти, які надійшли на рахунок ДП «Бродівське лісове господарство» не можуть бути зараховані, як оплата за поставлений товар відповідно до контракту № 3-2014 BR від 10.02.2014 року. Таким чином припинення діяльності нерезидента ставить під сумнів правомірність вчинення правочинів, що підписані між ним та ДП «Бродівське лісове господарство» після 15.07.2014 року та здійснення експортних операцій.

Протокольною ухвалою від 13.07.2021 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити. Представник відповідача заперечив позовні вимоги, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ДП "Бродівське лісове господарство" зареєстроване як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 00992444.

Інспекція провела планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом від 31.07.2015 № 119/22-00/00992444, за висновками якого Підприємством були порушені вимоги:

пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.6 п. 44, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.10 ст. 137, п. 138.5, п. 138.10.4 п. 138.10, п. 138.12 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на за 2014 рік на загальну суму 443877,00 грн.; пп. 57.11.2 п. 57.1 ст. 57, пп. 153.3.1, пп.153.3.2 п. 153.3 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасне перерахування Підприємством авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів за І півріччя 2014 року (сплачено частину чистого прибутку (доходу) за І півріччя 2014 року 01.08.2014 (II квартал 2014 року) - 10050,00 грн), 9 місяців 2014 року (сплачено частину чистого прибутку (доходу), за 9 місяців 2014 року (III квартал 2014 року) 10.11.2014 - 101930,0 0 грн) та за 2014 рік (сплачено частину чистого прибутку (доходу) за 2014 рік 19.02.2015 - 363473,00 грн)), тоді як сплачено податок на прибуток за 2014 рік (зараховано перекидкою з іншого рахунку) 20.02.2015; пп. 57.11.2 п. 57.1 ст. 57, пп. 153.3.1, 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством не нарахований авансовий внесок на суму заниження податкового зобов`язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету, за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 на суму 72732,07 грн, в тому числі: за 2012 рік - 3455,76 грн. (16456,00*21%); 2013 рік - 404,89 грн. (2131,00*19%); за І півріччя 2013 року - 404,89 грн. (2131*19%); 2014 рік - 68871,42 грн. (382619,00*18%), в тому числі: за І квартал 2014 року - 6804,00 грн. (37800,00*18%); І півріччя 2014 року - 18981,00 грн. (105450,00*18%); 9 місяців 2014 року - 20196,00 грн. (112200,00*18%); п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України, що мало вираз у неподанні Підприємством балансу за 2014 рік; п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, в результаті чого встановлено заниження відрахування частини чистого прибутку за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 на суму 401206,00 грн., в тому числі: за 2012 рік - 16456,00 грн., 2013 рік - 2131,00 грн. (І півріччя 2013 року - 2131,00 грн.), 2014 рік - 382619,00 грн. (в тому числі: за І квартал 2014 року - 37800,00 грн.; І півріччя 2014 року - 105450,00 грн.; 9 місяців 2014 року - 112200 грн.); пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 334.1 ст. 334 Податкового кодексу України, що мало вираз у несвоєчасному поданні Підприємством розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів за І квартал 2014 року (термін подання 12.05.2014, подано розрахунок від 13.05.2014 № 1400007802).

Під час процедури адміністративного оскарження у період з 21.07.2015 по 31.07.2015 Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, що стали предметом оскарження за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 (скарга від 28.05.2015 № 535), результати якої оформлені актом від 21.07.2015 № 119/22-00/00992444, за висновками якої було підтверджено: заниження Підприємством податку на прибуток за 2014 рік на суму 328812,00 грн., в результаті порушення пп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.6 п. 44, п. 135.1, п. 135.2., пп. 135.4.1 п. 135.4, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1., п. 137.10 ст. 137, п. 138.5, пп. 138.10.4, абз. «г» пп. 138.10.6 п. 138.10, п. 138.12 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст.146, пп. 153.1.1 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України; несвоєчасне перерахування Підприємством авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів за І півріччя 2014 року (сплачено частину чистого прибутку (доходу) за І півріччя 2014 року 01.08.2014 (II квартал 2014 року) - 10050,00 грн.), 9 місяців 2014 року (сплачено частину чистого прибутку (доходу) за 9 місяців 2014 року (III квартал 2014 року 10.11.2014 - 101930,00 грн.) та за 2014 рік (сплачено частину чистого прибутку (доходу) за 2014 рік 19.02.2015 - 363473,0 грн.)), тоді як сплачено податок на прибуток за 2014 рік (зараховано перекидкою з іншого рахунку) 20.02.2015, чим порушено пп. 57.11.2 п. 57.1 ст. 57 пп. 153.3.1 пп. 153.3.2, п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України; не нарахування Підприємством авансового внеску на суму заниженого податкового зобов`язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету, за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 на суму 55461,10 грн.., в тому числі: за 2012 рік - 3455,76 грн. (16456,00*21%); за 2013 року - 404,89 грн. (2131,00*19%), за І півріччя 2013 року - 404,89 грн. (2131,00*19%); за 2014 рік - 51600,45 грн. (286669,2*18%), чим порушено пп. 57.11.2 п. 57.1 ст. 57, пп.153.3.1, 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України; заниження Підприємством відрахування частини чистого прибутку за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 на суму 305256 грн., в тому числі: за 2012 року - 16456,00 грн., за 2013 рік - 2131,00 грн. (І півріччя 2013 року - 2131,00 грн.), за 2014 рік - 286669,00 грн., чим порушено п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138; не підтверджено: заниження Підприємством податку на прибуток за 2014 рік на суму 115065,0 грн; ненарахування Підприємством авансового внеску на суму заниженого податкового зобов`язання частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету за 2014 рік на суму 17270,97 грн.; заниження Підприємством відрахування частини чистого прибутку за 2014 рік на суму 95950,00 грн; встановлено порушення Підприємством пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 334.1 ст. 334 Податкового кодексу України, що мало вираз у несвоєчасному поданні розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів за І квартал 2014 року.

Під час процедури адміністративного оскарження у період з 25.09.2015 по 29.09.2015 Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, що стали предметом оскарження податкових повідомлень рішень від 07.08.2015 № 0000392200/159, № 0000412200/160, № 0000432200/161, № 0000452200/162, винесених згідно акта позапланової виїзної перевірки від 31.07.2015 № 119/22-00/00992444 за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом від 06.10.2015 № 154/22-00/00992444, за висновками якого встановлено порушення Підприємством вимог: пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.137.10 ст.137, п. 138.1 ст. 138, абзацу «г» пп.138.10.6 п. 138.10 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 313954,00 грн.; п. 57.11.2 п. 57.1 ст. 57, пп. 153.3.1, 153.3.2 п. 153.3 ст.153 Податкового кодексу України, що мало вираз у несвоєчасному перерахуванні Підприємством авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів за І півріччя 2014 року (сплачено частину чистого прибутку (доходу) за І півріччя 2014 року 01.08.2014 (II квартал 2014 року) - 10050,00 грн.), 9 місяців 2014 року (сплачено частину чистого прибутку (доходу) за 9 місяців 2014 року (III квартал 2014 року) 10.11.2014 - 101930,00 грн. та за 2014 рік (сплачено частину чистого прибутку (доходу) за 2014 рік 19.02.2015 - 363473,0 грн.)), тоді як сплачено податок на прибуток за 2014 рік (зараховано перекидкою з іншого рахунку ) 20.02.2015; пп. 57.11.2 п. 57.1 ст. 57, пп. 153.3.1, 153.3.2 п. 153.3 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження Підприємством авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів на суму заниженого податкового зобов`язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету, всього на суму 61963,00 грн., в тому числі: за рахунок заниження: за 2012 рік - на суму 3456,00 грн., за 2014 рік - на суму 61634,00 грн.; та за рахунок завищення за 2013 рік - на суму 3127,00 грн; п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, в результаті чого встановлено заниження Підприємством нарахування частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету, всього на суму 342409,00 грн., в тому числі: за рахунок заниження: за 2012 рік - на суму 16456,00 грн., за 2014 рік - на суму 342409,00 грн. та за рахунок завищення за 2013 рік - на суму 16456,00 грн.

