Рішення № 98517156, 22.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року м. Київ № 640/8929/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янської районної державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Солом`янська районна державна адміністрація в особі Відділу (Центру) надання адміністративних послуг Солом`янської районної державної адміністрації, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про визнання рішення незаконним, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням уточненого позову, до Солом`янської районної державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Солом`янська районна державна адміністрація в особі Відділу (Центру) надання адміністративних послуг Солом`янської районної державної адміністрації, про:

- визнання незаконним рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної державної адміністрації від 19.04.2019 про відмову у реєстрації місця проживання;

- зобов`язання Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної державної адміністрації зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначила, що 27.11.2017 між позивачем та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) укладено шлюб. Подружжя проживає в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 на праві власності. Водночас, Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної державної адміністрації прийнято рішення про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у вищевказаній квартирі, з підстав відсутності відповідної згоди іпотекодержателя.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 у справі відкрито провадження та одночасно залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача -Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Відповідач заперечуючи проти позову подав відзив, у якому просить в задоволенні позову відмовити, оскільки Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація діяла в межах та в спосіб передбачений чинним законодавством, та правомірно відмовила в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю згоди на реєстрацію від іпотекодержателя. При цьому, право користування об`єктом іпотеки може здійснюватись виключно за згодою іпотекодержателя, тобто без наявності письмової згоди останнього, будь-яка особа позбавлена можливості здійснити реєстрацію свого місця проживання в квартирі, що є предметом іпотеки.

Третя особа у справі - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» також просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на обов`язковість надання згоди іпотекодержателя власнику квартири для реєстрації у ній третіх осіб.

Інші учасники справи, заяви по суті не подали.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА із заявою про реєстрацію місця проживання від 19.04.2019 (а.с. 35-36), у якій просить зареєструвати її місце проживання за адресою АДРЕСА_2 . У заяві вказано також адресу реєстрації попереднього місця проживання на дату звернення ( АДРЕСА_3 ). У графі заяви «Право на проживання в житлі (заповнюється при реєстрації за адресою житла)» зазначено, що квартира під іпотекою, а також, що наявна згода власника квартири - ОСОБА_2 .

В свою чергу, з Довідки про зняття з реєстрації місця проживання особи № 256 від 08.08.2018 вбачається, що позивача знято з реєстрації за попереднім місцем проживання, у зв`язку із вибуттям до нового місця проживання - АДРЕСА_2 (а.с. 37).

В матеріалах справи також містяться копії паспорту позивача (а.с. 38), картки платника податків із зазначеним РНОКПП (а.с. 40); свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.11.2017, договору дарування квартири від 22.02.2005, що зареєстровано в реєстрі за №1-626, відповідно до якого ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 42-43); витягу з Державного реєстру правочинів від 22.02.2005 №723738, сформованого внаслідок укладення договору дарування (а.с. 44).

У матеріалах справи міститься також копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером 166687647 від 15.05.2019, з якої вбачається, що відносно квартири АДРЕСА_1 наявні обтяження: заборона на нерухоме майно, на підставі договору іпотеки, 10601, 02.10.2007, а також арешт нерухомого майна, на підставі постанови органу державної виконавчої служби АК№451368 від 15.09.2009 (а.с. 45-46).

Окрім того, з даної довідки видно, що у Державному реєстрі іпотек зареєстровано тип обтяження: іпотеку, що зареєстровано 02.10.2007 приватним нотаріусом Лисенко О. О. на підставі договору іпотеки, 10601, 02.10.2007; власником заставної зазначено ЗАТ КБ Приватбанк, код:14360570 (назва на час розгляду справи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»).

Також судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення про відмову у реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю згоди іпотекодержателя про дозвіл на реєстрацію відповідно до Закону України «Про іпотеку», що вбачається із заяви про реєстрацію місця проживання від 19.04.2019, з якою позивач звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА (а.с. 36).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Надавши оцінку спірним правовідносинам, доводам позивача та інших учасників у справі, що наведено у заявах по суті, а також доказам в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд виходить з наступного.

Відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (Закон №1382-IV).

Відповідно до положень статті 6 даного Закону №1382-IV, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

квитанцію про сплату адміністративного збору;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Відповідно до статті 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Згідно з статтею 10 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання та Порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (Правила №207).

Правила №207, на момент прийняття оскаржуваного рішення, діяли в редакції, відповідно до якої, пункт 18 передбачав, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків / одного з батьків або законного представника/представників);

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Згідно пункту 19 Правил №207, працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві.

Працівник органу реєстрації в день звернення особи або її представника чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку, органів державної реєстрації актів цивільного стану або даних від органу соціального захисту населення, серед іншого приймає рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації місця проживання особи (п. 23 Правил №207).

Випадки, у яких орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, врегульовано пунктом 11 Правил №207.

Так, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

особа не подала необхідних документів або інформації;

у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Оскаржуване рішення прийнято 19.04.2019.

Разом з тим, в подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №481 пункт 18 доповнено новим абзацом шістнадцятим, що передбачає подання письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника, для реєстрації місця проживання особи, у разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності, як способу забезпечення виконання зобов`язань.

Одночасно, цією ж постановою Кабінету Міністрів України новим абзацом доповнено також пункт 19 Правил №207, відповідно до якого працівник органу реєстрації також з метою перевірки належності особі, що подала заяву для реєстрації місця проживання, відповідного житла на праві власності чи належності власнику/співвласникам, що надали згоду особі для реєстрації місця проживання, відповідного житла на праві власності, а також з метою перевірки перебування такого житла в іпотеці або довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як зазначено у відзиві поданому відповідачем у справі, до заяви були додані наступні документи:

копія паспорту ОСОБА_1 ;

копія Довідки про зняття з реєстрації місця проживання № 256 від 08.08.2018;

копія договору дарування квартири № 174564 від 22.02.2005;

копія Витягу з Державного реєстру правочинів від 22.02.2005;

копія акту прийому-передачі документів в зв`язку з укладанням Договору іпотеки від 02.10.2007.

Власником квартири АДРЕСА_1 , згідно Договору дарування від 22.02.2005 є ОСОБА_2 .

Під час перевірки наданих документів згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реестру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з`ясовано, що на зазначену квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, заборона на нерухоме майно.

Окрім того, відповідач, як і іпотекодержатель вважають, що відмовивши у реєстрації місця проживання відповідач дотримався приписів частини третьої статті 9 та частини другої статті 10 Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Суд, надаючи оцінку позовним вимогам в контексті наведених законодавчих приписів зазначає, що таку дію, як здійснення працівником органу реєстрації перевірки наданих документів згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна передбачено лише після доповнення пункту 19 Правил №207 новим абзацом, а саме з 23.06.2020 (дата набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №481).

Аналогічно, подання письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника, для реєстрації місця проживання особи, у разі перебування житла в іпотеці, передбачається Правилами №207 лише з 23.06.2020.

Положення частини третьої статті 9 та частини другої статті 10 Закону України «Про іпотеку» при цьому не врегульовують правовідносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні і не визначають порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання, як і не встановлюють випадки їх обмеження, що є предметом регулювання Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Постанову від 02.03.2016 №207 прийнято відповідно до статті 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». При цьому, безпосередньо Правила №207, у пункті 18, визначають, що забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної державної адміністрації від 19.04.2019 про відмову у реєстрації місця проживання є протиправним.

Водночас, вимога про зобов`язання Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної державної адміністрації зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 не може бути задоволена, з огляду на зміни, яких набули Правила №207, а також те, що в контексті змін Правил №207 рішення не приймалось і ухвалення рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень ухвалити те чи інше рішення є передчасним та таким що призведе до втручання у реалізацію суб`єктом владних повноважень його дискреційних повноважень.

Так, Положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов`язаний з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправним та скасування рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної державної адміністрації від 19.04.2019 про відмову у реєстрації місця проживання.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даною позовною заявою, позивачем сплачено згідно наявної у справі квитанції від 27.11.2019 №31723 судовий збір у розмірі 768,40 грн та заявлено вимоги визнати протиправним та скасувати рішення й зобов`язати відповідача вчинити певні дії. За наслідками розгляду справи судом заявлену вимогу задоволено, з частковою відмовою щодо зобов`язального характеру дій відповідача, що в даному випадку носить кількісний показник.

Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог. А саме, повернення ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Солом`янської районної державної адміністрації в особі Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Солом`янська районна державна адміністрація в особі Відділу (Центру) надання адміністративних послуг Солом`янської районної державної адміністрації, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», про визнання рішення незаконним, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної державної адміністрації від 19.04.2019 про відмову у реєстрації місця проживання.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Солом`янської районної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак