Ухвала суду № 98541360, 26.07.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9748/21

Провадження № 4-с/344/52/21

УХВАЛА

Іменем України

26 липня 2021 Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді - Кіндратишин Л.Р.

з участю секретаря судового засідання Кузнєцової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківськ скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк», в інтересах якого на підставі довіреності діє Рибак Наталія Іванівна, за участю заінтересованих осіб : державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції ( м. Суми) Ружицької Алли Олександрівни про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа, зобов`язання до вчинення дій , -

встановив :

18.06.2021 заявник звернувся до суду із скаргою, в якій просив : скасувати повідомлення державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Ружицької А.О. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; зобов`язання державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Ружицьку А.О. усунути порушення ( поновити порушене право заявника) та прийняти до примусового виконання ( відкрити виконавче провадження) судовий наказ №2н-13699/2009 від 30.12.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на корить АТ « Ідея Банк» заборгованості в сумі 9268,88 грн.; розгляд скарги просить проводити без участі представника.

В обґрунтування скарги зазначено про те, що 25.05.2021 АТ « Ідея Банк» звернулося до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) із заявою про відкриття виконавчого провадження за судовим наказом №2н-13699/2009 від 30.12.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ « Ідея Банк» заборгованості в сумі 9468,88 грн. Однак, 08.06.2021 на адресу АТ «Ідея Банк» надійшло повідомлення державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) №26244 від 02.06.2021 про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання, на підставі п. 2 ч.4 ст. 4 Закону України « Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що пропущено строк пред`явлення до виконання та не вказана дата народження, що унеможливлює винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Однак таке повідомлення скаржник вважає незаконним, так як 27.02.2019 вказаний виконавчий документ Охтирським міськрайонним відділом державної виконавчої служби було повернуто стягувану. Таким чином, згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України « Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувану у зв`язку із неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Таким чином, вважають, що скаржником не пропущено строки для пред`явлення судового наказу, оскільки такий переривався, а тому строк на пред`явлення до виконання розпочав свій перебіг заново 27.02.2019.

Щодо того, що не вказана дата народження, таке не є підставою для повернення документів без прийняття до виконання.

Просять звернути увагу, що виконавчий документ вже неодноразово приймався до виконання, про що свідчать відмітки державних виконавців, тому видається незрозумілим, яким саме вимогам перестав відповідати виконавчий документ.

Вважають, що повернення виконавчого документа через відсутність даних про особу, має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем з отриманням такої інформації з баз даних та реєстрів.

Оскаржуване повідомлення отримано 08.06.2021, про що свідчить поштовий конверт.

Розгляд скарги призначено на 29.06.2021, який відкладео до 26.07.2021 для організації відео конференції з державним виконавцем, належного виклику такої.

Представник скаржника просив у поданій скарзі про розгляд такої без участі.

29.06.2021 від державного виконавця надійшла заява про відкладення розгляду, оскільки ухвала суду до Відділу не надходила, а також клопотання про проведення судового засідання у режимі відео конференції, оскільки вона зацікавлена щоб засідання відбулось.

У судове засідання на 13.07.2021, 20.07.2021, 26.07.2021 яке було призначено в режимі відеоконференції, державний виконавець не з`явилася.

ОСОБА_1 не з`являвся на розгляд скарги, причин своєї неявки не повідомив.

Разом з цим, ч. 2 ст. 450 ЦПК України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У зв`язку з чим, суд вважає за можливим провести розгляд скарги у відсутності стягувача, боржника, державного виконавця, оскільки розгляд справи вже неодноразово відкладався, а такий має бути проведений у розумний строк.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку :

Повідомленням державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції ( м. Суми) Ружицької Алли Олександрівни від 02.06.2021, відправленого 03.06.2021 за №26244 було повернуто виконавчий документ – судовий наказ №2-н-13669/2009, виданий 30.12.2009 Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 ( адреса АДРЕСА_1 ) на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в сумі 9468,88 грн., де стягувач АТ « Ідея Банк»), на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Підставою для повернення зазначено, що пропущено встановлений законом строк пред`явлення документа до виконання. Не вказана дата народження, що унеможливлює винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

З судового наказу вбачається, що такий набрав чинності 13.11.2010, строк його пред`явлення до виконання 14.01.2013, і він не одноразово пред`являвся до виконання, шість раз такий був повернутий, зокрема за датами, які є вказаними :

- 25.01.2018 на підставі п. 2 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження», де в п.2 ч.1 ст. 37 зазначено, що виконавчий документ повертається якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними ( в редакції, що діяла на момент повернення);

- 27.02.2019 зазначено про повернення на підставі п. 6 ст. 4 Закону України « Про виконавче провадження».

- 02.06.2021 – п.2 ст. 4 Закону України « Про виконавче провадження».

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України « Про виконавче провадження».

Згідно з частиною 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18).

Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Таким чином, як вбачається із встановлених судом обставин, на момент набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року строк пред`явлення до виконання судового наказу, після його повернення стягувачу сплинув та виконавчий документ і такий пред`являвся до виконання.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною 4 статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень частин 1, 2, 4 та 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на день виникнення правовідносин) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині 1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Таким чином, частинами 4 та 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Стягувачем АТ «Ідея Банк» було пред`явлено виконавчий документ до виконання, який було повернуто без прийняття до виконання - 02.06.2021.

За схожих обставин у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що «після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції правомірно погодився із висновками суду першої інстанції про те, що строк пред`явлення наказу Господарського суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року було перервано у зв`язку з його пред`явленням до виконання 13 травня 2015 року, новий строк пред`явлення до виконання слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу. Останній отримав відмову 29 травня 2015 року, повторно подав заяву про примусове виконання рішення суду 23 листопада 2015 року, тобто з додержанням строку, встановленого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження».

З таким правовим висновком погодився, застосувавши його, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 січня 2020 року у справі 344/19847/18.

Тлумачення частини четвертої та п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення ( повернення 27.02.2019 з підстав, передбачених п. 6 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, повернення 27.02.2019 виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд звертає увагу на те, що згідно змісту першого абзацу частини 4 статті 4 вказаного закону будь-яке звернення з виконавчим листом щодо його примусового виконання є його пред`явленням до виконання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у зв`язку з пред`явленням АТ «Ідея Банк» 27.02.2019 судового наказу до виконання відбулось переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому, знову пред`явивши до приватного виконавця в червні 2021, який повернуто 02.06.2021, такий судовий наказ для примусового виконання, стягувач не пропустив строк його пред`явлення до виконання.

Посилання державного виконавця як на другу підставу для повернення, про те, що не зазначена дата народження боржника, суд також оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», з відповідними змінами та доповненнями, у виконавчому документі зазначаються прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Таким чином, зазначення дати народження боржника - фізичної особи не є обов`язковим, оскільки вказується лише за наявності, і відсутність таких даних у судовому наказі не має наслідком повернення судового наказу стягувачу.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 22.08.2018р. у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18) та від 27.12.2018р. у справі № 469/1357/16-ц (провадження №61-32698св18).

Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Виходячи зі змісту ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Зокрема, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби провести певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Крім цього, відповідно до положень п.п. 3 п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов`язувати державного виконавця або іншу посадову особу до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

З огляду на викладене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. Таким чином, суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, зокрема, постановити ухвалу про зобов`язання державного виконавця прийняти судовий наказ до виконання або зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження, оскільки вказаним Законом передбачено і інші підстави для повернення судового наказу та відмови у відкритті виконавчого провадження, які підлягають самостійній перевірці державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій.

Враховуючи викладене вище, а також виходячи зі змісту прав та обов`язків виконавця при проведенні виконавчих дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження», суд не знаходить підстав для зобов`язання державного виконавця усунути порушення та прийняти до примусового виконання вказаний судовий наказ.

Суд вважає, що належним способом захисту заявника є зобов`язання державного виконавця вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання.

Отже, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню. Повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання слід скасувати та зобов`язати державного виконавця вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання.

Керуючись ст.ст. 447, 449-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

постановив:

Скаргу задоволити частково.

Скасувати повідомлення державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Ружицької Алли Олександрівни від 02.06.2021 про повернення виконавчого документа судового наказу №2-н-1366/2009, виданого 30.12.2009 Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 ( адреса АДРЕСА_1 ) на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в сумі 9468,88 грн. стягувачу, без прийняття до виконання.

Зобов`язати державного виконавця Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Ружицьку Аллу Олександрівну вирішити питання про прийняття до виконання судового наказу, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області №2-н-1366/2009, виданого 30.12.2009 Івано-Франківським міським судом.

У іншій частині вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала в повному обсязі складена 26.07.2021.

Суддя Кіндратишин Л.Р.