Рішення № 98543084, 14.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року Справа № 160/6770/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаковської О.В. за участі секретаря судового засіданняДубовика Г.Е. за участі: представника позивача представника відповідача Войтенко К.В. Сігалової М.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЦЕНТР» РАЇВСЬКИЙ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЦЕНТР`РАЇВСЬКИЙ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0042400705 від 02.04.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0042390705 від 02.04.2021;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0042370705 від 02.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджена належними первинними документами, а тому позивач має право на відображення господарських операцій у податковому обліку при визначенні об`єкту оподаткування ПДВ, зокрема, формування податкового кредиту, а фактичне виконання своїх зобов`язань за договором здійснено як позивачем, так і його контрагентом, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також, позивач зазначає, що здійснені господарські операції відповідають діловій меті діяльності підприємства, оскільки сприяли отриманню прибутку підприємства із подальшою сплатою податків до бюджету, та проведені у рамках статутної діяльності підприємства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.06.2021.

Від позивача 25.05.2021 до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Від відповідача 04.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій контролюючий орган просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування, власної правової позиції відповідачем зазначено, що позивачем придбано добавки органічні у ТОВ «ТД «Степова», проте, позивачем не дотримано певні умови договору купівлі-продажу. Також, відповідач зазначає, що ряд підприємств, в тому числі і ТОВ «ТД «Степова», є пов`язаними особами перевіряємого платника податків, що, на думку відповідача, свідчить про завідомо сплановані та документально оформлені господарські операції. Контролюючий орган, у відзиві на позовну заяву акцентує увагу на тому, що позивачем не підтверджено факт придбання та використання добавок органічних, а також не можливо встановити реальність господарських операцій у зв`язку з недоведенням того, чи то добрива чи то добавка органічна була придбана у контрагента.

Крім того, в обгрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач вказує на те, що позивачем не надано до перевірки первинні документи щодо обстежень земельних ділянок на вміст в грунті азоту і відносні темпи надходження, розкладання і використання його рослинами, чим порушено норми Закону України «Про пестициди та агрохімікати».

Враховуючи дані обставини, контролюючим орган у відзиві зазначив, що первинні документи, які стали підставною для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактичного здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

В підготовче судове засідання сторони з`явились. У зв`язку з необхідністю підготовки відповіді на відзив, розгляд справи відкладено на 30.06.2021.

До суду 23.06.2021 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що посилання контролюючого органу на матеріали досудових розслідувань по кримінальних провадженнях є безпідставними, оскільки такі матеріали не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Крім того, позивач у відповіді на відзив зазначає, що кримінальне провадження №62020170000000193 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Щодо наявності інших кримінальних проваджень, то позивач у відповіді на відзив вказав, що досудове розслідування триває, а вирок у даних провадженнях не винесено.

Від відповідача 14.07.2021 до суду надійшли пояснення, в яких контролюючий орган аналізуючи положення Закону України «Про пестициди і агрохімікати» доходить висновку про неможливість використання позивачем добавки органічної, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання 30.06.2021 сторони з`явились. Представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача на його правонаступника, яке судом задоволено, про що зазначено в протоколі судового засідання. Позивач проти заміни відповідача у справі не заперечував. За клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 14.07.2021.

В судове засідання 14.07.2021 сторони з`явились. На вирішення сторін поставлено питання про закінчення підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті в той самий день. Сторони не заперечували, про що надали свою письмову згоду. Під час розгляду справи по суті сторони надали свої усні пояснення. Позивач просить позовні вимоги задовольнити, відповідач – в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін у справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Агроцентр «Раївський» є юридичною особою та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, видами діяльності підприємства є: (01.11) вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); (01.19) вирощування інших однорічних і дворічних культур; (01.61) допоміжна діяльність у рослинництві; (01.63) післяурожайна діяльність; (01.64) оброблення насіння для відтворення; (10.41) виробництво олії та тваринних жирів; (46.21) оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; (46.33) оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Позивач є сільськогосподарським підприємством - товаровиробником, платником єдиного податку четвертої групи, що займається виробництвом (вирощуванням) переробкою, реалізацією сільськогосподарської продукції та продукції її переробки на земельних днинках сільськогосподарського призначення на території Синельниківського району Дніпропетровської області.

У процесі здійснення вирощування сільськогосподарських культур для покращення показників їх врожайності та, як наслідок, збільшення валового збору врожаю, сільськогосподарським підприємством використовуються органічні добавки та добрива, що придбаються в інших суб`єктів господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр «Раївський» з питань здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.

За результатами перевірки складено Акт від 09.03.2021 №842/04-36-07-05/34359005, яким встановлено порушення:

- п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі – ПК України) встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 13 586 001,00 грн.;

- завищення залишку від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2019 року у сумі 1 226 047,00 грн.;

- п. 201.10 ст. 201, п. 120-1.2 - незареєстровано податкові накладні, починаючи з 01.01.2017 внаслідок порушень акту перевірки в частині заниження податкових зобов`язань.

Не погодившись з вказаним актом перевірки, позивачем подано заперечення, проте, листом «Про результати розгляду заперечень» від 30.03.2021 №13627/6/04-36-07-05-11 повідомлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області залишає без змін висновки акту документальної планової виїзної перевірки.

В Акті перевірки контролюючий орган дійшов наступних висновків.

Так, контролюючий орган зазначає, що в ході перевірки встановлено здійснення придбання добавки органічної у ТОВ «ТД «Степова», проте, платником податків не дотримано п.4.3 договору купівлі-продажу згідно якого строк оплати товару становить до 31.12.2019. Також, відповідач зазначає, що ТОВ «НВАК «Степова», ТОВ «ТД «Степова», ТОВ «ССДС-2000», ТОВ «Степова-Агромех», ТОВ «Максітек» є пов`язаними особами перевіряємого платника податків та входять до складу однієї корпорації. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про завідомо сплановані та документально оформлені господарські операції.

В акті перевірки вказано, що згідно даних бухгалтерського обліку у період, що підлягав перевірці, використано 157,87 м3 Добавки органічної, а станом на 31.12.2019 залишок складає – 83,92 м3. При цьому, як зазначає контролюючий орган, на протязі перевіряємового періоду, підприємством здійснюється придбання інших видів добрив, які придбаваються за значно нижчою ціною та в менших обсягах.

Таким чином, відповідач доходить висновку, що позивачем документально не підтверджено факт придбання та використання добавок органічних, а також не можливо встановити реальність господарських операцій, у зв`язку з недоведенням чи то добрива, чи то добавка органічна нібито була придбана.

Також, відповідач зазначає, що листом ГСУ НП України від 28.02.2020 №6969/24/1/2-2020 направлено копії матеріалів, що отримані під час розслідування кримінального провадження №12019000000001021 від 29.10.2019 стосовно можливих неправомірних дій службових осіб ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» під час виробництва та реалізації біодобрив.

Крім того, контролюючий орган зазначає, що позивачем до перевірки не надано первинні документи щодо обстежень земельних ділянок на вміст в грунті азоту і відносні темпи надходження, розкладання і використання його рослинами, чи порушено норми Закону України «Про пестициди та агрохімікати».

Отже, відповідач доходить висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображення у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Також, контролюючий орган зазначає, що позивачем не нараховано податкові зобовязання по зазначеним операціям та не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, що тягне за собою застосування штрафу у розмірі 50%, тобто у сумі 2112,5 грн. (занижено податкові зобов`язання за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 на суму 4225,00 грн.)

Встановлені порушення стали наслідком прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень 02.04.2021 №0042400705, №0042390705 та №0042370705.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в процесі перевірки були досліджені господарські операції за договором купівлі-продажу №ТД120919-1У від 12.09.2019, відповідно до умов якого ТОВ «Торговий дім «Степова» зобов`язується передати у власність ТОВ «Агроцентр «Раївський» прийняти органічну добавку (п.1.1 Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (склади продавця): Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Веселе, вул.Токова, 2А.

В межах даного договору сторонами погоджено поставку товару: добавки органічної (ТУУ 20.1-31370953-002), що підтверджується специфікаціями від 20.09.2019, від 30.10.2019, від 31.10.2019, від 21.11.2019 (3 шт.), від 22.11.2019 (4 шт.), від 25.11.2019, від 26.11.2019, від 27.11.2019, від 28.11.2019, від 16.12.2019, від 17.12.2019, від 18.12.2019.

З урахуванням погодженого товару ТОВ «Торговий дім «Степова» здійснило поставку товару: добавки органічної (ТУУ 20.1-31370953-002), що підтверджується видатковими накладними: №ТД-200919-00001 від 20.09.2019, №ТД-301019-00005 від 30.10.2019, №7Д-311019-00002 від 31.10.2019, № ТД-211119-00001 від 21.11.2019, №ТД-221119- І0001 від 22.11.2019, №ТД-221119-00002 від 22.11.2019, №ТД-251119-00001 від 25.11.2019, №ТД-261119-00001 від 26.11.2019, №ТД-271119-00001 від 27.11.2019, №ТД-281119-00001 від 28.11.2019, №ТД-161219-00001 від 16.12.2019, №ТД-171219- 70001 від 17.12.2019, №ТД-181219-00001 від 18.12.2019.

Отримання товару відображено у книзі складського обліку щодо приймання та видачі добавки органічної та оприбутковано у картонці рахунку 208 за 2019 рік.

З матеріалів справи вбачається, що транспортування товару не відбувалось, оскільки постачальник використовує частину складського приміщення, в якому знаходиться склад позивача.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на всі поставлені товари були виписані та зареєстровані податкові накладні, а отже відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України такі податкові накладні є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Розрахунки між сторонами проведені частково, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

Якість товару підтверджена сертифікатом якості виробника ТОВ «Завод біодобрив Тривко», сертифікатом відповідності технічним умовам, технічними умовами ТУ У 20.1- 31370953-002:2017 зі змінами, погоджені Мінекономрозвитку України ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що протягом періоду, що перевірявся, ТОВ «Агроцентр «Раївський» було використано 157,87 куб.м. добавки органічної, залишок - 83,92 куб.м.

Факт безпосереднього використання добавки органічної у сільськогосподарській діяльності підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин: №102 за жовтень 2019 року, № 112 за жовтень 2019 року, № 112а за жовтень 2019 року, № 113 за жовтень 2019 року, № 114 за жовтень 2019 року, № 115 за жовтень 2019 року, № 106 за листопад 2019 року, № 116 за листопад 2019 року, №117 за листопад 2019 року, № 118 за грудень 2019 року, № 119 за грудень 2019 року, № 120 за грудень 2019 року, № 121 за грудень 2019 року та лімітно-забірними картами.

Судом встановлено, що внесення добавки органічної здійснювало ТОВ «Степова-Агромех» за договором №01122018-002 від 01.12.2018 щодо надання сільськогосподарських послуг та підтверджується актами наданих послуг № 243 від 31.10.2019, № 269 від 30.11.2019, № 285 від 31.12.2019.

До моменту внесення добавка органічна зберігалось на складі за договором зберігання № ХР01-16 від 01.01.2016 у ТОВ «НПАК «Степна», що підтверджується актами надання послуг від 30.09.2019 № 397, від 31.10.2019 № 438, від 30.11.2019 № 473, від 31.12.2019 №511. З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки позивач листом № 16/02 від 16.02.2021 надав контролюючому органу акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин: № 102 за жовтень 2019 року, № 112 за жовтень 2019 року, № 112а за жовтень 2019 року, № 113 за жовтень 2:19 року, № 114 за жовтень 2019 року, № 115 за жовтень 2019 року, № 106 за листопад 2019 року, № 116 за листопад 2019 року, № 117 за листопад 2019 року, № 118 за грудень 2019 року, № 119 за грудень 2019 року, № 120 за грудень 2019 року, № 121 за грудень 2019 року, лімітно-забірні карти, витяг з книги складського обліку щодо приймання та видачі добавки органічної, договір №Т.122018-002 від 01.12.2018 щодо надання сільськогосподарських послуг та підтверджується актами наданих послуг № 243 від 31.10.2019, № 269 від 30.11.2019, № 285 від 31.12.2019.

Проте, за результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.04.2021 №0042400705, №0042390705 та №0042370705, не погодившись з якими позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до положень п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або заготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована і Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8. ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової. звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Згідно з п 2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон №996) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закон №996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку царських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

Відповідно до п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Отже, в даному випадку суд доходить висновку, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, а отже позивач має право на відображення таких господарських операцій у податковому обліку при визначенні об`єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту, а фактичне виконання своїх зобов`язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентом, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на порушення норм щодо розроблення технічних умов виробником органічної добавки ТОВ «Завод біодобрив «Тривко», оскільки, дана обставина жодним чином не впливає на реальність господарської операції з поставки та знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання, не входить до прав та обов`язків платника податку. Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №803/2094/15, від 20.12.2018 у справі № 815/4992/16.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - покупцями, якщо цей платник (продавець) мав реальні доходи у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг), в рамках використання у його господарській діяльності. Порушення певним покупцем товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового зобов`язання, тому платник податків (постачальник товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №826/22370/15 та постанова Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №808/2524/17).

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків (постанова Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №804/1571/15).

Крім того, платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у нашого підприємства відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №815/6447/16, постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №820/3279/13.

Суд зазначає, що контролюючим органом не заперечується правомірність нарахування та сплати податкових зобов`язань ТОВ «Торговий дім «Степова» за господарською операцією з поставки добавки органічної. Також, не наведено контролюючим органом і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Агроцентр «Раївський» як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення підприємством розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Судом також встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Агроцентр «Раївський» та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Отже, лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть грунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лине на належних та допустимих доказах.

Крім того, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом виготовленням та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської дальності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Господарський характер операцій поставки товару ТОВ «Агроцентр «Раївський» визначається спрямованістю останнього на одержання прибутку; кожний платник вправі одноособово оцінювати ефективність і доцільність своїх економічних рішень, виходячи з поставленої мети.

Судом встановлено, що здійснені господарські операції відповідають діловій меті діяльності підприємства, оскільки сприяли отриманню прибутку підприємства із подальшою сплатою податків до бюджету та проведені у рамках статутної діяльності підприємства.

Також суд критично ставиться до посилань податкового органу на відсутність підтверджуючих документів стосовно транспортування товару оскільки склад постачальника та покупця знаходяться в одному приміщенні. Крім того, товарно-транспортна накладна не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №520/399/19.

Твердження контролюючого органу стосовно відсутності сертифікатів суд вважає помилковими, оскільки під час перевірки листом №25/02 від 25.02.2021 ТОВ «Агроцентр «Раївський» надало контролюючому органу сертифікат якості виробника ТОВ «Завод біодобрив «Тривко», сертифікат відповідності технічним умовам, технічні умови ТУ У 20.1-31370953-002:2017 зі змінами, погоджені Мінекономрозвитку України ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації.

Крім того, сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції. Відсутність таких сертифікатів не може свідчити про відсутність господарської операції. Договором на поставку товару передбачено, що «кількість товару повинна відповідати чинним нормам ТОСТ і ТУУ, проте умови договору не містять вимоги щодо надання сертифікату якості». Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №810/4304/16.

Крім того, твердження відповідача про відсутність документів щодо фактичного використання добавки органічної, спростовуються наявними в матеріалах справи актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин: № 102 за жовтень 2019 року, № 112 за жовтень 2019 року, № 112а за жовтень 2019 року, № 113 за жовтень 2019 року, № 114 за жовтень 2019 року, № 115 за жовтень 2019 року, № 106 за листопад 2019 року, № 116 за листопад 2019 року, № 117 за листопад 2019 року, №118 за грудень 2019 року, № 119 за грудень 2019 року, № 120 за грудень 2019 року, № 121 за грудень 2019 року.

Щодо посилання контролюючого органу на порушення норм Закону України «Про пестициди і агрохімікати», то суд зазначає, що відповідно до ст. 16-7 Закону питання здійснення контролю за використанням пестицидів та агрохімікатів відноситься до компетенції відповідного органу, у даному випадку Держпродспожслужби та не можуть свідчити про порушення норм податкового законодавства.

Стосовно посилань відповідача на матеріали досудових розслідувань по кримінальних провадженнях, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 21.03.2018 у справі № 822/1815/17) матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, є лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у подальшому після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин. Такого дійшов Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 №802/2608/17-а.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про вирок суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, від 20.03.2019 у справі №813/1979/15, від 09.03.2021 у справі №620/3935/19.

Крім того, судом встановлено, що кримінальне провадження №62020170000000193 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Щодо досудових розслідувань в кримінальних провадженнях №32017000000000 від 09.08.2017, №32018041650000002 та №42016000000000866 від 29.03.2016 та №62019100000001737 від 18.11.2019, то контролюючим органом на надано доказів наявності вироку.

Щодо висновків контролюючого органу про реалізацію ТМЦ за цінами нижче ціни придбання, то суд зазначає, що відповідачем, а ні в акті перевірки, а ні під час розгляду справи не наведено жодних фактів, який саме товар було взято, його кількість, ціну, не зазначено дату придбання та дату продажу, а сам факт того що у конкретний період було реалізовано товару на суму менше, ніж придбано не свідчить про порушення позивачем статті 198 ПК України.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, відповідачем не була доведена правомірність своїх дій під час нарахування позивачу пені, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 22700,00 грн. (платіжне доручення від 26.04.2021 №4601).

Оскільки граничним строком на складання повного тексту судового рішення є 24.07.2021 (вихідний день), то повний текст рішення у справі складено в перший робочий день – 26.07.2021.

Керуючись статтями 77, 139, 241 - 246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЦЕНТР» РАЇВСЬКИЙ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.04.2021 №0042400705.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.04.2021 №0042390705.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.04.2021 №0042370705.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЦЕНТР» РАЇВСЬКИЙ» судовий збір у розмірі 22 700,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 26.07.2021.

Суддя О.В. Маковська