Рішення № 98543071, 26.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року Справа № 160/8656/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якій позивач просить, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог:

- скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області № Ф-3236-51-13-05/62 від 17 лютого 2021 року на суму 37788,74 грн. про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- зобов`язати Державну податкову службу у Дніпропетровській області (код.ЄДРПОУ ВП 44118658, місцезнаходження: Україна, 49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) як відокремлений підрозділ Державної податкової служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код 43005393) здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 боргу (недо`їмки) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37788,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 03.06.2020 року опубліковано Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13.05.2020 року № 592-ІХ, яким законодавець визнав дискримінаційними норми закону про ЄСВ, стосовно нарахування та сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями, які не отримують дохід.

Позивач наголошує, що ним не отримувався дохід та не здійснювалась підприємницька діяльність, а тому, враховуючи викладене, нарахування йому контролюючим органом недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є незаконним та протиправним.

01.06.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

23.06.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що за даними інформаційної системи податкового органу станом на 17 лютого 2021 року у позивача в ІКП - 71040000 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 37788,74 грн., внаслідок автоматичного нарахування платнику грошового зобов`язання зі сплати єдиного внеску.

Враховуючи наведене, ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) на суму 37788,74 грн., є такою що винесена відповідно до норм діючого законодавства, а тому ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що при винесенні оскаржуваної вимоги діяло в межах повноважень. У зв`язку із зазначеним відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

30.06.2021 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в адміністративному позові та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 11.10.2011 року за №22247770001079493. Перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ (Шевченківський р-н м. Дніпра). Дата взяття на облік 01 лютого 2013 року.

20.05.2021 року зареєстровано запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємця ОСОБА_1 за його рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За даними інформаційної системи податкового органу станом на 17 лютого 2021 року у позивача в ІКП - 71040000 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 37788,74 грн., внаслідок автоматичного нарахування платнику грошового зобов`язання зі сплати єдиного внеску.

Так, контролюючим органом складено вимогу від 17 лютого 2021 року №Ф-3236-51-13-05/62 на суму 37788,74 грн.

Не погодившись з діями відповідача, щодо винесення податкової вимоги, позивач оскаржив її у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Приписами ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Крім того, абз. 3 ч. 8 цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

База нарахування єдиного внеску визначається статтею 7 Закону № 2464-VI.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, фізична особа-підприємець у разі відсутності доходу має визначити базу нарахування не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та сплатити єдиний внесок у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовуються.

Так, з матеріалів справи встановлено та не спростовується позивачем, що борг з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у позивача виник у зв`язку з несплатою ЄСВ за 2017-2020 роки (37788,74 грн.). Наведене підтверджується даними інформаційної системи органу доходів і зборів платника, при цьому борг з ЄСВ залишається не сплаченим.

Суд зазначає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску винесено контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи податкового органу, що відповідає положенням Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

При цьому, як встановлено судом, Державною податковою службою України прийнято рішення від 09 червня 2021 року №/К/99-00-06-02-01-09 про результати розгляду скарги, яким вирішено вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-3236-51-13-05/62 від 17.02.2021 скасувати та вважати її відкликаною з дня прийняття даного рішення.

Згідно з пунктом 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в порядку, визначеному пунктами 9.1.1 цього розділу; є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.

У випадку, зазначеному в абзаці третьому цього пункту, вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Таким чином, обов`язковою підставою для відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є відповідне рішення органу доходів і зборів про скасування зазначеної суми боргу (недоїмки).

Окрім цього, суд акцентує увагу на тому, що згідно з підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги (пункту 60.3 статті 60 Податкового кодексу України).

Аналогічні положення містяться в пункті 1 розділу VI Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.07.2017 №902/30770.

Відтак, судом, у межах офіційного з`ясування обставин справи, встановлено наявності визначених п.60.1 ст.60 ПК України обставин відкликання податкової вимоги №Ф-3236-51-13-05/62 від 17.02.2021 року, оскільки, як встановлено судом, рішенням Державної податкової служби України від 09 червня 2021 року №/К/99-00-06-02-01-09 вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-3236-51-13-05/62 від 17.02.2021 року - скасована.

Враховуючи вказане, суд зазначає, що вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-3236-51-13-05/62 від 17.02.2021 року вже є скасованою, а тому позовна вимога про скасування вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області № Ф-3236-51-13-05/62 від 17 лютого 2021 року на суму 37788,74 грн. про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

При цьому, суд також зазначає, що позовні вимоги про зобов`язання Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код.ЄДРПОУ ВП 44118658, місцезнаходження: Україна, 49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) як відокремлений підрозділ Державної податкової служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код 43005393) здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 боргу (недо`їмки) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37788,74 грн. також не підлягають задоволенню, з огляду на те, що сума недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка складає 37788,74 грн., залишається не погашеною, оскілки контролюючим органом спірна вимога скасована з формальних підстав, а саме остання була сформована не за встановленою формою та направлена з порушенням терміну направлення, що є порушенням податкового законодавства.

Крім того, як вже встановлювалося судом, за даними інформаційної системи податкового органу у позивача в ІКП - 71040000 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 37788,74 грн.

Інші доводи позивача, викладені в позовній заяві, висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Керуючись статтями 9, 73-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський