Рішення № 98524664, 22.06.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5812/20

провадження № 2-а/753/39/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О.,

секретар судового засідання Кримчук Я. Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - 1. Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2. Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, 3. Державна казначейська служба України, 4. Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс»,

розглянув в судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, визнання дій протиправними та відшкодування майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У квітні 2020 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом про скасування постанови головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Голосіївського району м. Києва управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, далі за текстом - Департамент транспортної інфраструктури КМДА) Щавльова Д. В. від 21.12.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), визнання протиправним тимчасового затримання транспортного засобу згідно акту про огляд та тимчасове затримання транспортного засобу № 1096 від 21.12.2019, складеного головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури КМДА Блажком Є. М., та відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями.

Свої вимоги мотивував посиланням на невідповідність оскаржуваних постанови та акту про огляд та тимчасове затримання транспортного засобу вимогам закону та дійсним обставинам справи. Вказав, що його автомобіль знаходився на відстані не ближче 10 метрів від пішохідного переходу, не унеможливлював рух інших транспортних засобів та не створював перешкод для руху пішоходів, при цьому жодних доказів порушення ним правил паркування не здобуто, зокрема не проводились заміри метражу відстані знаходження транспортного засобу. Окрім того постанова про накладення адміністративного стягнення складена ОСОБА_2 , який одночасно є свідком правопорушення, про що свідчить його підпис як понятого в акті про огляд та евакуацію автомобіля, що є порушенням пункту 5 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ від 14.11.2018 № 990, принципів законності, об`єктивності та неупередженості під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Посилаючись на те, що законні та обґрунтовані підстави для тимчасового затримання транспортного засобу та накладення адміністративного стягнення були відсутні, позивач вважає, що йому має бути відшкодована майнова шкода шляхом стягнення з відповідачів відповідних сум, а саме: 255 грн. штрафу, сплаченого в дохід Державного бюджету України, та 20 грн. банківської комісії - солідарно з Державного бюджету України та з Департаменту транспортної інфраструктури КМДА; 1270 грн., сплачених за транспортування (евакуацію) автомобіля, та 15 грн. банківської комісії - солідарно з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (далі по тексту - КП «Київтранспарксервіс» та з Департаменту транспортної інфраструктури КМДА; 432 грн., сплачених за зберігання автомобіля на спецмайданчику, та 20 грн. банківської комісії - солідарно з Департаменту транспортної інфраструктури КМДА та з Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Від Департаменту транспортної інфраструктури КМДА (далі також - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі також - відповідач 2) та від КП «Київтранспарксервіс» (далі також - відповідач 4) надійшли відзиви на позов із запереченнями проти вимог позивача.

Заперечення Департаменту транспортної інфраструктури КМДА мотивовані тим, що позивач не довів відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності і не спростував правомірність дій інспектора з паркування при винесенні оскаржуваної постанови, натомість з матеріалів фотофіксації правопорушення чітко вбачається, що належний позивачу транспортний засіб розташований ближче 10 метрів до пішохідного переходу, а твердження позивача щодо незаконності дій інспектора з паркування при складанні акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу є безпідставними, оскільки чинним законодавством не заборонено залучення посадової особи в якості понятого по справі про адміністративне правопорушення.

Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві вважає позовні вимоги надуманими і безпідставними вказуючи, що визнання позивачем факту зупинки транспортного засобу на вул. Володимирській, 40/2 свідчить про правомірність постанови про притягнення його до відповідальності, а відтак є необґрунтованими і вимоги про повернення коштів. Окрім того спірні правовідносини виникли виключно між позивачем та Департаментом транспортної інфраструктури КМДА і КП «Київтранспарксервіс», а тому Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві не є належним відповідачем по справі.

Заперечення КП «Київтранспарксервіс» мотивовані тим, що сплата позивачем штрафу свідчить про те, що він визнав факт вчинення адміністративного правопорушення, строк звернення до суду з даним позовом пропущено без поважних причин, матеріали фотофіксації правопорушення є доказом розташування належного позивачу транспортного засобу ближче 10 метрів до пішохідного переходу, у зв`язку з чим існували визначені законом підстави для тимчасового затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик, а вимоги про відшкодування матеріальних збитків в частині оплати послуг евакуатора не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Державна казначейська служби України відзив на позов не подала, її представник в судове засідання не з`явився без повідомлення причин неявки.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою від 28.04.2020 суд залишив позов без руху з підстав визнання не поважними причин пропущення строку на оскарження рішень суб`єкта владних повноважень та відсутності документа про сплату судового збору.

