Рішення № 98522200, 12.07.2021, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1393/21

Провадження № 2-1096/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2021 року Обухівський районний суд

Київської області в складі :

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Міський житловий центр» про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд скасувати арешт, який значиться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером листа ВДВС 3847 від 08.05.2003 року, реєстраційний номер обтяження - 1340239 зареєстрованого 29.09.2004 року та за номером 4228 від 22.05.2003 року, реєстраційний номер обтяження - 1340595 зареєстрованого 29.09.2004 року реєстратором: Обухівська районна державна нотаріальна контора, з усього нерухомого майна зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 , в тому числі квартири АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві приватної власності. Позовні вимоги мотивує тим, що після смерті чоловіка позивачка звернулась з заявою до нотаріуса для відкриття спадкової справи та отримання свідоцтва про права на спадщину за законом на майно померлого, як спадкоємця першої черги. Спадкову справу було відкрито, однак у видачу свідоцтв про права на спадщину за законом на майно ОСОБА_2 відповідно до листа № 3784 від. 08.05.2003 року та листа № 4228 від 22.05.2004 року Державної виконавчої служби, Обухівського РУЮ, Обухівська нотаріальна контора внесла відомості обтяження: реєстраційний номер обтяження: 1340239 та 1340595 від 29.09.2004 року.

Позивач з огляду на вищевикладені обставини не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті чоловіка на нерухоме майно, що належало йому за життя, а тому для захисту своїх прав змушений звернутись до суду з даним позовом. Позивач у справі вважає, що накладений на спадкове майно арешт є незаконним та таким, що безпідставно порушує його права як спадкоємця.

Ухвалою судді від 19.04.2021 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.

В судове засідання позивач не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Міський житловий центр» в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечив щодо їх задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 223 Обухівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного сатану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

Після смерті чоловіка залишилось спадкове майно і позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Клименко О.П. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно.

В листі №59/02-14 від 16.04.2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Клименко О.П. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна значаться арешти на усе нерухоме майно, яка належало померлому ОСОБА_2 , реєстраційні номери обтяження: №1340239; №1340595.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Обухівського відділу Державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції від 22.04.2003 року на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області, при примусовому виконанні виконавчого листа №2-53 від 02.01.2003 року було накладено арешт на все майно померлого, в тому числі і на вищевказану квартиру, оскільки за ним рахувалась заборгованість перед ЖЕК №5, в сумі 1 937 грн. 44 коп., яка станом на 01.04.2021 року в повному обсязі погашена, що підтверджується довідкою №321 від 07.04.2021 року виданою ТОВ «Міський житловий фонд», що є правонаступником ЖЕКу (а.с.11).

07.04.2021 року Обухівським міськрайонним відділом Державної виконавчої служби позивачу ОСОБА_1 надано відповідь на її заяву від 06.04.2021 року, в якій зазначено про відмову у знятті арешту та повідомлено, що у відділі відкритих виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_2 відомості щодо накладення арешту на його майно відсутні та оскільки матеріали виконавчих проваджень зберігаються не більше трьох років після чого знищуються позивачу було рекомендовано звернутись для вирішення питання про звільнення майна з-під арешту до суду.

Згідно ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Згідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).

На підставі ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності, або обмежене в його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За правилами ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення постанови про накладення арешту) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Аналогічні положення містить і чинна редакція ч.1 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно до вимог ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» (у чинній редакції) вбачається, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Частина 4 статті 59 ЗУ Про виконавче провадження передбачає перелік підстав для скасування арешту мана. В свою чергу частина 5 зазначеної статті визначає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, враховуючи відсутність підстав, передбачених вказаною статтею Закону, арешт може бути знятий виключно за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст.13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу та в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статей 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами ч. 1ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оцінивши в сукупності всі зібрані по справі докази, враховуючи те, що виконавче провадження на даний час на виконанні у відділі ДВС не перебуває, однак державним виконавцем не вчинено дій щодо скасування даних заходів, що обмежує права позивача як спадкоємця даного майна на оформлення спадкових прав, суд вважає правильним здійснити захист прав позивача, як спадкоємця майна, шляхом скасування арешту, накладеного на спадкове майно.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Судові витрати суд відносить на рахунок позивача, оскільки останній не зазначав про їх відшкодування з відповідача .

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 81, 82, 141, 263, 265,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Міський житловий центр» про зняття арешту з майна, задовольнити повністю.

Скасувати арешт з усього нерухомого майна зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 , в тому числі квартири АДРЕСА_1 , які значаться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційні номери обтяження - 1340239; 1340595 зареєстровані 29.09.2004 року Обухівською районною державною нотаріальною конторою.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя