Рішення № 98531362, 13.07.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12876/19

Провадження № 2/522/4185/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Баланюк Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, третя особа Міністерство юстиції України про визнання відсутнім права власності на нежиле приміщення підвалу та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, третя особа Міністерство юстиції України про визнання відсутнім права власності на нежиле приміщення підвалу та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, по якому просить: визнати відсутнім у ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 73 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 18.04.2007 року, реєстраційний номер 17584487, прийнятого державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 73 кв.м. нежилого приміщення підвалу у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 2 ? 8).

Позивач мотивує вимоги тим, що14.02.2019 року вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Квартира розташована на першому поверсі двоповерхового будинку. Всі комунікації, що забезпечують багатоквартирний будинок водопостачанням та каналізацією, а також кладові знаходяться у приміщенні підвалу, розташованого під цією квартирою, що встановлено рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 16.10.2006 року у справі № 2а-481. Тобто, позивачу на підставі ч.1ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року у справі 1-2/2004, ч.2 ст. 382 ЦК України, на праві спільної сумісної власності належать допоміжні приміщення підвалу будинку АДРЕСА_1 , користування та розпорядження таким майном здійснюється за згодою всіх співвласників за приписами ч. 1 ст. 369 ЦК України. Проте, реалізація належного ій права власності (доступ до приміщень, обслуговування комунікацій, розпорядження майном) неможлива, так як право власності на нежитлове приміщення підвалу площею 73 кв.м., зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі- продажу реєстровий № 749 від 12.04.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. Позивачці стало відомо, що після реєстрації правовий статус майна (приміщення підвалу) ОСОБА_2 змінився внаслідок скасування рішення суду як підстави набуття права власності за продавцем цього майна – доньки відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що позбавило зазначених осіб (Покупця та Продавця) фактичного права володіння, користування та розпорядження. При цьому, рішення про державну реєстрацію прав власності від 18.04.2007 року, запис № 423 в книзі 63неж-170, реєстраційний номер 17584487 в державному реєстрі прав та їх обтяжень про право приватної власності ОСОБА_2 на 73 кв.м. нежилого приміщення підвалу у будинку АДРЕСА_1 порушує законні інтереси позивача стосовно такого майна як законного співвласника приміщення підвалу.

Ухвалою суду від 07 серпня 2019 року по справі відкрито провадження, встановлений загальний порядок розгляду справи (а.с. 44 ? 45).

11 вересня 2019 року до суду надійшла заява представника Одеської міської ради про продовження строку на подання відзиву (а.с. 48 ? 50).

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року задоволено заяву представника відповідача Одеської міської ради про продовження строку на подання відзиву, а саме продовжений строк до п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали (а.с. 53).

30 вересня 2019 року до суду надійшли письмові пояснення представника Міністерства юстиції України в яких назначено, що Міністерство не є суб`єктом спірних правовідносин та безпідставно залучено до участі у справі. Будь-які права Міністерства юстиції України при вирішені даного спору не зачіпаються та не порушуються. З урахуванням зазначеного просять прийняти законе та обґрунтоване рішення (а.с. 55 ? 61).

04 жовтня 2019 року до суду надійшла відповідь на пояснення (а.с. 64 ? 76).

14 листопада 2019 року до суду надійшов відзив Одеської міської ради на позов, в якому просить відмовити у задоволені позову (а.с. 77 ? 89).

21 листопада 2019 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив Одеської міської ради (а.с. 105 ? 110).

13 квітня 2020 року до суду надійшло клопотання Одеської міської ради про долучення до матеріалів справи копії листа Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області від 02.04.2020 року № 4/1-4402 (а.с. 123 ? 130).

Ухвалою від 07 липня 2020 року по справі закрито підготовче засідання та призначена справа до судового розгляду по суті (а.с. 134).

26 жовтня 2020 року до суду надійшла заява позивачки про розгляд справи за ії відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, на задоволені наполягає (а.с. 136).

15 квітня 2021 року до суду надійшло клопотання представника Міністерства юстиції України про проведення судового засідання без участі за наявними у матеріалах справи документами (а.с. 161 ? 167).

В судовому засіданні представник Одеської міської ради та представник третьої особи Міністерства юстиції України заперечували проти задоволення позову.

Позивачка судове засідання не з`явилась, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, судом встановлені фактичні обставини справи.

Матеріалами справи встановлено, що 14.02.2019 року право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 14 лютого 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лебідь О.В., реєстровий № 153 (а.с. 11 ? 12).

Позивачка звернулась до суду з цим позовом, в якому просить: визнати відсутнім у ОСОБА_2 права власності на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 73 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 18.04.2007 року, реєстраційний номер 17584487, прийнятого державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 73 кв.м. нежилого приміщення підвалу у будинку АДРЕСА_1

Відповідно до п.3, 4 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Крім того, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Нежитлові приміщення - це приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно - правових відносин (Державні будівельні норми України «Будинки і споруди Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005» затверджені наказом Держбуду України від 18.05.2005 року №80).

Частиною 4 ст.4 ЖК УРСР визначено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових чи інших потреб непромислового характеру.

Згідно ч.9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у багатоквартирних житлових будинках можуть розміщуватись як допоміжні приміщення, так і інші приміщення, які не є допоміжними, а є нежитловими приміщеннями, призначеними для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин, не віднесених до житлового фонду і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування приміщень багатоквартирного житлового будинку, призначених для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, які віднесені до житлового фонду, і нежилих приміщень, призначених для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, що є самостійними об`єктами цивільно - правових відносин, не віднесених до житлового фонду, слід виходити як з місця їх розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.

Згідно ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

В силу прямої вказівки ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир, маючи право власності на окремі помешкання багатоквартирного будинку, є співвласниками усіх допоміжних приміщень.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року, ніяких додаткових дій для набуття даного речового права на ці об`єкти жоден з них вчиняти не повинен. Допоміжні приміщення переходять у спільну власність окремих мешканців будинку власників квартир водночас із переходом відповідного права власності на помешкання і не можуть визнаватися самостійним майном, бути предметом правочинів, зокрема, відчужуватися окремо один від квартир, невід`ємними частинами яких є.

Згідно ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Нормою ст. 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд, вчиняє щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та не завдають шкоду правам, свободам та гідності інших громадян, інтересів суспільства.

Водночас, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності» здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання прийняття рішень щодо відчуження комунального майна.

Суду не надані докази, які підтверджують, що приміщення підвалу площею 73 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є допоміжним.

Суд не приймає до уваги доводи позивачки, що на підставі постанови Приморського районного суду міста Одеси від 16 жовтня 2006 року у справі № 2а - 481/2006 встановлений правовий статус спірного приміщення як допоміжного, оскільки предметом розгляду зазначеної справи є визнання незаконним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренду нежитлового приміщення та додаткового погодження до договору оренди стосовно приміщення підвалу площею 35,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, главою 29 «Захист права власності» Цивільного кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України не передбачено такий спосіб захисту як визнання відсутності у відповідача права власності, тому вимога про визнання відсутнім у відповідача права власності на нежитлоі приміщення підвалу, загальною площею 73 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 не є належним способом захисту.

Також, не підлягає задоволенню вимога позивача про скасування реєстрації права власності на спірне приміщення, виходячи з наступного.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення підвалу, загальною площею 73,0 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 проведена на підставі рішення від 18.04. 2007 року та зазначена підстава виникнення права власності: договір купівлі- продажу, реєстровий № 746, від 12.04.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В.

Позивачка посилається, на необхідність скасування рішення про державну реєстрацію прав від 18.04.2007 року, реєстраційний номер 17584487, прийнятого державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 73 кв.м. нежилого приміщення підвалу у будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий номер 749, оскільки рішення Приморського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2006 року у справі № 2-10741/06 про визнання за ОСОБА_3 право власності на нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 73 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 який посвідчений 12.04.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В. скасовано ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2008 року.

На запит Юридичного департаменту Одеської міської ради, Слідче управління Головного управління Національної поліції в Одеській області листом від 02 квітня 2020 року № 4/1- 4402 повідомило, про результати розгляду листа щодо надання інформації про місцезнаходження вилученої інвентарної справи на нежиле підвальне приміщення, загальною площею 73 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 в рамках кримінальної справи № 058200900028.

Повідомлено, що 05.02.2009 року прокуратурою Приморського району міста Одеси порушено кримінальну справу № 058200900028 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України за фактом незаконного заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами в сумі 20 000 доларів США, що належать ОСОБА_3 ..

Досудове розслідування у вказаній кримінальній справі проводила колишній слідчий СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Барба В.Є., якою, згідно наданої інформації вилучалась інвентарна справа на нежиле підвальне приміщення, загальною площею 73 кв.м., яке розташовано по АДРЕСА_1 .

У зв`язку зі вступом Закону України «Про поліцію» 07.11.2015 року та з ліквідацією слідчого відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, вищезазначену кримінальну справу направлено на подальше зберігання до приміщення архіву Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області. На усний запит слідчого управління ГУНП надати матеріали зазначеної справи для вивчення, слідчий відділ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП повідомив, що у зв`язку з його втратою направити до слідчого управління не має можливості. За фактом втрати матеріалів кримінальної справи слідчим відділом Приморського ВП в м. Одесі проведено службове розслідування (а.с. 130).

Вимогами статей 78, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи наведене відсутні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав від 18.04.2007 року, реєстраційний номер 17584487, прийнятого державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 73 кв.м. нежилого приміщення підвалу у будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий номер 749, який посвідчений 12.04.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В..

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, третя особа Міністерство юстиції України про визнання відсутнім права власності на нежиле приміщення підвалу та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 липня 2021 року.

Суддя Р.Д. Абухін

13.07.2021