Після усунення позивачем недоліків 09.06.2020 суд постановив ухвалу, якою поновив позивачу строк на оскарження рішень та дій суб`єктів владних повноважень, відкрив провадження за даним позовом, відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначив справу до розгляду за правилами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 30.09.2020.

05.08.2020 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.

07.08.2020 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

18.08.2020 від відповідача 4 надійшов відзив на позовну заяву.

23.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзиви.

В судовому засіданні 30.09.2020 суд повернув відповідь на відзиви без розгляду, після чого позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив та відклав розгляд справи на 04.12.2020.

В судовому засіданні 04.12.2020 позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке суд відхилив, після чого позивач подав заяву про відвід судді, за результатами розгляду якої суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відвід.

Заслухавши вступні промови учасників справи, суд за згодою сторін перейшов у письмове провадження.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

21.12.2020 головний інспектор з паркування відділу інспекції з паркування Голосіївського району м. Києва управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури КМДА Щавльов Д. В. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АВ № 0000002387, згідно з якою застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

У постанові зазначено, що 21.12.2019 о 16-08 год. у м. Києві на вул. Володимирській, 40/2 транспортний засіб Hyundai Santa Fe, номерний знак НОМЕР_1 , зупинено ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушено пункт 15.9.г) Правил дорожнього руху, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КпАП України.

Згідно з даними акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 21.12.2019 № 1096, складеного головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури КМДА Блажком Є. М., здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу Hyundai Santa Fe, номерний знак НОМЕР_1 , шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 19.

Позивач не оспорює, що 21.12.2019 саме він керував автомобілем Hyundai Santa Fe, номерний знак НОМЕР_1 , та здійснив його зупинку у м. Києві на вул. Володимирській, 40/2.

Автомобіль було повернуто позивачу 23.12.2019 після сплати в бюджет м. Києва штрафу в розмірі 255 грн., послуг за евакуацію КП «Київтранспарксервіс» в розмірі 1270 грн. та послуг за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику ГУ НП у м. Києві в розмірі 432 грн. При здійсненні вказаних платежів позивачем також було сплачено комісію банку в загальному розмірі 55 грн.

IV. Норми права, якими керується суд, та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина 1 статті 9 КпАП України).

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР України).

Відповідно до пункту 15.9 ПДР, який має імперативний характер, тобто зобов`язує учасника дорожнього руху діяти у чіткій відповідності до його приписів, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі (підпункт г).

Частиною 3 статті 122 КпАП України встановлена адміністративна відповідальність за порушення низки правил дорожнього руху, в тому числі за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Санкція цієї норми передбачає штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 265-2 КпАП України передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, четвертою, п`ятою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), статтями 122-5, 124, 126, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Законом № 2262-VIII від 21.12.2017 КпАП України було доповнено статтею 265-4 КпАП України, якою врегульовано питання затримання транспортних засобів інспекторами з паркування.

За приписами цієї статті (в редакції, чинній станом на грудень 2019 р.) тимчасове затримання транспортних засобів інспекторами з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.

Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб зокрема розташовано на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі.

При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до статті 219 КпАП України розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених зокрема частиною 3 статті 122 цього Кодексу в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), віднесено до компетенції виконавчих комітетів (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад, діяти від імені яких мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Отже головний інспектор з паркування відділу інспекції з паркування Голосіївського району м. Києва управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури КМДА Щавльов Д. В. є особою, уповноваженою на розгляд вказаної справи.

Відповідно до положень статті 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В оскаржуваній постанові наявні відомості про те, фотофіксацію правопорушення здійснено технічним засобом Sigma X-treme НОМЕР_2 та на виконання вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем 1 надано фотоматеріали з місця вчинення правопорушення, за результатами дослідження яких суд візуально переконався в тому, що позивач дійсно здійснив стоянку ближче 10 м до пішохідного переходу, у зв`язку з чим його транспортний засіб суттєво перешкоджав дорожньому руху.

Всупереч доводам ОСОБА_1 відсутність доказів здійснення заміру відстані на місці вчинення правопорушення не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови, оскільки вчинення таких дій при фіксації порушення правил зупинки чи стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, чинні нормативно-правові акти не передбачають.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення на позивача адміністративного стягнення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Оскільки вимога позову про стягнення з державного бюджету суми штрафу та відповідної комісії банку є похідною від вимоги про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, підстави для її задоволення також відсутні.

Разом з тим заслуговують на увагу та є обґрунтованими доводи позивача про порушення процедури тимчасового затримання належного йому транспортного засобу.

На час притягнення позивача до адміністративної відповідальності частина перша статті 265-4 КпАП України не містила положення про те, що у разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих (цим реченням дана норма була доповнена Законом № 1231-IX від 16.02.2021), а відтак при тимчасовому затриманні керованого позивачем транспортного засобу інспектор з паркування мав керуватися пунктом 5 «Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 990 (далі - Порядок).

Вказаним пунктом Порядку визначено, що після прибуття евакуатора інспектор з паркування у присутності двох понятих і особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу згідно з додатком.

Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу підписують інспектор з паркування, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, та два понятих.

Дослідженням акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 21.12.2019 № 1096 встановлено, що наведеним вимогам Порядку його зміст не відповідає, а саме: одним зі свідків (понятих) зазначений інспектор з паркування ОСОБА_2 , який є особою, уповноваженою на розгляд справи про адміністративне правопорушення, і який наклав на позивача адміністративне стягнення; анкетні дані другого свідка (понятого) записані нерозбірливо) та без зазначення усіх необхідних даних (контактного номера телефону).

За таких обставин дії інспектора з паркування щодо застосування заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання належного позивачу транспортного засобу на підставі вищевказаного акту не можуть вважатися законними, тобто такими, що вчинені у спосіб, передбачений нормати чинного на той час законодавства.

За приписами статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Дане конституційне положення знайшло своє закріплення у статтях 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якими шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (посадових або службових осіб даних органів) при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 5 статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адмінсудом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже ураховуючи, що внаслідок неправомірного затримання та евакуації транспортного засобу позивачу завдано майнової шкоди, яка полягає у витратах на оплату послуг за евакуацію (1 270 грн.) та за зберігання транспортного засобу (432 грн.), а також на оплату банківських комісій (35 грн.), він має право на її відшкодування.

Оскільки шкода завдана неправомірними діями працівників Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, саме даний орган повинен відповідати за завдану шкоду.

Доводи позову про солідарну відповідальність відповідачів суд вважає необґрунтованими, оскільки у зобов`язаннях щодо відшкодування шкоди закон покладає обов`язок відшкодування шкоди лише на особу, яка її завдала.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

У даній справі позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру (про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення; про визнання протиправними дій) та вимогу майнового характеру про відшкодування шкоди в сумі 2 012 грн., при цьому понесено витрати на сплату судового збору в загальному розмірі 2 102 грн.

Отже ураховуючи, що судом задовольняється лише одна вимога немайнового характеру (оплачена судовим збором в розмірі 840,80 грн.), а вимога майнового характеру (оплачена судовим збором в розмірі 840,80 грн.) задовольняється на 86/100 частин (1737х100/2012), на відповідача слід покласти судові витрати в розмірі 1 563,89 грн. (840,80+723,09).

Керуючись статтями 2, 5-9, 20, 73-78, 90, 241, 242, 243, 244, 246, 255, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним застосування заходів забезпечення провадження у вигляді тимчасового затримання транспортного засобу Hyundai Santa Fe, номерний знак НОМЕР_1 , згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 21.12.2019 № 1096.

Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6, код юридичної особи: 37405284) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) 1 737 гривень на відшкодування майнової шкоди та судові витрати в сумі 1 563 гривні 89 копійок, а усього 3 300 (три тисячі триста) гривень 89 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: