Рішення № 98526581, 23.07.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/663/21

Провадження № 2/219/1192/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2021 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бахмут в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення (виклику) сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В:

27.01.2021 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут – Енергія» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за теплову енергію за період з жовтня 2016 року по січень 2021 року в розмірі 40 995,70 грн. та судові витрати в розмірі 2 270 грн.

В обґрунтування позову вказує, що ТОВ «Бахмут-Енергія» в період з жовтня 2016 року по січень 2021 року здійснювало постачання теплової енергії у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач ОСОБА_2 . Позивач стверджує, що, проводив нарахування за спожиті послуги відповідно до затверджених у встановленому законом порядку норм та тарифів, однак відповідач, порушуючи вимоги чинного законодавства щодо сплати комунальних послуг і не сплачуючи борг за спожиті послуги добровільно, причиняє майнову шкоду позивачу. В результаті вищенаведеного, заборгованість відповідача відповідно до даних особистого рахунку за вказаний спірний період складає 40 995,70 грн., у зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12.02.2021 по вказаній справі було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву, однак у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.05.2021 за клопотанням представника позивача здійснено заміну первісного відповідача по вказаній цивільній справі ОСОБА_2 на належного відповідача – ОСОБА_1 , оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно саме ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та згідно договору купівлі-продажу взяла на себе зобов`язання нести витрати по сплаті комунальних послуг.

Представник позивача просив розглядати справу без його участі, на задоволенні позовних вимог у повному обсязі наполягав.

24.06.2021 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила вимоги ТОВ «Бахмут-Енергія» задовольнити частково в межах строку позовної давності та з урахування часткової сплати боргу в сумі 3 663,95 грн. Також, просила розглянути справу без її участі.

У заяві представника ТОВ «Бахму-Енергія» Коваленка О.В. від 22.07.2021 зазначено, що він заперечує проти застосування строку давності, оскільки в п. 12 договору купівлі-продажу ОСОБА_1 погодилася сплачувати всі можливі заборгованості з оплати комунальних послуг, які виникли станом на дату укладення договору, без урахування строків давності.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково из наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цимКодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законнихінтересів.

Згідно копій ліцензій, наданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, ТОВ «БАХМУТ-ЕНЕРГІЯ» унесено 14 вересня 2012 року за № 304 до державного реєстру на право: постачання теплової енергії; транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та уставках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії) (а.с.25-26).

Судом установлено, що з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 , вбачається, що за вказаною адресою наявна заборгованість за послуги з надання теплової енергії за період з жовтня 2016 року по січень 2021 року перед позивачем в розмірі 40 995,70 грн. (а.с.4-5).

З актів, складених представниками ТОВ «Артемівськ-енергія» та ТОВ «Бахмут-Енергія», вбачається, що протягом 2016-2021 років в будинку АДРЕСА_2 надавалися послуги з опалення (а.с.6-14).

Однак, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 251991479 від 09.04.2021 (а.с.58) квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.10.2020.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу квартири від 22 жовтня 2020 року (НМВ 535779), посвідченого приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області Кравченко Є.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2173, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_3 (а.с.92-93). У п. 12 вказаного договору вказано, що сторони домовилися про те, що всі можливі заборгованості з оплати комунальних послуг за житло, що виникнуть до 22.10.2020 сплачує покупець.

Відповідно до Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року споживачі житлово-комунальних послуг зобов`язані щомісяця вносити плату за використані комунальні послуги згідно з тарифом, що затверджується органами місцевого самоврядування.

Пунктом 18 цих Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, розмір плати розраховується виходячи із розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами.

Згідно ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана здійснити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, виплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор від боржника має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Відповідно до статті 68 Житлового кодексу України споживачі зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, в тому числі за послуги з централізованого опалення.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 22.10.2020 посвідченого приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Кравченко Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 2173, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_3 (а.с.92-93). Згідно п. 12 Договору купівлі-продажу сторони домовилися про те, що всі можливі заборгованості з оплати комунальних послуг за житло, що виникнуть до 22 жовтня 2020 року сплачує покупець (а.с.92 на звороті).

Тобто зобов`язання по оплаті за послуги з теплопостачання, що виникли до 22.10.2020 перед позивачем має теперішній власник ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно вимог ч. 1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст.162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а наймач зобов`язаний своєчасно щомісяця вносити плату за комунальні послуги.

На підставі ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Стаття 7 Закону Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями цієї статті є встановлення у її частині другій правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Тлумачення наведеної норми права у системному зв`язку з вищеприведеними нормами надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги.

Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Верховний Суд у постанові від 01.09.2020 по справі № 686/6276/19 провадження N 61-3604 св 20 висловив правовий висновок про те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. У цій же постанові вказується, що новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з теплопостачання ОСОБА_2 , тобто доказів про невиконання позивачем договору щодо надання послуг з теплопостачання суду не надано.

З урахуванням того, що згідно п. 12 Договору купівлі-продажу від 22.10.2020 сторони домовилися про те, що всі можливі заборгованості з оплати комунальних послуг за житло, що виникнуть до 22 жовтня 2020 року сплачує покупець (а.с.92 на звороті), тобто зобов`язання по оплаті за послуги з теплопостачання, що виникли до 22 жовтня 2020 року перед позивачем має теперішній власник ОСОБА_1 і саме на неї має бути покладений обов`язок оплати наданих позивачем послуг.

Відповідач ОСОБА_1 у своєму відзиві заявила про застосування строку позовної давності.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1 та ч.5 ст.261 ЦК України).

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість утворилася з жовтня 2016 року по січень 2021 року, доказів поважності пропуску позивачем трирічного строку позовної давності суду не надано.

Отже, враховуючи вищевикладене, наявність клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне застосувати в даному випадку строк позовної давності за певний період, оскільки позивач ТОВ «Бахмут-Енергія» не просив суд поновити строк позовної давності та не навів поважних причин пропуску строку позовної давності, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги за період з січня 2018 року (оскільки оплати проводиться до 20 числа наступного за розрахунковим періодом, позов подано в січні 2021) по січень 2021 року в сумі 30513,62 грн. підлягають задоволенню, в задоволенні позову про стягнення заборгованості за період з жовтня 2016 року по грудень 2017 року слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Однак, відповідачем надано суду копії розрахункових листків ТОВ «Бахмут-Енергія» у яких сказано, що споживачу за адресою: АДРЕСА_1 за послуги з теплопостачання було нараховано до сплати 1 456,92 грн. за листопад 2020 року та 2 207,03 грн. за грудень 2020 року (а.с.91). На вказаних розрахунках проставлено печатку Укрпошта про те, що вказані суми були сплачені 24.03.2021, тобто після подання позову до суду.

Тому, з урахуванням сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок погашення заборгованості перед позивачем в сумі 3 663,95 грн., сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бахмут-Енергія» становить 26899,67 грн. (30513,62 – 3663,95) за період з січня 2018 року по січень 2021 року.

Крім того, позивачем під час подання до суду позовної заяви були сплачені витрати по сплаті судового збору у сумі 2 270 грн.

У відповідності з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в абзаці 2 статті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2, при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Відповідача ОСОБА_1 було залучено ухвалою суду від 24.05.2021, тобто оплату за послуги теплопостачання в листопаді та грудні 2020 року вона сплатила до подання позову до суду.

За таких обставин слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1489,48 грн (26899,67*2270/40995,70).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.7, 10, 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за теплову енергію - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (ЄДРПОУ 34776960, р/р НОМЕР_3 філія Донецького ОУ АТ «Ощадбанк» м.Краматорськ) заборгованість за постачання теплової енергії за період з січні 2018 року по січень 2021 року в розмірі 26899,67 /двадцять шість тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять/ грн. 67коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут - Енергія» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 489 /одна тисяча чотириста вісімдесят дев’ять/ грн. 48 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія», ЄДРПОУ 34776960, місцезнаходження за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Зелена, 41;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Суддя Л.В. Шевченко

23.07.2021