Рішення № 98543278, 26.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року Справа № 160/7608/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправним дії Головного управління пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Б-с 1684 від 02.11.2020 виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області та визначення нового проценту розрахунку довічного щомісячного грошового утримання -66%;

- зобов`язати Головне управління пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи з розрахунку 90% суддівської винагороди працюючого судді, та здійснити одномоментно виплату заборгованості, яка склалася за період з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Б-с 1684 від 02.11.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював головою суду та суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з квітня 1990 року по 31 грудня 2010 року. Загальний стаж роботи на посаді судді понад 28 років. Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року №2762-VІ «Про звільнення суддів» позивач звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. На підставі зазначеної постанови наказом Бабушкінського районного суду «Про відрахування судді ОСОБА_1 » від 31 грудня 2010 року за №171-К позивач відрахований зі штату Бабушкінського районного суду 31 грудня 2010 року у зв`язку з виходом у відставку. У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди, на підставі статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року, рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області позивачу була надана для подання до органів ПФУ довідка про суддівську винагороду за № Б-с-1684 від 02.11.2020 року, відповідно до якої розмір суддівської винагороди, яка має бути врахована при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 18 лютого 2020 року, складає 128642,40 грн., в тому числі: посадовий оклад - 75672 грн. 00 коп., доплата за вислугу років (70 %) - 52970 грн. 40 коп. Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із письмовою заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, проте отримав відмову, у зв`язку із чим звернувся до суду із адміністративним позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року у справі №160/14922/20, яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки №Б-с 1684 від 02.11.2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Б-с 1684 від 02.11.2020 року з урахуванням фактично отриманих сум. Позивач вказує, що на виконання рішення суду, Пенсійним органом було проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Б-с 1684 від 02.11.2020 року, але не з 90% заробітної плати працюючого судді, а з 66% заробітної плати працюючого судді. 09 квітня 2021 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного щомісячного грошового утримання на підставі рішення суду від 11 січня 2021 року по справі № 160/14922/20 виходячи з 90 % заробітку працюючого судді та виплаті йому суму боргу за рішенням суду з 19.02.2020 року в сумі 527189 грн.81 коп. 07.05.2021 року відповідач листом від 07.05.2021 року за №15069-11170/М-01/8-0400/21 відмовив позивачеві у задоволенні його заяви щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди. На думку позивача, такі дії Пенсійного органу щодо проведення йому перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Б-с 1684 від 02.11.2020 виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області та визначення нового проценту розрахунку довічного щомісячного грошового утримання - 66%, є протиправними та не ґрунтуються на положенням чинного законодавства, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 24 травня 2021 року на підставі заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18 червня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву про повне заперечення проти позовних вимог. Так, відповідач вказує, що 25.06.2010 року позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року по справі №160/14922/20, яке набрало законної сили 11.02.2021 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпре петровській області від 02.11.2020 року № Б-с-1684, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. Відповідно до пункту 3 статті 142 Закону України №1402-VІІ від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судці. За даними пенсійної справи страховий стаж позивача становить 48 років 8 місяців 17 днів в тому числі стаж на посаді судді - 28 років 6 місяців 12 днів (66%). Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після перерахунку становить 84903,98 грн. (128642,40 грн. х 66%). Відповідно до ч.5 статті 142 розділу X Закону "України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України". Відповідно до пункту 2 статті 72 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Згідно з пунктом 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або їх перевищенням всупереч цього Кодексу чи Закону України про Державний бюджет України є порушення бюджетного законодавства. Заборгованість за рішенням суду за період з 19.02.2020 року по 30.04.2021 буде виплачена після виділення додаткових бюджетних призначень Пенсійному фонду України для виплати сум, нарахованих за рішенням суду.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 позивач працював головою суду та суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з квітня 1990 року по 31 грудня 2010 року.

Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року №2762-VІ «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На підставі зазначеної постанови наказом Бабушкінського районного суду «Про відрахування судді ОСОБА_1 » від 31 грудня 2010 року за №171-К позивача було відраховано зі штату Бабушкінського районного суду 31 грудня 2010 року у зв`язку з виходом у відставку.

Згідно відомостей з матеріалів пенсійної справи, позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90%

На даний час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Судом встановлено, що 02.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши при цьому довідку №Б-с 1684 від 02.11.2020 року, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Листом від 04.11.2020 року №0400-0306-8/104356 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило про відмову у перерахунку пенсії з посиланням на те, що рішення Конституційного Суду України не містить положень щодо порядку його виконання. Крім того, зазначено, що питання про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно ст. 142 Закону України « Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року.

Не погодившись із вказаною відмовою Пенсійного органу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року, яке набрало законної сили, у справі №160/14922/20, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки №Б-с 1684 від 02.11.2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Б-с 1684 від 02.11.2020 року з урахуванням фактично отриманих сум.

Встановлено, що на виконання вказаного рішення суду від 11.01.2021 року по справі №160/14922/20, Пенсійним органом проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Б-с 1684 від 02.11.2020 року у розмірі 66% заробітної плати працюючого судді.

09 квітня 2021 року позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного щомісячного грошового утримання на підставі рішення суду від 11 січня 2021 року по справі № 160/14922/20 виходячи з розміру 90 відсотків винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснення виплати суми боргу за рішенням суду починаючи з 19.02.2020 року.

07.05.2021 року відповідач листом від 07.05. 2021 року за №15069-11170/М-01/8-0400/21 відмовив позивачеві у задоволенні його заяви щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому зазначив, що за даними пенсійної справи страховий стаж позивача становить 48 років 8 місяців 17 днів в тому числі стаж на посаді судді - 28 років 6 місяців 12 днів (66%). Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після перерахунку становить 84903,98 грн. (128642,40 грн. х 66%). Заборгованість за рішенням суду за період з 19.02.2020 року по 30.04.2021 буде виплачена після виділення додаткових бюджетних призначень Пенсійному фонду України для виплати сум, нарахованих за рішенням суду.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 90 % суддівської винагороди до 60%, а також з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з положеннями ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон від 02.06.2016 року № 1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частиною 1 статті 142 Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зокрема, пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).

Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

В рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що частина третя статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIІІ, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

В пункті 7 цього ж рішення Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).

На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, частина четверта статті 142 Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

У пункті 19 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 також наголошено на тому, що за змістом частини четвертої статті 142 Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виникла лише одна підстава його перерахунку, а саме збільшився розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (базовий оклад судді). Інші складові (стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) залишилися незмінними.

При цьому суд зазначає, що норми спеціальних законів які були чинними у період від моменту призначення позивачу спірних виплат до їх перерахунку у 2020 році не передбачали зменшення відсоткового показника довічного грошового утримання судді у відставці. Натомість з метою урахування зміни розміру заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді, змінною величиною і підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці була лише зміна суддівської винагороди.

Водночас правила обрахування стажу роботи на посаді судді, які застосовувалися на момент виходу судді у відставку, як і відсотковий розмір вже призначеного довічного грошового утримання є сталими та не можуть змінюватися.

При цьому суд враховує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року у справі № 160/14922/20 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Б-с 1684 від 02.11.2020 року з урахуванням фактично отриманих сум.

Таким чином, право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітку працюючого судді, підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, що додатково свідчить про протиправність дій Головного управління пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області при проведенні перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Б-с 1684 від 02.11.2020 виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області та визначенні нового проценту розрахунку довічного щомісячного грошового утримання -66%.

Щодо посилання відповідача на ч. 3 ст. 142 Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII, в силу якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд зазначає що це правило підлягає застосуванню при призначенні довічного грошового утримання після набрання цією нормою чинності.

Більше того, застосування відсоткового показника, передбаченого ч. 3 ст.142 Закону від 02.06.2016 року № 1402-VIII до перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним, як тому, що стосується обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді який звернувся із заявою про його призначення на момент дії цієї норми, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо передбачено принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 66%.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що дії Головного управління пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Б-с 1684 від 02.11.2020 виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області та визначення нового проценту розрахунку довічного щомісячного грошового утримання -66% є протиправними.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи з розрахунку 90% суддівської винагороди працюючого судді, та здійснити одномоментно виплату заборгованості, яка склалася за період з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Б-с 1684 від 02.11.2020 року.

Основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частини 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому необхідно зазначити, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід згідно з яким, дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» заява №. 30985/96).

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119.

Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», « Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня2001року у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі « Копецький проти Словачини»).

У цих правовідносинах легітимні сподівання позивача на перерахунок довічного грошового утримання передбачені законодавством тобто є конкретними, отже, на них поширюється режим «існуючого майна».

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пунктів 3, 4, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Між тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року в справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12 ), у справі № 802/1827/17-а від 18.06.2020.

Відтак, суд при перевірці правомірності дій відповідача, згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб`єкта владних повноважень зобов`язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

Таким чином, враховуючи встановлений факт протиправних дій відповідача та, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає, що достатніми є підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи з розрахунку 90% суддівської винагороди працюючого судді, та здійснити одномоментно виплату заборгованості, яка склалася за період з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Б-с 1684 від 02.11.2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень дії якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності своїх дій, які полягали у зменшенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміру 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» до 66%.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Б-с 1684 від 02.11.2020 року виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області та визначення нового проценту розрахунку довічного щомісячного грошового утримання у розмірі 66 відсотків.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи з розрахунку 90% суддівської винагороди працюючого судді, та здійснити перерахунок та виплату заборгованості, яка склалася за період з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Б-с 1684 від 02.11.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса