Рішення № 98523629, 20.07.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/919/21

№ провадження 2/646/1421/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2021 Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Феленка Ю.А.,

за участю: секретаря судових засідань Курченко К.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Харківської обласної прокуратури Панової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 642/919/21 (пр. № 2/646/1421/2021) за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, у якій просила суд захистити її конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, протиправною довготривалою бездіяльністю, неефективним розслідуванням посадовими та службовими особами Харківської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Харківській області при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 42013220110000152 від 04.10.2013 за ч. 1 ст. 384 КК України; відшкодувати з Державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, протиправною довготривалою бездіяльністю, неефективним розслідуванням, порушенням розумних строків при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 42013220110000152 від 04.10.2013 за ч. 1 ст. 384 КК України посадовими та службовими особами Харківської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Харківській області у сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 04.10.2013 за заявою ОСОБА_1 від 16.09.2013, на виконання ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 03.10.2013, внесено відомості до ЄРДР за № 42013220110000152 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, а саме за завідомо неправдиві свідчення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надані слідчому прокуратури під час розслідування кримінального провадження №42012220110000019 від 20.12.2012. В рамках кримінального провадження № 42013220110000152 від 04.10.2013 слідчим неодноразово виносились постанови про його закриття, які були скасовані ухвалами слідчих суддів. Таким чином, на думку ОСОБА_1 , своїми тривалими неправомірними діями відповідачі Харківська обласна прокуратура та Головне управління Національної поліції в Харківській області завдали їй моральну шкоду, а тому просить суд позов задовольнити, захистити її конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної їй незаконними рішеннями, протиправною довготривалою бездіяльністю, неефективним розслідуванням при проведенні досудового розслідування кримінального провадження, а також стягнути з Державного бюджету України компенсацію моральної шкоди.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22.02.2021 цивільну справу направлено за підсудністю до Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.04.2021 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26.04.2021 відповідач Харківська обласна прокуратура подала до Червонозаводського районного суду м. Харкова відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що заподіяння моральних страждань позивач пов`язує з ухваленням слідчими суддями ухвал, відповідно до яких задовольнялись скарги, постанови слідчих скасовувались, таким чином дії слідчих вона вважає незаконними. Ухвали слідчих суддів про задоволення скарг позивача на постанови слідчого свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, як це помилково вважає позивач. Сам факт скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій слідчого, прокурора, та завдання моральної шкоди позивачу, не мають наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів. Разом з тим, відповідач, зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Крім того, належних і допустимих доказів спричинення позивачці моральної шкоди внаслідок бездіяльності службових осіб Харківської обласної прокуратури та розміру такої шкоди позивачем не надано.

08.06.2021 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив Харківської обласної прокуратури, в якій викладені доводи позовної заяви та вважала відзив Харківської обласної прокуратури необґрунтованим, таким який не відповідає вимогам Конституції України, ЦК України, ЦПК України, КПК України, не підтверджується доказами.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача Харківської обласної прокуратури Панова М.С. у судовому засідання проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.

Представники відповідачів Головного управління Національної поліції в Харківській області та Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явилися, про час та місце його проведення були повідомленні своєчасно та належним чином. Відзив на позовну заяву не подали.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача – Харківської обласної прокуратури, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області підполковника міліції Плотнікова Д.В. з заявою про вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України (а.с. 24-26).

З заяви убачається, що ОСОБА_1 повідомляла про надані на досудовому розслідуванні кримінального провадження № 42012220110000019 свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завідомо неправдиві показання відносно її сина ОСОБА_4 .

Як поясняла в судовому засіданні позивач, її метою є, зокрема, відновлення «чесного ім`я» її померлого сина, про якого повідомили факти, які не відповідають дійсності.

19 вересня 2013 року прокурором прокуратури Ленінського району м. Харкова Білодід І. надіслано відповідь позивачу за результатами розгляду її заяви від 16 вересня 2013 року, що надійшла з Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, щодо вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України, в якій зазначено, що відомості викладені у її заяві не підлягають внесенню в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань, оскільки не містять об`єктивних даних про вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України (а.с. 28).

Після чого, 29.09.2013 ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова зі скаргою на бездіяльність прокурора, в якій просила скасувати вищевказане рішення прокурора про відмову у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою від 16.09.2013 та зобов`язати прокурора внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 30-34).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2013 року скаргу задоволено та зобов`язано прокурора Ленінського району м. Харкова вчинити дії по внесенню відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 16.09.2013 (а.с. 35).

04.10.2013 Ленінським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань на виконання вищевказаної ухвали суду, присвоєно № 42013220110000152 (а.с. 22).

Як слідує з наявних в матеріалах справи документів, ОСОБА_1 02 жовтня 2014 року одержала пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого (а.с. 23).

Постановою старшого слідчого прокуратури Ленінського району м. Харкова Костюкова М.С. від 10.10.2013 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220110000152 від 04.10.2013, було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 93-94).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 04.12.2013 було задоволено скаргу ОСОБА_1 , скасовано вказану постанову про закриття кримінального провадження № 42013220110000152 та направлено матеріали до прокуратури Ленінського району м. Харкова для подальшого досудового розслідування (а.с. 95).

01.12.2014 ОСОБА_1 звернулась до першого заступника начальника Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Заворіна А.І. з клопотанням про проведення слідчих дій в порядку ст. 220 КПК України (а.с. 111-114), на яке отримала відповідь, що її клопотання задоволено в повному обсязі (а.с. 115).

Постановою старшого слідчого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Петрашевої Я.А. від 13.04.2018 кримінальне провадження № 42013220110000152 від 04.10.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, закрито за встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 130).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 23.05.2018 було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову від 13.04.2018 старшого слідчого СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Петрашевої Я.А. про закриття провадження у кримінальному провадженні № 42013220110000152 (а.с. 131-133).

Постановою старшого слідчого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Петрашевої Я.А. від 16.07.2018 кримінальне провадження № 42013220110000152 від 04.10.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, закрито за встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 137-139).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 06.08.2018 було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Петрашевої Я.А. від 16.07.2018 про закриття кримінального провадження № 42013220110000152 (а.с. 140).

Постановою старшого слідчого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Петрашевої Я.А. від 07.12.2018 кримінальне провадження № 42013220110000152 від 04.10.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, закрито за встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 150).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 09.01.2019 було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Петрашевої Я.А. від 07.12.2018 про закриття кримінального провадження № 42013220110000152 (а.с. 151-152).

Постановою старшого слідчого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Петрашевої Я.А. від 09.04.2019 кримінальне провадження № 42013220110000152 від 04.10.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, закрито за встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 157).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 02.07.2019 було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Петрашевої Я.А. від 09.04.2019 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220110000152 (а.с. 158-159).

Постановою старшого слідчого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Петрашевої Я.А. від 02.08.2019 кримінальне провадження № 42013220110000152 від 04.10.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, закрито за встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 161).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.08.2019 було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Петрашевої Я.А. від 02.08.2019 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220110000152 (а.с. 162).

Постановою старшого слідчого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Петрашевої Я.А. від 20.06.2020 кримінальне провадження № 42013220110000152 від 04.10.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, закрито за встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 165).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 11.11.2020 було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Петрашевої Я.А. від 20.06.2020 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220110000152 (а.с. 166).

Постановою дізнавача-інспектора СД Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Горбаченко А.А. від 27.11.2020 кримінальне провадження № 42013220110000152 від 04.10.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, закрито за встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 167).

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 15.12.2020 було задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову дізнавача-інспектора СД Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області Горбаченко А.А. від 27.11.2020 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220110000152 (а.с. 168-169).

На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.

Таким чином, досудове розслідування кримінального провадження № 42013220110000152 від 04.10.2013 триває більше семи років. Протягом всього строку досудового розслідування слідчими вісім разів приймалися постанови про закриття кримінального провадження, які були скасовані слідчими суддями за наслідками розгляду скарг ОСОБА_1 .

Пред`являючи позов до Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, позивач, керуючись статтями 23, 1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України, як на підставу своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів, посилається на ухвали слідчих суддів Ленінського районного суду м. Харкова, якими задовольнялись її скарги в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013220110000152 від 04.10.2013. В обґрунтування позовних вимог вказує, що незаконними рішеннями, протиправною довготривалою бездіяльністю, неефективним розслідуванням посадовими та службовими особами Харківської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Харківській області у кримінальному провадженні №42013220110000152 від 04.10.2013 їй заподіяно моральну шкоду, у зв`язку з чим вона вимушена була відстоювати свої порушені права в судах, що супроводжувалося душевними стражданнями та переживаннями через протиправну діяльність вищевказаних службових осіб, у зв`язку з чим вона також постійно відчувала приниження.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що зі змісту вищевказаних ухвал слідчих суддів встановлено, що підставами для скасування постанов про закриття кримінального провадження неодноразово вказувалося не вчинення дій на виконання задоволеного клопотання ОСОБА_1 від 01.12.2014 та вказівок начальника СВ Чижа С.Л. Вказані факти свідчать про свідоме нехтування слідчими своїми обов`язками при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 42013220110000152, оскільки навіть після зазначення на вказані недоліки досудового розслідування в ухвалах слідчих суддів, слідчі знову приймали рішення про закриття кримінального провадження не усуваючи ці недоліки, що в свою чергу змушувало заявницю ОСОБА_1 знову звертатися до суду зі скаргами.

Таким чином, протягом 2013-2020 ОСОБА_1 вимушена була звертатись до правоохоронних органів та суду за захистом своїх прав.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті, така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки підставою для відшкодування шкоди позивачу є встановлені преюдиційними судовими рішеннями дії відповідача щодо незаконного закриття кримінального провадження та як наслідок надмірна тривалість досудового розслідування, то відсутні спеціальні підстави для застосування ст. 1176 ЦК України.

Таким чином, шкода, завдана позивачу незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади (відповідачі) та їх посадовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до цих норм обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на орган державної влади або посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю яких завдано шкоду, а на державу Україна незалежно від вини цих органів або осіб.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25 червня 2018 року, провадження № 61-496св18, від 11 липня 2018 року, провадження № 61-14157св18, від 25 липня 2018 року, провадження № 61-2986св18, що у встановленому законом порядку не спростовується відповідачами.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2020 року в справі № 201/7621/17 (провадження № 61-13725св19) зазначено, що «згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови. Суд встановив певні факти, які можуть свідчити про надмірну тривалість досудового розслідування. Так, вісім разів ухвалами слідчих суддів була констатована бездіяльність органу досудового розслідування. Встановлені судом факти можуть свідчити про надзвичайну тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадто складною. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19), вказано, що: «встановивши, що позивач довела належними та достатніми доказами факт заподіяння їй моральної шкоди, причинний зв`язок між тривалим розслідуванням кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 та настанням тих негативних наслідків, про які вона вказує, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу моральної шкоди. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».

Таким чином, ухвалами Ленінського районного суду м. Харкова було встановлено, що процесуальні рішення слідчих ВП ГУНП в Харківській області, а саме закриття кримінального провадження №42013220110000152 є незаконним та необґрунтованим, проте протягом тривалого часу порушення прав заявника продовжувались.

Проаналізувавши мотиви прийнятих судами рішень та обставини судових справ, в яких такі рішення були прийняті за результатами розгляду скарг на бездіяльність та рішення органів досудового розслідування та прокуратури, суд дійшов висновку, що неодноразове звернення зі скаргами про скасування постанов про закриття кримінального провадження за заявами ОСОБА_1 призвело до завдання їй моральної шкоди, яка на переконання суду виразилася у тривалих моральних (душевних) стражданнях, що були викликані вимушеними неодноразовими зверненнями позивача до слідчих суддів з метою захисту свого порушеного права.

При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Отже, суд звертає увагу, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених нею моральних (душевних) страждання є: невизначеність результатів кримінального провадження, відчуття несправедливості, викликане бездіяльністю органів досудового розслідування та постановленням незаконних рішень, встановлених в порядку здійснення судового контролю, витрати зусиль спрямованих на захист своїх прав і свобод.

Таким чином, наявність моральної шкоди, протиправність бездіяльності заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним рішеннями заподіювача встановлених судами, що у встановленому законом порядку не спростовано відповідачами.

При цьому суд бере до уваги доводи представника прокуратури про те, що позивачка оскаржуючи постанови слідчого про закриття провадження у справі, скористалась передбаченим законом правом.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Однак, швидке, повне та неупереджене розслідування є одним з завдань кримінального провадження.

Розумність строків розслідування віднесено до засад кримінального провадження п. 25 ч. 1 ст. 7 КПК України.

Представник прокуратури в суді не зміг пояснити з яких підстав не було належним чином проведене досудове розслідування.

Зважаючи на доведеність факту тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідачів, чисельність заяв ОСОБА_1 , що вочевидь демонструє ігнорування її доводів, враховуючи вимоги розумності, добросовісності, виваженості, справедливості, суд вважає за доцільне стягнення 3 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають вирішенню за правилами ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, 3 000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , без постійного місця проживання, а/с № 318 м.Харків, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Харківська обласна прокуратура, місцезнаходження: 61050, м.Харків, вул. Богдана Хмельницького, б. 4, код ЄДРПОУ 02910108.

Відповідач 2: Головне управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 5, код ЄДРПОУ 40108599.

Відповідач 3: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, б. 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Повний текст рішення складено 23.07.2021

Суддя