Рішення № 98517129, 22.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року м. Київ № 640/17463/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до проГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві що полягають у відмові призначити пенсію по інвалідності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві призначити пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з 08.01.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 08.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08 січня 2020 року позивачці встановлено інвалідність другої групи на строк до 21 лютого 2021 року. Позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, у зв`язку з настанням інвалідності, однак їй було відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 640/17463/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву, копію відзиву одночасно надіслати позивачу.

31 травня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено що пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулось не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. Позивачка звернулась із заявою про призначення пенсії 16 листопада 2020 року, тобто пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності у зв`язку з чим призначивши пенсію 16 листопада 2020 року управління діяло в межах встановлених законодавством норм.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ № 433099 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 08 січня 2020 року по 01 лютого 2021 року.

Через веб-портал Пенсійного фонду позивач звернулася до відповідача із заявою від 27.03.2020 із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Листом від 07.04.2020 №2600-0314-8/43954 відповідач повідомив позивача, про відсутність підстав призначення пенсії по інвалідності, оскільки відсутня відповідна заява. Також позивачу рекомендовано про необхідність особистого звернення до органу, що призначає пенсію або через її уповноваженого представника.

28.05.2020 позивач повторно особисто звернулася до відповідача із заявою призначення пенсії з 08.01.2020 та зазначила, що Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19» був встановлений з 12.03.2020 на усій території України карантин, а Постановою КМУ від 20.05.2020 №392 карантин продовжено до 22.06.2020, то для запобігання порушенню прав громадян заяву надіслано через веб-портал.

Листом від 26.06.2020 №13679-13894/Ч-02/8-2600/20 відповідач повідомив про те, що відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. Зазначивши, що відсутні підстави виплачувати пенсію з дня встановлення інвалідності (з 08.01.2020), оскільки заява про призначення даного виду пенсії позивачем була подана 14.05.2020, що є більш ніж трьох місячний термін, встановлений Законом.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною третьою статті 46 Конституції України проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі Закон № 1058).

Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умов набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058 встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.

У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною першою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено присічні строки для звернення за призначенням пенсії того чи іншого виду. Застережень щодо відступу від цих строків з будь-яких причин ні стаття 45, ні сам Закон не містять.

Суд зауважує, що жодних змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині строків подання заяв про призначення пенсії, чи продовження строків подання таких заяв внесено не було. Не вносились й зміни щодо зупинення строків подання заяв про призначення пенсії на період карантину.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Тобто, законодавством передбачено кілька альтернативних способів подачі заяви про призначення пенсії: особисто чи через представника, через вебпортал, а також шляхом надіслання такої заяви поштою. Зазначене спростовує твердження позивачки щодо неможливості звернутись із заявою про призначення пенсії у зв`язку з запровадженням карантинних заходів та самоізоляції.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач звернулась вперше із заявою про призначення пенсії по інвалідності 23.03.2020, тобто у строк, який не первищує трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Суд зауважує, що листом від 07.04.2020 №2600-0314-8/43954 відповідачем керуючись ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» надано роз`яснення щодо недоцільності призначення пенсії по інвалідності та наголошено на необхідності особистого звернення та/або через уповноваженого представника до органу, що призначає пенсію.

28.05.2020 позивач повторно особисто звернулася до відповідача ізвказаними вимогами та призначення пенсії по інвалідності з 08.01.2020.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що заява від 23.03.2020 про призначення по інвалідності з 08.01.2020 безпідставно не розглянута по суті, за її наслідками не прийнято відповідне рішення у відповідності до Порядку №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Слід зазначити, що бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта, тобто не здійснення/не вчинення дій, які особа повинна була і могла вчинити, тоді як дією є сукупність вчинків кого-небудь, здійснення особою певних функцій/обов`язків у межах наданих повноважень, тощо.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи за межі позовних вимог, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви від 23.03.2020.

З метою ефективного та повного захисту прав позивача, виходячи за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2020 про призначення пенсії по інвалідності, та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду у встановленому порядку, з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог про зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 08.01.2020 суд повідомляє наступне.

З огляду на відсутність прийнятого відповідачем рішення про наявність/відсутність підстав для призначення пенсії по інвалідності позивачу з 08.01.2020, судом не встановлено порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, а також суд не може вирішувати спори про події, які не відбулись у часі.

Отже, заявлена позовна вимога щодо виплати пенсії позивачу по інвалідності з 08.01.2020 є передчасною та задоволенню не підлягає.

При цьому в разі незгоди позивача з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для обрахування розміру пенсії, за умов викладених позивачем у заяві, позивач не позбавлена права звернутися за захистом своїх прав до суду.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивач підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київі щодо неприйняття відповідного рішення ОСОБА_1 за результатами розгляду заяви від 26.03.2020.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 від 26.02.2020 про призначення пенсії по інвалідності, та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду у встановленому порядку, з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.