Рішення № 98531235, 23.07.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 липня 2021 року

м. Одеса

Справа № 521/2574/21

Провадження № 2/521/2553/21

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Федорова А.В.,

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 .

Представник - ОСОБА_2 .

Відповідач - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлебніков О.В.

Відповідач - Державне підприємство «СЕТАМ»

Представник - Козьмінська М.В.

Відповідач - ОСОБА_3 .

Представник - ОСОБА_4 .

Третя особа - ТОВ «Універсальна факторингова компанія»

Представник - Нікітіна Т.С.

Третя особа - Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації

Одеської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлебнікова Олександра Володимировича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» про визнання недійсним електронних торгів, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності -

в с т а н о в и в:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась з позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлебнікова Олександра Володимировича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія», в якому просить:

- визнати недійсними прилюдні торги від 18 січня 2021 року проведенні Державним підприємством «Сетам» з реалізації: «Іпотека. Двокімнатна квартира, загальною площею 75,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 »;

- визнати недійсним протокол про проведення електронних торгів від 18 січня 2021 року № 522091 з реалізації: «Іпотека. Двокімнатна квартира, загальною площею 75,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 »;

- визнати недійсним акт від 27 січня 2021 року про реалізацію предмета іпотеки: «Іпотека Двокімнатна квартира, загальною площею 75,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 »;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, серія НМР 363243110 зареєстровано в реєстрі № 110, виданий 11 лютого 2021 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Янковська О.С.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56578805 від 11 лютого 2021 року, 16:55:29 приватний нотаріус Янковська Ольга Сергіївна, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл.;

- у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасувати номер запису про право власності 40516027 від 11 лютого 2021 року;

- у реєстрі прав власності на нерухоме майно поновити право власності позивача шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за позивачем на житлове приміщення Двокімнатна квартира, загальною площею 75,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на користь позивача витребувати з володіння ОСОБА_3 житлове приміщення Двокімнатна квартира, загальною площею 75,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилалася на такі обставини.

18.01.2021р. були проведені електронні торги, на яких було реалізовано житлове приміщення, а саме: двокімнатна квартира загальною площею 75,4 кв.м. за адресом; АДРЕСА_1 на підставі цього був складений протокол № 522091 від 18.01.2021р. «Продавцем» вказаного майна є Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлебніков О.В., а організатором торгів державне підприємство «Сетам». В результаті проведення торгів 27.01.2021 року приватним виконавцем був підписаний акт про реалізацію предмета іпотеки. Переможцем торгів став громадянин ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що вказаний вище правочин з продажу майна є незаконним, оскільки був проведений з порушенням норм чинного законодавства, а саме: ст. 47 Конституції України, ч. 4 ст. 29 ЦК України, Порядку реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016, тому має бути визнаний недійсним.

28 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» було укладено Кредитний договір № 1501/1207/72-269, яким мені було надано кредитні кошти в розмірі 84000 (вісімдесят чотири тисячі) доларів США. Забезпеченням виконання зобов`язання по погашенню заборгованості була застава майнових прав за договором інвестування, в тому числі майнових прав на об`єкт нерухомості, а саме: 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

01 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» було укладено іпотечний договір № 1501/1207/72-269-Z-1. Відповідно до умов даного договору, на забезпечення виконання основного зобов`язання, іпотекодавець передає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

07.11.2018 року між ПАТ «Дельта-Банк» та ТОВ «Універсальна Факторингова компанія» було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав, на підставі якого права вимоги за кредитним Договором перейшли до ТОВ «Універсальна Факторингова компанія».

04.02.2020 року позивач отримала листа № 2331 від Приватного виконавця Хлебнікова Олександра Володимировича в якому мені було повідомлено про те, що приватним виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості належного мені майна, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Згідно даного листа було повідомлено, що вартість майна складає 1100052 гривень.

07.02.2020 року Приватним виконавцем Хлебніковим О.В. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, згідно до даної постанови позивача було призначено відповідальним зберігачем майна, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Надалі ніхто ніяким чином не інформував про хід стягнення.

16.02.2021 року поштою позивачем було отримано листа без номера і дати від ДП «СЕТАМ», яким було надіслано нотаріально завірену копію акту про реалізацію предмета іпотеки а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

З позивачем в реалізованій квартирі проживають її мати - ОСОБА_5 , 1925 року народження (96 років), її дочка - ОСОБА_6 , а також онука - ОСОБА_7 , 2014 року народження (неповнолітня).

Приватний виконавець порушуючи вимоги Порядку реалізації арештованого майна, ч. 4 ст. 29 ЦК України, ст. 47 Конституцію України направив Оператору заявку на реалізацію арештованого майна без дозволу органу опіки та піклування або рішення суду.

Порушення Порядку реалізації майна призвело до проведення незаконних торгів в результаті яких я та вся моя родина опинилась в скрутному положенні. Оскільки, іншого житла у нас не має. На теперішній час, якщо новий власник - ОСОБА_3 скористується своїм правом користування або розпорядження цією квартирою а неповнолітня онука залишиться без належних умов проживання. Її вихованням та утриманням займається тільки сама дочка, так як рішенням Приморського районного суду від 28.10.2015 року по справі № 522/20777/15-ц визначено що, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу залишиться проживати з матір`ю ОСОБА_6 , яка зареєстрована за цією адресом.

Відповідач Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлебніков О.В. позов не визнав, надав до суду відзив на позов, посилаючись на такі обставини.

У приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича (далі - приватний виконавець), перебувало виконавче провадження ВП №62324141 з виконання виконавчого напису № 1304 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,4 кв. м, житловою площею 44,4 кв. м., яка складається з двох житлових кімнат, та належить боржнику ОСОБА_1 , за рахунок коштів, отриманих від реалізації якої, задовольнити вимоги ТОВ «Універсальна факторингова компанія» у розмірі 566830,10 грн. та витрати за вчинення виконавчого напису 5000 грн.

Боржником за вказаним виконавчим документом є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 . Стягувачем за вказаним виконавчим документом є ТОВ «Універсальна факторингова компанія», ЄДРПОУ 39319150, 01402, м. Київ, вул. Саперне поле, 8.

Відповідно до статті 26 Закону 11.06.2020 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого ВП №62324141, копію якої 11.06.2020 направлено на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, рекомендованою поштою з повідомленням про вручення. Вказане відправлення повернуто на адресу приватного виконавця із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

24.07.2020 р., керуючись вимогами ст. 56 Закону, приватним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника - предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 , про що винесено відповідну постанову, копію якої направлено рекомендованою поштою з повідомленням про вручення на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_4 , та адресу предмета іпотеки та місця реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1 .

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 отримала копію постанови про опис та арешт майна боржника ВП № 62324141 від 24.07.2020, шо була направлена на адресу предмета іпотеки та місця реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1 , 04.08.2020.

Вказаною постановою зазначено, що виконавче провадження здійснюється приватним виконавцем на підставі виконавчого напису № 1304, вчиненого 02.06.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , а відтак боржнику було достеменно відомо про наявність зазначеного виконавчого провадження щонайменше з 04.08.2020. Зазначена обставина повністю спростовує твердження позивача про необізнаність щодо дій приватного виконавця зі здійснення виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого документа.

Нехтування боржником своїм правом на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав, не надає право боржнику заявляти про відсутність інформування про хід стягнення та свою нібито необізнаність.

Відповідно до п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, та абз. 7 п. 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

З метою дотримання вимог вищевказаних нормативних актів, 15.07.2020 приватним виконавцем направлено запит до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо надання інформації про осіб (в тому числі неповнолітніх), що зареєстровані за адресою предмета іпотеки: АДРЕСА_1 .

28.07.2020 р. до приватного виконавця надійшла відповідь Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, згідно якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано три повнолітні особи, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (боржник), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Всі зазначені особи зареєстровані за адресою предмета іпотеки 23.03,2013.

Посилання позивача на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2015 по справі № 522/20777/15-ц про розірвання шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не є належним доказом фактичного місця проживання неповнолітньої ОСОБА_7 , оскільки вказаним рішенням не встановлено адресу фактичного проживання цієї дитини.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми закону єдиним належним доказом щодо місця проживання особи є державна реєстрація місця проживання або встановлення судом факту проживання такої особи.

Про хід виконавчого провадження та передачі майна на реалізацію ОСОБА_1 було достеменно відомо з 04.08.2020 р.

10.11.2020 р. приватним виконавцем підготовлено заявку на реалізацію житлової нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,4 кв. м, житловою площею 44,4 кв. м, яка складається з двох житлових кімнат, що належить ОСОБА_1 .

18.01.2021 р. вищевказане майно, після проведення уцінки, було реалізовано ДП «СЕТАМ» на електронних торгах за лотом № 459208, переможцем яких визнано ОСОБА_3 .

22.01.2021 р. переможцем електронних торгів на рахунок приватного виконавця сплачено суму коштів за лот № 459208 в розмірі 836039,52 грн.

Після здійснення відповідних перерахувань коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, приватним виконавцем, відповідно до вимог ст. 61 Закону та ст. 41 Закону України «Про іпотеку», 27.01.2021 складено акт про реалізацію предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,4 кв. м., житловою площею 44,4 кв. м, яка складається з двох житлових кімнат, що належить ОСОБА_1 , копію якого, відповідно до вимог частини 3 статті 47 Закону України «Про іпотеку», направлено до ДП «СЕТАМ».

Представник Державного підприємства «СЕТАМ» заперечував проти позову, надав до суду відзив, посилаючись на такі обставини.

Відповідні повідомлення про реалізацію спірного майна за лотами №452503 та №459208 публікувались у двох місцевих засобах масової інформації, зокрема газетах «Одеські вісті» № 91 від 18.11.2020 р., «Одеські вісті» № 101 від 23.12.2020 р., «Чорноморські новини» №89 від 19.11.2020 р. та «Чорноморські новини» №99-100 від 24-26.12.2020 р.

Повідомлення іпотекодавцю, іпотекодержателю та виконавцю про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, в якому вказано про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна державним підприємством «СЕТАМ» здійснюється шляхом направлення відповідних листів простим поштовим відправленням, оскільки Порядком не встановлено обов`язку надсилати таке повідомлення рекомендованим листом.

Державним підприємством «СЕТАМ» було направлено Позивачу повідомлення про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна за лотами №452503 та №459208 листами від 17.11.2020 № 7469/08-18-20, від 23.12.2020 р. №8321/08-18-20.

Отже, державним підприємством "СЕТАМ" було здійснено усі необхідні, передбачені законодавством дії з розміщення оголошень про торги у друкованих засобах масової інформації та повідомлення Іпотекодавця про дату, час торгів та початкову ціну лоту.

Разом з цим Верховний Суд України у своїй постанові від 13.04.2016 у справі № 6-2988цс15 приходить до правового висновку, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) права, за якими підлягають державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів.

У зв`язку з наведеним необхідно виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки), не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Іпотечний договір №1501/1207/72-269-Z-l, відповідно до якого боржником ( ОСОБА_1 ) було передано в іпотеку спірну квартиру, був укладений 01.12.2011 р. Відповідно до Свідоцтва про народження, що міститься у матеріалах справи, дитина ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 тобто після укладення Іпотечного договору.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02.10.2019р. у справі № 754/15589/14-ц «звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки).

Таким чином, факт реєстрації неповнолітньої дитини у переданій в іпотеку квартирі після укладення договору іпотеки не має юридичного значення для виконавця при примусовому виконанні рішення суду про стягнення заборгованості з боржника та вчиненні дій щодо реалізації арештованого майна через електронні торги. Так, має значення лише факт відсутності у дітей права власності чи права користування цією квартирою на момент укладення вище вказаного договору іпотеки. Тому виконавець не повинен був отримувати жодних дозволів органу опіки та піклування на реалізацію арештованого майна.

До того ж, дії виконавця, на які посилається позивач, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17: "Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів".

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував, надав відзив на позов, посилаючись на такі обставини.

Інформаційне повідомлення про продаж з електронних торгів предмету іпотеки «ІПОТЕКА. Двокімнатна квартира, загальною площею 75,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 », розміщене на веб-сайті реалізації майна: ІНФОРМАЦІЯ_6 , містить відомості як про зберігача, яким виступає ОСОБА_9 , його контактний телефон: НОМЕР_2 , та порядок ознайомлення з майном: ознайомлення у зберігача. «Фактична адреса зберігання майна» в інформаційному повідомленні не зазначалася, оскільки предметом реалізації через електронні торги був предмет іпотеки, - об`єкт нерухомого майна, місцезнаходження якого вказане на головній сторінці інформаційного повідомлення: АДРЕСА_1 . Щодо «прав третіх осіб» в інформаційному повідомленні зазначено, що «Згідно відомостей одержаних від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за вказаною адресою зареєстровані три особи, всі повнолітні». Також в інформаційному повідомленні наведені відомості про наявні обтяження майна.

Електронні торги (аукціон) з продажу предмету іпотеки: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , проводилися двічі. Вперше вони проводилися 11 грудня 2020 року. Повідомлення про проведення цих торгів було опубліковано організатором торгів 11 листопада 2020 року: https://setam.net.ua/auction/452542. Але, бажаючих прийняти участь в цьому аукціоні не виявилося, і торги були визнані такими, що не відбулися.

Позивач стверджує, що неповнота інформаційного повідомлення про продаж предмету іпотеку призвела «до позбавлення її права на участь в процесі реалізації її іпотечного майна».

Таке твердження Позивача не відповідає фактичним обставинам справи, адже прийняти участь в електронних торгах може будь-яка особа, яка виконала вимоги Порядку реалізації арештованого майна, розміщеному на веб-сайті організатора електронних торгів. Безпосередньо в інформаційному повідомленні з продажу предмету іпотеки: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , були наведені відомості про порядок ознайомлення з майном, порядок сплати внеску, порядок сплати за майно, порядок оформлення участі у торгах, наведено посилання на повний текст правил проведення торгів та ін.

Тому, твердження Позивача про те, що інформаційне повідомлення про продаж предмету іпотеки, яке, як зазначає Позивач, не відповідає за змістом вимогам пункту 5 розділу III Порядку реалізації арештованого майна, позбавило її права на участь в процесі реалізації належного їй іпотечного майна, є надуманим та необґрунтованим.

Аналіз судової практики та висновків суду касаційної інстанції, що містяться, зокрема, в постанові ВСУ від 18.11.2015 року у справі №6-1884 цс 15, ухвалі ВССУ від 08.09.2016 року у справі №215/7048/13-ц, постанові ВГСУ від 25.06.2014 року, V постанові ВСУ від 06.07.2016 року у справі № 6-3174цс15, зроблені судами касаційної інстанції під час розгляду спорів про визнання недійсними прилюдних торгів, дозволяє дійти висновку, що сам по собі фант неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними; сам по собі факт недотримання вимог щодо строків опублікування оголошення про проведення прилюдних торгів та його змісту, передбачених пунктами 3.5, 3.6 Тимчасового положення, що не вплинуло на результат торгів, не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними.

Позивачем в порядку адміністративного судочинства вже приймалася спроба оскаржити дії приватного виконавця щодо передачі на реалізацію на публічних торгах квартири. Свої позовні вимоги в адміністративній справі № 420/2854/21 позивач обґрунтовувала тим, що електронні торги з реалізації двокімнатної квартири, загальною площею 75,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , були проведені з порушенням організації та порядку їх проведення, а саме: приватним виконавцем передано на реалізацію нерухоме майно, в якому постійно проживає неповнолітня дитина, без дозволу органів опіки та піклування або відповідного рішення суду та під час перебування майна під арештом.

10 березня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №420/2854/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича, про визнання протиправними дій, постановив рішення, яким повністю відмовив позивачу в задоволенні позову. В своєму рішенні Одеський окружний адміністративний суд, зокрема, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків, які мають бути враховані під час розгляду цієї справи.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 04.08.2020 р. отримала копію постанови про опис та арешт майна боржника ВП №62324141 від 24.07.2020 року, що була направлена на адресу предмета іпотеки та місця реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу на те, що у вказаній постанові чітко зазначено, що виконавче провадження здійснюється приватним виконавцем на підставі виконавчого напису №1304, вчиненого 02.06.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , а відтак боржнику було достеменно відомо про наявність зазначеного виконавчого провадження з 04.08.2020 року. Зазначена обставина повністю спростовує твердження позивача про необізнаність щодо дій приватного виконавця зі здійснення виконавчого провадження АСВП № 62324141 з виконання вищевказаного виконавчого документа.

З метою дотримання вимог п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, та абз. 7 п. З розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, 15.07.2020 року приватним виконавцем направлено запит до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо надання інформації про осіб (в тому числі неповнолітніх), що зареєстровані за адресою предмета іпотеки.

28.07.2020 року до приватного виконавця надійшла відповідь Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, згідно з якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано три повнолітні особи, а саме: ОСОБА_1 (боржник), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Всі зазначені особи зареєстровані за адресою предмета іпотеки 23.03.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

З урахування вказаної норми закону, єдиним належним доказом щодо місця проживання особи є державна реєстрація місця проживання або встановлення судом факту проживання такої особи.

Посилання позивача на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2015 року по справі № 522/20777/15-ц про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не є належним доказом фактичного місця проживання неповнолітньої ОСОБА_7 , оскільки вказаним рішенням не встановлено адресу фактичного проживання цієї дитини.

Відповідно до ч. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами, місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Приморським районним судом м. Одеси в рішенні від 28.10.2015 року у справі №522/20777/15-ц вирішено, що дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу залишиться проживати з матір`ю ОСОБА_6 , без зазначення конкретного місця її проживання (зокрема, адреси) та ОСОБА_6 не скористалась своїм правом на реєстрацію місця проживання дитини за адресою проживання матері, шляхом подання відповідних документів, зокрема вказаного рішення суду, яке надає можливість змінити місце реєстрації неповнолітньої дитини без письмової згоди одного із батьків.

Одеський окружний адміністративний суд цілком слушно звернув увагу на те, що приватний виконавець не знав та не міг знати про наявність рішення Приморського районного суду м. Одеси, оскільки боржник не повідомляла приватного виконавця про таке судове рішення, а інформацію, про зареєстрованих осіб приватний виконавець отримав із відповідного органу - Департаменту з надання адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 9.11 Іпотечного договору № 1501/1207/72-269-Z-1 від 01.12.2011 року, укладеного між Позивачем (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством «СВЕДБАНК» (іпотекодержатель), Позивач зобов`язався не прописувати, не реєструвати право проживання будь-яких третіх осіб на території предмета іпотеки без попередньо отриманої на те письмової згоди Іпотекодержателя. Відомостей про таку згоду позивач у своєму позові не надає.

Відповідно до абзаців 9, 10 пункту 4 Іпотечного договору Іпотекодавець засвідчив, V що при укладанні цього Договору Іпотекодавцем враховані інтереси дітей та інших членів сім`ї і осіб, які мають право користування даним Предметом іпотеки (при їх наявності). За адресою місцезнаходження Предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинен утримувати Іпотекодавець, а також відсутні малолітні ти/чи неповнолітні діти, що мають право користування Предметом іпотеки.

Враховуючи викладене, Одеський окружний адміністративний суд зробив обґрунтований та законний висновок про те, що при передачі майна на примусову реалізацію, приватним виконавцем в повному обсязі дотримано вимоги п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, та абз. 7 п. 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5.

Судом встановлено, що Державним підприємством «СЕТАМ» на адресу приватного виконавця та сторін виконавчого провадження на виконання абзацу четвертого пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. направлялись повідомлення про призначення електронних торгів, які також містяться в матеріалах виконавчого провадження.

Одеський окружний адміністративний суд не знайшов підтвердження й іншим порушенням в діях приватного виконавця, на які посилався позивач в вищезазначеній адміністративній справі, а також на які він так само посилається в цій справі як на підставу своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, адміністративний суд першої інстанції, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, дійшов обґрунтованого та законного висновку, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Хлєбниковим Олександром Володимировичем при примусовому виконанні виконавчого провадження ВП 62324141 виконавчі дії вчинено у повній відповідності до норм чинного законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку» та Порядку реалізації арештованого майна: боржнику направлялись відповідні документи та майно передано на реалізацію з дотриманням визначеного Порядку, а боржником не надано обґрунтування порушених на його думку норм законодавства, тому позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до практики Верховного Суду дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №201/18443/17, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, в разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).

Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував найвищу ціну.

Також ВС підкреслив, що обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

ВС зауважив, що державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Аналогічних висновків, відносно того, що порушення, допущені посадовими особами державної виконавчої служби до початку прилюдних торгів, не можуть бути підставою для визнання останніх недійсними, Верховний Суд дійшов у справі № 357/4884/13-ц.

Як вбачається з постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №357/4884/13-ц, Верховний Суд, проаналізувавши зміст частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, дотримується висновків, згідно яким процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинам першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу. «Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК».

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24- 27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону).

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі Ns 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19)».

Щодо порушення прав неповнолітньої особи, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке, як зазначає Позивач, полягає в реалізації предмету іпотеки, без відповідного дозволу органу опіки та піклування, слід зазначити, що згідно з частиною першою статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Позивач є бабою малолітньої ОСОБА_7 , не є однім з її батьків або особою, їх замінює, не є особою, що зобов`язана законом або рішенням суду утримувати та забезпечувати вказану неповнолітню особу, а тому отримання дозволу від органу опіки та піклування на здійснення відповідного правочину не вимагається. Аналогічну правову позицію щодо вчинення правочину викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 року по справі №385/1598/18.

Вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння можуть бути задоволені лише у випадку, коли майно фактично вибуло із володіння його власника, в той час, як в даному випадку, спірна квартира продовжує перебувати у повному володінні позивача та її родичів, про що нею зазначається в позовній заяві, а законний власник цієї квартири, яким є ОСОБА_3 , не допускається до володіння належною йому власністю.

Відповідач ОСОБА_3 надав до суду зустрічний позов, за яким просив суд відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія», про визнання недійсним електронних торгів, та усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення із цієї квартири ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посилаючись на такі обставини.

ОСОБА_3 належить на праві власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11 лютого 2021 року, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.Є. відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Закону України «Про іпотеку» та на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки ВП №62324141, складеного 27 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Хлєбниковим О.В., зареєстровано в реєстрі за №110, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на квартиру.

Належна ОСОБА_3 квартира була придбана ним за відплатним договором купівлі- продажу через публічні (електронні) торги, що були проведені 18 січня 2021 року, посилання на електронні торги: ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Проте, ОСОБА_3 (відповідач за первісним позовом), як новий власник житла, що було придбане ним на електронних торгах, не може користуватися своєю власністю, оскільки колишній власник цього житла, ОСОБА_1 , яка втратила право користування спірним житловим приміщенням у зв`язку з його відчуженням, та її родичі: ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , яка є повнолітньою дочкою ОСОБА_1 , відмовляються звільняти нього.

Відповідно до відомості №В4-36273-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Датою реєстрації цих осіб за зазначеною адресою є 23.03.2013 року.

Відповідач, ОСОБА_1 , є боржником за виконавчим провадженням ВП №62324141, за яким спірне майно було продане на прилюдних торгах у рахунок погашення боргу, та не є членом сім`ї позивача, спільним побутом із ним не пов`язана.

Належним способом відновлення порушених прав позивача та захисту його інтересів в цій ситуації є усунення перешкод власнику у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача та його родичів зі спірного житла.

Оскільки відповідачі добровільно не звільняють займане ними житло наявні підстави для їх виселення.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» надав заперечення проти позову, посилаючись на такі обставини.

Щодо порушення прав малолітньої дитини.

Відповідно до Відомостей № В4-36273-ф/л, виданих Департаментом надання адмінпослуг Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_1 , яка була долучена Позивачем до адміністративного позову, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 (1963 р.н.), ОСОБА_5 (1925 р.н.), ОСОБА_10 (1985 р.н.). Вказані особи зареєстровані в квартирі з 23.03.2013 р., тобто після укладання Іпотечного договору. Малолітні/неповнолітні особи в зазначеній квартирі не зареєстровані.

Твердження Позивача щодо порушення приватним виконавцем Хлебниковим О.В. прав малолітньої дитини є безпідставними, з огляду на те, що приватний виконавець і не міг знати про наявність малолітніх осіб у вказаній квартирі.

Абзацами 9, 10 п.4 Іпотечного договору Іпотекодавець засвідив, що укладанні цього Договору Іпотекодавцем враховані інтереси дітей та інших членів сім`ї і осіб, які мають право користування даним Предметом іпотеки (при їх наявності). За адресою місцезнаходження Предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинен утримувати іпотекодавець. а також відсутні малолітні та/чи неповнолітні діти, що мають право користування Предметом іпотеки.

Відповідно до п.9.11 Іпотечного договору Іпотекодавець зобов`язаний не прописувати, не реєструвати право проживання будь-яких третіх осіб на теріторії (площі) Предмета іпотеки без попередньої отриманої на те письмової згоди Іпотекодержателя.

Доказів надання іпотекодержателем згоди на реєстрацію в квартирі будь-яких осіб позивачем не надано.

Отже, Позивач ОСОБА_1 , яка е бабусею малолітньої дитини, та її донька ОСОБА_6 , яка є матір`ю дитини, усвідомлюючі, що квартира обтяжена іпотекою, на яку може бути звернуто стягнення, та права власності на яку Позивач може бути позбавлений, діючи недобросовісно, визначили в ній місце проживання малолітньої дитини, чим свідомо порушили права такої малолітньої дитини.

Квартира була придбана саме за кредитні кошти.

Також вважаємо за необхідне звернути увагу на наявність у позивача іншого нерухомого майна у власності, а саме: 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою № 1009-14/233 від 06.03.2020 р. КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради.

Сторони в судове засідання, призначене на 15.07.2021 року не з`явилися, від представника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторін, суд вважає, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити, зустрічний позов задовольнити. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених сторонами письмових доказів.

28 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» було укладено Кредитний договір № 1501/1207/72-269, яким мені було надано кредитні кошти в розмірі 84000 (вісімдесят чотири тисячі) доларів США. Забезпеченням виконання зобов`язання по погашенню заборгованості була застава майнових прав за договором інвестування, в тому числі майнових прав на об`єкт нерухомості, а саме: 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

01 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» було укладено іпотечний договір № 1501/1207/72-269-Z-1. Відповідно до умов даного договору, на забезпечення виконання основного зобов`язання, іпотекодавець передає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

07.11.2018 року між ПАТ «Дельта-Банк» та ТОВ «Універсальна Факторингова компанія» було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав, на підставі якого права вимоги за кредитним Договором перейшли до ТОВ «Універсальна Факторингова компанія».

04.02.2020 року позивач отримала листа № 2331 від Приватного виконавця Хлебнікова Олександра Володимировича в якому мені було повідомлено про те, що приватним виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості належного мені майна, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Згідно даного листа було повідомлено, що вартість майна складає 1100052 гривень.

07.02.2020 року Приватним виконавцем Хлебніковим О.В. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, згідно до даної постанови позивача було призначено відповідальним зберігачем майна, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

18.01.2021р. були проведені електронні торги, на яких було реалізовано житлове приміщення, а саме: двокімнатна квартира загальною площею 75,4 кв.м. за адресом; АДРЕСА_1 на підставі цього був складений протокол № 522091 від 18.01.2021р. «Продавцем» вказаного майна є Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлебніков О.В., а організатором торгів державне підприємство «Сетам». В результаті проведення торгів 27.01.2021 року приватним виконавцем був підписаний акт про реалізацію предмета іпотеки. Переможцем торгів став громадянин ОСОБА_3 .

З позивачем в реалізованій квартирі проживають її мати - ОСОБА_5 , 1925 року народження (96 років), її дочка - ОСОБА_6 , а також онука - ОСОБА_7 , 2014 року народження (неповнолітня).

10 березня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №420/2854/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича, про визнання протиправними дій, постановив рішення, яким повністю відмовив позивачу в задоволенні позову. В своєму рішенні Одеський окружний адміністративний суд, зокрема, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків, які мають бути враховані під час розгляду цієї справи.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 04.08.2020 р. отримала копію постанови про опис та арешт майна боржника ВП №62324141 від 24.07.2020 року, що була направлена на адресу предмета іпотеки та місця реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1 .

У вказаній постанові чітко зазначено, що виконавче провадження здійснюється приватним виконавцем на підставі виконавчого напису №1304, вчиненого 02.06.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , а відтак боржнику було достеменно відомо про наявність зазначеного виконавчого провадження з 04.08.2020 року. Зазначена обставина повністю спростовує твердження позивача про необізнаність щодо дій приватного виконавця зі здійснення виконавчого провадження АСВП № 62324141 з виконання вищевказаного виконавчого документа.

З метою дотримання вимог п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, та абз. 7 п. З розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, 15.07.2020 року приватним виконавцем направлено запит до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо надання інформації про осіб (в тому числі неповнолітніх), що зареєстровані за адресою предмета іпотеки.

28.07.2020 року до приватного виконавця надійшла відповідь Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, згідно з якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано три повнолітні особи, а саме: ОСОБА_1 (боржник), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Всі зазначені особи зареєстровані за адресою предмета іпотеки 23.03.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

З урахування вказаної норми закону, єдиним належним доказом щодо місця проживання особи є державна реєстрація місця проживання або встановлення судом факту проживання такої особи.

Посилання позивача на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.10.2015 року по справі № 522/20777/15-ц про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не є належним доказом фактичного місця проживання неповнолітньої ОСОБА_7 , оскільки вказаним рішенням не встановлено адресу фактичного проживання цієї дитини.

Відповідно до ч. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами, місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Відповідно до пункту 9.11 Іпотечного договору № 1501/1207/72-269-Z-1 від 01.12.2011 року, укладеного між Позивачем (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством «СВЕДБАНК» (іпотекодержатель), позивач зобов`язався не прописувати, не реєструвати право проживання будь-яких третіх осіб на території предмета іпотеки без попередньо отриманої на те письмової згоди Іпотекодержателя. Відомостей про таку згоду позивач у своєму позові не надає.

Відповідно до абзаців 9, 10 пункту 4 Іпотечного договору Іпотекодавець засвідчив, V що при укладанні цього Договору Іпотекодавцем враховані інтереси дітей та інших членів сім`ї і осіб, які мають право користування даним Предметом іпотеки (при їх наявності). За адресою місцезнаходження Предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинен утримувати Іпотекодавець, а також відсутні малолітні ти/чи неповнолітні діти, що мають право користування Предметом іпотеки.

Щодо порушення прав неповнолітньої особи, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке, як зазначає Позивач, полягає в реалізації предмету іпотеки, без відповідного дозволу органу опіки та піклування, слід зазначити, що згідно з частиною першою статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Позивач є бабою малолітньої ОСОБА_7 , не є однім з її батьків або особою, їх замінює, не є особою, що зобов`язана законом або рішенням суду утримувати та забезпечувати вказану неповнолітню особу, а тому отримання дозволу від органу опіки та піклування на здійснення відповідного правочину не вимагається. Аналогічну правову позицію щодо вчинення правочину викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 року по справі №385/1598/18.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02.10.2019р. у справі № 754/15589/14-ц «звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки).

Державним підприємством «СЕТАМ» на адресу приватного виконавця та сторін виконавчого провадження на виконання абзацу четвертого пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. направлялись повідомлення про призначення електронних торгів, які також містяться в матеріалах виконавчого провадження.

Законом України «Про виконавче провадження» встановлені загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов`язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 нього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. затверджено Порядок реалізації арештованого майна (Порядок), яким визначено правила проведення прилюдних торгів.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.

Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 24.10.2012 у справі №6-116цс12, та постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.02.2018 у справі №490/5475/15.

Таким чином, порушення Закону України «Про виконавче провадження» має місце тільки на стадії підготовки та передачі майна на реалізацію обов`язки з виконання яких покладено на органи державної виконавчої служби дії яких мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

За пунктом 11 розділу III Порядку інформація про майно, включене до лота, виставленого на електронні торги (торги за фіксованою ціною), вноситься організатором згідно з документами, наданими відповідно до пунктів 2, 3 розділу II цього Порядку. Тобто документів підготовленими державною виконавчою службою.

Відповідно до п. п 3, 4 розділу II Порядку державний виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після закінчення десятиденного строку для подання заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу, і направляє його начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі до Системи для проведення реалізації майна.

Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який не повинен перевищувати трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 3 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

У постанові від 02.05.2018 р. у справі № 910/10136/17 Верховний Суд дійшов висновку, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Цей висновок узгоджується і з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1 - 3 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що в ході електронних торгів з реалізації предмета іпотеки відбулося порушення «Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5, та те, що ці порушення вплинули на результат торгів.

Щодо зустрічного позову.

ОСОБА_3 належить на праві власності двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11 лютого 2021 року, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.Є. відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Закону України «Про іпотеку» та на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки ВП №62324141, складеного 27 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Хлєбниковим О.В., зареєстровано в реєстрі за №110, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на квартиру.

Належна ОСОБА_3 квартира була придбана ним за відплатним договором купівлі- продажу через публічні (електронні) торги, що були проведені 18 січня 2021 року, посилання на електронні торги: ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Проте, ОСОБА_3 (відповідач за первісним позовом), як новий власник житла, що було придбане ним на електронних торгах, не може користуватися своєю власністю, оскільки колишній власник цього житла, ОСОБА_1 , яка втратила право користування спірним житловим приміщенням у зв`язку з його відчуженням, та її родичі: ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , яка є повнолітньою дочкою ОСОБА_1 , відмовляються звільняти нього.

Відповідно до відомості №В4-36273-ф/л про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Датою реєстрації цих осіб за зазначеною адресою є 23.03.2013 року.

Відповідач, ОСОБА_1 , є боржником за виконавчим провадженням ВП №62324141, за яким спірне майно було продане на прилюдних торгах у рахунок погашення боргу, та не є членом сім`ї позивача, спільним побутом із ним не пов`язана.

Належним способом відновлення порушених прав позивача та захисту його інтересів в цій ситуації є усунення перешкод власнику у здійсненні права власності шляхом виселення відповідача та його родичів зі спірного житла.

Оскільки відповідачі добровільно не звільняють займане ними житло наявні підстави для їх виселення.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

При цьому статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 109 Житлового кодексу Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 109 Житлового кодексу Української РСР, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення. В той же час, ч. 2 ст. 109 Житлового кодексу Української РСР, передбачено виняток, коли громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, інше постійне жиле приміщення не надається, а саме: виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731 цс16, за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на нього, надається інше постійне житло тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина друга статті 109 ЖК УРСР).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси по цій справі 04 березня 2021 року накладено арешт та заборону відчуження на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено ОСОБА_3 право користуватися та розпоряджатися майном у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 9 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження су справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки зустрічні позовні вимоги задоволені з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 908,0 грн.

При відкритті провадження у справі ухвалою суду від 04 березня 2021 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за вимогу майнового характеру до ухвалення рішення суду.

Вартість предмета іпотеки - квартири складає 836039,52 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню 8360, 40 грн (836039,52 грн х 1%) відповідно до положень п.п.2) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 95, 158, 263, 265, 268, 272, 354 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлебнікова Олександра Володимировича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» про визнання недійсним електронних торгів, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити.

Усунути ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_6 ) перешкоди у користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення з квартири ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН невідомий, АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН невідомий, АДРЕСА_1 ), без надання іншого жилого приміщення.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року, зняти арешт та заборону відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , дозволити ОСОБА_3 право користуватися та розпоряджатися майном у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 908,0 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 8360,40 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі складено 23 липня 2021 року.

СУДДЯ: В. К. Гуревський