Рішення № 98520697, 23.07.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/573/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт",

код ЄДРПОУ 03798553, пр. Миру, буд. 233, м. Чернігів, 14007

Відповідач: Фізична особа-підприємець Колісник Дмитро Сидорович,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 30 153,37 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича про стягнення 30 153,37 грн заборгованості, з яких 25 574,08 грн основного боргу, 1806,70 грн інфляційних втрат, 532,41 грн 3% річних, 2240,18 грн пені.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 04.06.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач – разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 10.06.2021 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу – п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу – п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу – п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвала суду від 10.06.2021 отримана відповідачем 22.06.2021, а отже останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 07.07.2021.

У встановлені судом строки відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

Суд долучив до матеріалів справи подану відповідачем заяву по суті з доданими до неї документами (відзив), як таку, що подана у порядку та строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач – заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Судом зроблено витяг з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 2030700302214, тобто відзиву на позов, направленого на адресу позивача, з якого вбачається, що відзив на позов з доданими до нього документами отримана позивачем 14.07.2021, а отже останнім днем строку для подання позивачем відповіді на відзив є 19.07.2021.

22.07.2021 (дата надходження на електронну адресу суду 21.07.2021 о 20:34) позивачем надіслано до суду електронною поштою відповідь на відзив з доданими до неї документами, у тому числі доказами їх направлення позивачу.

За приписами ч. 1, 3 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву додаються:

1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Згідно ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідь на відзив з доданими до неї документами була надіслана позивачем до суду та відповідачу 21.07.2021, тобто з пропущенням строку, встановленого для їх подання.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відповіді на відзив та доказів із зазначенням поважних причин пропуску такого строку позивач суду не надав.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав (у тому числі з метою уникнення затягування судового процесу), у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів і доказів, оскільки несвоєчасне подання відповідних матеріалів найчастіше пояснюється не дійсно поважними причинами, а лише неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що відповідь на відзив позивач подав не у встановлений судом строк, заяви про поновлення пропущеного процесуального строку для подання такої заяви по суті та пояснень щодо поважності причин несвоєчасного її подання позивач суду не надав, суд не прийняв подану позивачем відповідь на відзив з доданими до неї документами, а спір вирішується без їх урахування.

У зв`язку з неприйняттям судом відповіді на відзив відсутні підстави для надання заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору суборенди земельної ділянки б/н від 24.04.2020 в частині сплати орендної плати за землю.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву № 55/А від 05.07.2021 щодо позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що орендна плата, в тому числі 25 274,08 грн за оренду вказаної в Договорі земельної ділянки площею 4,5668 га за кадастровим номером 7421481200:04:000:0154, сплачена згідно з платіжним дорученням № 610 від 15.05.2020, тобто на момент подання позову заборгованість відсутня. Договір, відповідно до п. 11.1., припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено та не був продовжений сторонами. Належні докази існування заборгованості за спірним Договором в матеріалах справи відсутні. З 15.05.2020 та з моменту закінчення Договору, а також до моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження, позивач жодних претензій відповідачу не пред`являв. Оскільки заборгованість перед позивачем погашена повністю до пред`явлення позову та в межах строку визначеного п. 3.1. Договору, позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних є безпідставними.

Крім того, у відзиві відповідач просить суд стягнути з позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Колісником Дмитром Сидоровичем (суборендар) було укладено Договір суборенди земельної ділянки (далі– Договір) (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1.-1.4. Договору, орендар зобов`язується за плату передати суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього Договору та вимог земельного законодавства.

Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 01.04.2008 між орендарем і орендодавцем Долгошей Раїсою Юхимівною, надалі договір оренди, в якому передбачено право суборенди (п. 9.3 Договору).

Зазначена земельна ділянка розташована за межами с. Бутівка, Городнянського району, Чернігівської області.

Загальна площа земельної ділянки складає 4,5668 га, у тому числі ріллі – 4,5668 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421481200:04:000:0154.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання цього Договору. Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Згідно з п. 3.1. Договору, суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі 5 600,00 грн, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 - 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

У відповідності до п. 4.1., 5.1. Договору, підписанням цього Договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду.

Після закінчення строку дії цього Договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених Договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством та цим Договором.

У разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1., останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу (п. 9.2. Договору).

За приписами п. 11.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020.

15.05.2020 спірний Договір було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 36548485, що підтверджується витягом із відповідного Державного реєстру (а.с. 15-16).

Позивач у позовній заяві зазначає, що суборендар своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю по спірному Договору не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до п. 3.1. Договору, у нього виникло зобов`язання перед позивачем, а саме: з 16.05.2020 – на суму 2 557,40 грн (10 % від загальної суми договору); з 16.07.2020 – 10 229,60 грн (40 % від загальної суми договору); з 16.11.2020 – 12 787,04 грн (решта 50 %).

30.11.2020 ТОВ «Етнопродукт» по Договору суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 було складено для ФОП Колісника Д.С. рахунок на оплату № 122 на суму 25 574,08 грн, у якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421481200:04:000:0154; площа 4,5668; ціна 5 600,00 грн (а.с. 17).

31.12.2020 ТОВ «Етнопродукт» складено податкову накладну № 32 від 31.12.2020, яка була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 9372655110 25.02.2021 (а.с. 18-19).

Як зазначає позивач, на момент звернення з позовом до суду орендна плата за землю у розмірі 25 574,08 грн відповідачем не сплачена.

Відповідач вказує про відсутність у нього заборгованості за спірним договором у розмірі 25 574,08 грн та як докази цього надав копію платіжного доручення № 610 від 15.05.2020 на суму 180 000,00 грн з призначенням платежу «за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020».

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 1-3 та 5 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивачем було передано відповідачу в суборенду земельну ділянку загальною площею 4,5668 га, у тому числі ріллі – 4,5668 га, кадастровий номер 7421481200:04:000:0154, за оренду якої відповідач відповідно до п. 3.1. Договору повинен був сплачувати орендну плату у розмірі 5 600,00 грн з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору, а саме: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору. До 15.07.2020 суборендар сплачує орендарю ще 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

Позивач зазначає, що відповідачем не виконано свого обов`язку зі сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 25 574,08 грн.

Натомість відповідач заперечує про існування заборгованості та як доказ відсутності заборгованості надає копію платіжного доручення № 610 від 15.05.2020 на суму 180 000,00 грн з призначенням платежу «за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020».

Позивачем у встановлені строк і порядку не надано заперечень та доказів, що спростовують відповідні доводи і докази відповідача, а також пояснень щодо зарахування суми на іншу, ніж зазначено відповідачем, мету, у встановленому законом порядку.

Щодо порядку зарахування коштів слід зазначити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 у справі 911/2630/18.

Як вбачається з наданої відповідачем копії платіжного доручення про сплату 180 000,00 грн, вказана сума сплачена за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020, тобто за договором тієї ж дати, що і спірний, та за тим самим предметом - суборенда земельної ділянки.

Оскільки сплата коштів відповідачем відбулась 15.05.2020 по спірному договору, позивачем жодних заперечень та письмових пояснень щодо сплаченої відповідачем суми не надано, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних доказів наявності заборгованості відповідача за спірним договором у заявленому розмірі.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1806,70 грн інфляційних втрат, 532,41 грн 3% річних, 2240,18 грн пені.

У зв`язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідача 1806,70 грн інфляційних втрат, 532,41 грн 3% річних, 2240,18 грн пені, нарахованих на таку заборгованість.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази на підтвердження викладених ним обставин є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідач у відзиві на позов навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначив, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 3 000 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору № 19 про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді від 01.07.2021, укладений з Адвокатським бюро «Дефініція Кушніра» та відповідачем (далі – Договір); копію акту прийому-передачі виконаних робіт № 1 (опис робіт (наданих послуг) від 06.07.2021; копію рахунку на оплату правничих послуг адвокатського бюро № 19 від 06.07.2021; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 345 від 19.10.2009, виданого Кушнір С.В.; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 05.07.2021 серія СА № 1011277 на ім`я адвоката Кушнір С.В.

Згідно з п. 1.1 Договору виконавець в особі адвоката Кушніра С.В. зобов`язується надати професійну правничу допомогу, представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, складення всіх необхідних процесуальних документів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, збір доказів тощо, а замовник зобов`язується виплатити виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати виконавця, пов`язані з виконанням завдання замовника відповідно до цього договору.

Виконавець приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси замовника в місцевому господарському суді першої інстанції, апеляційному господарському суді, згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку зі зверненням ТОВ «Етнопродукт» до господарського суду області з позовом до замовника про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у справі № 927/573/21 за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 (п. 1.2 Договору).

У п. 3.2 Договору сторони погодили найменування та вартість послуг, які надаються Адвокатом, загальна вартість яких становить 3000 грн. Оплата винагороди (гонорару) виконавцю за цим договором здійснюється замовником шляхом безготівкового розрахунку на банківський рахунок виконавця. Оплата винагороди здійснюється замовником до 30 вересня 2021 року.

06.07.2021 Адвокат та позивач підписали акт прийому-передачі виконаних робіт № 1, у якому зазначено про надання Адвокатом Клієнту послуг правничої допомоги, визначених у Договорі, на загальну суму 3000,00 грн, а саме:

1/ 05.07.2021 складено відзив на позовну заяву за предметом позову з проведення аналізу та застосування відповідних правових норм (їх вивчення та можливість застосування) – вартість послуг 2000,00 грн.

2/ 06.07.2021 направлення поштою матеріалів та відзиву на позовну заяву від імені замовника до Господарського суду та позивача (включено витрати адвоката на відправку поштою) – вартість послуг невизначена.

3/ Складення заперечення на відповідь на відзив – вартість послуг 1000,00 грн.

Вивчивши надані відповідачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, зазначені у акті наданої правничої допомоги, з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності (малозначність спору, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних обставин справи та аналізу значного обсягу судової практики); характер та обсяг наданих адвокатом послуг, з огляду на те, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи з урахування ціни заявленого позову (30 153,37 грн); заперечення на відповідь на відзив адвокатом не складалися ( у тому числі судом не прийнято відповіді на відзив, а відтак відсутні підстави подання таких заперечень); виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд, керуючись частиною 4 статті 129 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню та вирішив покласти на позивача відшкодування фактично понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу в межах наявного спору у розмірі 2000,00 грн за складання відзиву на позовну заяву.

Отже, розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 2000,00 грн.

Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу від позивача не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в позові відмовлено повністю, стягненню з позивача підлягають витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (код ЄДРПОУ 03798553, пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007) на користь Фізичної особи – підприємця Колісника Дмитра Сидоровича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун