Рішення № 98520348, 23.07.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1586/21

Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова, розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІІЯ"; (вул. Мала Арнаутська, буд. 88,Одеса,Одеська область,65007) до відповідача: Державна установа "Лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на водному транспорті" (вул.Транспортна,37,Чорноморськ,Одеська область,68001) про стягнення 17758,03 грн.;

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІІЯ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державної установи "Лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на водному транспорті", в якому просить господарський суд: про стягнення 17758,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну та не повну оплату заборгованості за спожиту електроенергію.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1586/21, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була вручена, що підтверджується поштовим повідомленням.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву скористався надавши відзив на позовну заяву відповідно якого просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат з підстав викладених у відзиві.

Позивач скористався своїм правом та надав суду відповідь на відзив в якому підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позовні вимого в повному обсязі з підстав викладених у відповіді на відзив.

Також у відзиві на позов позивач повідомив, що дійсно 19.01.2021р. на рахунок товариства надійшли кошти в сумі 43608,57грн. в рахунок погашення основного боргу.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

За заявою ДУ «ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ» споживачу було відкрито особовий рахунок № 02-2155 (Центральним міським підрозділом ТОВ «ООЕК»), про що свідчить підписана заяви- приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

17.03.2020 р. ДУ «ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ» уклало письмовий Договір про постачання електричної енергії споживачу №02-2155-ВЦ (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію, за кодом CPV за ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.3 Договору визначено строк надання електричної енергії Споживачу: з дати укладання договору до 31.12.2020 р.

Згідно п. 13.1. Договору від 17.03.2020 р. визначає, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту підписання договору сторонами і діє до 31.12.2020 року.

Додатковою угодою №6 до Договору від 31.12.2020 р. Сторони дійшли згоди викласти п.13.1 у наступній редакції: «Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту підписання Договору Сторонами та діє по 30.03.2021 року».

Додатковою угодою №5 до Договору від 31.12.2020 р. Сторони дійшли згоди викласти п.5.1 Розділу 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» в новій редакції.

За розрахунковий період березня 2021 р. TOB «ООЕК» від AT «ДТЕК Одеські Електромережі», як оператора системи розподілу, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії ДУ «ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ».

З отриманих даних вбачається, що за особовим рахунком № 02-2155 у березні 2021 р. ДУ «ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ» було спожито 6688 кВт./год. електричної енергії.

На підставі вищезазначених даних, ТОВ «ООЕК» було виписано Відповідачу та отримано представником останнього, рахунок за спожиту електричну енергію, а саме: № 02-2155/П від 15.03.2021 р. на загальну вартість 17 071,66 грн. у т.ч. ПДВ.

Пунктом 5.6 Договору визначено, що оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 20 календарних днів з моменту його отримання.

Станом на 31.05.2021 р. Відповідачем не було оплачено рахунок за спожиту в вищезазначений період електроенергію, тому залишок основного боргу за спожиту електроенергію станом на дату подачі дійсного позову складає 17 071,66 грн.

У зв`язку з несвоєчасною та не повною оплатою заборгованості за спожиту активну електроенергію, ТОВ «ООЕК» нарахувало пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування за кожен день прострочення, а також 3% річних в наступних розмірах: пеня - у розмірі 468,65 грн.; 3% річних - у розмірі 98,22 грн. та інфляційні втрати - у розмірі 119,50 грн.

З наведених підстав, Товариство з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДУ «ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ» про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 17071,66., пеню у розмірі – 468,65грн., 3% річних у розмірі – 99,22грн., інфляційні витрати у розмірі 119,50грн.. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921грн. 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положенні про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору і постачання енергетичними та іншими ресурсами. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними Договору про постачання електричної енергії постачальником.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

На виконання Закону України «Про ринок електричної енергії», під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» від постачання електричної енергії, - було створено ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ», з метою здійснення діяльності з постачання електричної енергії споживачам.

З 01 січня 2019 р. на території Одеської області розпочав діяльність оператор системи розподілу - АТ «Одесаобленерго» на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії на підставі Постанови НКРЕКП №1345 від 06.11.2018р. «Про видачу АТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРЕО» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом».

TOB «ООЕК» приєднався до публічного договору про розподіл та має з АТ «Одесаобленерго» Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу № 1 від 30.11.18 р., відповідно до умов якого: АТ «Одесаобленерго», як Оператор системи розподілу, надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам Постачальника, які входять в балансуючу групу Постачальника. Наявність зазначеного договору доводиться заявою-приєднанням від 30.11.18 р. до публічного Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу та Реєстром Електропостачальників, які отримали доступ до електричних мереж Оператора системи розподілу електричної енергії АТ «Одесаобленерго» (договір та Реєстр публічно розміщені на сайті АТ«Одесаобленерго»).

На виконання п. 2 та п.4 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. ДУ «ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ» приєднався до публічного договору про розподіл електричної енергії АТ «Одесаобленерго» (нове найменування - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі») шляхом фактичного споживання електричної енергії.

Отже, АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» надає ТОВ «ООЕК» та Споживачу послуги з розподілу електричної енергії. Крім функцій оператора системи розподілу, АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку (в силу абз. З п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.18 р.) та адміністратора комерційного обліку в силу (п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.18 р.). Це означає, що АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від Споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита Споживачем та надає цю інформацію Постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії Споживачу в розрахунковому місяці. На підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє Споживачу рахунки на оплату.

Пунктом 1.2.7. ПРРЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Публічний Договір про постачання електричної енергії споживачу та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії, викладені ТОВ «ООЕК» на офіційному веб-сайті.

Також, п. 3.1.7 ПРРЕЕ визначає, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається в паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформляються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. П.3.1.8. ПРРЕЕ передбачено, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником і споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Так, за заявою ДУ «ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ» споживачу було відкрито особовий рахунок № 02-2155 (Центральним міським підрозділом ТОВ «ООЕК»), про що свідчить підписана заяви- приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Як встановлено судом, 17.03.2020 р. ДУ «ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ» уклало письмовий Договір про постачання електричної енергії споживачу №02-2155-ВЦ, за умовами якого Постачальник продає електричну енергію, за кодом CPV за ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.3 Договору визначено строк надання електричної енергії Споживачу: з дати укладання договору до 31.12.2020 р.

Згідно п. 13.1. Договору від 17.03.2020 р. визначає, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту підписання договору сторонами і діє до 31.12.2020 року.

Відповідно до п. 13 Комерційної пропозиції №0: Індивідуальна комерційна пропозиція термін дії дійсної комерційної пропозиції з дати укладання договору до 31.12.2020р. У випадку зміни комерційної пропозиції, Клієнт має погодитись з запропонованою Постачальником комерційною пропозицією в новій редакції або надати письмові заперечення. Ненадання Клієнтом Постачальнику письмових заперечень та продовження фактичного споживання - засвідчує факт погодження Клієнта з комерційною пропозицією в новій редакції.

Додатковою угодою №6 до Договору від 31.12.2020 р. Сторони дійшли згоди викласти п.13.1 у наступній редакції: «Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту підписання Договору Сторонами та діє по 30.03.2021 року».

Додатковою угодою №5 до Договору від 31.12.2020 р. Сторони дійшли згоди викласти п.5.1 Розділу 5 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» в новій редакції.

Відповідно до абз. З п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За п.8.6.1 розділу XII «Кодексу комерційного обліку», що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 р. зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На даний час, на підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі».

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з рахунку за спожиту електричну енергію у березні 2021 року, договірні зобов`язання щодо оплати за спожиту активну електричну енергію в розмірі 17071,66грн. не виконані внаслідок чого позивачем заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 17071,66грн. яка судом підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 98грн. 22 коп., інфляційні витрати у розмірі 119 грн. 50коп.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 98грн. 22 коп., інфляційні витрати у розмірі 119 грн. 50коп. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 468 грн. 65 коп. – пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п.5.8. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пеню. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 6 Комерційної пропозиції, визначено розмір пені, зокрема 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який здійснюється нарахування та сплачується Споживачем за вимогою Постачальника.

В зв`язку з тим, що відповідач у березені 2021р. належним чином не виконував договірні зобов`язання в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної елетричної енергії, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 468,65грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 468,65грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не виконання відповідачем договірних зобов`язаннь в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної елетричної енергії, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Заперечення відповідача які викладені у відзиві по зозов судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Щодо посилань Відповідача про те, що покриття вартості електричної енергії отриманої установою від Позивача у березні 2021 року умовами договору №02-2155-ВЦ від 17.03.2021р. не передбачено, збільшення ціни на 17971,66 грн. є порушенням ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі що тягне адмін. відповідальність службових осіб ДУ «ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ», ТОВ«ООЕК» суд зазначає наступне.

Згідно ст.4 Закону України «Про публічні закупівлі» планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. Заплановані закупівлі включаються до річного плану закупівель (далі - річний план).

Частиною 4 вказаної статті Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що для планування закупівель та підготовки до проведення закупівель замовники можуть проводити попередні ринкові консультації з метою аналізу ринку, у тому числі запитувати й отримувати рекомендації та інформацію від суб`єктів господарювання. Такі рекомендації та інформація можуть використовуватися замовником під час підготовки до проведення закупівлі, якщо вони не призводять до порушення статті 5 цього Закону.

Крім того, п.5 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що у тендерній документації замовником зазначаються такі відомості: кількість товару та місце його поставки.

Відповідно з означеного вбачається, що саме на замовника, в даному випадку ДУ «ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ» покладено обов`язок із визначення необхідного обсягу електричної енергії для забезпечення власної діяльності, а також планування обсягів електричної енергії, яка була спожита у відповідні розрахункові періоди.

У зв`язку з чим, Законом України «Про публічні закупівлі» зокрема ст. 36 надає виключну можливість учасникам змінити умов договору про закупівлю після його підписання і до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/сппошеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (п.6).

Суд звертає увагу відповідача, що TOB «ООЕК» не заперечує того факту, що між Сторонами було узгоджено та підписано Додаткову угоду №7 до Договору, за якою Відповідач здійснивши власне планування відповідних обсягів електричної енергії, яка мала бути спожита останнім, внесли зміни до п.2.1 Договору в частині кількості електричної енергії в обсязі 42298 кВт./год.

Крім того, слід зазначити, що вказаною угодою Сторони дійшли згоди викласти п.2.3 Розділу 2 Договору «Предмет Договору» у наступній редакції: «Строк постачання електричної енергії: з дати укладання договору до 31.03.2021року».

Враховуючи положення Закону України «Про публічні закупівлі» цілком об`єктивно вбачається, що саме замовник (Відповідач у справі) повинен та має здійснювати прогноз та контроль власних обсягів споживання електроенергії.

Зважаючи на вищевказане, доводи Відповідача в тій частині, що порушення договірного зобов`язання сталося з вини ТОВ «ООЕК» (ст.616 ЦК України) не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються матеріалами даної справи.

Посилання Відповідача на те, що Договір, який було продовжено до 31.03.2021р. відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному у 2020 році, не регулює питання щодо оплати вартості спожитої електроенергії за березень 2021 року (у сумі 17071,66 грн.) не є достатніми, оскільки перевищення договірних обсягів електричної енергії за Договором сталося з вини (за ініціативою) Споживача зважаючи на відсутність належного планування.

Суд також звертає увагу на те, що відсутність державних асигнувань не звільняє відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором (ст. 4, 48, 51 Бюджетного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Отже, Відповідач як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань.

Щодо доводів Відповідача відносно того, що позивачу необхідно було протягом трьох днів з 24.02.2021 року (дата отримання рахунку та надання даних про обсяги) проінформувати споживача згідно п.7.2 ч. 14 Договору про нездатність продовжувати постачання електуоенергії з підстав надання всього обсягу електроенергії TOB «ООЕК» зазначає, що такі доводи є неспроможними, оскільки фактично не відповідають договірній документації узгодженій між Сторонами, виходячи із наступного.

Пп.14 п.7.2 у Договорі також кореспондується із ст. 9.2.3. ПРРЕЕ, за яким електропостачальник, який передбачає свою неспроможність продовжувати постачання електричної енергії своїм споживачам, повідомляє про це Регулятора, постачальника «останньої надії», оператора системи та надає своїм споживачам інформацію щодо:необхідності вибору споживачем іншого електропостачальника і наслідків невиконання таких дій, а також права споживача отримувати електричну енергію від постачальника «останньої надії».

Однак, суд звертає увагу на те, що Відповідач здійснюючи помилкове трактування поняття «неспроможність продовжувати здійснення електропостачання» не вірно посилається на пп.14 п.7.2 у Договорі, оскільки фактично у ТОВ «ООЕК» були відсутні підстави для такого попередження, з огляду на те, що правові підстави, визначені ПРРЕЕ (зокрема, у разі банкрутства, ліквідації, завершення строку дії або анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії попереднього електропостачальника, а також у разі припинення його участі на ринку електричної енергії електропостачальник повинен протягом 1 робочого дня повідомити про це споживача (споживачів), відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача (таких споживачів), із зазначенням дати, з якої такий електропостачальник припинить здійснювати постачання електричної енергії споживачу (споживачам) - відсутні.

Крім того, ТОВ «ООЕК» зазначає, що згідно з п. 6.1.3 ПРРЕЕ, зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.

Окрім того, п. 4.27 ПРРЕЕ визначає, що у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити гтію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних ДОГОВОРІВ.

Проте, в даному випадку у справі №916/1586/21, Відповідачем не надано доказів відповідного звернення від ДУ «ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ» до АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» та до ТОВ«ООЕК» та матеріали справи такого звернення не містять.

Пунктом 4.3. ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому ККОЕЕ.

Відповідно, саме на підставі даних щодо обсягів спожитої електричної енергії зі сторони ДУ«ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ» переданих зі сторони АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», ТОВ«ООЕК» отримало можливість здійснити формування та виставлення платіжного документу для оплати їх Відповідачем, зокрема у спірний період: N° 02-2155/П від 15.03.2021 р. на загальну вартість 17 071,66грн. у т.ч. ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що матеріалами справи доведено фактичні обсяги споживання електричної енергії Відповідачем, зокрема, підтверджено довідкою АТ«ДТЕК Одеські Електромережі», яка є належним та достовірним доказом для перевірки проведених нарахувань та встановлення всіх обставин, що стосуються предмету доказування, оскільки, наявність факту споживання електричної енергії та його обсяги не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування окрім інформацією, отриманою від оператора системи розподілу.

Щодо достатності даного доказу у формі довідки про обсяги наданої АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» свідчить також те, що враховуючи п. 6.1. п. 6., п. п. 7.1 п. 7 Розділу XIII "Перехідні положення" ККОЕЕ, Постачальник не здійснює функції з обліку електричної енергії та не визначає обсяги спожитої електричної енергії споживачами в силу покладених на електропостачальника функцій та обов`язків.

Щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, ТОВ «ООЕК» зазначає наступне.

Перш за все слід зазначити, що фактично за відсутності належних доводів та доказів, які б спростовували невірність здійсненого позивачем розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат представник ДУ «ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ» взагалі не зазначає про правову підставу для відмови в нарахуванні пені, 3% річних, інфляційних втрат, що фактично не спростовує позовні вимоги ТОВ «ООЕК».

' При цьому ТОВ «ООЕК» зазначає та суд погоджується, що Відповідач в порушення ст. 165 ГПК України не надає докази, які підтверджують невірність розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Стосовно означеного варто зазначити, що за змістом положень ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, звертаючись із позовною заявою до суду ТОВ«ООЕК» враховуючи не виконання ДУ«ЛЦ МОЗ УКРАЇНИ НА ВТ» умов Договору, правомірно нарахувало 3 % річних у розмірі 98,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 119,50 грн., враховуючи їх компенсаційний характер згідно ст. 625 ЦК України.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-1 бцс 18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до діючого законодавства України та п.5.7. Договору, TOB «ООЕК» правомірно здійснило нарахування суми пені в розмірі 468,65 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія” задовольнити повністю.

2. Стягнути з ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЛАБОРАТОРНИЙ ЦЕНТР МІШСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ НА ВОДНОМУ ТРАНСПОРТІ» (68001, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Транспортна, буд. 37, код ЄДРПОУ: 38363663) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (65003, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд.88, код ЄДРПОУ 42114410) заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 17071,66 гри., пені в розмірі 468,65 гри, та 3% річних в розмірі 98,22 грн„ інфляційні втрати у_розмірі 119,50 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 23 липня 2021 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов