Рішення № 98544206, 26.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2021 р. справа № 300/3571/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №2025 від 13.09.2020 та зобов`язання призначити пенсію за віком, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №2025 від 13.09.2020; зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1, з 04.09.2020 - дати звернення із заявою про призначення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, всупереч рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, прийнято рішення від 13.09.2020 №2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №1. Зазначає, що загальний стаж роботи становить 24 роки 1 місяць (необхідний - 15 років), стаж роботи за Списком №1 - 7 років 1 місяць 17 днів. Зауважує, що позивач має 7 повних років стажу роботи за Списком №1, а тому її пенсійний вік в силу положень статей 12, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає зменшенню на 9 років 4 місяці від 55-річного віку, тобто складає 45 років 8 місяців. Вважає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 згідно із пунктом «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки станом на 04.09.2020 (дату звернення із заявою про призначення пенсії) вона досягла відповідного пенсійного віку (49 років 5 місяців 28 днів) та здобула необхідний загальний і пільговий страховий стаж. Також вважає, що такі обов`язкові умови як необхідний вік та стаж роботи мають застосовуватись в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що згідно наданих позивачем документів стаж роботи за списком №1 становить 7 років 1 місяць, а тому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 набуде після досягнення 50 років 8 місяців. Вважає безпідставним посилання позивача на пункт "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки згідно абзаців 1 та 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не cупepeчить цьому Закону. Також, вважає безпідставними посилання позивача на рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), оскільки коментованим рішенням визнано неконституційними норми статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VІІІ, однак це рішення не стосується норми статті 114 Закону №1058. В задоволенні позову просить відмовити (а.с. 45).

Правам подання відповіді на відзив позивач не скористалася.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

04.09.2020 ОСОБА_1 у віці 49 років 5 місяців, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Рішенням управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №2025 від 13.09.2020 позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначено, що згідно наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 1 місяць, в тому числі, стаж роботи за Списком №1 - 7 років 1 місяць та за Списком №2 - 2 роки, а також із посиланням на статтю 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наведено умови набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, жінки після досягнення 46 років і при стажі роботи, зокрема в період звернення з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 - не менше 18 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Також зазначено, що право на пенсію на пільгових умовах за списком №1 позивач набуде в 50 років 8 місяців, з 09.11.2021 (а.с.33).

Вважаючи протиправним рішення відповідача №2025 від 13.09.2020, з метою захисту свого порушеного права, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року), на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, особи зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом 1 цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 18 років, зокрема, у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», зокрема, жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Суд звертає увагу, що до внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку передбаченого статтею 12 цього Закону, зокрема, жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Таким чином, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII віковий ценз для жінок з 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу. Також, вказаним законом зменшення пенсійного віку застосовується після досягнення 60 років, (жінкам застосовується також у період збільшення виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року), натомість до внесення змін Законом №213-VIII зменшення пенсійного віку, зокрема для жінок застосовується після досягнення 55 років.

Судом встановлено, що надалі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (надалі також - Закон №2148-VIII), Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV було доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Так, зокрема, згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом 1 цього пункту, у період до 01 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом 1 і 5 цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2020 року по 1 березня 2021 - не менше 18 років у жінок.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах за наявності передбаченого абзацами 1 і 15 - 23 цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 цього Закону (після досягнення віку 60 років), зокрема жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "а" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.

Згодом, 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII».

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного Рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. …"

Проаналізувавши все вищевикладене, зокрема наведене рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 (часу прийняття цього Рішення КСУ) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

При цьому, вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком №1, зокрема щодо вікового цензу, який у спірних правовідносинах складає 45 років за пунктом "а" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, та 46 років за п.1 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Крім того, розбіжності, як містять зазначені закони стосуються також і умов за яких можливим є зменшення пенсійного віку. Пунктом "а" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII визначено, що зменшення пенсійного віку, зокрема, для жінок застосовується після досягнення 55 років, натомість згідно п.1 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII зменшення пенсійного віку застосовується після досягнення 60 років.

Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При вирішенні цього спору, суд враховує принцип верховенства права, відповідно до якого, згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є "практичними та ефективними". Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі "Броньовський проти Польщі" ("Broniowski v. Poland"), заява №31443/96, пункт 115).

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №1, зокрема пункт "а" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.

Тобто, у розглядуваній справі до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт "а" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.

Зміст оскаржуваного рішення та відзиву на позов вказує на єдину підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, зокрема, те, що позивач не досягнула віку з якого згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах, а саме 50 років 8 місяців.

Вказане свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо:

- належного підтвердження позивачем пільгового стажу чи відсутності доказів проведення атестації робочих місць;

- зайнятості повний робочий день із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Як зазначає відповідач, страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 1 місяць, а також позивач має 7 повних років стажу за Списком №1, відтак, пенсійний вік зменшується на 9 років 8 місяців від встановленого для жінок 55-річного віку (при наявності стажу роботи 20 років), тобто позивач набула право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем (у віці 49 років 5 місяців) відповідачу разом із заявою від 04.09.2020 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умов для призначення пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого державою Україна пенсійного забезпечення.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд зазначає, що з 23.01.2020 - моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020р. №1-р/2020 у позивача виникло право на призначення відповідної пільгової пенсії, тому порушене її право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача призначити з 04.09.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, зокрема стосовно того, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж необхідний для призначення пенсії, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 предметом конституційного контролю була, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами внесеними Законом України №213, яка регламентувала призначення пенсій за віком на пільгових умовах, а також пенсій за вислугу років.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №2025 від 13.09.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 04.09.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.