За результатами перевірки та з урахуванням висновків актів перевірок, проведених в процедурі адміністративного оскарження, Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: від 07.08.2015 № 0000412200/160, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій на загальну суму 381570,00 грн. (у тому числі: 305256,00 грн. - основний платіж, 76314,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); від 07.08.2015 № 0000432200/161, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на суму 90039,50 грн. (у тому числі: 55461,10 грн. - основний платіж, 34578,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); від 07.08.2015 № 0000452200/162, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на суму 69374,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 03.11.2015 № 0000512207/182, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 470931,00 грн. (у тому числі: 313954,00 грн. - основний платіж, 156997,00грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); від 03.11.2015 № 0000532207/183, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій, на загальну суму 46441,25 грн. (у тому числі: 37153,00 грн. - основний платіж, 9288,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); від 03.11.2015 № 0000552207/184, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: авансові внески з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 13824,83 грн. (у тому числі: 6501,90 грн. - основний платіж, 7322,93 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Зокрема, у актах перевірок було вказано, що: оскільки Компанія «Zortex Business LLP» WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom була ліквідована з 15.07.2014, то кошти в іноземній валюті (дол. США), які надійшли на рахунок Підприємства після цієї дати, не можуть бути зараховані як оплата за поставлений товар відповідно до контракту № 3-2014 BR від 10.02.2014, Компанія «Zortex Business LLP» не може укладати будь-які правочини після 15.07.2014, у тому числі й додаток № 12 від 28.10.2014 до контракту № 3-2014 BR від 10.02.2014, а також по усіх вантажних митних деклараціях, які оформлені Підприємством у період з 03.10.2014 по 23.12.2014 та в яких покупцем значиться Компанія «Zortex Business LLP», товар був реалізований Підприємством невідомому нерезиденту; Підприємство неправомірно не включило до витрат операційної діяльності по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг» декларації з податку на прибуток за 2014 рік суму 528537,00 грн.; до перевірки не було надано документів, які підтверджують, що державний виконавець ВДВС Перечинського РУЮ вчинив усі можливі дії, передбачені законом, для стягнення боргу з ФОП ОСОБА_1 на користь Підприємства основного боргу у розмірі 48999,13 грн., зокрема, акту про відсутність майна, на яке маже бути звернуто стягнення, а здійснення державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, зокрема, постанови державного виконавця про повернення стягувачу виконавчого документа з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково тощо; перевіркою було встановлено: заниження авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів на суму заниженого податкового зобов`язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету, за 2014 рік - на суму 61634,00 грн. (342409,00 грн. * 18%); заниження авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів на суму заниженого податкового зобов`язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету, за 2012 рік - на суму 3456 грн.(16456,00 грн. * 21%) та завищення авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів на суму заниженого податкового зобов`язання з частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету, за 2013 рік на суму 3127,00 грн. (16456,00 грн. * 19%) у зв`язку з самостійним виправленням платником порушення, встановленого згідно акту від 19.11.2013 № 07-23/18.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступними нормами законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Законом України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України є сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

При цьому, пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до інших операційних витрат включаються, зокрема: собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів.

Згідно з пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов`язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

При цьому, господарська операція визнається легітимною у разі повної дієздатності всіх її учасників. Всі первинні документи можуть прийматись як докази здійснення господарських операцій, якщо вони оформлені належним суб`єктом. Обставини справи повинні бути встановлені в повному обсязі на підставі належних, допустимих та достатніх доказах без будь-яких сумнівів та суперечностей.

Відповідач стверджує, що фірма "Zortex Businesss LLP" з 15.07.2014 ліквідована (розпущена). Доказом цього, вважає, лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 "Щодо перевірки компанії "Zortex Businesss LLP", у якому вказано про те, що зазначену компанію ліквідовано 15.07.2014 державним реєстром, оскільки компанія не була діюча, а також інформація з офіційного сайту Великобританії - companieshouse.gov.uk про ліквідацію зазначеної компанії з 15.07.2014.

Судом встановлено, що відповідно до листа Міністерства закордонних справ від 24.02.2015 року №630/17-200-490, який адресований ДФС України зазначено, що згідно витягу з офіційного сайту Великобританії - Companies House, розміщеного за адресою http://wck2.companieshouse.gov.uk зазначено, що фірмат «ZORTEX BUSINESS LLP» WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON EC2N IHQ UNITED KINDOM, Compani No. CO 370510 ліквідована з 15.07.2014 року ( стан підприємства dissolved). Для підтвердження інформації про господарську діяльність підприємства «ZORTEX BUSINESS LLP» відділом міжнародних відносин ДФС України скеровано запит до Державного управління Великобританії з податків та митних зборів. У відповіді зазначено, що «ZORTEX BUSINESS LLP» було ліквідовано 15.07.2015 року.

Згідно ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про міжнародне приватне право", цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 25 того ж Закону, особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідно до п. п. 14.1.122. п. 14.1. ст. 14 ПК України нерезиденти - це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Згідно з п. 103.4 ст. 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 4 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 року для цілей цієї конвенції термін "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.

Підпунктом (і) пункту 1 ст. З цієї ж Конвенції визначено, що термін "компетентний орган" означає, у відношенні Сполученого королівства. Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника.

Згідно з п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 7 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам частини шостої статті 8 цього Закону.

Згідно з п. 6 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.

Також судом встановлено, що органом ДФС України здійснюється досудове розслідування за № 3201500000000072 від 08.04.2015 року в якому розслідуються факти виготовлення та надходження документів від імені Компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» з електронної адреси, розташованої на території України. Під час розслідування встановлено, що документи були надіслані з обладнання MAC - за адресою: м.Київ, вул.Шорса 32-Г. офіс 6).

Суд дійшов до висновку, що додатки до контракту № 3-2014 BR від 10.02.2014 між ДП «Бродівське лісове господарство» та «ZORTEX BUSINESS LLP» , а саме: № 11 від 07.10.2014 року, № 12 від 28.10.2014 року, № 13 від 20.11.2014 року, № 14 від 20.11.2014 року порушують норми Закону України «Про міжнародне приватне право», а отже не мають жодних правових наслідків, оскільки укладені зі стороною, яка на дату укладення зміг договору є ліквідованою, тобто припинила свої обов`язки.

Щодо наявності у Підприємства витрат, не включених до витрат операційної діяльності по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг» декларації з податку на прибуток за 2014 рік суму 528537,00 грн. судом встановлено:

Згідно п.146.11 ст. 146 Кодексу первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація,добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єктів в сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації , на початку звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об`єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Підпунктом 146.12 ст. 146 Кодексу визначено, що сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів оновних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової віртості всіх груп основних засобів на початку звітного року, відноситься платником податку до складу втрат.

Згідно даних Податкової декларації з податку на прибуток підприємства ДП «Бродівське лісове господарство» за 2014 рік та додатку АМ до Декларації, балансова вартість основних засобів станом на 01.012014 року становить - 7454815 грн., сума ліміту витрат на поліпшення основних засобів становить - 745482 грн. (10%). Сума витрат, що перевищує 10% ліміт на ремонт та поліпшення основних засобів у 2014 році відповідно складає 824 729, 75 грн.

Фактично, відповідно до Декларації з податку на прибуток за 2014 рік, поданої ДП «Бродівське лісове господарство» в Буську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 02.03.2015 року за №150005178 показника рядка 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізація товарів (робіт,послуг)» складає в сумі 42 223 577 грн.

Відповідно сума недовключених витрат операційної діяльності по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізація товарів (робіт,послуг)» Декларація з податку на прибуток за 2014 рік складає 528 537 грн.

Суд дійшов до висновку, що за результатами перевірки було встановлено заниження витрат по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізація товарів (робіт,послуг)» Декларації з податку на прибуток за 2014 рік на суму 528 537 грн.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2015 року № 0000512207/182, від 07.08.2015 року № 0000412200/160, від 03.11.2015 року №0000532207/183, від 07.08.2015 року №0000432200/161 від 03.11.2015 року № 0000552207/184, від 07.08.2015 року № 0000452200/162 не знайшли свого підтвердження, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень і докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем порушення підтвердився при розгляді цієї справи, що є підставою для відмови у визнанні протиправними та скасування податкових податкових повідомлень-рішень від 03.11.2015 року № 0000512207/182, від 07.08.2015 року № 0000412200/160, від 03.11.2015 року №0000532207/183, від 07.08.2015 року №0000432200/161 від 03.11.2015 року № 0000552207/184, від 07.08.2015 року № 0000452200/162.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтовані, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2021.

Суддя В.М. Сакалош