Рішення № 98544621, 26.07.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2793/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області підготувати відносно ОСОБА_1 висновок про призначення одноразової грошової допомоги у разі визначення поліцейському інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ і поліції, у розмірі, визначеному статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 19 липня 2004 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07 листопада 2015 року по 01 грудня 2020 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. У період з 31 серпня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 30 січня 2018 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції. У період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2020 року брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій від 30 червня 2015 року № НОМЕР_1 , та статус ветерана війни з інвалідністю третьої групи, що підтверджується посвідченням від 12 березня 2021 року № НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 11 свідоцтва про хворобу № 48/2020, наданого 16 листопада 2020 року Медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «ТМО МВС України по Луганській області», набуті позивачем захворювання одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та пов`язані з проходженням служби в поліції. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 146700 від 09 березня 2021 року позивачу встановлена III група інвалідності з 04 березня 2021 року, а також визначено, що причиною інвалідності є захворювання, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 005931 від 09 березня 2021 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 30 %.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 30 листопада 2020 року № 1391 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» з 01 грудня 2020 року, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 18 років 02 місяці 21 день, в пільговому обчисленні: 13 років 04 місяці 28 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 9 діб у розмірі 3575,93 грн.

Позивач вважає, що з 09 березня 2021 року він набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».

16 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому III групи інвалідності, пов`язаної із захворюваннями, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

18 травня 2021 року відповідачем надано відповідь від 18 травня 2021 року за № 2613/111/22/05-2021, якою відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з тим, що інвалідність позивачу встановлено на підставі захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а не під час проходження служби в поліції, як це передбачено у статті 97 даного Закону.

З посиланням на положення статті 19 Конституції України, Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 11 січня 2016 року № 4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2017 року № 788) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293 (далі - Порядок № 4), позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та просить позовні вимоги задовольнити.

Головне управління Національної поліції в Луганській області адміністративний позов не визнало, про що 18 червня 2021 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 21020/2021 подало відзив на позовну заяву від 18 червня 2021 року № 1111/111/28-2021, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 27-31).

В обґрунтування заперечень порти позову відповідач зазначив, що згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 146700 ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності та визначено, що причиною інвалідності є захворювання, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Статтею 97 Закону № 580-VIII передбачені випадки виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського після звільнення зі служби в поліції.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Однак, випадки, в яких призначається одноразова грошова допомога поліцейським в разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок отриманого захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення у статті 97 Закону № 580-VIII не передбачені.

У пункті 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII не зазначено, що одноразова грошова допомога виплачується в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. У вказаній нормі передбачена лише підстава «визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції...».

Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку № 4 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) поліцейського чи втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України «Про Національну поліцію», особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.

Відповідач звертає увагу, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 жовтня 2020 року № 12-р/2020 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» в пункті 2.7 зазначено про те, що пунктами 1-6 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII встановлено вичерпний та такий, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, до яких належать смерть (загибель) поліцейського (пункти 1, 2); визначення поліцейському інвалідності (пункти 3, 4), часткова втрата поліцейським працездатності без визначення інвалідності (пункти 5, 6).

Наведені положення Закону № 580-VIII свідчать про те, що у частині першій статті 97 Закону № 580-VIII застосовано диференційний підхід щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, який враховує не лише тяжкість наслідків соціального ризику, що настав для поліцейського та членів його сім`ї, а й те, наскільки тісно пов`язаний соціальний ризик, що настав, із виконанням поліцейським найважливіших завдань, які покладаються на Національну поліцію України. У зв`язку із цим іншими є також порядок для нарахування відповідних соціальних виплат та їх розмір, який підлягає призначенню та виплаті.

Конституційним Судом України також визначено, що встановлений державою зазначений порядок забезпечує реалізацію права особи на отримання такої допомоги, і наголошує, що додержання визначених Законом № 580-VIII вимог є обов`язком суб`єктів, які претендують на її отримання.

В пунктах 2.2, 2.3 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2020 року № 3-р(І)/2020 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» зазначається, що з аналізу положень частини першої статті 97 Закону № 580-VIII випливає, що у них встановлено три різні групи підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої цією статтею: смерть (загибель) поліцейського (пункти 1, 2); визначення поліцейському інвалідності після його звільнення з поліції (пункти 3, 4); часткова втрата поліцейським працездатності без визначення його інвалідності та без звільнення (пункти 5, 6).

Як вбачається зі змісту пункту 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському законодавчо гарантовані лише за наявності трьох обов`язкових умов, а саме: 1) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; 2) визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції; 3) звільнення поліцейського з поліції з причин поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманих під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України

Отже, лише за наявності цих трьох обставин, тобто тільки дотримавшись усіх зазначених умов, особа, звільнена з поліції, набуває право на отримання одноразової грошової допомоги й може претендувати на її призначення та виплату згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.

Крім того, пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII не передбачено таку підставу виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Право на одноразову грошову допомогу у разі втрати працездатності не є конституційно визначеним правом поліцейського. Саме тому Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні, формуючи законодавчу основу для забезпечення соціального захисту правоохоронців, у тому числі поліцейських, які виконують важливі для держави функції із забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також членів їхніх сімей, має у межах конституційних приписів дискреційні повноваження у частині визначення підстав та умов призначення і виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності вказаним категоріям осіб.

Таким чином, резюмує відповідач, підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відсутні, вимоги позивача не обґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 07 червня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 20-22).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) є учасником бойових дій, особою з інвалідністю ІІІ групи та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено копіями документів, а саме: паспорта громадянина України та картки фізичної особи - платника податків (арк. спр. 6), довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26 листопада 2014 року № 927-1849 (арк. спр. 7), посвідчення учасника бойових дій від 30 квітня 2015 року серії НОМЕР_4 , виданого Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, та посвідчення ветерана війни - особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни від 12 березня 2021 року серії НОМЕР_5 , виданого Управлінням соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (арк. спр. 8, 9).

ОСОБА_1 у період з 19 липня 2004 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07 листопада 2015 року по 01 грудня 2020 року проходив службу в Національній поліції України, що підтверджується дублікатом трудової книжки від 06 листопада 2015 року серії НОМЕР_6 , витягами з наказів Головного управління Національної поліції в Луганській області по особовому складу від 07 листопада 2015 року № 8 о/с та від 30 листопада 2020 року № 1391 о/с, довідкою управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області без дати і номера (арк. спр. 10, 11, 32, 33, 45).

Згідно з довідками Головного управляння Національної поліції в Луганській області від 08 грудня 2020 року №№ А-1715, А-1706 ОСОБА_1 дійсно в період з 31 серпня 2014 року по 07 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року по 30 січня 2018 року безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області, а також з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2020 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Луганської області (арк. спр. 12, 13).

Відповідно до пункту 11 свідоцтва про хворобу від 16 листопада 2020 року № 48/2020, виданого Медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області», набуте позивачем захворювання, ТАК, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (арк. спр. 15, 40).

Згідно з витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області по особовому складу від 30 листопада 2020 року № 1391 о/с на підставі рапорту позивача від 26 листопада 2020 року та свідоцтва про хворобу від 16 листопада 2020 року № 48/2020, виданого Медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області», капітана поліції ОСОБА_1 (0122290), старшого інспектора - чергового чергової частини сектору моніторингу Станично-Луганського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» з 01 грудня 2020 року звільнено зі служби в поліції з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 18 років 02 місяці 21 день, у пільговому обчисленні (без врахування календарної вислуги) 13 років 04 місяці 28 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 09 діб, встановивши відсоток премії за грудень 2020 року 41,61 % (арк. спр. 11, 33).

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 09 березня 2021 року до довідки серії 12 ААБ за № 146700 та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 09 березня 2021 року серії 12 ААБ за № 146700 позивачу встановлена III група інвалідності з 04 березня 2021 року внаслідок захворювання, яке одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (арк. спр. 16, 38).

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 09 березня 2021 року серії 12 ААА № 005931 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 30 % (арк. спр. 17, 39).

27 квітня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Луганській області із заявою (рапортом) від 16 березня 2021 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (арк. спр. 14, 37).

Висновком Головного управління Національної поліції в Луганській області від 17 травня 2021 року (без зазначення номеру) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено у зв`язку з відсутністю у статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (арк. спр. 36).

Листом від 18 травня 2021 року № 2613/111/22/05-2021 Головне управління Національної поліції в Луганській області повідомило позивача, що у призначенні одноразової грошової допомоги йому відмовлено у зв`язку з відсутністю у статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (арк. спр. 18, 35).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзиви учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Аналіз частини першої статті 77 Закону № 580-VIII вказує на те, що самостійними підставами для припинення служби в поліції є звільнення поліцейського зі служби в поліції, зокрема через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції (пункт 2); за власним бажанням (пункт 7). У першому випадку звільнення зі служби в поліції відбувається за рішенням роботодавця (на підставі рішення медичної комісії про непридатність до служби), а в другому - за власною ініціативою, тобто за волевиявленням поліцейського.

За приписами пунктів 3, 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

- визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

- визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно з частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

За приписами частини першої статті 99 Закону № 580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату:

визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності III групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату (підпункт «в» пункту 3);

визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату (підпункт «в» пункту 4).

Приписами частин першої, третьої та шостої статті 100 Закону № 580-VIII регламентовано, що визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів. У разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Відповідно до статей 97-101 Закону № 580-VIII з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Діяльність органів поліції та навчальних закладів у частині оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського спрямована на забезпечення гарантованого державою соціального захисту поліцейського (пункт 2 розділу І Порядку № 4).

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 4 поліцейський вважається таким, що виконує службові обов`язки, якщо він забезпечує виконання основних завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), у тому числі під час участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або виконував основні завдання та повноваження міліції, що були визначені Законом України «Про міліцію».

Відповідно до підпунктів 2 та 4 пункту 4 розділу І Порядку № 4 випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського:

під час виконання службових обов`язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов`язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

пов`язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД є у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 4 посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Абзацами першим, третім пункту 1 розділу IV Порядку № 4 визначено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу IV Порядку № 4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Порядку № 4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Аналіз підстав для виплати поліцейському одноразової грошової допомоги, передбачених частиною першою статті 97 Закону № 580-VIII, свідчить про самостійний характер кожної із вказаних груп підстав, а також про те, що їх виокремлення зумовлене потребами диференціації та пропорційного компенсування поліцейському або членам його сім`ї, батькам та утриманцям (у разі загибелі поліцейського) негативних для життя або здоров`я наслідків, пов`язаних з виконанням поліцейським службових обов`язків, з огляду на різний ступінь тяжкості таких наслідків.

Передбачена положеннями пунктів 3 та 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є гарантованою соціальною виплатою, призначається поліцейському після звільнення зі служби в поліції у разі встановлення інвалідності через поранення (контузію, травму або каліцтво), отримане під час виконання службових обов`язків; визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби.

Наведені норми свідчать про те, що зазначені положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності трьох умов: причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 22 січня 2019 року у справі № 2340/2663/18, від 15 квітня 2019 року у справі № 823/1798/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 822/1083/18, від 05 лютого 2020 року у справі № 810/836/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 822/999/18, від 26 травня 2020 року у справі № 823/2291/18 та від 30 липня 2020 року у справі № 127/25169/17.

Судом враховується, що за правилами пункту 7 частини другої статті 61 Закону № 580-VIII наявність в особи певного захворювання може бути перешкодою для проходження служби в поліції, а відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 цього ж Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Згідно зі статтею 101 Закону № 580-VIII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Таких обставин, що спричиняють неможливість призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги за заявою (рапортом) від 16 березня 2021 року, відповідачем не встановлювалось.

Відповідно до статей 50, 61, 65, 77 Закону України «Про Національну поліцію», частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 21 Закону України «Про Національну гвардію України», статті 70 «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року № 285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2017 року за № 559/30427, затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (далі - Положення № 285).

Згідно з пунктом 1, підпунктом 2 пункту 2 розділу ІІІ Положення № 285 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи за формою (додаток 4) здійснюють відповідні підрозділи кадрового забезпечення Національної поліції України, командири частин НГУ. У направленні зазначаються мета і питання, які підлягають вирішенню ВЛК, у тому числі надається така інформація: щодо осіб, що звільняються зі служби, зазначаються вислуга років і мотиви звільнення, термін проходження служби в поліції, НГУ, Збройних Силах, СБУ, інших військових формуваннях, утворених відповідно до законодавства України (далі - військові формування), в органах внутрішніх справ, участь у бойових діях, антитерористичних операціях, інших заходах в умовах особливого періоду, воєнних конфліктах.

Відповідно до пункту 1 розділу VIII Положення № 285 за результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва).

За приписами пункту 9 розділу VIII Положення № 285 постанови ВЛК про причинний зв`язок поранень (контузій, травм, каліцтв) та захворювань поліцейських, колишніх осіб рядового і начальницького складу приймаються з такими формулюваннями:

«Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, отримане під час виконання службових обов`язків у період участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України» - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане за зазначених обставин (підпункт 1);

«Захворювання, ТАК, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» - якщо захворювання виникло під час перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначений період досягло такого розвитку, що призводить до непридатності до служби, а також у разі хронічних, повільно прогресуючих захворювань, якщо їх перші прояви відносяться до періоду участі в антитерористичній операції, що підтверджується медичними документами про початок захворювання (погіршення стану здоров`я) в той період (підпункт 10).

Відповідно до пункту 11 розділу VIII Положення № 285 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) військовослужбовців НГУ приймаються в формулюваннях, передбачених Положенням про ВЛЕ у ЗС України.

Зміст та висновки, викладені в свідоцтві про хворобу від 16 листопада 2020 року № 48/2020, виданому Медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Луганській області», свідчать про те, що позивач неодноразово лікувався стаціонарно та регулярно амбулаторно.

У межах спірних правовідносин, аналізуючи наведені норми в розрізі наведених сторонами доводів, суд дійшов висновку, що статтею 97 Закону № 580-VIII визначено вичерпний перелік умов (підстав), які надають право на отримання одноразової грошової допомоги в разі, зокрема, визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок:

поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень, чи участі в антитерористичній операції (пункт 3);

захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби (пункт 4).

З матеріалів справи та встановлених під час розгляду справи обставин, судом встановлено, що позивачу, який перебував на службі в поліції, встановлено захворювання, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, тобто під час проходження служби, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.

Суд наголошує, що позивач звернувся до відповідача з заявою (рапортом) у визначений строк. Відповідачем, в свою чергу, 17 травня 2021 року складено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Національної поліції в Луганській області у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення позивачу III групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в поліції, що складена у вигляді висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 17 травня 2021 року (без зазначення номеру), є протиправною, а тому, як наслідок, позовні вимоги належать до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування висновку Головного управління Національної поліції в Луганській області про призначення одноразової грошової допомоги від 17 травня 2021 року (без зазначення номеру), оскільки саме висновок, а не бездіяльність створює відповідні правові наслідки для позивача.

Враховуючи, що 01 грудня 2020 року наказом від 30 листопада 2020 року № 1391 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу), а 09 березня 2021 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 04 березня 2021 року у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач має право на одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII, - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Національної поліції в Луганській області призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку визначенням інвалідності III групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність прийнятого висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 17 травня 2021 року (без зазначення номеру), суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (ідентифікаційний код 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Луганській області про призначення одноразової грошової допомоги від 17 травня 2021 року (без зазначення номеру), яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області призначити і виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 11 січня 2016 року № 4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2017 року № 788) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 163/28293, одноразову грошову допомогу у зв`язку з визначенням інвалідності III групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, у розмірі, визначеному підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 99 Закону України «Про Національну поліцію».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська