Рішення № 98543334, 26.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року Справа № 160/9588/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2021 року засобами поштового до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення Комісії з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 17 від 10.12.2020 року про відмову у підтвердженні мого стажу роботи з 01.07.1989 року по 26.06.1997 року за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати мені до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи з 01.07.1989 року но 26.06.1997 року на посаді терміста;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладене у формі листа від 31.03.2021 за № 0400-010303-8/46651 про відмову в призначенні мені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути мою заяву від 17.03.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із зарахуванням до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 періоду роботи з 01.07.1989 року по 26.06.1997 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на мою користь, збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 20 620 (двадцять тисяч шістсот двадцять) гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він працював на посадах з особливо шкідливими і важкими умовами праці, передбаченими Списком № 1 та заробив право на призначення пенсії. 31.03.2021 позивач отримав відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010303-8/46651. В обґрунтування відмови про призначення пенсії відповідач зазначив, що комісією було прийнято рішення, що для підтвердження періоду роботи з 01.07.1989р. по 31.05.1996р. на заводі «Електрон», який реорганізовано у ВАТ «Завод електронної і газової апаратури «Електрон-газ» (діяльність якого припинена згідно довідки з Єдиного державного реєстру), для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 немає підстав. Вважаючи таку відмову протиправною та необґрунтованою позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

13.07.2021року відповідачем надано відзив до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення винесено згідно з діючим законодавством з огляду на наступне. Відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 року за № 1231/13105 підтвердження періодів роботи на підприємствах, які ліквідовані, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Після розгляду комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах всіх документів, що було надано позивачем на підтверджено наявності пільгового стажу надано відповідь, що термісти дільниць термічної обробки користуються правом пільгового пенсійного забезпечення за списком № 2 розділу XVI «Металообробка», затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991р. № 10. З огляду на наведене вважає відмову № 0400-010303-8/46651 обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.03.2021 року звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

31.03.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № 0400-010303-8/46651 повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії з наступних підстав.

Розглянувши весь пакет документів, що було надано позивачем для призначення пенсії за віком Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняла рішення, що для підтвердження періоду роботи з 01.07.1989 по 31.05.1996року на заводі «Електрон», який реорганізовано у ВАТ «Завод електронної і газової апаратури «Електрон-газ» ( діяльність якого припинена згідно довідки з Єдиного державного реєстру) для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 немає підстав.

Не погоджуючись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон№1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.1ст.24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4ст.24 Закону № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідні положення містить і стаття 13 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно із ч.1 ст.13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Позивачем до матеріалів справи надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , що містить наступні записи:

-з 12.04.1985р. по 07.05.1987р. проходив службу в Радянській армії. Наказ НОМЕР_2 ;

-03.08.1987р. прийнято підсобним ( транспортним) робочим 3 розряду монтажно-збирального цеху на завод «Електрон», тимчасово. Наказ № 796к від 29.07.1987р.;

-у зв`язку з закінченням строку тимчасової роботи переведено учнем слюсаря- збиральника радіоелектронної апаратури та приборів того ж цеху. Наказ № 1313-К від 22.10.1987р.;

-01.03.1988р. переведено слюсарем-збиральником радіоелектронної апаратури та приборів третього розряду того ж цеху. Наказ № 261-К від 25.02.1988р.;

-13.02.1989р. переведено учнем термісту інструментального цеху. Наказ № 209-ЛС від 08.02.1989 р.;

-01.07.1989 року переведено термістом третього розряду інструментального цеху. Накза № 775-ЛС від 28.06.1989р.;

-01.06.1990р. встановлено четвертий розряд терміста. Наказ № 647-ЛС від 29.05.1990р.;

-01.09.1994р. встановлено п`ятий розряд терміста того ж цеху. Наказ № 883-ЛС від 30.08.1994р.;

-26.06.1997р. звільнений за власним бажанням відповідно до ст.. 38 КЗпП України. Наказ № 200-ЛС від 24.06.1997р.;

-13.08.1997р. прийнято на посаду монтажника шляхів 2 розряду по 5 околотку ст. Зелена. Наказ № 122 від 12.08.1997р.;

-15.02.1999 присвоєний 3 розряд монтера колії 5 розряду околотку ст.. Зелена. Наказ № 65 від 15.02.1999року;

-22.03.2001 присвоєний 4 розряд монтера колії 5 околотку ст.. Зелена. Наказ № 122 від 22.03.2001року;

-16.05.2001року призначений на посаду бригадира колії по 5 розряду ст.. Зелена 5 околоток. Наказ № 34 від 16.05.2001р.;

-31.07.2002 року звільнений за власним бажанням згідно ст.. 38 КЗпП України. Наказ № 68 від 31.07.2002року;

-05.09.2002року прийнятий монтером колії 4 розряду до П`ятихатьської дистанції колії Придніпровської залізниці. Наказ № 249 від 02.08.2002року;

-09.09.2002року переведений бригадиром (звільненим) з поточного утримання колії 22 околотку. Наказ № 280 від 09.09.2002 року;

-22.06.2005 року звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Наказ № 152/ОС від 22.06.2005року;

-01.07.2005року П`ятихатський районний центр зайнятості. Розпочато виплату допомоги по безробіттю згідно п. 3 ст. 22 Закону України «Про зайнятість держави соціальне страх. на випадок безробіття»;

-04.10.2005р. припинено виплату допомоги по безробіттю згідно п.п.1 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Наказ №НТ051008 від 05.10.2005року;

-06.10.2005року прийнятий монтажером колії по 4му розряду. Наказ 3287/ос;

-10.10.2005року переведений бригадиром (звільненим) з поточного утримання колії та штучних споруд по 5му розряду. Наказ 298/ос від 10.10.2005р.;

-03.12.2012 року переведений монтажером колії по 3-му розряду. Наказ 223/ос від 30.11.2012р.;

-10.06.2013р. переведений бригадиром (звільнений) з поточного утримання з ремонту колій та штучних споруд. Наказ 105/ос від 30.05.2013р.;

-01.01.2014р. посада перейменована на бригадир ( звільнений) з поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд. Наказ № 212/ос від 27.12.2013р.;

-01.12.2015р. державне підприємство «Придніпровська залізниця» реорганізовано шляхом злиття у публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та утворено регіональну філію «Придніпровська залізниця. Наказ № 1/н від 01.12.2015р.;

- проходив службу у Збройних Силах України під час мобілізації з 30.01.2015 по 31.03.2016 року. Військовий квиток НОМЕР_3 ;

-29.08.2018р. переведений на посаду монтера колії 3 розряду. Наказ №Н-142/ос від 29.08.2018року;

-26.05.2020року переведений на посаду майстер шляховий. Наказ № 69/ос від 26.05.202р.;

-22.10.2020р. звільнений з посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. Наказ 169/ОС від 20.10.2020р.;

26.10.2020р. прийнято ревізором з безпеки руху відділу технічного контролю у Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство». Наказ № 803-к від 23.10.2020року.

Крім наведеної трудової книжки позивачем надано довідку № 252 від 08.06.2006 р. уточнюючу характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, складену в тому що ОСОБА_1 працював повний робочий день з 01.07.1989 по 26.06.1997 року на виробництві металообробці в якості терміста (постійно зайняті коло печей на гарячих роботах).

Також до матеріалів справи надано наказ № 37 від 17.05.1996року, яким затверджено список професій та посад, що за шкідливістю праці віднесені до Списку № 1. Відповідно до цього наказу термісти, які постійно зайняті коло печей на гарячих роботах, належать до списку № 1.

Позивачем для підтвердження наявного стажу надано архівні витяги з усіх кадрових наказів щодо проходження ОСОБА_1 роботи на Приборному заводі «Електрон» та архівну довідку № с-689 від 28.08.2020 року щодо нарахованої заробітної плати за період з січня 1993року по травень 1997 року.

Так, відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, а саме розділу ІІІ металургійне виробництво частини 3 Прокатне,колесопрокатне, бандажопрокатне, вилопрокатне, жестекатальне, лудильне, оцинкувальне виробництва. Цехи термічні, рейкових скріплень, вирубування і зачищення гарячого металу, професія «Терміст та їх підручні» належать до Списку № 1.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. № 10, що діяла на час перебування позивача на вказаній посаді «1030200а-19110 Термисты проката и труб, занятые на ручной загрузке горячего металла или при постоянной занятости на горячих

работах» належать до Списку № 1.

Враховуючи наявність довідок, що уточнюють характер роботи позивача та записів у трудовій книжці суд відхиляє доводи відповідача, що термісти, дільниць термічної обробки користуються правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 2.

Отже, на час перебування позивача на посаді «Терміст» в період з 01.07.1989 року по 26.06.1997 року діяли постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 та № 10 від 26.01.1991 року, якими професію «Терміст» віднесено до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Надані довідки та виписки у їх сукупності кореспондуються з даними, що є в трудовій книжці позивача, та містять уточнюючі відомості, які відсутні в трудовій книжці, а саме: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані довідки, тобто складені у відповідності до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637.

За таких обставин, суд вважає безпідставним не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 01.07.1989 року по 26.06.1997 рік на посаді «Терміст» інструментального цеху на заводі «Електрон».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача з 01.07.1989 року по 26.06.1997 рік на посаді «Терміст» інструментального цеху на заводі «Електрон» до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності свого рішення, що оскаржується.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, викладене у листі від 31.03.2021 р. №0400-010303-8/46651 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не відповідає ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області збитків у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 20 620,00грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку погодинної вартості правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії:

- договору про надання правової (правничої) допомоги №к-255 від 12.02.2021р.;

- додаткової угоди про внесення змін до договору № к-255 від 12.02.2021 року про надання юридичних послуг та припинення зобов`язань від 17.02.2021р.;

- акту №3013 наданих (виконаних) послуг від 17.02.2021 р.;

- договору про надання юридичних послуг № к-450 від 03.04.2021р.;

- акту про надання юридичних послуг від 08.04.2021року.

Судом досліджені документи, надані позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу.

Так, згідно з п.1.2. Договору №к-255 від 12.02.2021 р., укладеного між адвокатом Товариством з обмеженою відповідальністю « Дніпропетровський центр правової допомоги населенню» (далі - виконавець) та ОСОБА_1 (далі - замовник), замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику наступні юридичні послуги: проект позову до суду, проект скарги до ПФ області, консультація.

Відповідно до 2.4. Договору за надання правової допомоги замовник зобов`язаний оплатити юридичні послуги, зазначені в п. 1.2 цього Договору в порядку та у строки, установлені розділом 3 цього договору.

17.02.2021 р. сторонами підписано Додаткову угоду до Договору № к-255 від 12.02.2021р. про надання правової (правничої) допомоги.

Додатковою угодою внесено зміни до п. 1.2 договору № к-255, з надання наступних юридичних послуг: проект заяви до ПФФ району, проект заяви до ПФ області, консультація.

Згідно із п. 2. Додаткової угоди від 17.02.2021року вартість юридичних послуг, передбачених п. 3.1 Договору № к-255 «Сторони» домовились залишити без змін, та оцінили у розмірі 10 780,00грн.

17.02.2021 р. сторонами підписано Акт №3031 наданих (виконаних) послуг.

Згідно з Актом №3031 наданих (виконаних) послуг адвокатом надано наступні послуги, а клієнтом прийнято:

1. Проект заяви до ПФ району;

2.Проект заяви до ПФ області;

3.Консультація.

03.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський центр правової допомоги населенню» та ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг №К-450. Пунктом 1.2 договору визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику наступні юридичні послуги: проект позовної заяви до суду, проект клопотання до суду про витребування доказів, консультація.

Відповідно до п. 3.1 договору № к-450 послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами акту про надання юридичних послуг.

Пунктом 4.1 договору № К-450 визначено вартість юридичних послуг, вказаних у п. 1.2 цього договору та становить 9840,00 грн.

08.04.2021року складено акт про надання юридичних послуг. Відповідно до вказаного акту ТОВ «Дніпропетровський центр правової допомоги населенню» , в особі касира-адміністратора ОСОБА_2 , діючого на підставі довіреності від 10.11.2020р., виданої генеральним директором ОСОБА_3 , який діє на підставі статуту, іменований далі «виконавець» та ОСОБА_1 , іменований далі замовник, замовником було отримано в повному обсязі та належним чином юридичні послуги, вказані у договорі №К-450 від 03.04.2021 року, а саме: проект позовної заяви, проект клопотання до суду про витребування доказів, консультація. Згідно з актом про надання юридичних послуг від 08.04.2021 року вартість наданих послуг складає 9840,00грн.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат входить розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою.

Консультування з питань податкового законодавства не входить до складових надання правничої допомоги, безпосередньо пов`язаною з розглядом справи в суді, а є правничої допомогою, наданою під час досудового врегулювання спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Проте, ані у Договори к-255 від 12.02.2021р., № к-450 від 03.04.2021р. ані інші документи, надані на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, не містять відомостей порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, умови повернення.

Не надано і розрахунку погодинної вартості послуг з правової (правничої) допомоги, що надається адвокатом, виходячи з переліку та обсягу послуг відповідно до умов Договорів про надання правової (правничої) допомоги к-255 від 12.02.2021р., № к-450 від 03.04.2021р.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у поданих документах не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість наданих правових послуг з урахуванням їх обсягу відповідно до умов Договору, акту наданих послуг пропорційно до Договору, та не доведено фактичного понесення цих витрат. Розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи, обґрунтованим та пропорційним виконаним адвокатом робіт та пов`язаним з розглядом справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04).

Відповідний висновок Європейським судом з прав людини зроблений і у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", де Суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вказане, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Комісії з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 17 від 10.12.2020 року про відмову у підтвердженні стажу роботи з 01.07.1989 року по 26.06.1997 року за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи з 01.07.1989 року по 26.06.1997 року на посаді терміста.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у формі листа від 31.03.2021 за № 0400-010303-8/46651, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 із зарахуванням до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 періоду роботи з 01.07.1989 року по 26.06.1997 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук