Рішення № 98543139, 23.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року Справа № 160/7834/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2021 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, а також рішення Комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням /перерахунком/ та виплатою пенсій / Управління пенсійного забезпечення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області № 046050009057 від 16.04.2021 року про відмову призначити мені пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування " та зарахувати період моєї роботи з 19 серпня 2014 року по 02 серпня 2016 року в ТОВ "Промисловий ремонт" до пільгового стажу за Списком № 1 протиправними, скасувавши рішення Комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням / перерахунком/ та виплатою пенсій / Управління пенсійного забезпечення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області № 046050009057 від 16.04.2021 року в частині відмови зарахувати період моєї роботи з 19 серпня 2014 року по 02 серпня 2016 року в ТОВ "Промисловий ремонт " до пільгового стажу за Списком № 1 відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування, зобов`язавши Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути мою заяву від 08 квітня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" та призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", зарахувавши мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 19 серпня 2014 року по 02 серпня 2016 року в ТОВ "Промисловий ремонт" майстром ремонтної групи з повним робочим днем, що зараховується до пільгового стажу за Списком № 1, затвердженим постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 року відповідно до п.1 ч.2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" з моменту настання права на пільгову пенсію.

В обгрунтування позову зазначено, що 08 квітня 2021 року позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян № 16 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України ЗУ "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" та надав необхідний для оформлення пенсії пакет документів. Однак, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, про що зазначено у рішенні комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням / перерахунком/ та виплатою пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області № 046050009057 від 16.04.2021 року. Вважає, що відповідачем безпідставно не було враховано до пільгового стажу періоди його роботи з 19 серпня 2014 року по 02 серпня 2016 року, оскільки факт роботи протягом вказаних періодів підтверджується трудовою книжкою та відповідними довідками. Позивач вважає відмову протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію вказаної ухвали суду від 19.05.2021 р. отримано представником відповідача разом позовною заявою та доданими до неї матеріалами, що підтверджується розпискою представника відповідача від 03.06.2021 року, наявною в матеріалах справи.

18.06.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 08.04.2021 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Листом від 16.04.2021 за №1500-0303-9/48591 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що Відділом призначення пенсій управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням від 16.04.2021 №046050009057 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вказує, що позивачем до Головного управління на підтвердження стажу була надана трудова книжка НОМЕР_1 від 01.03.1987. Однак, до страхового стажу не зараховано період з 21.07.1992 по 25.04.1995, оскільки записи в ній внесені з порушенням п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 №162, а саме: нечитабельна печатка.

Також відповідач зазначає, що згідно трудової книжки позивач працював в ТОВ "Промисловий ремонт" в період: з 19.08.2014 по 05.02.2016 - майстром ремонтної групи. Підприємство, в якому працював позивач є підрядною організацією ПАТ "ПівнГЗК".

Підприємства, на якому працювала (працює) позивач є ремонтними, на працівників яких розповсюджується дія пунктів 6 та 7 Порядку, тобто обчислення пільгового стажу проводиться з урахуванням фактично відпрацьованого часу в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 21,2 - при п`ятиденному робочому тижні.

Адміністрацією ТОВ "Промисловий ремонт" надано довідку №203 від 18.12.2017 із вибіркою фактично відпрацьованого часу на роботах із шкідливими умовами праці за Списком №1, що становить у підсумку 1 рік 11 місяців 14 днів з 19.08.2014 по 02.08.2016, а саме: з 19.08.2014 по 04.02.2016: за 2014 рік - 4 місяців 13 днів, за 2015 - 1 рік , за 2016 рік - 1 місяць 04 днів в виробництві "Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин" за професією майстер в ремонтній групі, як робітник ремонтних служб, зайнятий повний робочий день ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, що передбачено Списком №1 розділом II позицією "26"; з 05.02.2016 по 02.08.2016: за 2016 рік - 5 місяців 27 днів - в виробництві "Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин" за професією майстер в ремонтній групі, як робітник ремонтних служб, зайнятий повний робочий день ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, що передбачено Списком №1 розділом II позицією "26".

Таким чином, враховуючи той факт, що підприємством-роботодавцем позивачу підтверджено фактично відпрацьований час за Списком №1 лише як 1 рік 11 місяці 14 дні, підстави здійснювати зарахування наявного стажу в календарному обчисленні цілком відсутні.

Періоди роботи зазначені в трудовій книжці (з 19.08.2014 по 05.02.2016) та періоди роботи зазначені в довідці (з 19.08.2014 по 02.08.2016) відрізняються.

За результатом розгляду документів, наданих позивачем для призначення пенсії, встановлено, що уточнююча довідка №203 від 18.12.2017 за період робота з 19.08.2014 по 02.08.2016 в ТОВ «Промисловий ремонт» не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 12.08.93 № 637, а саме довідка повинна мати підпис 3 осіб (директор, головний бухгалтер та начальник відділу кадрів) та штамп підприємства.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» не є ліквідованим підприємством, а також не перебуває в стадії припинення. Відповідні підтвердження наявного пільгового стажу можливе лише за умови надання оновлені уточнюючої довідки підприємства, оформленої належним чином.

Отже, позивач, на теперішній час, не має права на призначення пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим, за результатом розгляду пред`явлених документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято правомірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

З урахуванням наведеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 р. залучено до участі у розгляді справи як другого відповідача Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області.

Станом на 23.07.2021 р. відповідачем відзиву на позов не надано.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , якою визначено трудовий стаж останнього.

08.04.2021 року позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян № 16 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 16.04.2021 року за №1500-0303-9/48591 надіслало позивачу рішення Відділу призначення пенсій управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.04.2021 №046050009057 про відмову у призначенні пенсії.

У даному рішенні, зокрема зазначено, що пенсійний вік визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список № 1) становить 50 років. Вік заявника 55 років.

Необхідний страховий стаж пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список № 1) становить 25 років.

Страховий стаж особи становить 33 роки 5 років 24 дні. Пільговий стаж становить 3 роки 2 місяці 29 днів.

До пільгового стажу не зараховано період з 19.08.2014 по 02.08.2016 згідно довідки від 18.12.2017 № 203, оскільки довідка підписана одноособово, що суперечить вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637. Довідка не містить кутового штампу.

Враховуючи наведене, права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком 1 ОСОБА_1 не має.

Позивач, вважаючи, відмову у зарахуванні вказаного періоду роботи до пільгового стажу та у призначенні пенсії протиправною та такою, що порушує гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається' працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Аналогічні приписи містить п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України від 54.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок №383), визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637).

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162. 2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний".

Як вбачається із трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , заповненої 01 березня 1987 року, у останній у спірний період зроблені наступні записи про роботу у ТОВ «Промисловий ремонт» (код ЄДРПОУ 36608356):

- запис № 35 від 19 серпня 2014 року - прийнятий на роботу майстром ремонтної групи відповідно до наказу від 19.08.2014 року № 2/121к з записом про підтвердження права на пільгове забезпечення за Списком №1 за результатами атестації робочих місць за умовами праці від 02.08.2013 року, що затверджене наказом від 31.07.2013 року № 2/28о;

- запис № 36 від 05 лютого 2016 року - запис про підтвердження права на пільгове забезпечення за Списком №1 за результатами атестації робочих місць за умовами праці від 05.02.2016 року, що затверджене наказом від 29.01.2016 року № 2/5о;

- запис № 37 від 28 лютого 2017 року - звільнений за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, наказ від 28.02.2017-2/268у.

Крім того, трудовий стаж ОСОБА_1 також підтверджується наступникми документами:

- витягом з наказу № 2/28о від 31.07.2013 року ТОВ "Промисловий ремонт" "Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення" ОСОБА_1 , згідно якого виробництво "підготовка руд, збагачення, окускування / агломерація, брикетування, огрудкування /,випалювання руд і нерудних копалин", код , найменування професії - "майстер" передбачено право на пенсію за Списком № 1 розділом ІІ позицією "2б";

-витягом з наказу ТОВ "Промисловий ремонт " № 2/5о від 29.01.2016 року "Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення" ОСОБА_1 , згідно виробництво "Підготовка руд, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випалювання руд і нерудних копалин", найменування професії - "майстер" передбачено право на пенсію за Списком № 1 розділом ІІ позицією "2б";

- довідкою ТОВ "Промисловий ремонт" № 257 від 28.10.2019 року, підписаною генеральним директором ОСОБА_2 про те, що в зв`язку з відсутністю в штатному розписі таких посад як начальник відділу кадрів, головний бухгалтер і бухгалтер, право підпису довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній залишається за Генеральним директором;

- довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18 грудня 2017 року № 203 про період роботи позивача в ТОВ "Промисловий ремонт" з 19.08.2014 року по 02.08.2016 року на роботах, що надають йому право на пільгову пенсію за Списком № 1, яка підписана Генеральним директором ОСОБА_2 , підпис скріплено печаткою;

- довідкою ТОВ "Промислові ремонти" № 2/5/07 від 01.03.2021 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній про період роботи позивача в ТОВ "Промислові ремонти" за професією "механік" з 01 березня 2017 року по теперішній час.

Відповідності до п. 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом Пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість Пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Разом з тим, неточності, допущені у довідкці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18 грудня 2017 року № 203 про період роботи позивача в ТОВ "Промисловий ремонт" з 19.08.2014 року по 02.08.2016 року на роботах, що надають йому право на пільгову пенсію за Списком № 1, яка підписана Генеральним директором ОСОБА_2 , також не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Отже, відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача з 19.08.2014 року по 02.08.2016 року з підстав неточностей у довідці ТОВ «Промисловий ремонт» від 18 грудня 2017 року № 203.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, інших документів.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні до пільгового стажу його роботи в період з 19.08.2014 року по 02.08.2016 року, оскільки стаж роботи позивача підтверджено записами у трудовій книжці та відповідними довідками.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в зарахуванні стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, є протиправною.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пільгову пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи викладене, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає, так як призначення та виплата пенсіє є дискреційними повноваженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови зарахувати спірний період до пільгового стажу та у призначенні пенсії на пільгових умовах не підлягає задоволенню, оскільки в призначенні пенсії у зв`язку з не зарахуванням періоду роботи до пільгового стажу відмовлено рішенням Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області № 046050009057 від 16.04.2021 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинсва України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 908,00 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція АТ «Ощадбанк» від 13.05.2021 року № 5.

Враховуючи часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046050009057 від 16.04.2021 року в частині відмови у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 з 19 серпня 2014 року по 02 серпня 2016 року в ТОВ "Промисловий ремонт " до пільгового стажу за Списком № 1 відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період його роботи з 19 серпня 2014 року по 02 серпня 2016 року в ТОВ "Промисловий ремонт" згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 квітня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути солідарно з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (девятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук