Ухвала суду № 98528302, 23.07.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6418/21

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

«22» липня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого-судді Білінської Г.Б.

при секретарі Терех У.І.

з участю: прокурора Карпової Т.М.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисника Денис С.Р.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Львові клопотання прокурора Карпової Т.М. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021141090000191 від 31.03.2021 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Карпова Т.М. заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на 60 діб із визначенням застави у 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, порушень при внесенні клопотання прокурором немає.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова. строк тримання під вартою обвинуваченим було продовжено до 22.07.2021 року включно із визначенням застави.

Суд, заслухавши думку прокурора в підтримку клопотання, а захисника та обвинувачених - у заперечення клопотання, приходить до висновку, що обраний обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Крім того, як зазначено у п. 219 рішення Європейського суду з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі" (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" звільнення з-під варти не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі" [Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та "Смирнова проти Росії" (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX).

Згідно з практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Європейського суду з прав людини «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року закріплено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом досудового слідства обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із проникненням в інше сховище – автомобіль, санкція статті яких передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

У відповідності до положень ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлений свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Як вбачається, однією з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у справі «К.-Ф. проти Німеччини» 27.11.1997 року (заява №144/1996/765/962) ЄСПЛ знову наголошував, що обґрунтованість підозри, наявність якої має служити підставою для арешту, є невід`ємним елементом запобіжної гарантії проти свавільного арешту й затримання й що це передбачено п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції. Наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа ймовірно вчинила правопорушення.

Наведені прокурором у клопотаннях докази на підтвердження факту і обставин вчинення злочинів, причетності обвинувачених до їх скоєння свідчать про подальше існування обґрунтованого обвинувачення .

Доводи сторони захисту на користь обвинувачених не спростовують доводів прокурора, не перевищують суспільного інтересу у справі, який також полягає і у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, встановленні істини у справі, забезпеченні виконання обвинуваченими процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків.

Суд вважає, що і надалі продовжують існувати ризики, які передбачені ст.177 КПК України, і які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема, ризик переховування обвинувачених від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та ризик незаконного впливу на свідків.

Відповідно до положень ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З врахуванням положень ст. 182 КПК України, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим застави у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Зазначений розмір застави суд вважає справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинувачених та буде належною гарантією того, що у разі сплати застави, обвинувачені вирішать не зникати через побоювання її втратити.

Підстав вважати визначений розмір застави завідомо непомірним для обвинувачених, суд не вбачає.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що клопотання є підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 331, 376 КПК України,

п о с т а н о в и в :

клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити термін дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою строком на 60 днів – з 23 липня 2021 року до 20 вересня 2021 року включно.

У відповідності до положень ст. ст. 182, 183 КПК України визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу у 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це прокурора або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

-не відлучатися за межі м. Львова, без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_1 , що у випадку невиконання ним вищезазначених обов`язків йому може бути змінено заставу на більш суворий запобіжний захід.

Продовжити термін дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою строком на 60 днів – з 23 липня 2021 року до 20 вересня 2021 року включно.

У відповідності до положень ст. ст. 182, 183 КПК України визначити обвинуваченому ОСОБА_2 заставу у 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_2 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_2 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави у вищевказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

-не відлучатися за межі м. Львова, без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_2 , що у випадку невиконання ним вищезазначених обов`язків йому може бути змінено заставу на більш суворий запобіжний захід.

Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора Галицької окружної прокуратури Карпову Т.М.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Львівської установи виконання покарань УДПтСУ у Львівській області №19.

Ухвала може бути оскаржені до Львівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 23.07.2021р.

Суддя Г. Б. Білінська