Постанова № 98521711, 23.07.2021, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1289/21

Провадження № 2-а/352/41/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Шпек В.О.,

розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною, скасування постанови від 18.06.2021 серії ЕАН №4367996 та закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И В:

05.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною, скасування постанови від 18.06.2021 серії ЕАН №4367996 та закриття провадження у справі. Позовні вимоги обґрунтував тим, що 18.06.2021 капралом поліції Чижик Ю.В. було складено оскаржувану постанову, оскільки його автомобіль був припаркований в зоні дії знаку «3.35 Стоянку заборонено» більше 5-ти хвилин. Вказав, що в процесі розгляду справи він надавав пояснення, що автомобіль не стояв на вказаному місці довгий період часу, а декілька хвилин у період чергового відвідання лікуючого лікаря, та те, що він не бачив вказаного дорожнього знаку, однак капралом поліції дані пояснення проігноровано. З урахуванням викладеного вважає постанову протиправною та такою, що підлягає до скасування.

Ухвалою суду від 07.07.2021 року відкрито провадження у даній справі та витребувано докази.

У зв`язку з неявкою відповідача судове засідання, призначене на 16.07.2021 року, відкладено на 23.07.2021 року о 09:30 год.

Позивач в судове засідання, призначене на 23.07.2021 не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, шляхом надіслання повістки про виклик до суду поштовим та електронним зв`язком. Правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступне слово представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що о 13 год 02 хв 18.06.2021 року капралом поліції УПП в Івано-Франківській області Чижик Ю. В., відносно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4367996 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 340 грн. штрафу, з тих підстав, що ОСОБА_1 18.06.2021 о 12 год 58 хв на вулиці Панаса Мирного, 4А, м. Івано-Франківськ, керуючи транспортним засобом Mercedes GLK 220, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимог дорожнього знаку «3.35 Стоянку заборонено», чим порушив п.4.8 в ПДР (а.с.17).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом копії скарги на постанову від 18.06.2021 серії ЕАН №4367996, позивач скористався правом на оскарження постанови до УПП в Івано-Франківській області (а.с18-22).

Згідно з відповіді УПП в Івано-Франківській області від 02.07.2021 скаргу позивача залишено без задоволення (23-24).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, КУпАП, Правилами дорожнього руху.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідност. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.ч. 1, 4ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст. 256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце, час вчинення і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол може не складатись у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Однак, системний аналіз положень Кодексу, в тому числі ч. 5 ст. 258 КУпАП дає підстави для висновку, що у випадку, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Такі ж вимоги містяться у Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ № 1376 від 06 листопада 2015 року, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року №1496/27941.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову у справі про адміністративне правопорушення.

В іншому випадку, на думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Даючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що вищезазначена постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з наданого суду позивачем відео з нагрудної камери працівника поліції, яке було отримане ОСОБА_1 згідно поданої заяви до УПП в Івано-Франківській області, інспектором розпочато відеозйомку з моменту прибуття позивача до автомобіля.

Твердження позивача під час проведення зйомки та зазначені у позовній заяві про знаходження транспортного засобу на забороненому місці менше 5 хвилин, нічим не спростовані.

Одночасно з наявних у суду доказів встановити тривалість перебування автомобіля Mercedes GLK 220, номерний знак НОМЕР_1 , на АДРЕСА_1 , 18.06.2021 року, не вбачається можливим.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Щодо твердження позивача про розташування дорожнього знаку «3.35 Стоянку заборонено» на вищевказаній ділянці дороги суд зазначає наступне.

Пунктом 8.21. Правил дорожнього руху встановлено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Крім того, згідно з Національним стандартом України «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», дорожні знаки потрібно розташовувати так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і темний час доби, була забезпечена зручність експлуатування і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо).

Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечення спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено.

На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачити (сніг, бруд тощо) або не можна відновити, повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки.

Відповідно до п. 10.2.3. ДСТУ, знаки, установлені на дорозі послідовно, за винятком знаків, установлених на перехресті та в місцях проведення робіт, повинні бути розташовані поза населеними пунктами на відстані не менше ніж 50 м, а в населених пунктах — не менше ніж 25 м між поперечними перетинами дороги, в яких встановлені знаки.

П. 10.2.4. ДСТУ вказує на те, що дорожні знаки потрібно встановлювати з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускають установленні на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом.

З наданих позивачем фотознімків вбачається, що знак «3.35 Стоянку заборонено» на вулиці Панаса Мирного, 4А, м. Івано-Франківськ, затулений від учасників дорожнього руху зеленими насадженнями, а у випадку паркування перед знаком вантажних автомобілів, останній взагалі не проглядається.

В позовній заяві позивач неодноразово стверджував, що рухаючись по вулиці Панаса Мирного, з об`єктивних причин не бачив знаку 3.35 "Стоянку заборонено", оскільки саме в момент його руху по вулиці Панаса Мирного справа були припарковані вантажні автомобілі (буси), які повністю заблокували видимість знаку, розташованого з правого боку дороги, як це відображено на доданих ОСОБА_1 фото, здійснених з місця події. Окрім цього перед самим дорожнім знаком росте дерево, яке гілками також суттєво ускладнює видимість вказаного дорожнього знаку, що теж підтверджується наданими ОСОБА_1 фотознімками.

Таким чином, у даній ситуації не було забезпечено розташування дорожнього знака таким чином, щоб його було добре видно учасникам дорожнього руху, що відповідно до висновку, викладеному в постанові КАС ВС від 14.08.2019 № 199/8466/16 (К/9901/34088/18), є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно із положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до 4 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Як встановлено частинами 1, 3 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем, може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Таким чином, уповноважена особа органу Національної поліції має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою (водієм) адміністративного правопорушення.

Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про порушення позивачем вимог ПДР України.

При цьому суд приймає до уваги положення ч.2 ст.77 КАС України відповідно до якої обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Враховуючи вимоги частини 2статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа №743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Одночасно склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона. Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.

Так, об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення.

Суб`єкт правопорушення - це деліктоздатна фізична, яка вчинила правопорушення та відповідає вимогам до суб`єкта правопорушення, встановленим КУпАП для конкретного адміністративного правопорушення (вік, перебування на певній посаді, керування транспортним засобом тощо).

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення - це психічна сфера діяльності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у зв`язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння. Елементи суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення можуть бути обов`язковими (вина) або факультативними (мотив, мета).

Вина - це свідоме, вольове відношення суб`єкта до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і до настання його наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Ураховуючи положення статей 7, 9, 245, 251, 280 КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 09.10.2019 року у справі за №337/3816/16-а.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права. В рішенні у справі «Федорченко та Лозенко проти України» ЄСПЛ зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4367996 від 18.06.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. слід скасувати та провадження у справі закрити.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, позивачем при подачі адміністративного позову було понесено судові витрати по сплаті судового збір у розмірі 454 грн., які відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

На підставі наведеного, ч. 1 ст. 122, 245, 247, 251, 252, 258, 280, 283, 286, 289, 292, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 5-13, 72, 73, 77, 132, 139, 162, 241-247, 255, 257, 262, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною, скасування постанови та закриття провадження у справі задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії серії ЕАН №4367996 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, вул. Юності, 23, с. Микитинці, Івано-Франківська область, 76494, код ЄДРПОУ 40108646.

Рішення складене в повному обсязі 23.07.2021 року.

Суддя Д.В. Гриньків