Рішення № 98527274, 21.07.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6966/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Івашко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради, в якому просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 10.10.2014 виконкомом Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що зроблено актовий запис №26, визначити місце проживання малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю.

Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що у них з відповідачем різні погляди на сімейні відносини та обов`язки, внаслідок чого відбувалися постійні непорозуміння та сварки. Шлюбні відносини подружжя фактично припинились, спільне господарство не ведеться, з 20.10.2019 разом з відповідачем не проживають. Позивачка вважає, що збереження шлюбу та примирення є неможливим.

Позивачка просить залишити їх неповнолітню доньку ОСОБА_3 проживати з нею, посилаючись на те, що нею створено всі необхідні матеріальні та побутові умови для фізичного, духовного та морального розвитку, навчання. Крім того, дитина такого віку (6 років) потребує опіки та догляду зі сторони матері.

Ухвалою суду від 23.06.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивачка не з`явилася. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: служба у справах дітей Ужгородської міської ради, подала клопотання про розгляд справи без їх участі у зв`язку з карантинними заходами з метою недопущення поширенню коронавірусу. При прийнятті рішення просить максимально врахувати інтереси дитини.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Разом з тим до суду надійшла заява від відповідача, в якій він просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Оскільки відповідач визнав позов, суд за результатами підготовчого провадження, відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, ухвалює рішення.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Щодо вимоги про розірвання шлюбу, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч. 3ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Згідно з положенням ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 10.10.2014 укладено шлюб, зареєстрований виконкомом Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що зроблено актовий запис №26, видано свідоцтво про шлюб від 10 жовтня 2014 року серії НОМЕР_1 . Прізвище чоловіка після реєстрації шлюбу – ОСОБА_5 , дружини – ОСОБА_5 .

У шлюбі народилася дитина, донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, про що 04.03.2015 складено відповідний актовий запис №261.

Згідно з положеннями частини 2 статті 368 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Судом встановлено, що сторони від шлюбу мають спільну неповнолітню дитину, сімейне життя позивача та відповідача не склалось у зв`язку з тим, що вони мають різні погляди на сімейне життя, виховання дітей, шлюбні відносини фактично припинені.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.

З огляду на викладене, враховуючи спільне бажання подружжя розірвати шлюб, суд дійшов висновку, що формальне існування даного шлюбу суперечить моральним засадам суспільства, у зв`язку з чим позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що також закріплено в ст.141 СК України, та Конвенції про права дитини.

Крім цього слід зауважити, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання дитини з матір`ю не обмежений у своєму правах на спілкування з дитиною, турботі відносно дитини та участі у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір`ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини.

Враховуючи, що матір`ю дитини створено належні матеріальні та побутові умови для фізичного, духовного та морального розвитку, навчання, розвитку природних здібностей, дитина після фактичного припинення шлюбних відносин залишилася проживати з матір`ю, а також те, що батько дитини не заперечує проти залишення проживання їх спільної доньки з матір`ю, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивачки щодо визначення місця проживання дитини з нею.

З урахуванням повного задоволення позову в частині розірвання шлюбу, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 908 грн.

Відповідно до ч. 3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі ст. ст. 24, 56, 104, 105, 110, 160, 161, Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини – задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований виконкомом Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 10.10.2014, про що зроблено актовий запис №26, видано свідоцтво про шлюб від 10 жовтня 2014 року серії НОМЕР_1 , - розірвати. Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище « ОСОБА_5 ».

Неповнолітню доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області, про що 04.03.2015 складено відповідний актовий запис №261, залишити проживати з матір`ю, ОСОБА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН не відомий (місце проживання: АДРЕСА_2 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради (м.Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 42858487).

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник