Рішення № 98521515, 14.07.2021, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/175/21

Номер провадження 2/292/107/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 року смт.Пулини

Червоноармійського районного суду Житомирської області

Суддя Гуц О.В.

секретар судового засідання Риданова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Пулини цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Пулинський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про стягнення (неустойки) пені за прострочення сплати аліментів.

У судовому засіданні брали участь: позивач ОСОБА_1 , представник позивача -адвокат Якимчук Н.П.

В С Т А Н О В И В

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , третя особа- Пулинський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) мотивуючи його тим, що на виконанні у Пулинському районному відділі Державної виконавчої служби Житомирської області перебуває виконавчий лист №278/2256/19, виданий Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Однак відповідачка, будучи працездатною, ухиляється від вчасної сплати аліментів, внаслідок чого утворилась заборгованість по несплаті аліментів.

Оскільки відповідачка свідомо ухиляється від сплати аліментів, допустила затримку з їх виплатою, вказана заборгованість виникла з її вини, позивач просив стягнути на його користь з відповідачки неустойку( пеню) за несвоєчасну виплату аліментів та витрати , понесені ним на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 04.03.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 25.03.2021 року о 10 годині 00 хвилин, розгляд якого неодноразово відкладався.

13.04.2021 року до суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву .

14.05.2021 року до суду від позивача надійла відповідь на відзив.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з серпня по листопад 2020 року підтримали повністю та просили позов задовольнити.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з"явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. На адресу суду від представника відповідачки надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутності сторони відповідача. У задоволенні позову просили відмовити ,з підстав наведених у відзиві на позов .

Представник третьої особи в особі Пулинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) у судове засідання не з"явився, про місце і час розгляду справи належним чином повідомлений. Надіслали на адресу суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Як установлено судом і це вбачається з копії судового наказу Житомирського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2019 року з відповідачки на користь позивача стягуються аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.13).

Згідно рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 07 березня 2018 року, зареєстрований шлюб Тетерівською сільською радою Житомирського району Житомирської області 07 серпня 2009 року, актовий запис №12, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвано. Визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком- ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.9-10).

Відповідачка ОСОБА_2 є матір"ю дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач ОСОБА_1 , є батьком останньої, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 від 06.12.2010 року (а.с.7).

Із довідки про склад сім"ї №189 від 19.02.2021 року, виданої виконкомом Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області вбачається, що до складу сім"ї ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , входить: дочка ОСОБА_3 , 2010 року народження (а.с.8).

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 22.06.2021 року №5235 Пулинського районного відділу державної виконавчої служби, вбачається , що за період з 01.08.2020 року по 01.12.2020 року відповідачка заборгувала сплату аліментів, розмір якої становить - 5569,50 грн. (а.с. 137).

Судом встановлено також, що відповідачка вчасно і в повному обсязі аліменти на утримання дочки не сплачувала, жодних належних та допустимих доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з її вини суду не надала, як і не надала доказів того, що розрахунок позивача не відповідає дійсній сумі заборгованості.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

При цьому за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1- нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2- нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Відповідно до ст. 196 СК України та п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" від 15.05.2006 року № 3, відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16, пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

З урахуванням вищезазначеної позиції Верховного Суду розмір пені за період з вересня 2020 року по листопад 2020 року (із розрахунку: кількість днів прострочення х сума заборгованості х 1%) складає:

- за серпень 2020 року сума заборгованості: 1152,00 грн, х 1% пені х кількість днів прострочки: 91 день , пеня за період складає:1048,32 грн. грн;

- за вересень 2020 року сума заборгованості: 1152,00 грн, х 1% пені х кількість днів прострочки: 61день , пеня за період складає: 702,72 грн;

- за жовтень 2020 року сума заборгованості: 1032,75 грн, х 1 %пені х кількість днів прострочки 30 днів , пеня за період складає:309,82 грн ..

Отже , загальний розмір неустойки (пені) , яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить - 2060,86 грн..

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. 1 ст. 196 СК України визначено, що розмір пені, що стягується не може перевищувати 100 відсотків заборгованості.

Отже підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає пеня, яка не перевищує 100 відсотків заборгованості по аліментам (на час звернення із позовом), а саме- та яка становить 2060,86 грн., а тому позов слід задовольнити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки на його користь витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Таким чином, на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як встановлено судом, 02.01.2021 року між позивачем та адвокатом Якимчук Н.П. укладено Договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати правничу допомогу та визначено розмір гонорару за домовленістю сторін, який згідно розрахунку вартості наданих правових послуг, а саме: надання консультацій з правових питань у справі Клієнта, розрахунок заборгованості і пені, складання позову до суду , захист прав та інтересів Клієнта у суді під час розгляду справи , а також квитанцій № 247 від 03.03.2021 року та 13/07-20 від 13.07.2021 року (а.с. а.с.124-125; 152-153) становить -4000 ,0 грн...

Матеріали справи також містять ордер, серія ХМ №049226 від 02.01.2021 року, (а.с. 123).

Виходячи з вище наведеного та враховуючи те, що відповідачкою у суді не заявлено про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки 4000,0 грн. витрат на правничу допомогу, є доведеними та такими що підлягають до задоволення у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. ст.194,196 СК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Пулинський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про стягнення (неустойки) пені за прострочення сплати аліментів, задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Житомира, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 2060 (дві тисячі шістдесят грн.) 82 коп. та понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 908 (дев"ятсот вісім) грн..

Відповідно до п.п.15.5 та п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Червоноармійський районний суд Житомирської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 22 липня 2021 року.

Суддя О. В. Гуц