Ухвала суду № 98532232, 23.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 липня 2021 року 320/6357/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження питання поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати незаконними та скасувати вимоги про сплату боргу №Ф-150232-52 від 05.02.2019 на суму 18276,72 грн., №Ф-150232-52 від 15.05.2019 на суму 21030,90 грн., №Ф-150232-52 від 12.08.2019 на суму 23758,08 грн., №Ф-150232-52 від 07.11.2019 на суму 26539,26 грн. та №Ф-150232-52 У від 07.11.2020 на суму 8262,54 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 зупинено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що строк на звернення до адміністративного суду з даним позовом пропущено ним з поважних причин, у зв`язку з чим просить суд поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Так, позивач у заяві вказує, що оскаржувані вимоги про сплату боргу №Ф-150232-52 від 05.02.2019 на суму 18276,72 грн., №Ф-150232-52 від 15.05.2019 на суму 21030,90 грн., №Ф-150232-52 від 12.08.2019 на суму 23758,08 грн., №Ф-150232-52 від 07.11.2019 на суму 26539,26 грн. та №Ф-150232-52 У від 07.11.2020 на суму 8262,54 грн. він не отримував, не відмовлявся отримувати, не знав про їх знаходження на пошті, а пошта повернула дані документи "за закінченням терміну зберігання", тому позивач не міг ознайомитись з даними документами. Ознайомився з оскаржуваними вимогами лише 28.04.2020, коли його адвокату були надані копії цих документів на адвокатський запит.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (абзаци восьмий, дев`ятий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).

Натомість за змістом преамбули Закону №2464-VI цей Закон може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може визначати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску.

Закон №2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.

Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону №2464-VI.

Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску зроблено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №580/3469/19.

При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску після застосування процедури адміністративного оскарження вимоги, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами у такій категорії справ і у випадку, якщо вимога не була оскаржена в адміністративному порядку.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 05.03.2021 по справі №640/9172/20, які в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому Верховний Суд постановою від 25 лютого 2021 року у справі №580/3469/19 відступив від висновків, викладених у постановах від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 8 серпня 2019 року у справі №480/106/19, від 19 березня 2020 року у справі №140/1757/19, від 28 травня 2020 року у справі №200/11547/19-а, від 11 лютого 2021 року у справі №580/3380/19 та інших з аналогічною правовою позицією.

У постанові від 25 лютого 2021 року Верховний Суд сформулював правову позицію, що строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску складає три місяці з дня отримання платником рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги. Судова палата дійшла висновку, що Закон № 2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для судового оскарження та/або послідовного застосування цього ж 10-денного строку двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку. Отже, платник єдиного внеску для захисту своїх прав, свобод і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону №2464-VI.

Таким чином, строк на оскарження до суду вимогу про сплату боргу, щодо якої не застосовувалась процедура адміністративного оскарження, складає 6 місяців.

Як слідує з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є вимоги про сплату боргу від 05.02.2019 №Ф-150232-52, від 15.05.2019 №Ф-150232-52, від 12.08.2019 №Ф-150232-52, від 07.11.2019 №Ф-150232-52 та від 07.11.2020 №Ф-150232-52У.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач не скористався порядком досудового порядку вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що до суду з даним позовом позивач звернувся 20.07.2020.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

05.02.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-150232-52, якою позивачу станом на 31.01.2019 визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 18276,72 грн.

15.05.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-150232-52, якою позивачу станом на 30.04.2019 визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 21030,90 грн.

12.08.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-150232-52, якою позивачу станом на 31.07.2019 визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 23785,08 грн.

07.11.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-150232-52, якою позивачу станом на 31.10.2019 визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 26539,26 грн.

07.11.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-150232-52У, якою позивачу станом на 27.12.2019 визначено до сплати недоїмку з єдиного соціального внеску у розмірі 8262,54 грн.

Вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) були направлені на податкову адресу позивача рекомендованою поштовою кореспонденцією. Проте рекомендована поштова кореспонденція повернулась на адресу контролюючого органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У позовній заяві позивач зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався у квітні 2020 року після того, як на його рахунок у банку був накладений арешт Броварським міськрайонним відділом ДВС під час примусового виконання вимог Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу від 05.02.2019 №Ф-150232-52У та від 07.11.2020 №Ф-150232-52У.

Так, у квітні 2020 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом про надання інформації та підтверджуючих документів щодо нарахування боргу з ЄСВ, на який була надана відповідь від 22.04.2020 разом із засвідченими копіями оскаржуваних вимог і копіями конвертів та повідомлень про повернення листів "за закінченням терміну зберігання".

Принцип юридичної визначеності та право на суд заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, полягає в тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним та підлягає дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, й щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права. Норми, що регулюють строки подачі адміністративного позову, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту, в тому числі й у разі наявності певних обставин, які зумовили порушення встановлених процесуальних строків.

Така позиція була зазначена Європейським судом з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Bellet v. France зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У той же час, як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Аналізуючи в сукупності вищевикладене та з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимог про сплату боргу від 05.02.2019 №Ф-150232-52, від 15.05.2019 №Ф-150232-52, від 12.08.2019 №Ф-150232-52, від 07.11.2019 №Ф-150232-52 та від 07.11.2020 №Ф-150232-52У.

Керуючись статтями 121, 122, 123, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Балаклицький А. І.