Рішення № 98543163, 23.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року Справа № 160/9661/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1126 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2021 року засобами електронного зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А1126, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини А1126 (код 22994874; 51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Гвардійське) щодо не проведення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї;

- зобов`язати військову частину А1126 (Код 22994874; 51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Гвардійське) провести перерахунок та виплату всіх проведених виплат (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі вихідної допомоги при звільненні) грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 02.04.2021 року ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 29.01.2020 року, на 01.01.2021 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину А1126 (Код 22994874; 51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Гвардійське) здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 02.04.2021 року однією сумою;

- зобов`язати військову частину А1126 (Код 22994874; 51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Гвардійське) скласти та подати нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

- зобов`язати військову частину А1126 (Код 22994874; 51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Гвардійське) скласти та подати новий грошовий атестат для обчислення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що військовою частиною А 1126 всупереч вимогам чинного законодавства було занижено посадовий оклад та інші види грошового забезпечення під час проходження служби. З дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими ( спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати), встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13,14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704. При цьому, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина. Наведене порушення призвело до значних втрат розміру посадового окладу та інших складових грошового забезпечення, а також протиправно було занижено розмір грошового забезпечення у довідці для обчислення пенсії.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

23.06.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. Обчислення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 103. Відповідно до вимог Міністра оборони України, які було викладено у пунктах 3,4 телеграми від 26.03.2018 року № 248/1479 щодо порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям розрахунок здійснюється шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1 січня 2018 року (1762,00грн.) на тарифний коефіцієнт за відповідною посадою. Жодних інших рішень щодо перерахунку військовослужбовцям розмірів посадових окладів не було винесено, тому були відсутні підстави для перерахунку посадового окладу позивача. З огляду на викладене, Військова частина А 1126 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24.06.2021року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив. Позивач заперечення відповідача щодо вимог, викладених у позовній заяві, вважає протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству. Наполягає на відхиленні судом доводів відповідача та задоволенні адміністративного позову з метою належного та ефективного захисту порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині А 1126 та був звільнений у зв`язку із закінченням контракту наказом командира Військової частини А 1126 № 65 від 02.04.2021 року.

Відповідно до наказу № 65 від 02.04.2021року ОСОБА_1 наказано нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 30 діб не використаної щорічної основної відпустки за 2020рік, грошову компенсацію за 11 діб не використаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошову допомогу за 42 доби не використаних додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за 2019,2020,2021 роки, грошову допомогу за особливості проходження служби у розмірі 87,8% від посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01 березня по 02 квітня 2021 року, одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 за 2 календарних роки у розмірі 50% грошового забезпечення, виплатити 15% грошову надбавку за роботу з секретними документами за період з 01 березня по 02 квітня 2021року.

ОСОБА_1 має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 16 вересня 2015 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

13.05.2021року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини А 1126 з заявою про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення з 29 січня 2020 року з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року в сумі 2101,00грн., а не в сумі 1762 грн.

24.05.2021року Військовою частиною А 1126 надано лист за № 691/123, яким у здійсненні такого перерахунку відмовлено та роз`яснено щодо порядку та підстав нарахування та виплати посадового окладу та інших видів грошового забезпечення військовослужбовцям.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Стосовно здійснення перерахунку грошового забезпечення та доплату від фактично виплачених сум, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, суд зазначає наступне.

Суспільні відносини з винагороди за працю військовослужбовця додатково деталізовані приписами ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За правилом ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2008р. розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.

30.08.2017р. з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців КМУ було прийнято постанову №704 (далі за текстом постанова КМУ 704).

Згідно з п.10 постанови КМУ 704 згадане нормативне рішення набирало чинності з 01.01.2018 р.

Пунктом 4 постанови КМУ було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою КМУ від 27.12.2017р. №1052 до п.10 Постанови КМУ 704 були внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018р. а 01.01.2019р.

Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова КМУ 704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.

Постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 до п.10 Постанови КМУ 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018р.

При цьому, п.4 Постанови КМУ 704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01.03.2018р. Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р.

Пункт 4 Постанови КМУ 704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 діяв до моменту скасування п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р.), тобто до 29.01.2020р.

З 29.01.2020р. була відновлена юридична дія п.4 Постанови КМУ 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, з 29.01.2020р. знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Водночас із цим, з 29.01.2020р. була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.

Звідси слідує, що 29.01.2020р. настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020р., а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.

З 01.10.2020р. набула чинності постанова КМУ від 28.10.2020 р. №1038, котра також внесла зміни до порядку обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 р. №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019р. №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що станом на 01.01.2020р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює - 2102,00грн.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 р. №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що станом на 01.01.2021 р. прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2270,00 грн.

З викладеного слідує, що у період 29.01.2020 р. - 31.12.2020 р. грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

У період 01.01.2021 р. - 02.04.2021 р. - грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Оскільки у ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що у період з 01.01.2021 р. по 02.04.2021 р. грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з урахуванням цього показника має бути обчислена і одноразова грошова допомога при звільненні.

При цьому, вимога позивача про зобов`язання владного суб"єкта до використання відповідного тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 є одночасно і безпідставною, і передчасною, позаяк зі змісту позову вбачається відсутність спору з даного питання і матеріали справи не містять об`єктивних даних про намір владного суб`єкта у майбутньому вдатись до порушення прав заявника у цьому питанні.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання військової частини А1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суми грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав її нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Також за приписами статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані, тому стягнення на користь позивача недовиплаченого грошового забезпечення з урахуванням компенсації втрати його частини в зв`язку з несвоєчасною виплатою не відповідає вимогам закону.

Оскільки виплата та нарахування грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року відповідачем не здійснені, день фактичної виплати не відомий, позовні вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів є передчасними.

Також, на момент розгляду справи право на отримання компенсації втрати частини доходів не порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача скласти та подати нову довідку про розмір грошового забезпечення та новий грошовий атестат, то ці вимоги також заявлені на майбутнє, права позивача в цій частині не порушені відповідачем на момент розгляду справи.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А 1126 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А1126 (код ЄДРПОУ 22994874, 51270, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Гвардійське ) щодо не проведення ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) перерахунку грошового забезпечення з 29.01.2020 р. по 05.06.2021 р. з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати військову частину А1126 (код ЄДРПОУ 22994874, 51270, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Гвардійське ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення з 29.01.2020 р. по 02.04.2021 р. із використанням показників прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020р. за статтею 7 Закону України від 14.11.2019р. №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 р. за статтею 7 Закону України від 15.12.2020 р. №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини А1126 (код ЄДРПОУ 22994874, 51270, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Гвардійське) щодо не проведення ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р. за статтею 7 Закону України від 15.12.2020 р. №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Зобов`язати військову частину А1126 (код ЄДРПОУ 22994874, 51270, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Гвардійське ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р. за статтею 7 Закону України від 15.12.2020 р. №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук