Ухвала суду № 98522704, 22.07.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/996/21

Провадження № 2-н/542/115/21

У Х В А Л А

22 липня 2021 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі судді Афанасьєвої Ю.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вирішення питання про стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить вирішити питання стягнення судових витрат з боржника на її користь, посилаючись на те, що в судовому наказі від 01.07.2021 року всупереч п.6 ч.1 ст.168 ЦПК України не було вирішено це питання.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 суд доходить такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2021 року Новосанжарським районним судом Полтавської області був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 23.06.2021 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень 00 копійок.

Так, при подачі заяви про видачу судового наказу ОСОБА_1 сплатила судовий збір в сумі 454,00 грн. (квитанція від 15.06.2021 року №15-10551281/С).

Ухвалою суду від 07.07.2021 року сплачена сума судового збору на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір» була повернута ОСОБА_1 , оскільки заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору.

Крім того до заяви про видачу судового наказу ОСОБА_1 були надані: квитнація №18-10593254/С від 18.06.2021 про сплату ОСОБА_4 112,5 грн. за роздрукування документів, знятті фотокопій (а.с.4); квитнація №18-10593254/К від 18.06.2021 про сплату ОСОБА_4 19 грн. за комісію при прийомі платежів (а.с.4); а також копії квитанцій б/н від 18.06.2021 року та 26.05.29021 року про сплату 5000 грн. та 1000 грн. відповідно, за договором від 26.05.2021 року (а.с.9).

Також надана розписка про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_1 за витрати, що пов`язані з наданням правничої допомоги: 454 грн. - за сплату судового збору; 19 грн. – комісія банку; 112,50 грн. – за оплату рахунку від 18.06.2021 року; 19 грн. – комісія банку; 2 грн. – конверт; 20 грн. – аванс на відправку листа до суду.

ОСОБА_1 на підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу було надано: договір (угода) про професійну правничу допомогу від 26.05.2021 року (а.с.1-15), угода про доповнення умов договору від 26.05.2021 року (а.с. 16-18), детальний опис наданої правничої допомоги (а.с.8). Копії квитанцій б/н від 26.05.2021 року та 18.06.2021 року (а.с.9).

При цьому в заяві про видачу судового наказу заявник не ставила питання про розподіл судових витрат, не зазначала загальний розмір витрат, які вона понесла, з чого вони складаються, й відповідно які вона просила стягнути з боржника на свою користь. Не зазначений такий розмір й в заяві про розподіл судових витрат.

Крім того, згідно із пунктом 1 частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частини третя статті 19 ЦПК України).

Отже з огляду на наведені правові норми в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, видається судовий наказ без судового розгляду, без виклику боржника та заявника у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв`язку з безспірністю вимог.

Тобто у наказному провадженні стягненню з боржника підлягають лише безспірні суми, до яких витрати заявника на правничу допомогу не відносяться, зважаючи на положення статті 137 ЦПК України, якою для розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами витрат на правову допомогу, передбачено як подання доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, так і доведення співмірності їх розміру із умовами, визначеними частиною четвертою статті 137 ЦПК України, а саме: розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому суд також виходить з такого.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх віднесені витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз, витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат визначений статтями 141,142 ЦПК України, які регулюють порядок розподілу судових витрат, понесених сторонами при розгляді справ у позовному провадженні.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст.48 ЦПК України)

При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження». Указаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Так, ст. 164 цього Кодексу визначено, що за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Суд звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування та за правилами наказного провадження боржник у справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

Отже, вирішення судом питання про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката відбувається за участю сторін, статус яких статтею 42 ЦПК України визначений лише у справах позовного провадження.

Тобто, судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3, 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.

У справі наказного провадження, що розглядається, спір між стягувачем та боржником не вирішується, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Посилання заявника на п.6 ч.1 статті 168 ЦПК України, як на підставу для стягнення вказаних судових витрат, суд вважає юридично неспроможними, оскільки, як зазначалося вище, у наказному порядку підлягають стягненню безспірні грошові суми, до яких цивільним процесуальним законодавством із судових витрат віднесено лише судовий збір.

З огляду на наведене, у задоволенні вимоги заявника про стягнення судових витрат слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 42, 133, 137, 141, 164, 170,168, 260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вирішення питання про стягнення судових витрат – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 22.07.2021 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О.Афанасьєва