Рішення № 98527091, 12.07.2021, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1785/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого Михайлишин В. М., за участю секретаря Куні О.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 за договором адвоката Пуканич Е.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частину нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2020 року до Берегівського районного суду Закарпатської області звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частину нерухомого майна, визначивши для себе чітку позовну вимогу, а саме: поділити майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:034:0063 площею 0,10 га з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:034:0063 площею 0,10 га з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 судові витрати.

Позов мотивований тим, що за час шлюбу між сторонами, а саме 26.05.2008 року відповідачка отримала в дарунок земельну ділянку за кадастровим номером 2110200000:01:034:0063 площею 0,10 га з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці вони з відповідачкою за спільні кошти збудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами. На думку, позивача, вказаний житловий будинок належить їм з відповідачкою на праві спільної сумісної власності як майно набуте під час шлюбу. Як вважає позивач, у разі поділу спірного будинку спірна земельна ділянка також має ділитися між ними. У червні 2020 року відповідач подала на розлучення. Спільне майно подружжя остання ділити не хоче, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 03.09.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків (а.с. 10-11).

16 вересня 2020 року ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області повернуто позовну заяву у зв`язку з невиконанням у повному обсязі вимог ухвали суду від 03.09.2020 року (а.с. 17-18). Вказана ухвала була скасована постановою Закарпатського апеляційного суду від 11.11.2020 року та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 36-38).

Так, 14 грудня 2020 року у даній цивільній справі ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до підготовчого засідання (а.с. 45-46).

24 лютого 2021 року за клопотанням відповідача ОСОБА_2 ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області було витребувано від Комунального підприємства «БЕРЕГІВСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ БЕРЕГІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ» (ідентифікаційний код 03344616, адреса: м. Берегове, вул. Мукачівська, 3, Закарпатської області) інвентаризаційну справу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 74-75).

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 07.04.2021 року закрито підготовче засідання, а справу призначено до розгляду по суті (а.с. 80-82).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник позивача адвокат Пуканич Е.В. в судовому засіданні також підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя та воно підлягає поділу. Крім цього, представник наполягав на тому, що відповідачка подала до суду заяву, якою визнала обставини справи, у розумінні ст. 82 ЦПК України, а потім подала заяву про відмову від визнання обставин справи, однак не довела, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману тощо.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про місце, дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином. При цьому, подала заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі, оскільки земельну ділянку і будинковолодіння вона отримала в дарунок від свої матері (а.с. 92).

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, а також дослідивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктами 22, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року визначено наступне.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.06.2004 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрували шлюб 26 червня 2004 року про, що у відділі реєстрації актів цивільного стану Берегівського райуправління юстиції Закарпатської області зроблений актовий запис за № 78 (а.с. 5).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 2 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу, визначає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Під час перебування у шлюбі, а саме 13 травня 2008 року ОСОБА_2 отримала в дар від ОСОБА_6 об`єкт незавершеного будівництва за АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується договором дарування від 13.05.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мацола І.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1134.

Крім того, 26 травня 2008 року ОСОБА_2 отримала в дар від ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться на території Берегівської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мацола І.В., зареєстрований в реєстрі за № 1387.

Факт особистої приватної власності відповідачки ОСОБА_2 на земельну ділянку не заперечив і сам позивач у своєму позові.

При цьому, представником Пуканич Е.В. з метою доведення позиції позивача щодо належності оспорюваного майна як спільного майна подружжя було надано ряд постанов Верховного Суду.

Однак, позовні вимоги позивача спростовані наступним.

Право особистої власності відповідача ОСОБА_2 на вказане майно, а саме земельну ділянку площею 0,1000 га та об`єкт незавершеного будівництва за АДРЕСА_1 також підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 13.05.2008 року; Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 26.05.2008 року; державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 449520 від 12.07.2008 року; свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.11.2011 року; Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради» від 15.07.2008 року.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (частина перша статті 57 СК України).

У частині першій статті 62 СК України вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз частини першої статті 62 СК України свідчить, що визнання майна дружини, чоловіка за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя пов`язується із наявністю у сукупності двох умов:

1) істотність збільшення вартості майна. Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті. Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя;

2) істотність збільшення вартості має бути пов`язана зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником. Істотність збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном. Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 161/17237/19, провадження № 61-15св21.

Аналогічний правовий висновок висловив і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 10 червня 2021 року у справі № 462/1305/16-ц, провадження № 61-7448св19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, суд констатує, що доводи представника позивача про те, що відповідачка визнала обставини справи в розумінні ст. 82 ЦПК України, не заслуговують на увагу, позаяк відповідачкою була подана заява щодо визнання позових вимог у розумінні ст. 206 ЦПК України та була відкликана останньою в той же день.

Враховуючи вказані обставини, а саме доведеність належними та допустимими доказами відповідачем ОСОБА_2 права її особистої приватної власності на оспорюване майно та те, що позивачем ОСОБА_1 ні при поданні позовної заяви, ні під час розгляду справи не заявлялась позовна вимога щодо визнання сіпрного майна дружини ОСОБА_2 після істотного збільшення у вартості спірного майна внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимог позовної заяви слід відмовити у повному обсязі.

Разом з тим, суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ст. 96 ЦПК України, оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 265, 267, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 57 СК України,ст.ст. 328, 368 ЦК України, п.п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), мешканця АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), мешканки АДРЕСА_1 , про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частину нерухомого майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави недоплачений судовий збір в сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області.

Суддя Михайлишин В. М.