Ухвала суду № 98531708, 24.07.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/3982/21

Провадження № 1-кс/210/1790/21

"24" липня 2021 р.

Слідчий суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чайкіна О.В., за участю секретаря судового засідання Перог Р.О.,

сторони та учасники кримінального провадження, які беруть участь у розгляді клопотання: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури Кондратенко Т.С., підозрюваний ОСОБА_1 , захисник підозрюваного - адвокат Миць Н.З., слідчий П"ятковська А.І.

розглянувши клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції П`ятковської А.І., погоджене прокурором Криворізької південної окружної прокуратури Кондратенко Т.С., подане у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041710000369 від 23.07.2021,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кривий Ріг, громадянин України, який має не повну середню освіту, офіційно працевлаштований в КП "Кривбасводоканал", інвалід з дитинства ІІІ групи, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,-

підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.125 КК України та ч. 2 ст. 146 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчому судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 24 липня 2021 року надійшло вищевказане клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, погоджене з прокурором Криворізької південної окружної прокуратури, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, з мотивів викладених у ньому, просив його задовольнити, враховуючи що кримінальні правопорушення, які інкримінуються підозрюваному вчинені відносно малолітнього потерпілого, та за їх вчинення передбачене покарання до п"яти років позбавлення волі. Прокурор зазнаначає, що інші більш м"які запобіжні заходи не можуть бути застосовані, оскільки потерпілий та свідки проживають за однією адресою, існує ризик перешкоджання досудовому розслідуванню, оскільки підозрюваний добровільно на місце вчинення кримінальних правопорушень не прибув, його затримали під час проведення оперативних заходів, що свідчить про те, що ОСОБА_1 з метою уникнення кримінальної відповідальності буде впливати на свідків та малолітнього потерпілого, та переховуватися від суду та органів досудового розслідування. Крім того, у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв`язки, які б дозволяли обрати інший більш м"який запобіжний захід.

Слідчий підтримала подане клопотання.

Підозрюваний, не заперечуючи фактичних обставин, зазначив, що він дійсно заздалегіть придбав металевий ціпок, обумовивши такі дії з матір"ю дитини, оскільки дитина не слухалась їх та постійно втікала до бабусі або до тітки. Він прикував дитину металевим ціпком на замок до труби, вдарив дитину декілька разів, оскільки переживав, що дитина може підти гуляти або знову втекти до бабусі. Усі ці дії були здійснені ним з метою виховного впливу, та він залишив дитині відро, щоб той мав змогу сходити в туалет, та воду, щоб пити.

Захисник підозрюваного - адвокат Миць Н.З. клопотала про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки її підзахисний до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.

Виклад обставин та правова кваліфікація

В провадженні СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041710000369 від 23.07.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 2 ст. 146 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється Криворізькою південною окружною прокуратурою.

Під час досудового розслідування встановлено, що 22.07.2021 року приблизно о 18.00 годині у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував за місцем мешкання, де останній проживав проживаючи спільно з співмешканкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та її сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на ґрунті виниклих неприязних відносин до ОСОБА_3 виник умисел на спричинення йому тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 , скориставшись відсутністю за місцем мешкання ОСОБА_2 , використовуючи безпорадний стан потерпілого пов`язаного з його малолітнім віком, наніс ОСОБА_3 численні удари руками в області сідниць, верхніх та нижніх кінцівок, тим самим спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді множинних гематом та забоїв, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Вищевказані протиправні дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, за ознакою умисного спричинення легких тілесних ушкоджень.

Далі приблизно о 18.00 годині 22.07.2021 у ОСОБА_1 , який перебував за місцем мешкання разом з ОСОБА_3 , з особистої заінтересованості, з метою примусовоутримати останнього за місцем мешкання, виник злочинний умисел на незаконне позбавлення волі ОСОБА_4 ..

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 , перебуваючи в кімнаті вищезазначеного будинку, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи настання суспільно-небезпечних наслідків пов`язаного з незаконним позбавленням волі ОСОБА_3 та застосування до нього фізичного насильства, використовуючи безпорадний стан потерпілого пов`язаного з його малолітнім віком та значну перевагу у фізичній силі, з застосуванням металевого ціпка та навісного замку за праву ногу ОСОБА_3 пристебнув ціпок до нього, попередньо закріпивши інший кінець ціпка за металеву трубу, чим незаконно позбавив його волі, не даючи можливості вільно пересуватись та залишити за власним бажанням приміщення будинку, тим самим порушивши гарантоване ст. 29 Конституції України право на свободу.

Так, зранку 23.07.2021, ОСОБА_1 зняв з ноги ОСОБА_3 ціпок для справляння ним природніх потреб, а після, в не встановлених слідством час, не пізніше 09.00 години 23.07.2021, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_1 , використовуючи безпорадний стан потерпілого пов`язаного з його малолітнім віком та значну перевагу у фізичній силі, з застосуванням металевого ціпка та навісного замку за праву ногу ОСОБА_3 знову пристебнув ціпок до нього, тим самим продовжуючи незаконно позбавляти його права у свободі вільного пересування.

Таким чином ОСОБА_1 , вчинив усі дії які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, тим самим реалізував свій злочинний умисел на незаконне позбавлення волі та після чого пішов у власних справах.

23.07.2021 о 10.20 годині на лінію «102» надійшов дзвінок від ОСОБА_3 , який повідомив про неправомірні дії відносно нього та останнього було виявлено та звільнено працівниками поліції в приміщенні кімнати будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказані протиправні дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 146 КК України, за ознаками незаконного позбавлення волі, вчиненого відносно малолітнього.

Обґрунтування клопотання.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, за ознаками умисного спричинення легких тілесних ушкоджень, та у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 146 КК України за ознаками незаконного позбавлення волі, вчиненого відносно малолітнього, про що йому було повідомлено про підозру 24 липня 2021 року на підставі зібраних доказів у кримінальному провадженні № 12021041710000369.

Діяння, в яких підозрюється ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 КК України є кримінальними правопорушеннями, та за ч. 2 ст. 146 КК України законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до п"яти років позбавлення волі.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність встановлених ризиків, передбачених пунктами 1,3 частини 1 статті 177 КПК України. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні ( п.1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України).

Мотивація суду

У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з пунктом 9 частини 2 статті 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України. Згідно з частиною 1 статті 176 КПК України одним із запобіжних заходів є тримання під вартою.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 КПК України повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.07.2021 за №12021041710000369 було внесено відомості за фактом вчинення кримінальних правопорушень, що за своїми ознаками підпадають під правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 146 КК України, та за ч. 1 ст. 125 КК України.

ОСОБА_1 24.07.2021 року було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів у кримінальному провадженні № 12021041710000369 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 125 КК України, за ознаками умисного спричинення легких тілесних ушкоджень; ч. 2 ст. 146 КК України, за ознаками незаконного позбавлення волі, вчиненого відносно малолітнього.

Отже, у відповідності до вимог статті 42 КПК України ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Разом з тим, на підставі статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.

Санкція частини 2 статті 146 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк до п"яти років.

Санкція частини 1 статті 125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботами на строк до двохсот годин, або виправні роботами на строк до одного року.

Під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених відносно малолітньої особи, яка є по відношенню до останнього пасинком, оскільки ОСОБА_1 фактично проживає з матір"ю малолітнього потерпілого в одному будинку.

Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, стаття 178 КПК України закріплює перелік обставин, які на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, повинні бути оцінені в сукупності. За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.

Щодо обґрунтованості підозри

Згідно з статтею 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи статті 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_1 до кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 146 КК України, а саме незаконного позбавлення волі, вчиненого відносно малолітнього, та за ч. 1 ст. 125 КК України - умисного спричинення легких тілесних ушкоджень.

Із клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження встановлено, що в ході досудового розслідування встановлюються обставини незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_3 . Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 КК України та ч. 1 ст. 125 КК України.

Для визначення причетності ОСОБА_1 до подій кримінальних правопорушень слідчим суддею досліджено докази, надані сторонами, зокрема: протокол огляду місця події від 23.07.2021 з додатками, речові докази: металевий ціпок та навісний замок, показання малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , показання свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , постанова про призначення експертизи, тощо.

Крім того, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису огляду місця події встановлено, що малолітня дитина дійсно була пристебнута металевим ціпком завдовжки трьох метрів з двума нависними замками у кімнаті будинку, крім того у дитини фельдшерами швидкої медичної допомоги виявлені численні тілесні ушкодження в області сідниць, рук, дитина скаржилась на болі в області голови.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував фактів нанесенні дитині деяких ушкоджень, та зазначив, що приковування металевим ланцюгом до труби мало місце як виховний вплив на неслухняного малолітнього, який поводив себе не дуже добре, та тікав до бабусі. Крім того зазначив, що він та мати дитини вважають, що для перевиховання дитини остання має бути поміщена до інтерату.

З протколів допиту свідків та потерпілого вбачається, що малолітній потерпілий дійсно залишав місце проживання, оскільки до нього застосовували фізичну силу.

Крім того, вбачається що наразі дитина поміщена до лікарні, а відносно матері дитини скалдені протоколи за неналежне виконання батьківських обов"язків.

Досліджені матеріали досудового розслідування у взаємному зв`язку з обставинами кримінальних правопорушень, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 146 КК України та ч. 1 ст. 125 КК України.

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Щодо ризиків кримінального провадження

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

Заявлені ризики заслуговують на увагу.

ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та за ч. 1 ст. 125 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до нетяжких злочинів і передбачає покарання у виді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний не одружений, на утримані неповнолітніх дітей не має, також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, суспільний резонанс вчиненого злочину відносно малолітньої особи, його ставлення до вчиненого, зокрема позбавлення волі малолітнього з метою виховання, свідчить про можливе виникнення у підозрюваного бажання переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Також достатньо обґрунтованим є ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності.

Зазначений ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 знає свідків особисто та місце їх проживання, а отже в разі обрання до нього менш тяжкого запобіжного заходу, може здійснювати психічний та фізичний тиск на них з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Крім того, на даний час точно не визначене місце подальшого знаходження малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , оскільки він перебуває в медичному закладі на лікуванні, так як на даний час потребує медичної допомоги, та в разі повернення його за місцем мешкання матері ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , існує ризик психічного та фізичного тиску на потерпілого, продовження вчинення відносно малолітнього ОСОБА_3 фізичного насильства. При цьому, слід враховувати, що особи, які є свідками у даному кримінальному провадженні, в судовому засіданні не допитувались, а відповідно до ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Слідчий суддя вважає, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, на які вказує прокурор. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Щодо індивідуальних обставин підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу враховує такі обставини: надані відомості свідчать про вагомість на даному етапі наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, за якими пред`явлено підозру; інкриміноване кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 146 КК України відноситься до нетяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні цього злочину, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до п"яти років, з урахуванням статті 70 КК України, оскільки ОСОБА_1 підозрюється також і у вчиненні кримінального праворпорушення за ч. 1 ст. 125 КК України; підтверджені належним чином дані, що стан його здоров`я несумісний з триманням під вартою відсутні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того слідчий суддя враховує, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , викликали значний резонанс у суспільстві як на території України, так і в Дніпропетровській області, в тому числі й з огляду на спосіб вчинення таких, а саме застосування металевого ціпку до малолітньої дитини та завдання їй тілесних ушкоджень. Крім того, з пояснень підозрюваного та з досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що вчинення таких протиправних дій було заздалегіть спланованим, і такі дії не були спонтанними. При цьому, у судовому засіданні підозрюваний пояснив неналежне ставлення до дитини та незабезпечення її розвитку зайнятістю на роботі.

За тахих обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що інтерес суспільства в даному випадку переважає над інтересами підозрюваного щодо забезпечення його права на свободу, а тому застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 є виправданим.

Слідчий суддя також зазначає, що в судовому засіданні встановлено що ОСОБА_1 не виявив бажання добровільно прибути на виклик працівників поліції, та не з"явився до місце події самостійно, оскільки зі слів був зайнятий в іншому місці, та його було затримно в подальшому в порядку статті 208 КПК України та доставлено до відділення поліції .

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що прокурором доведенно, що оведено, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 перешкоджав кримінальному провадженню.

Крім того, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, в якх він обгрунтовано підозрюється.

Щодо альтернативного запобіжного заходу

Підозрюваному не може бути обрано більш м`який запобіжний захід, як - то, наприклад, домашній арешт, так як останній полягає в забороні підозрюваному, залишати житло цілодобово або у певний період доби. Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Кривий Ріг, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та за цією ж адресою проживає малолітній потерпілий та переважна більшість свідків.

Застосування такого запобіжного заходу призведе до того, що ризик впливу на свідків та потерпілого збільшиться.

Особиста порука не може бути застосована до підозрюваного у зв`язку із відсутності письмових зобов`язань осіб, які заслуговують на довіру суду.

Особисте зобов`язання не може бути застосоване у зв`язку із тим, що перебування підозрюваного на волі не сприятиме виконанню покладених на нього процесуальних обов`язків.

Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження.

Приймаючи до уваги, визначені ст.178 КПК України та досліджені в судовому засіданні обставини, які зазначені вище, зважаючи на визначену стороною обвинувачення роль підозрюваного у вчиненні злочину та аналізуючи наведене у сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що тримання під вартою є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження. Тому клопотання в цій частині слід задовольнити. Зважаючи на те, що кримінальне провадження розпочате тільки 23.07.2021 та на особливості досудового розслідування відповідної категорії кримінальних правопорушень, слідчий суддя вбачає обґрунтованим тримання під вартою на строк , що не перевищує 60 днів, як того просить прокурор.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Визначаючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя виходить із такого. Застосування запобіжних заходів є однією з гарантій кримінального провадження, тому основною метою застави є забезпечення підозрюваним покладених на нього обов`язків і забезпечення здійснення кримінального провадження. Разом з тим застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов`язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця).

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, становить від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи майновий стан підозрюваного, наявність інвалідності, обставини кримінального правопорушення, суспільно-небезпечні наслідки ймовірного вчинення такого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винним у його вчиненні, а також встановлений в судовому засіданні ризик переховування, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень, оскільки саме вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, у випадку її внесення.

Підстав для незастосування застави слідчий суддя не вбачає.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції П`ятковської А.І., погоджене прокурором Криворізької південної окружної прокуратури Кондратенко Т.С., поданого в межах кримінального провадження, внесеного 23 липня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041710000369, за ознаками кримінальних правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 146 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на 60 (шістдесят) днів до 21 вересня 2021 року включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривен.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу за наступними реквізитами: одержувач платежу-ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ)-26239738, МФО-820172, рахунок отримувача UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ м. Київ.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора і суду;

- повідомляти слідчого (слідчих групи слідчих), прокурора та суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_3 та свідками, що будуть встановлені органом досудового розслідування .

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа Державної установи "Криворізька установа виконання покарань №3" негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчих СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області А.І. П`ятковську , В.В. Голубниченко, С.О. Соколова, М.І. Щербину, прокурорів Криворізької південної окружної прокуратури, якими здійснюється процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні (Т.С. Кондратенко, С.Ф. Терлецька, О.Г. Вівіч).

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя О. В. Чайкіна