Рішення № 98544082, 20.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1604/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої – судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання – Кустрьо В.М.,

за участю:

позивач – не з`явився,

представника відповідача 1 та 2 - Сабадош М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатській області, Хустської міської ради Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії , -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 липня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 26 липня 2021 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатській області, Хустської міської ради Закарпатської області, в якій просить: 1) Визнати протиправною відмову виконавчого комітету Хустської міської ради, викладену в листі від 08.04.2021 року № Ш-142/02-27/с щодо здійснення нарахування та виплати йому вихідної допомоги у розмірі шести середніх заробітних плат у зв`язку з припиненням виконання повноважень сільського голови Нижньоселищенської сільської ради Хустського району Закарпатської області; 2) Стягнути з Виконавчого комітету Хустської міської ради на його користь вихідну допомогу у розмірі шести середніх заробітних плат, у зв`язку з припиненням виконання ним повноважень сільського голови Нижньоселищенської сільської ради Хустського району Закарпатської області в сумі 100469,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 грудня 2020 року припинено повноваження позивача як голови Нижньоселищенської сільської ради. 04 березня 2021 року позивач звернувся до Хустської міської ради, як правонаступника Нижньоселищенської сільської ради із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому належні суми вихідної допомоги, визначеної статтею 44 Кодексу законів про працю України у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток, із одночасною виплатою, відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку. Однак, листом від 08 квітня 2021 року відповідач -1 відмовив у виплаті належної суми вихідної допомоги, визначеної статтею 44 КЗпП України, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі надали суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що на спірні правовідносини дії норм трудового законодавства, в частині виплати вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, особі, яка займала виборну посаду органу місцевого самоврядування, та яка звільнена, у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не поширюється.

В судовому засіданні представник відповідача 1 та 2 проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням І сесії VII скликання Нижньоселищенської сільської ради від 03 листопада 2015 року ОСОБА_1 обрано на посаду сільського голови Нижньоселищенської сільської ради Хустського району Закарпатської області.

Відповідно до відомостей трудової книжки, 10 грудня 2020 року позивач рішенням №1 І сесії VIII скликання Хустської міської ради від 10.12.2021 звільнений із займаної посади на підставі п. 1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у зв`язку із закінченням строку повноважень.

04 березня 2021 року позивач звернувся до Хустської міської ради із заявою, в якій просив виплатити йому вихідну допомогу, передбачену ст. 44 Кодексу законів про працю, у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток, з врахуванням ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Виконавчий комітет Хустської міської ради листом від 08 квітня 2021 року № Ш-142/02-27/с повідомив, що підставою припинення повноважень позивача було закінчення строку повноважень Нижньоселищенської сільської ради, тобто ч. 1 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування", що є спеціальною нормою закону. Дана норма закону містить додаткову підставу для звільнення працівника, пов`язану з його статусом, що не відповідає вимогам статті 44 Кодексу законів про працю України.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сільський голова, в розумінні положень ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280), є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл).

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулюються нормами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі №2493).

Відповідно до положень ст. 1 Закону №2493, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Ст. 3 Закону №2493 визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №2493, прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема на посаду сільського, селищного, міського голови в порядку, встановленому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону №280 сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

Положеннями ст. 141 Конституції України визначено, що строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п`ять років.

Повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону (ч. 1 ст. 42 Закону №280).

Таким чином, нормами діючого законодавства України обмежено конкретними часовими рамками термін перебування сільського голови на займаній посаді, про що така особа повинна бути обізнана при її призначенні.

Ч. 3 ст. 7 Закону №2493 передбачено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Спірні правовідносини виникли з приводу невиплати позивачу після припинення повноважень сільського голови вихідної допомоги, яка встановлена статтею 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Так, ст. 44 КЗпП України, на яку посилається позивач в обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог, визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Положення ст. 41 КЗпП України регламентують додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Так, зокрема п. 5 ч. 1 зазначеної статті встановлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Судом встановлено, що позивач 03 листопада 2015 року був обраний головою Нижньоселищенської сільської ради та був звільнений із займаної посади 10 грудня 2020 року на підставі п. 1 ст. 42 Закону №280 у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Суд зазначає, що ст. 42 Закону №280 містить додаткову, особливу підставу для звільнення працівника, пов`язану з його статусом, якої не містить КЗпП України. Ця підстава законом пов`язується не з волевиявленням працівника чи будь-якої іншої особи, а з самим фактом закінчення строку повноважень сільського голови, визначеного Конституцією України.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що звільнення сільського голови із зазначених підстав не може розглядатися в якості розірвання трудового договору з ініціативи власника, а тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані гарантії, передбачені нормами ст. 44 КЗпП України.

Правові висновки аналогічного змісту наведені у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №802/2081/18-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що положення ст. 44 КЗпП України не можуть бути застосовані до особи, що обіймала посаду сільського голови.

Суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у справі №186/294/16-а, оскільки у даній справі позивач був звільнений саме на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, і ухвалюючи відповідне рішення про стягнення вихідної допомоги при звільненні Верховний Суд виходив якраз з того, що розпорядження, яким позивача звільнено з посади першого заступника міського голови відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не було спірним у цій справі, і на час вирішення Верховним Судом справи у встановленому порядку не скасовано і протиправним не визнано.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що дії виконавчого комітету Хустської міської ради щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на вищенаведене, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення на користь позивача з виконавчого комітету Хустської міської ради вихідної допомоги у розмірі шести середніх заробітних плат, у зв`язку з припиненням виконання ним повноважень сільського голови Нижньоселищенської сільської ради, оскільки така вимога є похідною від вимоги про визнання протиправними дій, у задоволенні якої судом відмовлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень обґрунтували обставини, на яких ґрунтуються їхні заперечення на позовну заяву, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується належними та допустимими доказами та в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатській області (Закарпатська область, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, код ЄДРПОУ 04053714), Хустської міської ради Закарпатської області (Закарпатська область, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, код ЄДРПОУ 34005221) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяН.Д. Маєцька