Ухвала суду № 98527171, 23.07.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛА

23 липня 2021 року м. Мукачево Справа №303/5735/21

2/303/1636/21

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову по цивільній справі

за позовом ОСОБА_1

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»

треті особи: (1) державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Мукачево Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ);

(2) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Позивачем також подано на розгляду суду заяву про забезпечення позову, шляхом встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання виконавчого напису №16835 від 25.09.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем (надалі – Виконавчий напис).

Вимоги за заявою обґрунтовуються доводами про те, що предметом спору за даним позовом є Виконавчий напис, на підставі якого відкрито виконавче провадження. В ході виконавчого провадження може бути звернуто стягнення на його заробітну плату, що призведе до передчасного стягнення з нього грошових коштів як частини заробітку.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, а також позовні матеріали, суд констатує наступне.

Матеріали позовної заяви свідчать про те, що предметом спору з привиду якого виникло сіпрне правовідношення є Виконавчий напис нотаріуса.

На підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гонак М.М. від 14.07.2021, в межах виконавчого провадження ВП №66083758, відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання Виконавчого напису.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини суд виходить з того, що відповідно до частин першої та другої ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З урахуванням правових норм пунктів 2, 6 частини першої ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України одними із видів забезпечення позову є, зокрема, заборона вчиняти певні дії та зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

В свою чергу, згідно з п. 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Разом з тим, згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

На стадії виконавчого провадження виконавчий документ виданий на підставі рішення суду, прирівнюється до напису нотаріуса.

Враховуючи наведене, заборона державному виконавцю вчиняти будь-які дії по виконанню Виконавчого напису призведе до зупинення виконання Виконавчого напису нотаріуса, що є недопустимим.

Отже, обраний ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.

Аналогічний за змістом висновок наведений в постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18, провадження № 61-38051св18.

За таких обставин, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 81, 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви відмовити повністю.

2. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Кость